www.chabad.odessa.ua | Блоги | Новини громади

РОЗКЛАД МОЛИТОВ НА ЙОМ КІПУР

Sun, 20 Sep 2026 4:01:00 AM

Йом-Кіпур

Sun, 20 Sep 2026 1:38:00 AM

ЗУСТРІЧАЄМО СВЯТО!

Sun, 20 Sep 2026 1:36:00 AM

НАШІ ДАТИ

Sat, 19 Sep 2026 3:05:00 PM

10 тишрея 2083 року (1677 рік до н. е.) — День народження нашої праматері Ривки, дружини Іцхака.

Цього дня в місті Падан-Арам (нинішня Сирія) у чоловіка на ім'я Бетуель народилася донька Ривка (Ревека), яка стала дружиною нашого праотця Іцхака (Ісаака) і матір'ю близнюків Якова та Есава.

Ривка — поряд із Сарою, Леєю та Рохл (Рахеллю) є однією з чотирьох праматерів єврейського народу. Вона, як Сара та Лея, похована в Хевроні, у печері Махпела, поруч зі своїм чоловіком Іцхаком.

10 тишрея 2449 року (1311 рік до н. е.) — Єврейський народ отримує другі скрижалі. День прощення.

Це сталося через 82 дні після того, як народ Ізраїлю, знехтувавши умовами щойно укладеного біля гори Синай союзу, почав обожнювати золоту фігуру тільця. Після того як Моше 40 днів випрошував на горі Синай прощення для всього народу, лише після цього йому було повідомлено, що Всевишній прощає свій народ і дає йому на знак примирення другі скрижалі, замість розбитих після гріха із золотим тільцем.

10 тишрея 3894 року (134 рік) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) та кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) рабі Аківи бен Йосефа.

Кількома днями раніше (див. 5 тишрея) рабі Аківу було заарештовано за доносом якогось Папаса бен Єѓуди, оскільки, всупереч забороні, він продовжував навчати євреїв Торі. Смерть рабі Аківи була болісною: кати здерли з нього шкіру залізними гаками. Сам же рабі Аківа в цей момент голосно читав слова «Шма Ісраель» («Слухай, Ізраїлю…»), втішаючи своїх учнів тим, що він нарешті отримав можливість повною мірою продемонструвати свою любов до Всевишнього.

10 тишрея приблизно 3900–4000 років (150–160 рр.) — Заборона обрізання імператором Адріаном.

Римський імператор Адріан, розлючений повстанням Бар-Кохби та опором, який чинили євреї його спробам насадити в Юдеї культ Б-жественного себе (за традицією римські імператори вважалися Б-гоподібними), взявся за викорінення юдаїзму. Основну небезпеку він убачав у вивченні Тори, дотриманні шабату та обрізанні (брит-міла). Що відбувалося з тими, хто навчав Тори, добре видно на прикладі рабі Аківи, а ось обряд брит-міла було оголошено каліченням, за яке людей ув'язнювали, а також страчували. Звичайно, у Адріана нічого не вийшло, час усе розставив по своїх місцях, але осад, як кажуть, залишився…

10 тишрея 5734 року (2 жовтня 1973 року) — Напад арабських армій на Ізраїль і початок Війни Судного дня.

Початок бойових дій армій Сирії та Єгипту приурочили до Йом-Кіпуру, дня, який більшість євреїв (зокрема й солдатів) проводить у синагогах, і, отже, армія перебуває в «розібраному» стані (приблизно так і сталося — практично всі військовослужбовці були у відпустці). Однак у ті роки практично всі громадяни Ізраїлю відзначали Йом-Кіпур, і провести мобілізацію не становило труднощів — усіх чоловіків можна було знайти в синагогах. І оскільки цього дня звичайний рух транспорту припинявся, дороги були вільними, і військовослужбовці змогли швидко дістатися бойових позицій.

Війна, як ви пам'ятаєте, закінчилася черговою поразкою арабських армій, хоча провальний початок війни позначився і Армія оборони Ізраїлю зазнала дуже великих втрат — загинуло понад 2000 солдатів.

10 тишрея 5716 року (26 вересня 1955 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єѓуди-Лейба Ашлага.

Рабі Ашлаг (також відомий під ім'ям ѓа-Сулам, за назвою свого основного твору) був одним із найбільших кабалістів останніх поколінь. Він народився 1886 року в Польщі й змалку дивував оточуючих своїми здібностями. Пізніше він став хасидом рабі Меїра-Шалома з Калуша, а також часто бував у Бельзі (місті Львівської області. Не плутайте з містом Бєльці (Бельцями), яке в Молдові), у Белзер ребе рабі Іссахара-Дова Рокеаха.

Будучи зовсім молодим, він перебрався до Варшави, де став рабином однієї з громад (попри почесну посаду, він жив дуже бідно, тож свої праці писав на уривках паперу). У Варшаві рабі Ашлаг продовжив займатися Кабалою, і тут у нього з'явився вчитель (сам рабі Єѓуда-Лейб казав, що вчитель заборонив розкривати його ім'я, але «у світі» він був відомим варшавським бізнесменом).

З 1922 року рабі Ашлаг із сім'єю перебрався до Єрусалима. Тут вони жили в маленькій кімнаті на мансарді будинку, що стояв у вузькому провулку біля Стіни плачу.

Останнє десятиліття рабі Єѓуда-Лейб провів у Бней-Браку та Тель-Авіві. Саме тут він закінчив свою головну працю — книгу «ѓа-Сулам (Драбина)» (ні багато ні мало 21 том!) — повний та прокоментований переклад книги «Зоѓар» івритом (в оригіналі книга написана арамейською).

11 тишрея 5553 року (27 вересня 1792 року) — Початок навчання Менехема-Мендла (майбутнього ребе Цемах-Цедека) в хедері.

Після відходу з цього світу його мами (див. 3 тишрея 5553 року), доньки Алтер ребе, дідусь узяв на себе виховання онука і вже наступного дня після Йом-Кіпуру трирічний Менахем-Мендл, як і належить, у цьому віці єврейські діти вперше вирушав на навчання. Меламедом (учителем) юного Менахема-Мендла, на прохання дідуся, став рабі Авраѓам бен Шимшон.

12 тишрея 5537 року (25 вересня 1776 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама бен Дов-Бера «Малаха» («Ангела»).

