www.chabad.odessa.ua | Блоги | Новини громади

Час запалювання шабатніх свічок

Fri, 18 Sep 2026 4:31:00 AM

Час запалення шабатних свічок 18 вересня:

● Одеса — 18:45

● Ізмаїл — 18:52

● Білгород-Дністровський — 18: 47

● Балта — 18:50

Закінчення шабату 19 вересня:

● Одеса — 19:46

● Ізмаїл — 19:52

● Білгород-Дністровський — 19:47

● Балта — 19:52

Шабат шалом!

ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ

Fri, 18 Sep 2026 4:30:00 AM

ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ

КАНУН ЙОМ КІПУРА: КАПОЙРЕС

Напередодні Йом Кіпура прийнято здійснювати обряд спокутування — «капарот» (у наших краях це слово вимовляють так: «капойрес»).

Як роблять капойрес? Кожен чоловік купує живого півня, а жінка — курку (для вагітної жінки беруть двох курей і одного півня: одна курка — для неї самої, інша курка та півень — для плода, стать якого невідома). Якщо неможливо дістати півня, дозволяється придбати гусака або інших кошерних птахів, тварин і навіть рибу. У крайньому випадку можна провести капойрес «на гроші», взявши суму, що дорівнює вартості півня або курки, хоча з птицею все ж таки краще.

Взявши птицю в праву руку, читають встановлений мудрецями текст, а потім обертають її над головою, кажучи: «Це — моя заміна, мій заступник, моє спокутування. Цей півень помре, а на мене чекає довге, добре й мирне життя». Ці слова вимовляють тричі.

Не слід думати, що тому, хто здійснює капойрес, прощаються всі гріхи. Слово «спокутування» потрібно розуміти як «заміна замість мене як викуп», тобто ніби замість нас помирає півень. І дуже важливо це добре розуміти!

Після цього півня/курку ріжуть, а м'ясо віддають бідним людям (або продають птицю, а її вартість віддають на цдаку). Провести обряд капойрес можна буде 20 вересня з 06:00 у дворі школи на вул. Водопровідній, 13, к. 1. Там же можна буде придбати птицю та отримати текст, який читають під час капойрес.

Якщо ви не встигнете зробити капойрес вранці, то зможете провести його протягом дня, але вже не на птицю, а на гроші. А з птицею, як ми вже говорили, це все-таки краще робити.

КАНУН ЙОМ КІПУРА: МАЛКОЙС

Перед денною молитвою напередодні свята прийнято приймати на себе 39 ударів (малкойс), які спонукають до каяття. Той, хто приймає удари, підперізується поясом (гартл) і нахиляється (або стає навколішки), звертаючись обличчям на північ. Той, хто б'є, бере в руки ремінець тфілін і легенько (прихильників маркіза де Сада просимо не турбуватися) ударяє по підставленій спині: по правому плечу, лівому плечу та по нижній частині спини, повторюючи це 13 разів. Під час кожного удару і той, хто б'є, і той, хто приймає удари, говорять: «І Він Милосердний простить провину і не погубить грішника, як не раз уже відвертав Свій гнів від грішника, і не обрушить на нього всю Свою лють*» (Ве-Ѓу Рахум йехапер овон вело йашхит веѓирба леѓашив апо вело йор коль хамото*). Цю фразу, в якій 13 єврейських слів, повторюють тричі.

КАНУН ЙОМ КІПУРА: ЛЕЙКАХ

Напередодні Йом Кіпура прийнято просити у друзів або членів сім'ї лейках (медовий пиріг), а потім їсти його, бажаючи одне одному «Лешана това у-метука!» («Доброго і солодкого року!»).

Сенс цієї традиції — у символічному побажанні: якщо нам наступного року і доведеться простягати руку по милостиню, то нехай нам зможуть допомогти не сторонні люди, а близькі (щоб не довелося соромитися), і вже якщо нам доведеться просити, то нехай це буде лейках, тобто не шматок хліба, необхідний для виживання, а медовий пиріг — річ явно не першої необхідності.

У хасидських громадах існує традиція просити лейках у рабина громади. В Одесі попросити (і отримати!) шматок лейках можна буде 20 вересня після закінчення ранкової молитви у рава Авраѓама Вольфа.

КАНУН ЙОМ КІПУРА: ЛЕБЕДИКЕ ЛІХТ

Кожен одружений чоловік повинен взяти із собою до синагоги свічку, яка горить 24 години (таку свічку можна придбати в крамниці єврейських товарів при синагозі). Ця свічка називається «лебедике ліхт» («свічка життя»). Її не прийнято запалювати самому — потрібно віддати її працівникам синагоги, щоб вони її запалили. Крім того, кожен, хто читає «Ізкойр», повинен запалити поминальну свічку у себе вдома.

КАНУН ЙОМ КІПУРА: СЕУДА МАФСЕКЕТ

Метою посту в Йом Кіпур зовсім не є бажання заморити людину голодом, а намір не відволікати її від думок про каяття, тому перед Йом Кіпуром рекомендується добре поїсти. З цією метою після денної молитви «Мінха» влаштовують святкову й дуже рясну трапезу (сказано, що той, хто напередодні Йом Кіпура добре поїв, ніби двічі провів Йом Кіпур, адже ситий шлунок не відволікає його власника від думок про Головне).

А ближче до вечора влаштовують роздільну трапезу (сеуда мафсекет), тобто трапезу, яка відділяє звичайний день від посту. Ця трапеза має складатися лише з легких, добре перетравлюваних страв. До неї не включають рибу, часник, гострі та солоні страви, алкоголь і м'ясо (саме шматкове м'ясо, тому що існує традиція під час цієї трапези їсти «креплах» — щось на кшталт пельменів із меленим курячим м'ясом; символічна страва, де «біле закриває червоне» (тобто тісто прикриває м'ясо. Біле символізує «хесед», милосердя, а «червоне» — «дин», справедливий суд. Відповідно, креплах символізує нашу надію на те, що милосердя все-таки переможе і ми отримаємо не за заслугами, а з жалю…)).

А безпосередньо перед постом рекомендується випити 1–2 літри (5–6 чашок) гарячого й дуже солодкого чаю — для того, щоб підвищити рівень цукру в крові. Тоді піст буде легко переноситися, і так роблять у багатьох єврейських сім'ях, у яких піст — багаторічна традиція.

Після цієї трапези батьки благословляють своїх дітей такими словами: «Нехай удостоїть тебе Б-г стати таким, як Ефраїм і Менаше» (хлопчиків) або «…як Сара, Ривка, Рахель і Леа» (дівчаток).

КАНУН ЙОМ КІПУРА: БІРКАТ ЃА-БАНІМ

У деяких громадах «біркат ѓа-банім» — благословення дітей — здійснюють перед кожним шабатом. Але в громадах Хабаду це прийнято робити тільки напередодні Йом Кіпура, одразу після роздільної трапези «сеуда мафсекет». Батько кладе обидві руки на голову дитини й каже:

синові: Йесимхо Е-лой-ѓім ке-Ефраїм вехі-Менаше! («Нехай удостоїть тебе Б-г стати таким, як Ефраїм і Менаше»),

доньці: Йесимех Е-лой-ѓім ке-Соро, Ривка, Рохель ве-Лея! («Нехай удостоїть тебе Б-г стати такою, як Сара, Ривка, Рахель і Леа»).

