www.chabad.odessa.ua | Блоги | Новини громади

ЛАГ-БАОМЕР

Mon, 4 May 2026 12:13:00 PM

ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ

Sat, 2 May 2026 5:55:00 PM

Лаг ба-Оймер

«Лаг» — це дві єврейські літери «ламед» і «ґімель», гематрія яких становить 33, тобто Лаг ба-Оймер — це просто 33-й день лічби омеру. Свято відзначають на згадку про закінчення в цей день епідемії, що забрала життя 24 000 учнів рабі Аківи.

Але чому для нас настільки важливе саме закінчення цієї епідемії, що його відзначають як свято? Судить самі:

а) рабі Аківа був найвидатнішим законодавцем, главою покоління, а отже його учні становили інтелектуальну еліту народу;

б) у ті роки знання передавалися від учителя до учня усно, більше того — Усну Тору було заборонено записувати;

в) окрім епідемії, в Ерец-Ісраель лютували римляни, які знищували всіх, хто не бажав відступати від віри батьків і навчав їй інших;

г) п’ятеро учнів рабі Аківи, що вижили, написали перші книги з Кабали та започаткували запис Талмуду (це та сама Усна Тора, яку зрештою вирішили записати, оскільки виникла реальна загроза її знищення і забуття);

З огляду на все це стає зрозумілою наша скорбота за загиблими і радість з приводу завершення епідемії.

Друга причина для радості — відхід у цей день з нашого світу великого кабаліста рабі Шимона бар Йохая (до речі, одного з п’яти учнів рабі Аківи, що вижили). Рабі Шимон написав книгу «Зоѓар» — першу і головну працю з Кабали — і взагалі користувався (та й користується нині) величезним авторитетом у нашому народі.

Збоку радість у день смерті такого великого праведника може виглядати дещо недоречною, але таким було його бажання. У день свого відходу з цього світу рабі Шимон зібрав учнів і оголосив, що сьогодні він залишає цей світ. Але оскільки саме цього дня він досяг найвищого рівня у своєму навчанні й пізнанні світу (а прожив він 120 років і осягнув надзвичайно багато), то він, рабі Шимон, наказав учням щороку в цей день влаштовувати святкування і розпалювати багаття. Тож, радіючи цього дня, ми лише виконуємо прохання дуже доброї людини і радіємо його успіхам у праці та навчанні.

В Ізраїлі прийнято їхати на гору Мерон (поруч із Цфатом), де похований рабі Шимон бар Йохай, і розпалювати там величезні багаття, а також співати, танцювати й веселитися в міру своїх сил. Ті, хто не їде на гору Мерон, розпалюють багаття в інших місцях (аби тільки пожежники не заперечували) і теж радіють. Також існує традиція влаштовувати в ці дні святкові дитячі паради (за ініціативою Ребе в них брали участь діти з організації «Цивос ѓа-Шем») і проводити серед дітей змагання зі стрільби з лука — на згадку про війни з римлянами, що вирували в ті роки.

НАШІ ДАТИ

Sat, 2 May 2026 5:53:00 PM

17 іяра 5553 року (29 квітня 1793 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єхезкеля бен Єгуди Ландау (Нода б’Єгуда).

Рабі Єхезкель народився в містечку Опатув у почесній і шанованій родині — його батько був одним із керівників Вааду чотирьох земель (керівного органу польського єврейства). Він навчався в Бродах, а потім очолював громади Бродів, Ямполя і Праги (тут, окрім громади, він також очолив одну з найбільших єшив того часу).

Рабі Єхезкель Ландау відомий також як рабі Нода б’Єгуда («Відомий в Юдеї») — за назвою одного зі своїх творів, але не меншу важливість має інший його твір «Ігерет шалом» («Послання миру»). У ньому він намагався примирити двох найвидатніших європейських рабинів того часу — рабі Яакова Емдена з Альтони і рабі Йонатана Айбешица з Праги, конфлікт між якими загрожував розколоти єврейський народ.

17 іяра 5560 року (12 травня 1800 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше-Хаїма-Ефраїма бен Єхіеля із Судилкова.