Після відходу з цього світу рабі Ісраеля Баал Шем-Това рабі Дов-Бер, відомий як Межеричський магід (проповідник), очолив хасидський рух. Серед учнів магіда були товариші по навчанню — його син рабі Авраѓам, прозваний «Малах» («Ангел»), та Шнеур-Залман бен. Що означає «товариші по навчанню»? У єшивах існує така практика: двоє рівних за знаннями та інтелектом студентів утворюють хавруту (товариство) і займаються разом, удвох доходячи до розв'язання складних проблем та незрозумілих місць у матеріалі, що вивчається. Рабі Шнеур-Залман став відомий як Алтер ребе — засновник руху Хабад, а онуком рабі Авраѓама, який відійшов із цього світу у 26 років, був рабі Ісраель Фрідман (Ружинський ребе). Ну, а нащадки Ребе з Ружина стали родоначальниками рухів ружинських, садигорських та боянівських хасидів.

13 тишрея 5598 року (12 жовтня 1837 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аківи Ейгера.

Рабі Аківа бен Моше Гінс Ейгер народився 1761 року в Австрії у відомій рабинській родині. Навчався в єшивах Маттерсдорфа та Вроцлава, очолював громади Маркеш-Фрідланда та Познані, де й прожив решту часу. Створена ним у Познані єшива була найбільшою в Європі, а сам він вважався одним із найвидатніших талмудичних учених та найбільших ѓалахічних авторитетів того часу.

Його онук, рабі Єѓуда-Лейб Егер, навчався спочатку у Гурського, потім у Коцкого та Ізбицького ребе, а надалі сам став главою одного з хасидських напрямів (його центр тепер знаходиться в ізраїльському Бней-Браку).

13 тишрея 5643 року (26 вересня 1882 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) четвертого Любавицького ребе рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).

Рабі Шмуель бен Менахем-Мендл народився 2 іяра 5594 (1834) року і після відходу його батька, третього Любавицького ребе, рабі Цемах Цедека, у 1866 році з цього світу очолив рух Хабад.

Незважаючи на те, що все життя він дуже сильно хворів і хвороби завдавали йому мук, ребе Маѓараш інтенсивно працював, залишивши після себе понад 1000 майморим (хасидських-повчань-проповідей) та об'їздивши всю Європу, намагаючись організувати тиск на царський режим, щоб полегшити становище євреїв у Росії.

Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак, розповідав, що приблизно за 25 хвилин до відходу з цього світу дідусь (тобто рабі Шмуель), узявши кишеньковий годинник і знявши його з ланцюжка, вставив аркуш паперу в годинник таким чином, щоб він зупинився, коли стрілка дійде до 11 годин 51 хвилини. Після цього він попросив покликати до нього синів, щоб висловити їм свою останню волю. А об 11 годині 51 хвилині 13 тишрея 5643 року він відійшов із цього світу.

Похований ребе Маѓараш у Любавичах.

14 тишрея 5775 року року (28 вересня 1814 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля з Кожниць (Кожницького магіда).

Один із основоположників польського хасидизму рабі Ісраель народився в містечку Апти в бідній сім'ї (батько був палітурником). Він навчався у чотирьох великих хасидських цадиків — рабі рабі Шмуеля (Шмельке) бен Цві-Ѓірш ѓа-Леві Гурвіца з Нікольсбурга, рабі Дов-Бера з Межерича (Межеричський магід), рабі Елімелеха з Ліженська та рабі Леві-Іцхака Дербаремдікера з Бердичева.

Деякий час рабі Ісраель жив у польському містечку Пшисха, де навчав дітей, а потім перебрався до Кожинця (Кожнеця), який став процвітаючим хасидським центром.

У Кожнеці рабі Ісраель прожив майже 50 років, ставши близьким другом Провидця («ѓа-Хозе») з Любліна (рабі Яаков-Іцхак га-Леві Горовіца, див. 9 ава) та рабі Менахема-Мендла з Риманова.

15 тишрея 2266 року (1496 рік до н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) праотця Яакова бен Іцхака.

Яаков був молодшим із синів-близнюків, народжених в Іцхака та Ривки після двадцятирічного безплідного шлюбу. У Торі пояснюється, що ім'я «Яаков» походить від слова «екев» — «п'ята», оскільки Яаков вийшов із утроби матері, схопившись за п'яту старшого брата, Ейава.

Ейсав був старшим братом і мав права первістка, однак він продав їх молодшому братові (за сочевичну юшку), і право первородства (разом із відповідними батьківськими благословеннями) перейшло до Яакова.

Рятуючись від старшого брата, який бажав убити його й усе ж заволодіти втраченим ним майном, Яаков тікає до свого родича Лавана, який жив у місті Харан (країна Арам-Наѓараїм, територія нинішньої Сирії).

Дорогою Яаков вступає в єдиноборство з посланцем Всевишнього і отримує травму стегна, а також нове ім'я — Ісраель (ще одне ім'я, під яким він згадується в Торі, — Єшурун).

У Харані Яаков одружується з двома жінками (доньками Лавана) — Леєю та Ривкою, а також бере за дружин їхніх служниць Білѓу та Зілпу. Від чотирьох дружин у Яакова народжується 13 дітей — 12 синів, які стали родоначальниками 12 колін Ізраїлю, та одна донька.

Історія життя Яакова розповідається в першій книзі Тори «Брейшит».

15 тишрея 5695 року (24 вересня 1934 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше-Лейба Гінзбурга, зятя ребе Маѓараша.

У 1871 році рабі Моше-Лейб Гінзбург із Вітебська одружився з Дворе-Леєю, старшою донькою четвертого Любавицького ребе, рабі Шмуеля. Практично все життя вони прожили у Вітебську.

Рабі Моше-Лейб відійшов із цього світу в перший день свята Суккот і був похований наступного дня (у перший день свята ховати заборонено) на єврейському кладовищі підмосковного селища Малаховка.

Час запалювання шабатніх свічок

Fri, 18 Sep 2026 4:31:00 AM

Час запалення шабатних свічок 18 вересня:

● Одеса — 18:45

● Ізмаїл — 18:52

● Білгород-Дністровський — 18: 47

● Балта — 18:50

Закінчення шабату 19 вересня:

● Одеса — 19:46

● Ізмаїл — 19:52

● Білгород-Дністровський — 19:47

● Балта — 19:52

Шабат шалом!

ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ

Fri, 18 Sep 2026 4:30:00 AM

ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ

КАНУН ЙОМ КІПУРА: КАПОЙРЕС

Напередодні Йом Кіпура прийнято здійснювати обряд спокутування — «капарот» (у наших краях це слово вимовляють так: «капойрес»).