Потім промовляється текст благословення коѓена: Вайдабер А-дой-ной эль Мойше лэймойр. Дабэйр эль Аѓаройн веэль бонов лэймойр, кой сэвораху эс бнэй Исроэл, омойр лоѓэм: «Йеворехэхо А-дой-ной вейишмерэхо. Йоэйр А-дой-ной понов эйлэхо вихунэко. Исо А-дой-ной понов эйлэхо вейосэйм лэхо шолом. Весому эс шми аль бнэй Исроэл ваани аворахэм» («І Г-сподь сказав Моше наступне: «Скажи Аѓарону та його дітям: «Так благословляйте синів Ізраїлю, говоріть їм: «Нехай благословить тебе Г-сподь і охороняє тебе. І нехай буде прихильним до тебе Г-сподь і помилує тебе. Нехай прихильно ставиться до тебе Г-сподь і пошле тобі мир». І благословлять вони Моїм ім'ям синів Ізраїлю, а Я благословлю їх!»).

Після цього можна додати дитині добрі побажання від себе.

БЛАГОСЛОВЕННЯ ПРИ ЗАПАЛЮВАННІ СВІЧОК У ЙОМ КІПУР

1. Борух Ато А-дой-ной, Э-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, ашер кидешону, бемицвойсов вецивону леѓадлик нейр шель шабос ве-шель Йойм-ѓа-Кипурим!
(Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Цар Всесвіту, який освятив нас Своїми заповідями і повелів нам запалювати свічку на честь суботи та Йом Кіпура!)

2. Борух Ато А-дой-ной, Э-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, шеѓэхейону, вэкиймону веѓигийону лизман ѓазэ!
(Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Цар Всесвіту, який дарував нам життя, підтримував його в нас і дав нам можливість дожити до цього часу!)

ЙОМ КІПУР

Зазвичай слово «Йом Кіпур» перекладають як «Судний день» (наприклад, «Війна Судного дня»), але, як ми з вами вже з'ясували, Судним є зовсім інший день, точніше — дні. Всевишній судить цей світ 1 і 2 тишрея, у дні Рош ѓа-Шана, а потім, оскільки, якщо судити за справедливістю, для кожного з нас вирок виявиться несумісним із життям, нам дається час на виправлення. Протягом цих днів каяття (тих самих «Грозних днів» або «Днів трепету») ми намагаємося все-таки пробудити милосердя Всевишнього і благати Його дарувати нам життя. І, судячи з демографічних зведень (затори та громадський транспорт у години «пік»), нам поки що це вдається. Тож Йом Кіпур — це не «Судний день», а радше «День розгляду Вищим судом касаційної скарги». Або, якщо хочете, цю назву можна перекладати як «День Спокути».

До речі, оскільки цього дня відбувається затвердження вироку, то побажання добра на наступний рік виглядає дещо інакше: «Гмар хатима това!» (дослівно це перекладається як «Доброго остаточного запечатування!», а означає приблизно таке: «Нехай остаточний варіант вироку (доброго вироку), який тобі буде винесено, буде скріплений печаткою (на знак підтвердження того, що рішення незмінне)». Як бачите, івритом це незрівнянно коротше. Тому іврит можна вивчити хоча б тільки заради цього…)

Ще одна назва свята — «шабат шабатон», «субота субот», тому що цього дня скасовуються навіть суботні правила (наприклад, у суботу не постять, за винятком Йом Кіпура).

Окрім звичайних суботніх заборон, на кшталт заборони працювати, вмикати й вимикати вогонь і світло, користуватися грошима тощо, на час Йом Кіпура діють п'ять додаткових заборон:

— на їжу та пиття;

— на вмивання (навіть холодною водою. Тільки після відвідування туалету омивають кінчики пальців);

— на використання парфумерії;

— на інтимну близькість;

— на носіння шкіряного взуття.

Взувають туфлі з гуми, пластику або тканини. Згодиться й шкірозамінник, але бажано, щоб його нешкіряне походження було помітним, тому тканинні туфлі є кращими.

Ще одна п'ятірка, пов'язана з цим святом, — п'ять молитов цього дня: Маарив (увечері; початок свята), Шахарит (ранкова), Мусаф (додаткова ранкова), Мінха (денна) та Неїла (передвечірня; завершальна цього дня).

У Йом Кіпур прийнято вдягати білий одяг, подібний до того, який носять ангели, що служать Всевишньому. Найчастіше поверх одягу вдягають білий халат кітл.

Ще потрібно пам'ятати: цього дня прощаються гріхи тільки щодо Б-га. Провини, скоєні щодо людей, можуть простити тільки вони самі.

І останнє зауваження: десятиденний термін для виправлення Всевишній дає тільки євреям (у Нього з нами особливі рахунки). Іншим народам для виправлення дається три тижні, аж до дня Ѓошана-раба (21 тишрея).

ПЕРШЕ ВИНЕСЕННЯ СВИТКА ТОРИ ТА «МАФТИР ЙОНА»

Уперше сувій Тори виносять під час вечірньої молитви «Маарив» (цього року — 20 вересня). Під час ранкової молитви «Шахарит» до читання Тори викликають сімох людей, а під час денної — трьох, останній із яких читає всю книгу Йони (Мафтир Йона).

Традиційно вважається (і підтверджується на практиці), що перше винесення сувою та виклик до читання мафтира Йони сприятливо позначаються на здоров'ї всієї сім'ї та фінансовому добробуті, тому за право винести сувій або брати участь у читанні мафтира проводяться торги. Цієї честі удостоюються люди, які заплатили (тобто передали на благодійні потреби громади) максимальну суму.

МОЛИТВА «ІЗКОЙР»

Ізкойр — це поминальна молитва, яка читається чотири рази на рік: в останній день Песаха, у Швуес (за межами Ерец-Ісраель, тобто у нас — у другий день свята), у Йом Кіпур і в Шміні Ацерет.

Ізкойр — це особлива молитва, у якій той, хто молиться, просить Всевишнього дати душі померлого спокій, Б-жественне світло й місце серед душ праведників, а також проголошує свій намір зробити пожертвування в пам'ять про душу покійного.

Слова Ізкойра, що містять обіцянку благодійності, повинні сприйматися цілком серйозно: обіцянку потрібно виконати після свята (адже у свято, згідно з єврейським Законом, не можна платити гроші). Якщо людина не збирається жертвувати, їй краще утриматися від обіцянки; у такому разі не слід вимовляти фразу, де йдеться про пожертвування.