Рабі Моше народився в Меджибожі в родині рабі Єхіеля Ашкеназі та ребецн Аделі (Годл) — доньки засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това.

Баал Шем-Тов ніжно любив свого онука і дуже високо цінував його здібності до навчання. Після відходу дідуся з цього світу рабі Моше навчався у його учнів — Межеріцького магіда рабі Дов-Бера і рабі Яакова-Йосефа з Полонного — найстаршого учня Баал Шем-Това.

Закінчивши навчання, рабі Моше оселився в містечку Судилків, де був головою громади. До Меджибожа (де залишився його молодший брат, рабі Борух) він повернувся незадовго до смерті.

Його могила розташована неподалік від могили рабі Баал Шем-Това.

18 іяра приблизно 3880 року (120 рік н. е.) — закінчилася епідемія, що лютувала серед учнів рабі Аківи.

За чотири з лишком тижні, що минули від Песаха, епідемія встигла забрати життя 24 тисяч учнів рабі Аківи. Усі вони були великими мудрецями і знавцями Тори, а загибель спіткала їх через те, що, за словами Талмуду, «вони не поважали один одного».

На 33-й день лічби омеру епідемія припинилася, і загроза розриву безперервного ланцюга передачі Тори від Моше-рабейну минула (рабі Аківа був главою покоління, і в нього навчалися ті, хто мав у майбутньому очолити єврейський народ). Саме це стало однією з причин того, що 33-й день лічби омеру («Лаг ба-Омер» на івриті) був оголошений святковим днем.

18 іяра приблизно 3900–3950 року (II століття н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шимона бар Йохая (Рашбі).

Рабі Шимон бар Йохай, також відомий під акронімом Рашбі, — поряд із рабі Меїром належав до четвертого покоління танаїв (мудреців, укладачів Талмуду) і був одним із найвидатніших єврейських законоучителів, автором «Сіфрей» — однієї з книг, що доповнюють Талмуд.

Рабі Шимон навчався у рабана Гамліеля II і рабі Єгошуа бен Хананії, а потім у рабі Аківи. Навіть коли рабі Аківа потрапив до в’язниці за порушення заборони викладати єврейський закон, рабі Шимон відвідував його і продовжував брати в нього уроки. Рабі Аківа дуже цінував його і возвів рабі Шимона та рабі Меїра в сан рабі (згодом повторну смиху вони отримали від рабі Єгуди бен Бави). Крім того, в кабалістичних книгах повідомляється, що рабі Шимон був одним із втілень Моше-рабейну.

За різкий відгук про римлян, про який владі стало відомо внаслідок доносу, рабі Шимон був засуджений до смертної кари і протягом 13 років переховувався разом із сином Елазаром у печері.

Рабі Шимон був одним із найбільших кабалістів в історії та автором першої книги з Кабали «Зоѓар» (до цього вся кабалістична інформація передавалася лише усно, і всі спроби її записати закінчувалися невдачею. Втім, рукопис «Зоѓара» був знайдений лише у XII столітті, і за переказом його виявив в Ерец-Ісраель рабі Моше бен Нахман (Рамбан), який переправив його до Іспанії, де він і був опублікований рабі Моше де Леоном.

Рабі Шимон покинув цей світ на 33-й день лічби омеру. У день свого відходу він зібрав своїх учнів і провів із ними урок, на якому відкрив їм найглибші таємниці Тори. Після завершення уроку він попросив їх не сумувати з приводу його відходу, тому що саме сьогодні він піднявся на вершину, до якої йшов усе життя. Другою його просьбою було — в цей день, на згадку про нього, запалювати багаття.

Рабі Шимон і його син Елазар поховані на горі Мерон неподалік від Цфата, і в Лаг ба-Омер туди приходять кілька сотень тисяч євреїв. Там же на Мероні запалюють найбільше лаг-ба-омерське багаття висотою 20–30 метрів.

18 іяра 5332 року (1 травня 1572 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше бен Ісраеля Ісерлеса (Рама).