Як роблять капойрес? Кожен чоловік купує живого півня, а жінка — курку (для вагітної жінки беруть двох курей і одного півня: одна курка — для неї самої, інша курка та півень — для плода, стать якого невідома). Якщо неможливо дістати півня, дозволяється придбати гусака або інших кошерних птахів, тварин і навіть рибу. У крайньому випадку можна провести капойрес «на гроші», взявши суму, що дорівнює вартості півня або курки, хоча з птицею все ж таки краще.

Взявши птицю в праву руку, читають встановлений мудрецями текст, а потім обертають її над головою, кажучи: «Це — моя заміна, мій заступник, моє спокутування. Цей півень помре, а на мене чекає довге, добре й мирне життя». Ці слова вимовляють тричі.

Не слід думати, що тому, хто здійснює капойрес, прощаються всі гріхи. Слово «спокутування» потрібно розуміти як «заміна замість мене як викуп», тобто ніби замість нас помирає півень. І дуже важливо це добре розуміти!

Після цього півня/курку ріжуть, а м'ясо віддають бідним людям (або продають птицю, а її вартість віддають на цдаку). Провести обряд капойрес можна буде 20 вересня з 06:00 у дворі школи на вул. Водопровідній, 13, к. 1. Там же можна буде придбати птицю та отримати текст, який читають під час капойрес.

Якщо ви не встигнете зробити капойрес вранці, то зможете провести його протягом дня, але вже не на птицю, а на гроші. А з птицею, як ми вже говорили, це все-таки краще робити.

КАНУН ЙОМ КІПУРА: МАЛКОЙС

Перед денною молитвою напередодні свята прийнято приймати на себе 39 ударів (малкойс), які спонукають до каяття. Той, хто приймає удари, підперізується поясом (гартл) і нахиляється (або стає навколішки), звертаючись обличчям на північ. Той, хто б'є, бере в руки ремінець тфілін і легенько (прихильників маркіза де Сада просимо не турбуватися) ударяє по підставленій спині: по правому плечу, лівому плечу та по нижній частині спини, повторюючи це 13 разів. Під час кожного удару і той, хто б'є, і той, хто приймає удари, говорять: «І Він Милосердний простить провину і не погубить грішника, як не раз уже відвертав Свій гнів від грішника, і не обрушить на нього всю Свою лють*» (Ве-Ѓу Рахум йехапер овон вело йашхит веѓирба леѓашив апо вело йор коль хамото*). Цю фразу, в якій 13 єврейських слів, повторюють тричі.

КАНУН ЙОМ КІПУРА: ЛЕЙКАХ

Напередодні Йом Кіпура прийнято просити у друзів або членів сім'ї лейках (медовий пиріг), а потім їсти його, бажаючи одне одному «Лешана това у-метука!» («Доброго і солодкого року!»).

Сенс цієї традиції — у символічному побажанні: якщо нам наступного року і доведеться простягати руку по милостиню, то нехай нам зможуть допомогти не сторонні люди, а близькі (щоб не довелося соромитися), і вже якщо нам доведеться просити, то нехай це буде лейках, тобто не шматок хліба, необхідний для виживання, а медовий пиріг — річ явно не першої необхідності.

У хасидських громадах існує традиція просити лейках у рабина громади. В Одесі попросити (і отримати!) шматок лейках можна буде 20 вересня після закінчення ранкової молитви у рава Авраѓама Вольфа.

КАНУН ЙОМ КІПУРА: ЛЕБЕДИКЕ ЛІХТ

Кожен одружений чоловік повинен взяти із собою до синагоги свічку, яка горить 24 години (таку свічку можна придбати в крамниці єврейських товарів при синагозі). Ця свічка називається «лебедике ліхт» («свічка життя»). Її не прийнято запалювати самому — потрібно віддати її працівникам синагоги, щоб вони її запалили. Крім того, кожен, хто читає «Ізкойр», повинен запалити поминальну свічку у себе вдома.

КАНУН ЙОМ КІПУРА: СЕУДА МАФСЕКЕТ

Метою посту в Йом Кіпур зовсім не є бажання заморити людину голодом, а намір не відволікати її від думок про каяття, тому перед Йом Кіпуром рекомендується добре поїсти. З цією метою після денної молитви «Мінха» влаштовують святкову й дуже рясну трапезу (сказано, що той, хто напередодні Йом Кіпура добре поїв, ніби двічі провів Йом Кіпур, адже ситий шлунок не відволікає його власника від думок про Головне).

А ближче до вечора влаштовують роздільну трапезу (сеуда мафсекет), тобто трапезу, яка відділяє звичайний день від посту. Ця трапеза має складатися лише з легких, добре перетравлюваних страв. До неї не включають рибу, часник, гострі та солоні страви, алкоголь і м'ясо (саме шматкове м'ясо, тому що існує традиція під час цієї трапези їсти «креплах» — щось на кшталт пельменів із меленим курячим м'ясом; символічна страва, де «біле закриває червоне» (тобто тісто прикриває м'ясо. Біле символізує «хесед», милосердя, а «червоне» — «дин», справедливий суд. Відповідно, креплах символізує нашу надію на те, що милосердя все-таки переможе і ми отримаємо не за заслугами, а з жалю…)).

А безпосередньо перед постом рекомендується випити 1–2 літри (5–6 чашок) гарячого й дуже солодкого чаю — для того, щоб підвищити рівень цукру в крові. Тоді піст буде легко переноситися, і так роблять у багатьох єврейських сім'ях, у яких піст — багаторічна традиція.

Після цієї трапези батьки благословляють своїх дітей такими словами: «Нехай удостоїть тебе Б-г стати таким, як Ефраїм і Менаше» (хлопчиків) або «…як Сара, Ривка, Рахель і Леа» (дівчаток).

КАНУН ЙОМ КІПУРА: БІРКАТ ЃА-БАНІМ

У деяких громадах «біркат ѓа-банім» — благословення дітей — здійснюють перед кожним шабатом. Але в громадах Хабаду це прийнято робити тільки напередодні Йом Кіпура, одразу після роздільної трапези «сеуда мафсекет». Батько кладе обидві руки на голову дитини й каже:

синові: Йесимхо Е-лой-ѓім ке-Ефраїм вехі-Менаше! («Нехай удостоїть тебе Б-г стати таким, як Ефраїм і Менаше»),

доньці: Йесимех Е-лой-ѓім ке-Соро, Ривка, Рохель ве-Лея! («Нехай удостоїть тебе Б-г стати такою, як Сара, Ривка, Рахель і Леа»).