Згідно зі звичаєм більшості громад, ті, у кого живі обоє батьків, під час читання Ізкойра виходять із зали синагоги. В Ізкойрі згадують єврейське ім'я покійного та єврейське ім'я його матері, якщо, звичайно, воно відоме. Якщо воно невідоме або якщо покійний не мав єврейського імені, його поминають тим ім'ям, яким його зазвичай називали за життя. Текст Ізкойра наведений у молитовнику (махзорі) на Йом Кіпур, який можна взяти в синагозі.

ТРАПЕЗА ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ЙОМ КІПУРА

Існує традиція після закінчення Йом Кіпура влаштовувати святкову трапезу, під час якої їдять креплах і вмочують хліб у мед. Традиція говорить, що участь у такій трапезі сприятливо позначається на фінансових справах її учасників.

ЙОРЦАЙТ РЕБЕЦН ХАНИ

Thu, 17 Sep 2026 2:13:00 PM

КАПАРОТ

Tue, 15 Sep 2026 2:17:00 AM

РОЗКЛАД МОЛИТОВ НА ЙОМ КІПУР

Tue, 15 Sep 2026 1:33:00 AM

ПІСТ ГЕДАЛЬЇ

Sun, 13 Sep 2026 4:26:00 PM

Час запалювання шабатніх та святкових свічок

Fri, 11 Sep 2026 9:00:00 AM

Час запалення шабатніх свічок та святкових свічок 1-го дня, 11 вересня

• Одеса – 18:58

• Ізмаїл – 19:06

• Білгород-Дністровський – 19:00

• Балта – 19:05

Час запалення святкових свічок 2-го дня, 12 вересня

• Одеса – 20:01

• Ізмаїл – 20:06

• Білгород-Дністровський – 20:01

• Балта – 20:07

Закінчення свята 13 вересня

• Одеса – 19:59

• Ізмаїл – 20:04

• Білгород-Дністровський – 19:59

• Балта – 20:05

Шабат шалом! Шана това у-метука!

ПІСТ ГЕДАЛЬЇ

Fri, 11 Sep 2026 8:17:00 AM

ЗУСТРІЧАЄМО СВЯТО

Fri, 11 Sep 2026 4:11:00 AM

РОШ ГА-ШАНА: РОЗКЛАД ЗАХОДІВ ТА МОЛИТВ

Wed, 9 Sep 2026 2:11:00 AM

ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ

Sat, 5 Sep 2026 6:05:00 PM

РОШ ЃА-ШАНА

Місяць тішрей — найсвятковіший у році — на нього припадають свята Рош ѓа-Шана, Йом Кіпур, Суккот, Шміні Ацерет і Сімхат Тора. Ми, за словами мудреців, немовби перебуваємо на ярмарку, і весь наступний рік нам належить розпаковувати вузли й валізи, набиті «подарунками з ярмарку» — скарбами, накопиченими у дні свят. У Рош ѓа-Шана євреї запасаються Б-гобоязливістю, у Йом Кіпур — умінням прощати ближнього і суворо питати з себе, у Суккот — любов'ю і веселощами на цілий рік.

Назва «Рош ѓа-Шана» перекладається з івриту як «голова року» і, як сказано в Талмуді: «Перше тішрея — це Новий рік у тому, що стосується відліку шміти (сьомого року), йовеля (п'ятдесятого року), віку саджанців і овочів».

Цікава закономірність — перший день Рош ѓа-Шана завжди припадає на один із чотирьох днів тижня: понеділок, вівторок, четвер або суботу і ніколи не припадає на неділю, середу чи п'ятницю. Цьому правилу дали позначення: «Немає початку в «АДУ», що означає — перший день Рош ѓа-Шана не припадає на дні тижня: алеф (перший), далет (четвертий) і вав (шостий), рахуючи від суботи.

Рош ѓа-Шана завжди й усюди святкується два дні, першого і другого тішрей. Взагалі-то в Торі сказано, що святкувати його слід лише першого числа місяця тішрей, але дводенне святкування було встановлено ще першими пророками. Пояснюється це тим, що за єврейським законом початок кожного нового місяця оголошується за рішенням суду, прийнятим на основі свідчень свідків, які бачили молодий місяць. І якщо тридцятого дня місяця елул до суду, що перебував у Храмі, приходили свідки, то цей день оголошувався першим днем місяця тішрей. А якщо вони не приходили, то цей день був 30 елула, а наступний день ставав 1 тішрей. Але святковий день у будь-якому разі доводилося починати ввечері після закінчення двадцять дев'ятого числа місяця елул, тому що була ймовірність того, що вранці до суду прийдуть свідки і день, що почався, буде оголошений святковим.

Якщо свідки приходили, то цей день справді оголошувався святковим, а наступний — буденним, але якщо свідки не приходили, то наступний день оголошувався святковим, а попередній заднім числом оголошувався буденним.

І от, для того, щоб святість першого дня, спочатку ще не достовірно святкового, не порушувалася, пророки постановили завжди святкувати Рош ѓа-Шана протягом двох днів.

Але Рош ѓа-Шана — це не просто нова точка відліку і старт нового календарного сезону. Це ще й День Суду над усіма мешканцями Всесвіту. Цього дня визначається, що трапиться з людиною протягом наступного року. Єврейські мудреці говорили: «Три книги відкриває Всевишній у Рош ѓа-Шана: одну для лиходіїв, іншу для праведників і третю для звичайних людей. Праведникам негайно підписують і скріплюють печаткою рішення про продовження життя, лиходіям — смертний вирок, а справи всіх інших людей відкладаються до Йом Кіпура. Тих, хто розкаявся, чекає життя, тих, хто не розкаявся, — смерть». Зверніть увагу — на суді, що здійснюється в Рош ѓа-Шана, не визначається місце людини в майбутньому світі: чи потрапить вона до раю (Ган-Еден), чи до пекла (Гейѓіном). У Рош ѓа-Шана вирішується доля людини в цьому світі і на цей рік!

І два останні зауваження:

1. Першої ночі Рош ѓа-Шана (цього року ввечері 11 вересня) після завершення вечірньої молитви всі благословляють одне одного: «Бажаю тобі, щоб Всевишній записав у Книгу Життя, що в тебе буде щасливий рік, і скріпив цей запис печаткою!» або те саме, але на івриті й набагато коротше — «Лешана това тікатев ветехатем!»

Наступного ранку після денної молитви це побажання вже не вимовляється — вироки праведникам уже підписані, і виходить, що того, кому ми це бажаємо, ми справжнім праведником не вважаємо. А думати погано про інших людей, та ще й у день суду — не найкращий спосіб заслужити хороший запис у Книзі Життя.

2. Прийнято не спати вдень у Рош ѓа-Шана. Сказано в Єрусалимському Талмуді: «Той, хто спав у Рош ѓа-Шана, проспав свою удачу». Лише тому, у кого болить голова, так що йому важко буде молитися в другій половині дня, дозволений короткий сон після полудня.

І зауваження третє, бонусне. Цією короткою інформацією сенс, звичаї і закони свята не обмежуються.

РОШ ЃА-ШАНА: З ЧИМ ЦЕ ЇДЯТЬ?