Рабі Моше народився в багатій і шанованій родині одного з лідерів єврейської громади Кракова і з дитячих років вирізнявся видатними здібностями (родинне прізвисько Ісерліс утворилося від слова «Ісройлес», тобто син рабі Ісраеля). Навчався в люблінській єшиві рабі Шалома Шахни і згодом став членом суду (бейс-дін) у Кракові. Рабі Рама очолював засновану ним у Кракові єшиву, учнів якої утримував власним коштом.

Найбільшу відомість рабі Моше принесла його книга доповнень до зводу законів «Шулхан арух» рабі Йосефа Каро. Річ у тім, що, будучи сефардським євреєм, рабі Каро уклав книгу, спираючись на сефардські традиції та звичаї, причому багато з них розходилися з традиціями ашкеназьких (європейських) євреїв. Книга рабі Моше якраз і містила вказівки на ашкеназькі традиції. Оскільки «Шулхан арух» перекладається як «Накритий стіл», рабі Рама назвав свою книгу «Мапа» — «Скатертина», і з середини XVI століття «скатертина» стала невід’ємною частиною «Накритого столу».

Рабі Моше Ісерлес користувався величезною повагою, і після його відходу з цього світу на його могилі було зроблено напис: «Від Моше до Моше не було подібного Моше» (такий самий напис є на могилі Рамбама — рабі Моше бен Маймона — і там маються на увазі Моше-рабейну і сам Рамбам; тут же напис означає «Від Моше (Рамбама) до Моше (Ісерлеса)…»).

До Другої світової війни тисячі євреїв з усіх кінців Польщі здійснювали паломництво до могили Рама в Кракові на Лаг ба-Омер.

18 іяра 5792 року (24 травня 1932 року) — заручини ребецн Шейни, доньки шостого Любавицького Ребе рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц), і Менахема-Мендела Горенштейна, онука четвертого Любавицького Ребе рабі Шмуеля (ребе Магараш).

Цього дня Ребе Раяц виголосив хасидський маймор (трактат, що пояснює деякі положення хасидизму) «Шир га-малот ле-Довид гіне ма-тов у-ма-наїм».

18 іяра 5764 року (9 травня 2004 року) — урочисте внесення до одеської синагоги «Хабад Шомрей Шабос» нових сувоїв Тори, написаних коштом членів громади.

Вперше за останні, щонайменше пів століття, в Одесі з’явилися власні, «одеські» сувої. Святкова процесія, в якій брали участь євреї всіх вікових категорій, пройшла вулицями міста від будівлі єшиви (де дописувалися останні літери у сувоях) до синагоги, де відбулися святкові гакофот — обходи зі сувоями навколо біми (підвищення, з якого читають Тору), подібно до того, як це робиться в день Симхат-Тора.

18 іяра 5767 року (6 травня 2007 року) — урочисте внесення до одеської синагоги «Хабад Шомрей Шабос» нових сувоїв Тори, написаних коштом членів громади.

Цього дня в Одесі було завершено і урочисто внесено до синагоги 4 (!) нових сувої Тори — подія значна за мірками будь-якої громади. Святкова процесія, в якій брали участь кілька тисяч людей — євреї всіх вікових категорій, пройшла вулицями міста від кошерного ресторану «Розмарин» (там дописувалися останні літери в сувоях) до синагоги, де відбулися святкові гакофот — обходи зі сувоями навколо біми, подібно до того, як це робиться в день Симхат-Тора.

19 іяра 5053 року (27 квітня 1293 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Меїра бен Баруха (Маѓарам) із Ротенбурга.

Рабі Меїр бен Барух, відомий як Маѓарам, був неперевершеним авторитетом для європейських євреїв, і його коментарі слугували важливим джерелом для складання у XVI столітті зводу життєвих норм єврея — «Шулхан арух».

Після сходження у 1286 році на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни було накладено додатковий податок, який одночасно змінював статус німецького єврейства і перетворював їх та все їхнє майно на особисту власність імператора. Відповіддю на це став масовий вихід євреїв із Німеччини. Провідником цього виходу став рабі Меїр, який пізніше був заарештований і ув’язнений. Оскільки влада вимагала як викуп величезну суму — один мільйон марок, рабі Меїр заборонив громаді викупляти його, щоб не створювати прецедент і запобігти здирництву з боку влади (у Талмуді сказано, що якщо за полоненого просять суму, яка значно перевищує розумні межі, викуповувати його не можна, щоб не спокушати викрадачів легким заробітком). Рабі Меїр помер у в’язниці в 1293 році, але його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї викупили їх за велику суму (комерсант рабі Александр-Зіскінд Вімпфен витратив на це весь свій статок). Похований рабі Меїр у Вормсі.