Потім промовляється текст благословення коѓена: Вайдабер А-дой-ной эль Мойше лэймойр. Дабэйр эль Аѓаройн веэль бонов лэймойр, кой сэвораху эс бнэй Исроэл, омойр лоѓэм: «Йеворехэхо А-дой-ной вейишмерэхо. Йоэйр А-дой-ной понов эйлэхо вихунэко. Исо А-дой-ной понов эйлэхо вейосэйм лэхо шолом. Весому эс шми аль бнэй Исроэл ваани аворахэм» («І Г-сподь сказав Моше наступне: «Скажи Аѓарону та його дітям: «Так благословляйте синів Ізраїлю, говоріть їм: «Нехай благословить тебе Г-сподь і охороняє тебе. І нехай буде прихильним до тебе Г-сподь і помилує тебе. Нехай прихильно ставиться до тебе Г-сподь і пошле тобі мир». І благословлять вони Моїм ім'ям синів Ізраїлю, а Я благословлю їх!»).

Після цього можна додати дитині добрі побажання від себе.

БЛАГОСЛОВЕННЯ ПРИ ЗАПАЛЮВАННІ СВІЧОК У ЙОМ КІПУР

1. Борух Ато А-дой-ной, Э-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, ашер кидешону, бемицвойсов вецивону леѓадлик нейр шель шабос ве-шель Йойм-ѓа-Кипурим!
(Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Цар Всесвіту, який освятив нас Своїми заповідями і повелів нам запалювати свічку на честь суботи та Йом Кіпура!)

2. Борух Ато А-дой-ной, Э-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, шеѓэхейону, вэкиймону веѓигийону лизман ѓазэ!
(Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Цар Всесвіту, який дарував нам життя, підтримував його в нас і дав нам можливість дожити до цього часу!)

ЙОМ КІПУР

Зазвичай слово «Йом Кіпур» перекладають як «Судний день» (наприклад, «Війна Судного дня»), але, як ми з вами вже з'ясували, Судним є зовсім інший день, точніше — дні. Всевишній судить цей світ 1 і 2 тишрея, у дні Рош ѓа-Шана, а потім, оскільки, якщо судити за справедливістю, для кожного з нас вирок виявиться несумісним із життям, нам дається час на виправлення. Протягом цих днів каяття (тих самих «Грозних днів» або «Днів трепету») ми намагаємося все-таки пробудити милосердя Всевишнього і благати Його дарувати нам життя. І, судячи з демографічних зведень (затори та громадський транспорт у години «пік»), нам поки що це вдається. Тож Йом Кіпур — це не «Судний день», а радше «День розгляду Вищим судом касаційної скарги». Або, якщо хочете, цю назву можна перекладати як «День Спокути».

До речі, оскільки цього дня відбувається затвердження вироку, то побажання добра на наступний рік виглядає дещо інакше: «Гмар хатима това!» (дослівно це перекладається як «Доброго остаточного запечатування!», а означає приблизно таке: «Нехай остаточний варіант вироку (доброго вироку), який тобі буде винесено, буде скріплений печаткою (на знак підтвердження того, що рішення незмінне)». Як бачите, івритом це незрівнянно коротше. Тому іврит можна вивчити хоча б тільки заради цього…)

Ще одна назва свята — «шабат шабатон», «субота субот», тому що цього дня скасовуються навіть суботні правила (наприклад, у суботу не постять, за винятком Йом Кіпура).

Окрім звичайних суботніх заборон, на кшталт заборони працювати, вмикати й вимикати вогонь і світло, користуватися грошима тощо, на час Йом Кіпура діють п'ять додаткових заборон:

— на їжу та пиття;

— на вмивання (навіть холодною водою. Тільки після відвідування туалету омивають кінчики пальців);

— на використання парфумерії;

— на інтимну близькість;

— на носіння шкіряного взуття.

Взувають туфлі з гуми, пластику або тканини. Згодиться й шкірозамінник, але бажано, щоб його нешкіряне походження було помітним, тому тканинні туфлі є кращими.

Ще одна п'ятірка, пов'язана з цим святом, — п'ять молитов цього дня: Маарив (увечері; початок свята), Шахарит (ранкова), Мусаф (додаткова ранкова), Мінха (денна) та Неїла (передвечірня; завершальна цього дня).

У Йом Кіпур прийнято вдягати білий одяг, подібний до того, який носять ангели, що служать Всевишньому. Найчастіше поверх одягу вдягають білий халат кітл.

Ще потрібно пам'ятати: цього дня прощаються гріхи тільки щодо Б-га. Провини, скоєні щодо людей, можуть простити тільки вони самі.

І останнє зауваження: десятиденний термін для виправлення Всевишній дає тільки євреям (у Нього з нами особливі рахунки). Іншим народам для виправлення дається три тижні, аж до дня Ѓошана-раба (21 тишрея).

ПЕРШЕ ВИНЕСЕННЯ СВИТКА ТОРИ ТА «МАФТИР ЙОНА»

Уперше сувій Тори виносять під час вечірньої молитви «Маарив» (цього року — 20 вересня). Під час ранкової молитви «Шахарит» до читання Тори викликають сімох людей, а під час денної — трьох, останній із яких читає всю книгу Йони (Мафтир Йона).

Традиційно вважається (і підтверджується на практиці), що перше винесення сувою та виклик до читання мафтира Йони сприятливо позначаються на здоров'ї всієї сім'ї та фінансовому добробуті, тому за право винести сувій або брати участь у читанні мафтира проводяться торги. Цієї честі удостоюються люди, які заплатили (тобто передали на благодійні потреби громади) максимальну суму.

МОЛИТВА «ІЗКОЙР»

Ізкойр — це поминальна молитва, яка читається чотири рази на рік: в останній день Песаха, у Швуес (за межами Ерец-Ісраель, тобто у нас — у другий день свята), у Йом Кіпур і в Шміні Ацерет.

Ізкойр — це особлива молитва, у якій той, хто молиться, просить Всевишнього дати душі померлого спокій, Б-жественне світло й місце серед душ праведників, а також проголошує свій намір зробити пожертвування в пам'ять про душу покійного.

Слова Ізкойра, що містять обіцянку благодійності, повинні сприйматися цілком серйозно: обіцянку потрібно виконати після свята (адже у свято, згідно з єврейським Законом, не можна платити гроші). Якщо людина не збирається жертвувати, їй краще утриматися від обіцянки; у такому разі не слід вимовляти фразу, де йдеться про пожертвування.