У Рош ѓа-Шана (втім, як і в усі інші свята) в єврейському домі влаштовується святкова трапеза. На святковому «ро-ашоном» столі має бути солодка хала і мед, причому кідуш — освячення свята і трапези, починається не як зазвичай хлібом із сіллю, а хлібом із медом. Одразу ж після кідуша кажуть благословення на плоди і їдять яблука (їх бажано порізати на часточки, щоб було зручно занурювати в мед). Яблука вмочують у мед, так само, як хліб, а з'ївши яблуко, кажуть: «Хай буде воля Твоя, Боже батьків наших, щоб дати нам добрий і солодкий рік» («Іѓйі роцойн мілфонехо шетхадейш олейну шоно тойво у месуко»).

Зазвичай цього дня на столі (як і в усі свята і суботи) буває риба, суп, гаряче, десерт, але при цьому в Рош ѓа-Шана прийнято їсти підсолоджену їжу. Також цього дня їдять страви, приготовані з плодів, назва яких на івриті або мовою, прийнятою в даній місцевості, асоціюється з удачею і щастям у прийдешньому році. У нашому випадку це, як правило, риб'яча голова, щоб ми наступного року були в голові, а не в хвості того, що відбувається, гранат (щоб ми були наповнені заповідями, як гранат зернятками), морква (їдишем вона зветься «мерн», співзвучно з дієсловом «розмножуватися, збільшуватися», тобто щоб нас було більше). Моркву ріжуть упоперек, на кружечки, що нагадують монети, щоб у нас було побільше цих самих «кружечків», а також роблять цимес — страву із солодкої моркви (на івриті морква — «гезер», співзвучно з «гзар дін» (постанова суду). Моркву готують солодкою, на знак нашої віри в те, що рішення суду про нас буде добрим.

В інших країнах їдять:

буряк («селек» на івриті, співзвучно з «сілкі» (прибирати): «Нехай приберуться наші вороги»),
цибулю-порей («креша» або «хацір», співзвучно з «карті» (припиняти): «Нехай будуть припинені наші вороги» (це стосується також і злих духів, що переслідують грішників),
стручки зеленої квасолі («шуіт», співзвучно з «рувія» (множити): «Нехай примножаться наші заслуги»),
гарбуз («длаат», співзвучно з «кара» (читати): «Нехай буде прочитаний перед Тобою список наших заслуг»);
фініки («тамар», співзвучно з «тамрі» (винищувати): «Нехай будуть знищені наші ненависники»).

Втім, творча єврейська думка не стоїть на місці і, наприклад, франкомовні євреї ставлять на стіл банани (французькою «З Новим Роком» звучить як «бон ане») і авокадо, чия назва співзвучна з французькою вимовою слова «адвокат» (мабуть, не треба пояснювати, наскільки важливо мати хорошого захисника в День Суду). Банани можна поставити й тому, що це співзвучно з івритським «ше-ібане Бейт ѓа-Мікдаш» («Нехай буде відбудований Храм!»). А особливо креативні євреї ставлять на стіл напій-колу, оскільки це слово співзвучне з закликом «Шма колейну!» («Почуй наш голос!» — головним лейтмотивом свята, коли ми звертаємося до Всевишнього з проханням почути нас і прийняти наше каяття). Загалом, ставити на стіл можна багато чого, головне — знати мови й уміти застосовувати ці знання.

Прийнято не їсти горіхи, оскільки вони викликають кашель і заважають молитися і, крім того, їхня назва на івриті пов'язана зі словом «гріх».

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ОБІТНИЦЬ

Напередодні Рош Гашана, після ранкової молитви «Шахаріт», прийнято влаштовувати церемонію звільнення від обітниць (ѓатарат недарім). Юдаїзм дуже чутливо ставиться до того, що виходить з уст людини, особливо до обіцянок і зобов'язань, які вона висловлює. У книзі «Коѓелет» (Екклезіаст) прямо сказано: «Краще не обіцяти, ніж обіцяти й не виконати», а Тора говорить: «Якщо даси обітницю Г-споду твоєму Б-гу, не зволікай виконати її, бо Господь твій Бог стягне її з тебе, і буде на тобі гріх» і «…нехай не скаже він марно — усе, що вийшло з уст його, нехай зробить». До речі, в цих словах наші мудреці бачать натяк на те, що звільнення від обітниць має відбуватися саме напередодні Рош ѓа-Шана, в останній день місяця елул — останні літери івритських слів ло яхель дваро - кехоль ѓа-йоце… («нехай не скаже він марно — усе, що вийшло…») — ті самі літери, які утворюють слово елул.

При цьому, за законами Тори, навіть звичайна фраза, на кшталт «Не буду більше їсти солодке» вважається повноцінною клятвою, тому перед Рош ѓа-Шана ми скасовуємо всі без винятку обіцянки, дані навмисно чи випадково, без умислу. Слід, однак, пам'ятати, що під час цієї церемонії людина звільняється тільки від обітниць щодо Б-га і себе, але аж ніяк не щодо інших людей. Так само слід пам'ятати, що суд (а саме він здійснює процедуру ѓатарат недарім) уповноважений звільнити тільки від необачно даних обітниць — наприклад, ви щось пообіцяли, а потім з'ясовується, що це фізично неможливо виконати, або виконання призведе до порушення інших заповідей, або завдасть шкоди здоров'ю, але аж ніяк не тому, що розхотілося чи ідея розлюбилася!

Як же відбувається ѓатарат недарім? Для цього потрібна присутність мінімум 3 людей, які мають право звільнити від даних обітниць кожного, хто побажає (оскільки три євреї — це вже бейт-дін, правомочний єврейський суд), але краще проводити цю церемонію в мін'яні (10 людей). При цьому всі вони сидять (судді!), і лише той, кого звільняють від обітниць, стоїть (як стоять перед суддями). Той, кого звільняють, читає текст (він наводиться в сідурах і махзорі — збірниках молитов на Рош ѓа-Шана), а решта (тобто судді) йому відповідають. Тому, кому важко прочитати текст на івриті, дозволяється прочитати його будь-якою зрозумілою йому мовою.

Ѓатарат недарім можна робити протягом усього дня — напередодні Рош ѓа-Шана — а в найкрайнішому разі це можна зробити й пізніше, до Йом Кіпура. Хоча краще до такої крайності не доводити…

ШОФАР І ЙОГО ЗВУКИ

Хоч як дивно, але майже все, що спадає нам на думку у зв'язку зі святкуванням Рош ѓа-Шана, — речі необов'язкові. Усі ці гранати, яблука з медом, риб'яча голова, ташліх, звільнення від обітниць та інше — це не закони, а єврейські звичаї. Це нібито наші натяки Всевишньому — чого ми очікуємо від прийдешнього року (Б-г — він тямущий, і цього йому зазвичай цілком достатньо, тим більше що він і в серцях наших читає, як у відкритій книзі. А в серцях наших написано те саме, і тут ми не лукавимо і щиро хочемо доброго і солодкого року, і бути головою, а не хвостом, і бути повними заповідями і заслугами, як гранат кісточками…)

Тож усе це звичаї. Так, освячені віками і традицією, що стали майже законами, але це не закони. Закон для Рош ѓа-Шана (не рахуючи звичайних святкових законів на кшталт утримання від роботи, кідуша, молитов) є один — слухати сурмління в шофар. Тобто почув звук шофара (про те, який саме звук потрібно почути — трохи нижче) і вільний, програму-мінімум виконано! Правда, тоді і Всевишній у відповідь теж може виконати щодо тебе тільки програму-мінімум — але це вже, як то кажуть, витрати світогляду.