19 іяра 5575 року (29 травня 1815 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендела з Риманова.

По материнській лінії рабі Менахем-Мендл походив від відомих мудреців рабі Давида га-Леві (Таз) і Натана-Нета Шапіро.

Рабі Менахем-Мендл уперше познайомився з хасидизмом у 11-річному віці, коли його представили Межеріцькому Магіду рабі Дов-Беру, наступнику засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това. У юності він разом із двома друзями — рабі Яаковом-Іцхаком га-Леві Горовіцем («Провидець із Любліна») і рабі Ісраелем Офштейном (Кожницький магід) — навчався у відомого хасидського цадика рабі Шмельке з Нікольсбурга.

Далі він навчався в Ліженську у рабі Елімелеха, і після відходу вчителя з цього світу багато його учнів пішли за рабі Менахемом-Менделом, який уже мав репутацію святого і чудотворця. Серед його учнів були такі видатні хасидські лідери наступного покоління, як рабі Нафталі з Ропшиц і рабі Цві-Елімелех з Динова. Щодня рабі Мендл намагався вивчити 18 аркушів Талмуду, і якщо з якихось причин це не вдавалося, наступного дня він намагався надолужити пропущене. На його робочому столі завжди лежав кодекс законів, складений рабі Іцхаком бен Яаковом Альфасі (Ріф), який він постійно вивчав і знав напам’ять — знаючі люди казали, що рабі Мендл був одним із втілень душі Ріфа.

Будучи надзвичайно співчутливою людиною, рабі Менахем-Мендл витрачав усі кошти на благодійність, так що його родині доводилося задовольнятися хлібом і водою.

У 1812 році, коли Наполеон вторгся в Росію, рабі Менахем-Мендл разом зі своїми друзями — Провидцем із Любліна і Кожницьким магідом — молився про те, щоб ця війна привела до звільнення євреїв і їхнього повернення в Ерец-Ісраель, але їхнє прохання було відхилене Небесним судом, оскільки там вирішили, що це покоління недостойне Визволення.

Рабі Менахем-Мендл пішов із життя того ж року. І в той самий рік пішли з життя і його друзі — Провидець із Любліна та Кожницький магід.

20 іяра 2449 року (1312 рік до н. е.) — після завершення першого перепису євреїв увесь народ був поділений на встановлені коліна, роди та сімейства і розділений на чотири дегелі (буквально: «прапори») по три коліна в кожному. Ці чотири дегелі оточували Переносний Храм (Мішкан) з чотирьох сторін, а табір левітів (які не входили до жодного дегеля) знаходився посередині. Відтепер саме в такому порядку єврейський народ розбивав табір і в такому ж порядку рухався у своїх мандрах пустелею.

Саме 20-го іяра єврейський народ уперше — за велінням Всевишнього — здійснив перехід у порядку дегелів і колін, виконуючи також усі інші заповіді, встановлені Всевишнім на період мандрів.

20 іяра 5597 року (25 травня 1837 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мордехая бен Менахем-Нахума Тверського з Чорнобиля.

Батько рабі Мордехая, рабі Менахем-Нахум Тверський (за переказом, прізвище взяте на згадку про предків із Тверії), був учнем засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това і його наступника — Межеріцького магіда рабі Дов-Бера. Рабі Менахем оселився в містечку Чорнобиль і заснував тут відому хасидську чорнобильську династію. Його син, рабі Мордехай, був одружений спочатку з донькою рабі Аѓарона «Великого» з Карліна, а потім із донькою рабі Давида Лейкеса, одного з найближчих учнів Баал Шем-Това. Від цих двох шлюбів у нього було 1 донька і 8 синів, які очолювали хасидські рухи в різних містечках України та Росії.