Згідно зі звичаєм більшості громад, ті, у кого живі обоє батьків, під час читання Ізкойра виходять із зали синагоги. В Ізкойрі згадують єврейське ім'я покійного та єврейське ім'я його матері, якщо, звичайно, воно відоме. Якщо воно невідоме або якщо покійний не мав єврейського імені, його поминають тим ім'ям, яким його зазвичай називали за життя. Текст Ізкойра наведений у молитовнику (махзорі) на Йом Кіпур, який можна взяти в синагозі.

ТРАПЕЗА ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ЙОМ КІПУРА

Існує традиція після закінчення Йом Кіпура влаштовувати святкову трапезу, під час якої їдять креплах і вмочують хліб у мед. Традиція говорить, що участь у такій трапезі сприятливо позначається на фінансових справах її учасників.

ЙОРЦАЙТ РЕБЕЦН ХАНИ

Thu, 17 Sep 2026 2:13:00 PM

КАПАРОТ

Tue, 15 Sep 2026 2:17:00 AM

РОЗКЛАД МОЛИТОВ НА ЙОМ КІПУР

Tue, 15 Sep 2026 1:33:00 AM

ПІСТ ГЕДАЛЬЇ

Sun, 13 Sep 2026 4:26:00 PM

Час запалювання шабатніх та святкових свічок

Fri, 11 Sep 2026 9:00:00 AM

Час запалення шабатніх свічок та святкових свічок 1-го дня, 11 вересня

• Одеса – 18:58

• Ізмаїл – 19:06

• Білгород-Дністровський – 19:00

• Балта – 19:05

Час запалення святкових свічок 2-го дня, 12 вересня

• Одеса – 20:01

• Ізмаїл – 20:06

• Білгород-Дністровський – 20:01

• Балта – 20:07

Закінчення свята 13 вересня

• Одеса – 19:59

• Ізмаїл – 20:04

• Білгород-Дністровський – 19:59

• Балта – 20:05

Шабат шалом! Шана това у-метука!

ПІСТ ГЕДАЛЬЇ

Fri, 11 Sep 2026 8:17:00 AM

ЗУСТРІЧАЄМО СВЯТО

Fri, 11 Sep 2026 4:11:00 AM

РОШ ГА-ШАНА: РОЗКЛАД ЗАХОДІВ ТА МОЛИТВ

Wed, 9 Sep 2026 2:11:00 AM

ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ

Sat, 5 Sep 2026 6:05:00 PM

РОШ ЃА-ШАНА

Місяць тішрей — найсвятковіший у році — на нього припадають свята Рош ѓа-Шана, Йом Кіпур, Суккот, Шміні Ацерет і Сімхат Тора. Ми, за словами мудреців, немовби перебуваємо на ярмарку, і весь наступний рік нам належить розпаковувати вузли й валізи, набиті «подарунками з ярмарку» — скарбами, накопиченими у дні свят. У Рош ѓа-Шана євреї запасаються Б-гобоязливістю, у Йом Кіпур — умінням прощати ближнього і суворо питати з себе, у Суккот — любов'ю і веселощами на цілий рік.

Назва «Рош ѓа-Шана» перекладається з івриту як «голова року» і, як сказано в Талмуді: «Перше тішрея — це Новий рік у тому, що стосується відліку шміти (сьомого року), йовеля (п'ятдесятого року), віку саджанців і овочів».

Цікава закономірність — перший день Рош ѓа-Шана завжди припадає на один із чотирьох днів тижня: понеділок, вівторок, четвер або суботу і ніколи не припадає на неділю, середу чи п'ятницю. Цьому правилу дали позначення: «Немає початку в «АДУ», що означає — перший день Рош ѓа-Шана не припадає на дні тижня: алеф (перший), далет (четвертий) і вав (шостий), рахуючи від суботи.

Рош ѓа-Шана завжди й усюди святкується два дні, першого і другого тішрей. Взагалі-то в Торі сказано, що святкувати його слід лише першого числа місяця тішрей, але дводенне святкування було встановлено ще першими пророками. Пояснюється це тим, що за єврейським законом початок кожного нового місяця оголошується за рішенням суду, прийнятим на основі свідчень свідків, які бачили молодий місяць. І якщо тридцятого дня місяця елул до суду, що перебував у Храмі, приходили свідки, то цей день оголошувався першим днем місяця тішрей. А якщо вони не приходили, то цей день був 30 елула, а наступний день ставав 1 тішрей. Але святковий день у будь-якому разі доводилося починати ввечері після закінчення двадцять дев'ятого числа місяця елул, тому що була ймовірність того, що вранці до суду прийдуть свідки і день, що почався, буде оголошений святковим.

Якщо свідки приходили, то цей день справді оголошувався святковим, а наступний — буденним, але якщо свідки не приходили, то наступний день оголошувався святковим, а попередній заднім числом оголошувався буденним.

І от, для того, щоб святість першого дня, спочатку ще не достовірно святкового, не порушувалася, пророки постановили завжди святкувати Рош ѓа-Шана протягом двох днів.

Але Рош ѓа-Шана — це не просто нова точка відліку і старт нового календарного сезону. Це ще й День Суду над усіма мешканцями Всесвіту. Цього дня визначається, що трапиться з людиною протягом наступного року. Єврейські мудреці говорили: «Три книги відкриває Всевишній у Рош ѓа-Шана: одну для лиходіїв, іншу для праведників і третю для звичайних людей. Праведникам негайно підписують і скріплюють печаткою рішення про продовження життя, лиходіям — смертний вирок, а справи всіх інших людей відкладаються до Йом Кіпура. Тих, хто розкаявся, чекає життя, тих, хто не розкаявся, — смерть». Зверніть увагу — на суді, що здійснюється в Рош ѓа-Шана, не визначається місце людини в майбутньому світі: чи потрапить вона до раю (Ган-Еден), чи до пекла (Гейѓіном). У Рош ѓа-Шана вирішується доля людини в цьому світі і на цей рік!

І два останні зауваження:

1. Першої ночі Рош ѓа-Шана (цього року ввечері 11 вересня) після завершення вечірньої молитви всі благословляють одне одного: «Бажаю тобі, щоб Всевишній записав у Книгу Життя, що в тебе буде щасливий рік, і скріпив цей запис печаткою!» або те саме, але на івриті й набагато коротше — «Лешана това тікатев ветехатем!»

Наступного ранку після денної молитви це побажання вже не вимовляється — вироки праведникам уже підписані, і виходить, що того, кому ми це бажаємо, ми справжнім праведником не вважаємо. А думати погано про інших людей, та ще й у день суду — не найкращий спосіб заслужити хороший запис у Книзі Життя.