Тож що потрібно почути?

Розрізняють такі види звуків шофара:

· звук «ткіа» («сурмління») починається на нижній ноті й переходить до верхньої ноти з наростанням звучності. Символізує заклик до пробудження совісті й до повернення до Бога.

· звук «труа» («тривога»), серія уривчастих звуків на нижній ноті, що закінчуються на верхній. Ці дев'ять коротких і різких звуків передають смуток і тугу.

· звук «шварім» («тремоло»), швидке чергування нижньої і верхньої ноти. Три коротких звуки, нагадують зітхання, як знак усвідомлення своїх помилок.

Ці звуки групуються в серії, і Тора зобов'язує людину вислухати, щонайменше, тридцять звукових «серій», необхідних для того, щоб ліквідувати будь-які сумніви щодо виконання заповіді Тори (тобто програються всі можливі поєднання послідовностей звуків).

Шофар слухають не тільки чоловіки, а й жінки та діти (а от сурмить чоловік). «Сурмач» повинен робити це стоячи, і перед самим початком сурмління йому нагадують, що він виконує цю заповідь за всіх присутніх (зрозуміло, що всі, хто слухає шофар, повинні зосередитися на виконанні заповіді, немовби роблять це самі).

Перед сурмлінням проказують два благословення: «Почути звук шофара…» і «Шеѓехеяну (що дав нам дожити до цього дня)», і потім, аж до закінчення сурмління в шофар, ніхто не вимовляє жодного звуку.

Якщо Рош ѓа-Шана збігається з шабатом, сурмління в шофар не проводиться.

У «Мусаф» (додаткова молитва святкового дня) проводиться тридцять додаткових сурмлінь у шофар у різних комбінаціях, а наприкінці молитви прийнято сурмити в шофар ще 40 разів. Таким чином, загальна кількість сурмлінь досягає ста (мінімум, нагадаємо, — 30).

Ну і насамкінець — з чого ж може бути виготовлений шофар? У загальних рисах — це має бути ріг кошерної тварини (тобто жуйної парнокопитної тварини родини порожнисторогих), хоча тут, як і всюди в євреїв, є нюанси.

Так, не роблять шофар з рогів корови й сарнобика. Ріг корови не використовують у зв'язку з гріхом Золотого Тельця (наші мудреці сказали, що «звинувач не може бути захисником», а звук шофара звучить як наше прохання до Творця світів про милосердя). У сарнобика ж ріг прямий і гострий, а в Талмуді сказано, що шофар має бути вигнутим (вигнутий шофар символізує підкорення Всевишньому).

Ріг корови й бика також не використовуються для шофара через те, що на івриті його називають «керен», а не «шофар», яким називають ріг барана, козла, антилопи й газелі, з яких і роблять предмет нашої статті.

Правда, ріг козерога використовується рідко (хоча якщо немає інших варіантів, то цей цілком підійде), ріг антилопи набув великого поширення в громадах Ємену, а от в ашкеназьких громадах найбільш популярний баранячий ріг (хоча він переважно прямий, але невеликий вигин робить його придатним для використання).

І, звісно ж, слухаючи в Рош ѓа-Шана звуки шофара, потрібно пам'ятати, що головне в шофарі — це не кількість колін і ступінь кривизни, а чистота намірів і думок того, хто сурмить, і того, хто слухає ці звуки.

БЛАГОСЛОВЕННЯ ПРИ ЗАПАЛЮВАННІ СВІЧОК У ДНІ СВЯТА

Свічки запалює жінка, промовляючи при цьому два благословення

Першого дня свята:

1. Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, ашер кідешону, бемицвойсов вецівону леѓадлик нейр шель шабес ве шель Йойм-ѓа-Зікоройн! (Благословенний ти, Г-споди, Б-же наш, Царю Всесвіту, який освятив нас Своїми заповідями і повелів нам запалювати свічку на честь суботи і Дня Пам'яті!)

2. Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, шеѓехейону, векиймону веѓигійону лизман ѓазе! (Благословенний ти, Г-споди, Б-же наш, Царю Всесвіту, який дарував нам життя і підтримував його в нас, і дав нам можливість дожити до цього часу!)

Другого дня свята:

1. Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, ашер кідешону, бемицвойсов вецівону леѓадлик нейр шель Йойм-ѓа-Зікоройн! (Благословенний ти, Г-споди, Б-же наш, Царю Всесвіту, який освятив нас Своїми заповідями і повелів нам запалювати свічку на честь суботи Дня Пам'яті!)

СУРМЛІННЯ В ШОФАР

Можливо, ви будете здивовані, але головна (а по суті, і єдина) наразі заповідь Рош ѓа-Шана — сурмління в шофар. Раніше, у ті славні часи, коли на горі Морія стояв Храм, була ще заповідь про принесення вогнепальної жертви, але зараз із заповідей залишився тільки шофар. Тобто, якщо ви цього свята не з'їли шматочок яблука, попередньо обмащений медом, то ви просто не з'їли шматок яблука з медом. Якщо ви не з'їли гранат, то ви не з'їли гранат (ці кулінарні вишукування — взагалі не міцвот (заповіді), а сіманім (знаки)! Подробиці читайте у відповідному розділі). Але якщо ви кожного з цих святкових днів не чули звук шофара, то ви не виконали заповідь, викладену в главі «Емор» книги «Ваікра»: «у сьомий місяць, у перший день місяця, хай буде у вас спокій, нагадування про трубний звук, священне зібрання».

У главі «Пінхас» (книга «Бемідбар») Рош ѓа-Шана називається «Днем сурмління», причому хоча в главі «Беѓаалотха» згадується окрема заповідь про сурмління в труби в момент принесення в Храмі суспільних жертв, труба не може бути використана для виконання заповіді сурмління в Рош ѓа-Шана. Річ у тім, що труби більше асоціюються або із сигналом загального збору з нагоди важливої, урочистої чи тривожної події, або з тріумфуванням у час перемоги, звук же шофара асоціюється з глибокими внутрішніми переживаннями і безпосереднім зверненням до самої душі людини («Чи може народ не сполошитися, якщо пролунає в місті ріг?» — каже пророк Амос). За традицією, переданою від Моше, відомо, що для того, щоб заповідь сурмління в шофар була виконана правильно, необхідно, щоб кожне сурмління складалося з трьох окремих, чітко виражених частин: ткіа, шварім і труа.