Незадовго до відходу з цього світу рабі Мордехай висловив бажання бути похованим у містечку Анатовка, тому що «там немає місця ідолопоклонству і дзвін дзвонів не буде затьмарювати мій спокій».

Багато чорнобильських хасидів загинули у вогні Катастрофи, але справу чорнобильського хасидизму продовжив Сквирський ребе рабі Давид Тверський, який заснував у штаті Нью-Йорк місто під назвою Нью-Сквир.

21 іяра 5712 року (20 травня 1949 року) — в Ізраїлі засновано місто Кфар-Хабад (у перекладі з івриту — «Хабадське поселення»).

Першими його мешканцями були євреї, які вирвалися з СРСР, вціліли у вогні Катастрофи та горнилі сталінських репресій. У зв’язку зі святом тодішній Любавицький Ребе рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) подарував майбутнім мешканцям Кфар-Хабада сувій Тори.

ЗУСТРІЧАЄМО СУБОТУ!

Fri, 1 May 2026 5:02:00 AM

Час запалювання шабатніх свічок

Fri, 1 May 2026 4:54:00 AM

Час запалення шабатних свічок 1 травня:

• Одеса – 19:47

• Ізмаїл – 19:53

• Білгород-Дністровський – 19:49

• Балта -19:56

Закінчення шабату 2 травня:

• Одеса – 20:59

• Ізмаїл – 21:02

• Білгород-Дністровський – 20:59

• Балта – 21:08

Шабат шалом!

ПЕСАХ ШЕНІ, ДРУГИЙ ПЕСАХ

Thu, 30 Apr 2026 3:21:00 PM

Рєєстрація в літній табір YEKA для дівчаток!

Mon, 27 Apr 2026 7:07:00 AM

🎉 Продовжується реєстрація до літнього табору YEKA для дівчаток!

Саме час записатися та забезпечити собі місце ✨

Рєєстрація на літній табір YEKA для хлопчиків відкрита!

Mon, 27 Apr 2026 6:57:00 AM

Почалась рєєстрація в літній табір YEKA для хлопчиків!

ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ

Sat, 25 Apr 2026 6:14:00 PM

ПЕЙСАХ ШЕНІ

14-й день місяця іяр називається «Другим Песахом» (Пейсах шени), бо за часів існування Храму в цей день приносили пасхальну жертву ті, хто не міг принести її вчасно, оскільки 14-го нісана перебували в стані ритуальної нечистоти або не могли вчасно прибути до Єрусалима. «Другим Песахом» ця дата названа тому, що іяр є другим місяцем року. В Єрусалимському Талмуді цей день названо інакше — «Малим Песахом» (Песах катан).

На другий рік після Виходу з Єгипту, коли євреї святкували свій перший Песах у пустелі, ті з них, хто були ритуально нечисті через дотик до людського трупа (зокрема Мішаель та Ельцафан, які несли тіло Йосефа) і не могли вчасно принести пасхальну жертву, прийшли до Моше та Аарона і сказали: «Чому ж ми будемо позбавлені можливості принести жертву Господу у призначений для неї час серед синів Ізраїля?» Хоча ми знаємо, що не будемо покарані за невиконання заповіді, оскільки не мали можливості її виконати, чому ми позбавляємося великої нагороди за її виконання?».

«І Г-сподь говорив Моше так: «Скажи синам Ізраїля так: кожен, хто буде нечистий через померлого, або буде в далекій подорожі, з вас або з нащадків ваших, той і повинен звершити Песах Г-сподній (тобто принести Йому пасхальну жертву). У другому місяці, чотирнадцятого дня, у сутінки нехай святкують його, з мацою та марором нехай їдять його».

День Песах шені не є святковим або напівсвятковим днем, однак оскільки за часів Храму це був радісний день для всіх тих, хто виконував у нього заповідь про пасхальну жертву, ми продовжуємо виділяти його і сьогодні, не читаючи в цей день покаянну молитву «Таханун».

Прийнято їсти в цей день мацу, що залишилася від свята Песах, на згадку про пасхальну жертву, яку з'їдали разом з мацою. Хліб та інший хомец при цьому знищувати не потрібно, і їсти його теж можна.