2. Прийнято не спати вдень у Рош ѓа-Шана. Сказано в Єрусалимському Талмуді: «Той, хто спав у Рош ѓа-Шана, проспав свою удачу». Лише тому, у кого болить голова, так що йому важко буде молитися в другій половині дня, дозволений короткий сон після полудня.

І зауваження третє, бонусне. Цією короткою інформацією сенс, звичаї і закони свята не обмежуються.

РОШ ЃА-ШАНА: З ЧИМ ЦЕ ЇДЯТЬ?

У Рош ѓа-Шана (втім, як і в усі інші свята) в єврейському домі влаштовується святкова трапеза. На святковому «ро-ашоном» столі має бути солодка хала і мед, причому кідуш — освячення свята і трапези, починається не як зазвичай хлібом із сіллю, а хлібом із медом. Одразу ж після кідуша кажуть благословення на плоди і їдять яблука (їх бажано порізати на часточки, щоб було зручно занурювати в мед). Яблука вмочують у мед, так само, як хліб, а з'ївши яблуко, кажуть: «Хай буде воля Твоя, Боже батьків наших, щоб дати нам добрий і солодкий рік» («Іѓйі роцойн мілфонехо шетхадейш олейну шоно тойво у месуко»).

Зазвичай цього дня на столі (як і в усі свята і суботи) буває риба, суп, гаряче, десерт, але при цьому в Рош ѓа-Шана прийнято їсти підсолоджену їжу. Також цього дня їдять страви, приготовані з плодів, назва яких на івриті або мовою, прийнятою в даній місцевості, асоціюється з удачею і щастям у прийдешньому році. У нашому випадку це, як правило, риб'яча голова, щоб ми наступного року були в голові, а не в хвості того, що відбувається, гранат (щоб ми були наповнені заповідями, як гранат зернятками), морква (їдишем вона зветься «мерн», співзвучно з дієсловом «розмножуватися, збільшуватися», тобто щоб нас було більше). Моркву ріжуть упоперек, на кружечки, що нагадують монети, щоб у нас було побільше цих самих «кружечків», а також роблять цимес — страву із солодкої моркви (на івриті морква — «гезер», співзвучно з «гзар дін» (постанова суду). Моркву готують солодкою, на знак нашої віри в те, що рішення суду про нас буде добрим.

В інших країнах їдять:

буряк («селек» на івриті, співзвучно з «сілкі» (прибирати): «Нехай приберуться наші вороги»),
цибулю-порей («креша» або «хацір», співзвучно з «карті» (припиняти): «Нехай будуть припинені наші вороги» (це стосується також і злих духів, що переслідують грішників),
стручки зеленої квасолі («шуіт», співзвучно з «рувія» (множити): «Нехай примножаться наші заслуги»),
гарбуз («длаат», співзвучно з «кара» (читати): «Нехай буде прочитаний перед Тобою список наших заслуг»);
фініки («тамар», співзвучно з «тамрі» (винищувати): «Нехай будуть знищені наші ненависники»).

Втім, творча єврейська думка не стоїть на місці і, наприклад, франкомовні євреї ставлять на стіл банани (французькою «З Новим Роком» звучить як «бон ане») і авокадо, чия назва співзвучна з французькою вимовою слова «адвокат» (мабуть, не треба пояснювати, наскільки важливо мати хорошого захисника в День Суду). Банани можна поставити й тому, що це співзвучно з івритським «ше-ібане Бейт ѓа-Мікдаш» («Нехай буде відбудований Храм!»). А особливо креативні євреї ставлять на стіл напій-колу, оскільки це слово співзвучне з закликом «Шма колейну!» («Почуй наш голос!» — головним лейтмотивом свята, коли ми звертаємося до Всевишнього з проханням почути нас і прийняти наше каяття). Загалом, ставити на стіл можна багато чого, головне — знати мови й уміти застосовувати ці знання.

Прийнято не їсти горіхи, оскільки вони викликають кашель і заважають молитися і, крім того, їхня назва на івриті пов'язана зі словом «гріх».

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ОБІТНИЦЬ

Напередодні Рош Гашана, після ранкової молитви «Шахаріт», прийнято влаштовувати церемонію звільнення від обітниць (ѓатарат недарім). Юдаїзм дуже чутливо ставиться до того, що виходить з уст людини, особливо до обіцянок і зобов'язань, які вона висловлює. У книзі «Коѓелет» (Екклезіаст) прямо сказано: «Краще не обіцяти, ніж обіцяти й не виконати», а Тора говорить: «Якщо даси обітницю Г-споду твоєму Б-гу, не зволікай виконати її, бо Господь твій Бог стягне її з тебе, і буде на тобі гріх» і «…нехай не скаже він марно — усе, що вийшло з уст його, нехай зробить». До речі, в цих словах наші мудреці бачать натяк на те, що звільнення від обітниць має відбуватися саме напередодні Рош ѓа-Шана, в останній день місяця елул — останні літери івритських слів ло яхель дваро - кехоль ѓа-йоце… («нехай не скаже він марно — усе, що вийшло…») — ті самі літери, які утворюють слово елул.

При цьому, за законами Тори, навіть звичайна фраза, на кшталт «Не буду більше їсти солодке» вважається повноцінною клятвою, тому перед Рош ѓа-Шана ми скасовуємо всі без винятку обіцянки, дані навмисно чи випадково, без умислу. Слід, однак, пам'ятати, що під час цієї церемонії людина звільняється тільки від обітниць щодо Б-га і себе, але аж ніяк не щодо інших людей. Так само слід пам'ятати, що суд (а саме він здійснює процедуру ѓатарат недарім) уповноважений звільнити тільки від необачно даних обітниць — наприклад, ви щось пообіцяли, а потім з'ясовується, що це фізично неможливо виконати, або виконання призведе до порушення інших заповідей, або завдасть шкоди здоров'ю, але аж ніяк не тому, що розхотілося чи ідея розлюбилася!

Як же відбувається ѓатарат недарім? Для цього потрібна присутність мінімум 3 людей, які мають право звільнити від даних обітниць кожного, хто побажає (оскільки три євреї — це вже бейт-дін, правомочний єврейський суд), але краще проводити цю церемонію в мін'яні (10 людей). При цьому всі вони сидять (судді!), і лише той, кого звільняють від обітниць, стоїть (як стоять перед суддями). Той, кого звільняють, читає текст (він наводиться в сідурах і махзорі — збірниках молитов на Рош ѓа-Шана), а решта (тобто судді) йому відповідають. Тому, кому важко прочитати текст на івриті, дозволяється прочитати його будь-якою зрозумілою йому мовою.