Ткіа — довгий протяжний звук, який починається на нижній ноті й переходить до верхньої ноти з наростанням звучності. Ткіа символізує заклик до пробудження совісті й до повернення до Бога. Фінальне сурмління називається «ткіа гдола» («велике сурмління»), і воно триває довше на верхній ноті.

«Труа» («тривога»), серія (не менше дев'яти) уривчастих звуків на нижній ноті, що закінчуються на верхній. Ці короткі й різкі звуки передають смуток і тугу.

Шварім — («тремоло»), швидке чергування нижньої і верхньої ноти — три коротких звуки, що нагадують зітхання, як знак усвідомлення своїх помилок.

Щодо шварім думки розходяться: деякі авторитети вважають, що шварім — це ряд окремих переривчастих звуків і завершальний протяжний звук ткіа; інші вважають, що шварім мають бути замінені труа — коротшими дробовими звуками; третя думка полягає в тому, що сурмління має складатися як зі звуків шварім, так і зі звуків труа, яким передує і які завершує протяжний звук ткіа. За традицією сурмління в синагозі проводиться відповідно до всіх трьох думок.

Загалом же звуки шофара цього дня призначені для того, щоб: проголосити коронування Творця Світу; пробудити трепет перед Творцем; нагадати про акедат Іцхак (жертвопринесення Іцхака), про Дарування Тори на горі Синай і про прихід Машиаха.

Шофар закликає людину до каяття, змушуючи її замислитися про свої вчинки (крім того, кажуть, що ці звуки збивають з пантелику Сатана, який цього дня виступає проти нас звинувачем у Небесному Суді). Рамбам писав: «Сурмління в шофар закликає людину пробудитися. Як сказано: «Прокидайтеся, сплячі, і погляньте на свої справи. Згадайте свого Творця і поверніться до Нього з каяттям. Не втратьте почуття реальності, як люди, які женуться за нездійсненним і витрачають свої роки на досягнення нікому не потрібного. Погляньте на свої власні душі і зважте свої вчинки. Залиште свої погані шляхи і погані думки і поверніться до Всевишнього, щоб Він міг проявити милість щодо вас».

У Талмуді написано, що шофар дозволяється виготовляти з рогів баранів, диких і домашніх козлів, антилоп і газелей. Рекомендується використовувати ріг барана, який асоціюється з жертвопринесенням Іцхака, заборонено брати роги корів, оскільки Сатана може нагадати Всевишньому про гріх золотого тельця і тим самим відвернути Бога від прощення нинішніх гріхів. Крім того, проблема в тому, що ріг бика й корови на івриті називають «керен», а не «шофар», як ріг вівці, козла, антилопи й газелі.

Шофари з баранячих рогів найчастіше використовують ашкеназькі євреї. Ріг барана майже прямий, але невеликий вигин робить його придатним для застосування (на думку рабі Єгуди, вигнутий шофар символізує підкорення Всевишньому. Саме через прямизну як шофар не використовують ріг сарнобика). А от єменські громади віддають перевагу рогу антилопи, оскільки шофар з її довгого й вигнутого рога здатний видавати гучний і мелодійний звук.

І насамкінець… Мідраш стверджує, що на горі Синай у момент Дарування Тори лунав шофар, зроблений із лівого рога барана, принесеного в жертву Авраѓамом замість Іцхака, а от шофар із його правого рога буде сурмити, коли зберуться разом розсіяні коліна Ізраїлю.

ТАШЛІХ

Існує традиція вдень у Рош ѓа-Шана спускатися до якоїсь водойми — річки, озера, моря (туди, де живе риба, хай навіть до акваріума, але приємніше все-таки до моря) і струшувати краї одягу, немовби скидаючи гріхи у воду. Цей звичай підтверджується словами пророка Неємії: «Витрусив я поли свої і сказав: «Так витрусить Б-г кожного». Тим самим ми ніби показуємо всім, що позбавляємося тягаря і ваги всіх своїх гріхів і поганих вчинків. Ця церемонія «полегшення совісті» називається «ташліх», що означає «ти скинеш», а запозичена назва з передбачень пророка Міхи: «І ти скинеш усі наші гріхи на дно найглибшого моря».

Зазвичай ташліх роблять першого дня свята, але якщо він, як цього року, припадає на суботу, то церемонію проводять другого дня. Цього року ташліх відбуватиметься другого дня, 13 вересня. Вихід із синагоги (В. Корженка, 21) у напрямку до моря — приблизно о 18:15.

«ГРІЗНІ ДНІ»

Нічого спільного з «Окаянними днями» Буніна тут немає. «Грізні дні» («ямім нораїм» на івриті), вони ж «Дні трепету», вони ж «Десять днів каяття» — це період від свята Рош ѓа-Шана до Йом Кіпура. А назва цих днів нагадує людині про їхнє значення — це час між двома днями суду, між Рош ѓа-Шана, коли виноситься вирок, і Йом Кіпуром, коли на винесеному вироку ставлять печатку.

НАШІ ДАТИ

Sat, 5 Sep 2026 5:57:00 PM

24 елула 5693 року (15 вересня 1933 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля-Меїра ѓа-Коѓена Пупка (Хафец Хаїм).

Рабі Ісраель-Меїр із польського містечка Радин був одним із лідерів довоєнного єврейства Європи. Про його скромність і порядність розповідали легенди, які, втім, були чистою правдою. Його перу належить безліч праць (наприклад, «Махане Ісраель» («Стан Ізраїлю») — керівництво з дотримання приписів Галахи для солдатів-євреїв у царській армії), але найвідоміші з них — «Мішня брура» — кодекс єврейських законів, який часто публікують разом із «Шулхан арухом», і «Хафец хаїм» («Жадібний до життя») — книга про шкоду злослів'я. Ілюструючи шкоду пліток і злослів'я, рабі Ісраель-Меїр наводить приклад — людина, яка їсть свинину, порушує одну заповідь, а та, що поширює плітки, — 31. Різниця очевидна, втім, від споживання свинини теж варто утриматися (щоб не порушити 32 заповіді). А назва книги, як часто траплялося в єврейських колах, стала власним ім'ям її автора.

25 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — Перший день Творіння.

Взагалі-то це умовне 25 число. На той момент жодного елула ще не було (тобто був, але суто теоретично, у задумах Всевишнього). Однак, оскільки літочислення починається з 1 числа місяця тішрей, а цей день був шостим днем Творіння, то можна ризикнути присвоїти першому дню відповідний день місяця.

Цього дня була створена реальність, час, матерія, світло і темрява. Не так уже й мало для першого дня…

25 елула 3426 року (335 рік до н.е.) — Відбудовані стіни Єрусалима.