Цього року Пейсах шені припадає на п'ятницю, 1 травня (14 нісана).

НАШІ ДАТИ

Sat, 25 Apr 2026 6:04:00 PM

9 іяра 5594 року (18 травня 1834 року) — Вступ сина Ребе Цемах-Цедека Шмуеля (майбутнього четвертого Любавичського Ребе, рабі Магараша) до союзу з Авраѓамом-авіном.

Під час трапези, влаштованої на честь обрізання, Йегуда-Лейб, один із синів ребе Цемах-Цедека, запитав батька, на честь кого назвали брата. — Здається, ні в кого в нашій родині немає такого імені, — сказав він і додав, — може, на честь пророка Шмуеля?

Ребе Цемах Цедек відповів: «Його назвали на честь автора книги «Шеев маїм» з Полоцька, якого звали Шмуель, оскільки мудрець важливіший за пророка».

10 іяра приблизно 2600-2700 року (891 рік до н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) первосвященика Елі. Ковчег Завіту потрапив у полон до філістимлян.

Елі жив у т.зв. епоху Суддів, які очолювали єврейський народ після відходу з цього світу Єгошуа бін-Нуна, і сам був суддею. Крім того, він, нащадок Агарона (точніше його сина Ітамара), був коген і протягом 40 років обіймав посаду первосвященика.

Учнем Елі був Шмуель, пророк і майбутній глава Ізраїлю, який помазав на царство спочатку Шауля, а потім і Давида. На жаль, сини Елі, Хофні та Пінхас виявилися негідними людьми, і одного дня Елі отримав пророцтво про те, що його сини помруть в один день, а в його роді ніхто не доживе до старості. Це пророцтво зберегло свою силу і через тисячу років — нащадки Елі, мудреці Талмуда рабі Бар Нахмані та Абайє померли досить молодими; лише Рава, син рабі Бар Нахмані, зумів дожити до похилого віку.

Сам Елі помер в один день зі своїми синами. Тоді євреї, у супроводі Ковчега Завіту, вирушили на битву з філістимлянами в Афеці. Під час битви філістимляни захопили ковчег, що перебував на полі бою, і вбили тих, хто супроводжував його, — Хофні та Пінхаса. Дізнавшись про це, 98-річний Елі впав зі свого сидіння, зламав хребет і помер.

Нащадки Елі (сини Ахітува Ахія та Ахімелех, син Ахімелеха Ев’ятар, син Ев’ятара Йонатан) продовжували ще протягом століття відігравати важливу роль у суспільному та політичному житті Ерец-Ісраель

10 іяра 4863 року (20 квітня 1103 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Іцхака бен Яакова Альфасі (Ріф).

Рабі Іцхак Альфас, також відомий як Ріф, вважається найбільшим законодавчим авторитетом XI століття

Народившись в Алжирі (Калат-Хамад поблизу Константини), рабі Іцхак деякий час навчався в Кайруані, а потім переїхав до марокканського Феса (звідси його прізвисько Альфасі — «З Феса»). У віці 75 років через донос ворогів він був змушений втекти до Іспанії, де й залишався до самої смерті. Серед його учнів були рабі Йосеф ібн Мігаш і рабі Єгуда га-Леві.

Рабі Йосеф Каро, створюючи свій знаменитий кодекс «Шулхан Арух», спирався на думки трьох мудреців, одним з яких був рабі Ріф (двоє інших — Рамбам (рабейну Моше бен Маймон) і Рош (рабейну Ашер)).

11 іяра 5604 року (30 квітня 1844 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єгуди-Цві зі Стретина.

Рабі Єгуда-Цві був найкращим учнем знаменитого хасидського цадика рабі Урі зі Стреліска. Він походив із знатної родини, яка вела своє коріння від царя Давида, і говорив про своїх чотирьох синів, що вони є реінкарнацією воїнів царя Давида.

Одним із нащадків рабі зі Стретина був рабі Єгуда-Цві Брандвейн (рабі Маалот га-Сулам), учень знаменитого кабаліста рабі Єгуди Ашлага (рабі га-Сулам).