Ѓатарат недарім можна робити протягом усього дня — напередодні Рош ѓа-Шана — а в найкрайнішому разі це можна зробити й пізніше, до Йом Кіпура. Хоча краще до такої крайності не доводити…

ШОФАР І ЙОГО ЗВУКИ

Хоч як дивно, але майже все, що спадає нам на думку у зв'язку зі святкуванням Рош ѓа-Шана, — речі необов'язкові. Усі ці гранати, яблука з медом, риб'яча голова, ташліх, звільнення від обітниць та інше — це не закони, а єврейські звичаї. Це нібито наші натяки Всевишньому — чого ми очікуємо від прийдешнього року (Б-г — він тямущий, і цього йому зазвичай цілком достатньо, тим більше що він і в серцях наших читає, як у відкритій книзі. А в серцях наших написано те саме, і тут ми не лукавимо і щиро хочемо доброго і солодкого року, і бути головою, а не хвостом, і бути повними заповідями і заслугами, як гранат кісточками…)

Тож усе це звичаї. Так, освячені віками і традицією, що стали майже законами, але це не закони. Закон для Рош ѓа-Шана (не рахуючи звичайних святкових законів на кшталт утримання від роботи, кідуша, молитов) є один — слухати сурмління в шофар. Тобто почув звук шофара (про те, який саме звук потрібно почути — трохи нижче) і вільний, програму-мінімум виконано! Правда, тоді і Всевишній у відповідь теж може виконати щодо тебе тільки програму-мінімум — але це вже, як то кажуть, витрати світогляду.

Тож що потрібно почути?

Розрізняють такі види звуків шофара:

· звук «ткіа» («сурмління») починається на нижній ноті й переходить до верхньої ноти з наростанням звучності. Символізує заклик до пробудження совісті й до повернення до Бога.

· звук «труа» («тривога»), серія уривчастих звуків на нижній ноті, що закінчуються на верхній. Ці дев'ять коротких і різких звуків передають смуток і тугу.

· звук «шварім» («тремоло»), швидке чергування нижньої і верхньої ноти. Три коротких звуки, нагадують зітхання, як знак усвідомлення своїх помилок.

Ці звуки групуються в серії, і Тора зобов'язує людину вислухати, щонайменше, тридцять звукових «серій», необхідних для того, щоб ліквідувати будь-які сумніви щодо виконання заповіді Тори (тобто програються всі можливі поєднання послідовностей звуків).

Шофар слухають не тільки чоловіки, а й жінки та діти (а от сурмить чоловік). «Сурмач» повинен робити це стоячи, і перед самим початком сурмління йому нагадують, що він виконує цю заповідь за всіх присутніх (зрозуміло, що всі, хто слухає шофар, повинні зосередитися на виконанні заповіді, немовби роблять це самі).

Перед сурмлінням проказують два благословення: «Почути звук шофара…» і «Шеѓехеяну (що дав нам дожити до цього дня)», і потім, аж до закінчення сурмління в шофар, ніхто не вимовляє жодного звуку.

Якщо Рош ѓа-Шана збігається з шабатом, сурмління в шофар не проводиться.

У «Мусаф» (додаткова молитва святкового дня) проводиться тридцять додаткових сурмлінь у шофар у різних комбінаціях, а наприкінці молитви прийнято сурмити в шофар ще 40 разів. Таким чином, загальна кількість сурмлінь досягає ста (мінімум, нагадаємо, — 30).

Ну і насамкінець — з чого ж може бути виготовлений шофар? У загальних рисах — це має бути ріг кошерної тварини (тобто жуйної парнокопитної тварини родини порожнисторогих), хоча тут, як і всюди в євреїв, є нюанси.

Так, не роблять шофар з рогів корови й сарнобика. Ріг корови не використовують у зв'язку з гріхом Золотого Тельця (наші мудреці сказали, що «звинувач не може бути захисником», а звук шофара звучить як наше прохання до Творця світів про милосердя). У сарнобика ж ріг прямий і гострий, а в Талмуді сказано, що шофар має бути вигнутим (вигнутий шофар символізує підкорення Всевишньому).

Ріг корови й бика також не використовуються для шофара через те, що на івриті його називають «керен», а не «шофар», яким називають ріг барана, козла, антилопи й газелі, з яких і роблять предмет нашої статті.

Правда, ріг козерога використовується рідко (хоча якщо немає інших варіантів, то цей цілком підійде), ріг антилопи набув великого поширення в громадах Ємену, а от в ашкеназьких громадах найбільш популярний баранячий ріг (хоча він переважно прямий, але невеликий вигин робить його придатним для використання).

І, звісно ж, слухаючи в Рош ѓа-Шана звуки шофара, потрібно пам'ятати, що головне в шофарі — це не кількість колін і ступінь кривизни, а чистота намірів і думок того, хто сурмить, і того, хто слухає ці звуки.

БЛАГОСЛОВЕННЯ ПРИ ЗАПАЛЮВАННІ СВІЧОК У ДНІ СВЯТА

Свічки запалює жінка, промовляючи при цьому два благословення

Першого дня свята:

1. Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, ашер кідешону, бемицвойсов вецівону леѓадлик нейр шель шабес ве шель Йойм-ѓа-Зікоройн! (Благословенний ти, Г-споди, Б-же наш, Царю Всесвіту, який освятив нас Своїми заповідями і повелів нам запалювати свічку на честь суботи і Дня Пам'яті!)

2. Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, шеѓехейону, векиймону веѓигійону лизман ѓазе! (Благословенний ти, Г-споди, Б-же наш, Царю Всесвіту, який дарував нам життя і підтримував його в нас, і дав нам можливість дожити до цього часу!)

Другого дня свята:

1. Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, ашер кідешону, бемицвойсов вецівону леѓадлик нейр шель Йойм-ѓа-Зікоройн! (Благословенний ти, Г-споди, Б-же наш, Царю Всесвіту, який освятив нас Своїми заповідями і повелів нам запалювати свічку на честь суботи Дня Пам'яті!)