Кріпосні стіни, що оточували місто, лежали в руїнах 88 років, з моменту руйнування Єрусалима і Першого Храму вавилонянами. Їхнє відновлення було справою рук Нехемії — одного з лідерів євреїв, які повернулися з вавилонського вигнання. Нехемія обіймав важливу і почесну посаду при дворі перського царя Артахшасти, однак добровільно повернувся до Ерец-Ісраель відроджувати країну. Під його керівництвом стіна, що оточувала Єрусалим, була відбудована менш ніж за два місяці, всього за 52 дні (при тому, що єрусалимці працювали через день, почергово виконуючи ролі будівельників і охоронців, що відбивали набіги сусідніх народів).

25 елула 3862 року (27 серпня 102 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Елазара бен Шимона.

Рабі Елазар бен Шимон був сином найбільшого кабаліста, рабі Шимона бар Йохая. Разом із батьком рабі Елазар 13 років переховувався від римлян у печері, разом із ним вивчав Тору і осягав таємниці Кабали. Рабі Шимон одного разу сказав, що якщо покласти на одну шальку терезів усіх мудреців світу, а на другу — його сина Елазара, то Елазар переважить усіх. Агада розповідає, що Моше мав пророчий дар, і йому було відомо, що в далекому майбутньому, через тисячу років, у великого мудреця на ім'я Шимон буде син Елазар. І от одного зі своїх синів Моше назвав Елазаром, на честь ще не народженого мудреця.

25 елула 5546 року (18 вересня 1786 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Іхіеля-Міхла зі Злочева.

Як часто траплялося, батько Іхіела-Міхла, рабі Іцхак із Дрогобича, був завзятим противником хасидизму (був, поки не зустрівся з рабі Баал Шем-Товом). Рабі Іхіель-Міхл був одним із відданих учнів засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това, а потім і Межиріцького магіда, і героєм багатьох чудесних історій про нього та його вчителів. Йому належить авторство відомого нігуна, який так і зветься «Реб Міхл зі Злочева». Сам реб Міхл одного разу сказав, що якщо людина, яка потрапила в біду, співатиме цю пісню, то він докладе всіх зусиль, щоб врятувати її. Хоча, додавав реб Міхл, це не скасовує обов'язку просити про порятунок Б-га.

Серед учнів рабі Міхла найбільшу відомість здобули рабі Авраѓам-Єгошуа Ѓешель з Апти (Аптер ребе) і рабі Мордехай із Несвіжа.

25 елула 5505 року (22 вересня 1745 року) — Введення в союз Авраама-авіну Шнеура-Залмана Шнеєрсона.

Майбутній засновник руху Хабад увійшов у союз Авраама-авіну (тобто був підданий обрізанню) на восьмий день, як і належить за законами Тори. Тоді власне він і отримав своє ім'я — Шнеур-Залман.

26 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — Другий день Творіння.

У другий день Творіння Всевишній відокремив води небесні від вод земних, створивши між ними повітряний простір, де ми з вами і перебуваємо. І ще цього дня був створений звід, який Всевишній назвав «небо».

27 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — Третій день Творіння.

Цього дня нижні води були зібрані в моря-океани і відокремлені від суші. Того ж дня на поверхні землі з'явилися трава і плодові дерева. Цього дня Всевишній, дивлячись на свої діяння, двічі сказав «Це добре», чого не казав ні першого, ні другого дня (тоді все ще було, що називається, «в процесі», а тепер стали видні цілком зримі й відчутні плоди, причому плоди в буквальному сенсі цього слова).

Третій день Творіння був вівторком, і оскільки цього дня Б-г двічі сказав «Це добре», вівторок у євреїв вважається вдалим днем. А от в англійців добрим днем чомусь вважається середа. Мабуть, до них пізно дійшло…

27 елула 5615 року (10 вересня 1855 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шалома Рокеаха (Белзер ребе).

Рабі Шалом Рокеах був нащадком великого гаона (генія, мудреця найвищого рівня) рабі Еліезера з Амстердама, автора книги «Маасе Рокеах». Рано осиротівши, він навчався в домі свого дядька, скулянського рабина рабі Іссахара-Бера. Його вчителями хасидизму були рабі Авраѓам-Єгошуа Ѓешель з Апти (Аптер ребе), рабі Ісраель із Кожниці (Кожницький магід), рабі Урі зі Стреліска, але головним учителем юнака був знаменитий сліпий мудрець Яаков-Іцхак ѓа-Хозе мі-Люблін («Провидець із Любліна»). Розповідають, що при народженні «Провидець» отримав дар бачити всю землю від краю до краю, однак, поглянувши на цей світ, вблагав Всевишнього обмежити його дар 400 верстами. За рекомендацією Хозе, рабі Шалом був призначений рабином у Белзі (місто у Львівській області. Не плутайте з містом Бєлц (Бєльці), яке в Молдові). Тут рабі Рокеах прожив усе своє життя, заснувавши свою гілку хасидизму — белзьский хасидизм, і поклавши початок династії Белзьских ребе.

28 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — Четвертий день Творіння.

Цього дня Всевишній створив небесні світила і зорі. Спочатку були створені два рівновеликі світила — нічне і денне, однак, як розповідають перекази, місяць обурився і заявив, що двом рівним світилам бути неможливо — одне неодмінно має бути більшим. Його бажання було виконане, і його розміри були зменшені.

29 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — П'ятий день Творіння.

Цього дня були створені комахи і мешканці морів, у тому числі й морські чудовиська на кшталт Лівьятана, а також птахи. Того ж дня вони отримали благословення Всевишнього «Плодіться і розмножуйтеся». На відміну від живих істот, рослинний світ, створений днем раніше, не отримав особливого благословення, тому що для успішного визрівання плодів щоразу потрібна молитва людини.

29 елула 5549 року (20 вересня 1789) — День народження рабі Менахема-Менделя (Цемах-Цедека).

Він народився напередодні свята Рош ѓа-Шана в родині Шолом-Шахно і Двори-Леї, другої доньки Алтер ребе. Ім'я дитина отримала на честь рабі Менахема-Мендла з Городка, який пішов із цього світу 1 ияра 5548 року (8 травня 1788 року).

Після народження дитини її дідусь, Алтер ребе, передав батькам відріз полотна, що зберігався в нього, для того, щоб у нього загорнули дитину після її першого купання, точнісінько так само, як він зробив це після народження свого сина Дов-Бера (Мітелер ребе).

Рано осиротівши — мати померла в 1792 році (див. 3 тішрея), а батько в 1800 році, — він виховувався в домі діда, який одразу звернув увагу на надзвичайні здібності онука і бачив у ньому майбутнього ребе. Освіту рабі Менахем-Мендл здобув під керівництвом діда (окрім цього він додатково вивчав математику з астрономією) і з ранньої юності почав писати хасидські твори. Загалом ним було написано понад 48 тисяч сторінок! А один із творів — збірник відповідей на запитання, вирішень проблем і талмудичних новел «Цемах цедек» («Паросток благочестя»), як це часто траплялося в єврейських громадах, став власним ім'ям самого автора.