11 іяра 5587 року (8 травня 1827 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Нафталі-Цві з Ропшиця.

Рабі Нафталі-Цві народився в день відходу з цього світу засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това і став одним із найвідданіших його послідовників.

Народився рабі Нафталі у відомій і шанованій родині: його батько, рабі Менахем-Мендл, був рабином містечка Лінськ, а мама, ребецн Бейла, була дочкою видатного мудреця рабі Іцхака Горовица з Гамбурга. Сім'я належала до числа міснагдім (противників хасидизму), проте син обрав для себе інший шлях. Першим його наставником у хасидизмі став рабі Елімелех з Ліженська. Потім рабі Нафталі навчався у «Провидця з Любліна» (рабі Яакова-Іцхака га-Леві Горовица), Кожницького Магіда рабі Ісраеля та рабі Менахема-Мендела з Риманува.

Після смерті вчителів він оселився в містечку Ропшиць, що стало центром тяжіння для тисяч його послідовників. Багато хасидських лідерів-нащадків ропшицької династії загинули в Польщі в роки Катастрофи. Ті, хто вцілів, перебралися до США, де заснували (у Нью-Йорку та Брукліні) процвітаючі хасидські громади.

13 іяра 5712 року (8 травня 1952 року) — Йорцайт рабі Ісраеля-Арьє-Лейба Шнеерсона, брата нинішнього Ребе.

Рабі Ісраель-Арьє-Лейб, який народився в 5669 році (1909) у місті Миколаєві, був володарем численних талантів, мудрою та дотепною людиною. Уже в роки радянської влади він переїхав до Ленінграда, де увійшов до найближчого оточення Шостого Любавицького Ребе, Ребе Раяца (рабі Йосефа-Іцхака). Він також користувався любов'ю хасидів, диспути з якими буквально «наповнили» його галахою (єврейським Законом) і хасидизмом, а також знаннями у Відкритій Торі та Кабалі.

У 1930 році рабин Ісраель-Арьє-Лейб покинув СРСР і оселився в Берліні, але в 1932 році він здійснив алію, переїхав до Святої Землі й оселився в Тель-Авіві. У 1941 році рабі Ісраель-Арьє-Лейб переїхав до Ліверпуля, де й проживав до дня відходу з цього світу. Його прах було перевезено до Ерец-Ісраель і поховано на хабадській ділянці кладовища в місті Цфат.

14 іяра 2448 року (1313 рік до н. е.) — У євреїв, які вийшли з Єгипту, закінчилася маца.

Виходячи з Єгипту, євреї взяли з собою тісто, яке не встигло піднятися, з якого вони виготовляли прісні коржі — мацу. Запасів вистачило на 60 порцій, тож 14 іяра, через місяць після Виходу, євреям стало нічого їсти. Вони звернулися до Мойсея зі скаргами на відсутність їжі, і Всевишній пообіцяв, що дасть євреям «небесний хліб» — манну.

14 іяра 2449 року (1311 до н. е.) — Песах шені (другий Песах).

Цього дня євреї, які в момент Виходу перебували в стані ритуальної нечистоти (наприклад, Мішаель та Ельцафан, які переносили тіло Йосефа), змогли очиститися та принести пасхальні жертви.

Важливим уроком цього свята є те, що нічого не втрачено і Всевишній дає нам ще один шанс виконати наш обов'язок.

14 іяра приблизно 3900-4000 року (II століття) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Меїра Баал а-Нес (Меїр-Чудотворець).

Рабі Меїр належав до четвертого покоління танаїв (мудреців — укладачів Талмуда). Він був нащадком герів — людей, які прийняли іудаїзм (у Талмуді сказано, що його предком був імператор Нерон, той самий підпалювач Риму), але рабі Меїр зміг стати одним із найвидатніших мудреців в історії єврейського народу. Його вчителем був рабі Аківа, але він також навчався у рабі Ішмаеля бен Еліша та рабі Еліші бен Авуа (Еліша-Ахер) і був сойфером, тобто заробляв на життя переписуванням священних текстів (причому він мав унікальну пам'ять і міг з пам'яті відтворити будь-який сувій Писання з усіма особливостями правопису).