СУРМЛІННЯ В ШОФАР

Можливо, ви будете здивовані, але головна (а по суті, і єдина) наразі заповідь Рош ѓа-Шана — сурмління в шофар. Раніше, у ті славні часи, коли на горі Морія стояв Храм, була ще заповідь про принесення вогнепальної жертви, але зараз із заповідей залишився тільки шофар. Тобто, якщо ви цього свята не з'їли шматочок яблука, попередньо обмащений медом, то ви просто не з'їли шматок яблука з медом. Якщо ви не з'їли гранат, то ви не з'їли гранат (ці кулінарні вишукування — взагалі не міцвот (заповіді), а сіманім (знаки)! Подробиці читайте у відповідному розділі). Але якщо ви кожного з цих святкових днів не чули звук шофара, то ви не виконали заповідь, викладену в главі «Емор» книги «Ваікра»: «у сьомий місяць, у перший день місяця, хай буде у вас спокій, нагадування про трубний звук, священне зібрання».

У главі «Пінхас» (книга «Бемідбар») Рош ѓа-Шана називається «Днем сурмління», причому хоча в главі «Беѓаалотха» згадується окрема заповідь про сурмління в труби в момент принесення в Храмі суспільних жертв, труба не може бути використана для виконання заповіді сурмління в Рош ѓа-Шана. Річ у тім, що труби більше асоціюються або із сигналом загального збору з нагоди важливої, урочистої чи тривожної події, або з тріумфуванням у час перемоги, звук же шофара асоціюється з глибокими внутрішніми переживаннями і безпосереднім зверненням до самої душі людини («Чи може народ не сполошитися, якщо пролунає в місті ріг?» — каже пророк Амос). За традицією, переданою від Моше, відомо, що для того, щоб заповідь сурмління в шофар була виконана правильно, необхідно, щоб кожне сурмління складалося з трьох окремих, чітко виражених частин: ткіа, шварім і труа.

Ткіа — довгий протяжний звук, який починається на нижній ноті й переходить до верхньої ноти з наростанням звучності. Ткіа символізує заклик до пробудження совісті й до повернення до Бога. Фінальне сурмління називається «ткіа гдола» («велике сурмління»), і воно триває довше на верхній ноті.

«Труа» («тривога»), серія (не менше дев'яти) уривчастих звуків на нижній ноті, що закінчуються на верхній. Ці короткі й різкі звуки передають смуток і тугу.

Шварім — («тремоло»), швидке чергування нижньої і верхньої ноти — три коротких звуки, що нагадують зітхання, як знак усвідомлення своїх помилок.

Щодо шварім думки розходяться: деякі авторитети вважають, що шварім — це ряд окремих переривчастих звуків і завершальний протяжний звук ткіа; інші вважають, що шварім мають бути замінені труа — коротшими дробовими звуками; третя думка полягає в тому, що сурмління має складатися як зі звуків шварім, так і зі звуків труа, яким передує і які завершує протяжний звук ткіа. За традицією сурмління в синагозі проводиться відповідно до всіх трьох думок.

Загалом же звуки шофара цього дня призначені для того, щоб: проголосити коронування Творця Світу; пробудити трепет перед Творцем; нагадати про акедат Іцхак (жертвопринесення Іцхака), про Дарування Тори на горі Синай і про прихід Машиаха.

Шофар закликає людину до каяття, змушуючи її замислитися про свої вчинки (крім того, кажуть, що ці звуки збивають з пантелику Сатана, який цього дня виступає проти нас звинувачем у Небесному Суді). Рамбам писав: «Сурмління в шофар закликає людину пробудитися. Як сказано: «Прокидайтеся, сплячі, і погляньте на свої справи. Згадайте свого Творця і поверніться до Нього з каяттям. Не втратьте почуття реальності, як люди, які женуться за нездійсненним і витрачають свої роки на досягнення нікому не потрібного. Погляньте на свої власні душі і зважте свої вчинки. Залиште свої погані шляхи і погані думки і поверніться до Всевишнього, щоб Він міг проявити милість щодо вас».

У Талмуді написано, що шофар дозволяється виготовляти з рогів баранів, диких і домашніх козлів, антилоп і газелей. Рекомендується використовувати ріг барана, який асоціюється з жертвопринесенням Іцхака, заборонено брати роги корів, оскільки Сатана може нагадати Всевишньому про гріх золотого тельця і тим самим відвернути Бога від прощення нинішніх гріхів. Крім того, проблема в тому, що ріг бика й корови на івриті називають «керен», а не «шофар», як ріг вівці, козла, антилопи й газелі.

Шофари з баранячих рогів найчастіше використовують ашкеназькі євреї. Ріг барана майже прямий, але невеликий вигин робить його придатним для застосування (на думку рабі Єгуди, вигнутий шофар символізує підкорення Всевишньому. Саме через прямизну як шофар не використовують ріг сарнобика). А от єменські громади віддають перевагу рогу антилопи, оскільки шофар з її довгого й вигнутого рога здатний видавати гучний і мелодійний звук.

І насамкінець… Мідраш стверджує, що на горі Синай у момент Дарування Тори лунав шофар, зроблений із лівого рога барана, принесеного в жертву Авраѓамом замість Іцхака, а от шофар із його правого рога буде сурмити, коли зберуться разом розсіяні коліна Ізраїлю.

ТАШЛІХ

Існує традиція вдень у Рош ѓа-Шана спускатися до якоїсь водойми — річки, озера, моря (туди, де живе риба, хай навіть до акваріума, але приємніше все-таки до моря) і струшувати краї одягу, немовби скидаючи гріхи у воду. Цей звичай підтверджується словами пророка Неємії: «Витрусив я поли свої і сказав: «Так витрусить Б-г кожного». Тим самим ми ніби показуємо всім, що позбавляємося тягаря і ваги всіх своїх гріхів і поганих вчинків. Ця церемонія «полегшення совісті» називається «ташліх», що означає «ти скинеш», а запозичена назва з передбачень пророка Міхи: «І ти скинеш усі наші гріхи на дно найглибшого моря».

Зазвичай ташліх роблять першого дня свята, але якщо він, як цього року, припадає на суботу, то церемонію проводять другого дня. Цього року ташліх відбуватиметься другого дня, 13 вересня. Вихід із синагоги (В. Корженка, 21) у напрямку до моря — приблизно о 18:15.

«ГРІЗНІ ДНІ»

Нічого спільного з «Окаянними днями» Буніна тут немає. «Грізні дні» («ямім нораїм» на івриті), вони ж «Дні трепету», вони ж «Десять днів каяття» — це період від свята Рош ѓа-Шана до Йом Кіпура. А назва цих днів нагадує людині про їхнє значення — це час між двома днями суду, між Рош ѓа-Шана, коли виноситься вирок, і Йом Кіпуром, коли на винесеному вироку ставлять печатку.