Рабі Меїр був одним із тих п'яти учнів рабі Аківи, яким рабі Єгуда бен Бава передав сміху. Сміха (буквально «покриття», «покладання рук») — це акт, під час якого авторитетний вчитель оголошує учневі, що відтепер той теж має право самостійно виносити гахалічні рішення будь-якого рівня складності та відповідальності; наприклад, такі як присудження штрафів, про які відомо, що не кожен суддя може їх призначати. Отримавши сміху, учень сам ставав авторитетним рабином і, у свою чергу, міг передати сміху своїм майбутнім учням

Ці п’ятеро були останніми євреями в безперервному ланцюжку отримання сміхи від Моше (у всіх наступних поколіннях рабини просто отримують необхідний обсяг знань, однак процедура сміхи, необхідна з формальної точки зору для підтвердження статусу рабина, вже не проводиться (це все одно, що захистити кандидатську дисертацію, але не отримати кандидатську «корочку»)). Спроби відродження сміхуту робилися в XVI столітті, і зараз рабини Ерец-Ісраель роблять другу спробу відродження традиції, але поки що це визнано не всіма.

За часів гонінь імператора Адріана рабі Меїр був змушений тікати з Ерец-Ісраель, а після повернення став одним із глав Сангедріну, що розташовувався в місті Уша. У Талмуді налічується 335 галахот (законів) і висловлювань, що належать рабі Меїру, хоча всі вони починаються зі слів «інші кажуть» (як наслідок конфлікту рабі Меїра з іншими мудрецями). Свої виступи та уроки рабі Меїр рясно прикрашав дотепними притчами, і його слухачі підрахували, що тільки про лисиць він знав понад 300 притч!

Його дружиною була Брурія, дочка рабі Хананії бен Традьона, надзвичайно мудра жінка, єдина жінка, ім'я якої згадано на сторінках Талмуда. Починаючи з XVIII століття майже в кожному єврейському домі можна було знайти «чашку Меїра Баал ѓа-Нес», куди господиня дому опускала дрібну монету перед запалюванням суботніх свічок.

Могила рабі Меїра знаходиться в Твері, на березі озера Кінерет, згідно з його заповітом, щоб «хвилі, що омивають Землю Ізраїлю, омивали камені його могили»

14 іяра 5662 року (21 травня 1902 року) — Друге ув'язнення попереднього Любавицького ребе рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц).

Ребе, який на той час був керівником єшиви «Томхей-Тмімім», був заарештований за доносом, в якому стверджувалося, що в єшиві перебувають студенти, які за хабар ухиляються від служби в армії.

Через 9 днів поліцейський приніс повідомлення про те, що проти Ребе немає жодних обвинувальних доказів.

15 іяра 2448 року (1313 рік до н. е.) — Євреї прибули на стоянку в Мару і отримали заповідь про суботу. Цього ж дня вперше випав ман (манна небесна) — «небесний хліб», яким євреї харчувалися всі 40 років перебування в пустелі.

ЗУСТРІЧАЄМО СУБОТУ!

Fri, 24 Apr 2026 4:19:00 AM

Час запалювання шабатніх свічок

Fri, 24 Apr 2026 4:11:00 AM

Час запалення шабатних свічок 24 квітня:

• Одеса – 19:38

• Ізмаїл – 19:44

• Білгород-Дністровський – 19:40

• Балта -19:46

Закінчення шабату 25 квітня:

• Одеса – 20:48

• Ізмаїл – 20:51

• Білгород-Дністровський – 20:48

• Балта – 20:57

Шабат шалом!

Лаг ба-омер наближається!

Wed, 22 Apr 2026 5:30:00 AM

Рєєстрація в літній табір для хлопиків

Sun, 19 Apr 2026 1:57:00 PM

Запрошуємо зареєструватися за посиланням нижче:

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdflgsrTAzhhdlmzxyGhM5KfTIGpnfJtrPfHl_BkKzThbkDiA/viewform

ДЕНЬ НАРОЖДЕННЯ РЕБЕ МАҐАРАША

Sat, 18 Apr 2026 5:33:00 PM