Ребе Цемах Цедек багато зробив для поліпшення економічного становища хасидів і для зміцнення руху Хабад. Йому вдалося домовитися з главою Воложинської єшиви рабі Іцхаком бен Хаїмом Воложинером і припинити взаємні нападки хасидів і міснагдім (противників хасидизму). Крім того, ним була куплена одна з будівель Єрусалима, де тепер розміщується синагога і єшива «Цемах цедек» (після захоплення в 1948 році арабськими військами Єврейського кварталу і його майже повного руйнування, ця будівля була однією з небагатьох уцілілих).

Ребе Цемах-Цедек боровся проти системи кантоністів (насильницька віддача маленьких єврейських дітей до російської армії) і запропонованої царським урядом реформи єврейської освіти. Це не минуло йому даремно, і загалом його заарештовували 22 рази!

1 тішрея 1 року (3760 до н.е.) — Шостий день Творіння. Створення Адама і Хави (Єви). Перше гріхопадіння.

Цього дня були створені всі земні тварини. Того ж дня за образом і подобою Б-жою був створений перший чоловік Адам (єврейська традиція (точніше, каббала) розрізняє двох Адамів: Адам ѓа-Рішон — «Перший Адам (тобто до створення Хави)» і просто Адам), а з його ребра була створена його дружина і супутниця Хава (Єва). Люди отримали благословення-побажання: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і підкоряйте її, і володарюйте над рибою морською і над птахом небесним, і над усякою твариною, що повзає по землі!»

Ось приблизна хронологія подій цього дня:

У першу годину цього дня у Всевишнього визріло рішення, у другу годину Він радився з ангелами, у третю — зібрав порох, з якого було створено тіло Адама. У четверту годину Він окреслив його контур, у п'яту створив його тканини, а в шосту годину Він надав Адамові форми і поставив його на ноги. У сьому Він вдихнув у нього душу, у восьму ввів його в Ган-Еден (рай), у дев'яту наклав заборону на плоди дерева пізнання. На жаль, у десяту годину Адам порушив цю заборону, за що в одинадцяту годину був суджений, а в дванадцяту — прощений Всевишнім. Власне, за виявлену свавільність і невиконання наказу Всевишнього Адам і Хава мали бути негайно вигнані з райського саду, але Всевишній пожалів їх і залишив у раю на час сьомого дня, тобто суботи.

До речі, плід Дерева Пізнання Добра і Зла був будь-чим (є чотири думки з цього приводу), але точно не яблуком.

Перебуваючи в райському саду, Адам не відпочивав, а працював, і робота його полягала в догляді за садом. Звісно, жодних сапок, секаторів і розпилювачів діоксинів Адам не використовував. Він просто молився і просив Всевишнього, щоб той посилав дощ у потрібний час і потрібне місце саду і щоб Він благословив прийдешній урожай. Просив — цвіло, не просив — усе занепадало. Ось таким було садово-паркове мистецтво першого дня Творіння.

1 тішрея 1565 року (2105 рік до н.е.) — Третій виліт голуба з Ноєвого ковчега.

На 307-й день Потопу Ноах втретє випустив голуба з ковчега (два попередні польоти див. 17 і 23 елула). Голуб не повернувся (це був не поштовий голуб), і Ноах зрозумів, що води Потопу відступили і земля почала підсихати. Того ж дня Ноах зняв дах ковчега, але й сам Ноах із родиною і всі інші мешканці ковчега залишалися на ньому ще 57 днів, до 27 хешвана, поки вони не переконалися, що поверхня Землі висохла остаточно, і коли Всевишній наказав їм вийти з ковчега і почати знову заселення землі.

1 тішрея 2084 року (1677 рік до н.е.) — Зв'язування Іцхака.
1 тішрея 2084 року (1677 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) дружини Авраама і матері Іцхака Сари.

Це було останнім, десятим за рахунком, випробуванням Авраама — згідно з вказівкою Всевишнього він мав принести в жертву свого улюбленого сина Іцхака. Авраам послухався Всевишнього і відвів Іцхака на гору Морія (Храмова гора в Єрусалимі), де зв'язав його і поклав на жертовник. Однак Всевишній, побачивши, що Авраам готовий іти до кінця у виконанні Його вказівок, проявив милосердя і скасував наказ. А замість Іцхака в жертву був принесений баран, який опинився поряд (традиція стверджує, що він був створений наприкінці шостого дня Творіння, спеціально для цієї мети).

Того ж дня, у віці 127 років пішла з цього світу дружина Авраама і мама Іцхака — Сара, яка входить до числа трьох праматерів єврейського народу. Традиція стверджує, що померла вона від того, що їй з'явився Сатан (сатана) і оголосив, що її Авраам повів Іцхака для принесення його в жертву, але жертвопринесення не відбулося. Сара, вирішивши, що Іцхак просто виявився недостойним (жертва — хлібна, плодова, м'ясна повинна відповідати вельми суворим вимогам чистоти), дуже засмутилася і померла від розриву серця. Похована вона була в Хевроні, в печері Махпела, там же, де спочивають Адам, Хава, Авраам, Іцхак і його дружина Рівка, Яаков і його дружина Леа.

1 тішрея 2229 року (1532 рік до н.е.) — Йосеф вийшов з в'язниці.

Після 12 років ув'язнення молодший син Яакова, Йосеф, вийшов з в'язниці, куди він був ув'язнений за неправдивим звинуваченням. З цього моменту почалася його запаморочлива кар'єра, що привела його до другої за значущістю посади в державі.

1 тішрея 5507 року (15 вересня 1746 року) — «Піднесення душі» «підняття душі» засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това (Бешта) і його зустріч із Мошиахом.

У листі до свого шваґра рабі Гершона Кутовера рабі Бешт писав: «У Рош ѓа-Шана 5507 року, як відомо тобі, сім разів здійснював я «підняття душі» і бачив речі чудесні в цьому видінні, чого не бачив я досі, з дня, коли осягнув я моє розуміння… <…> …І підіймався я з одного ступеня на інший, доки не увійшов я до палацу Мошиаха… <…> …І запитав я Мошиаха: «Коли прийдеш, Господарю?» І відповів він: «Коли поширяться твої джерела назовні (тобто, коли учення хасидизму стане надбанням світу)!».

1 тішрея 5684 року (11 вересня 1923 року) — Розпочато традицію даф йомі — щоденного вивчення одного аркуша Талмуду.

Даф йомі («щоденний аркуш» (іврит, на їдиш — блат Гемора) — запропонований рабі Меїром Шапіро з Любліна порядок вивчення Талмуду, за якого всі євреї у світі щодня вивчають ту саму сторінку Талмуду. На вивчення кожної сторінки відводиться один день, і в такому темпі всі 2711 сторінок Талмуду «проходять» за 7 років і 5 місяців. Розпочато вивчення було 1 тішрея 5684 року, а поточний, 14-й цикл, завершиться 7 червня 2027 року.

Час запалювання шабатніх свічок

Fri, 4 Sep 2026 3:10:00 AM

Час запалення шабатних свічок 4 вересня:

● Одеса — 19:12

● Ізмаїл — 19:19

● Білгород-Дністровський — 19: 14

● Балта — 19:19

Закінчення шабату 5 вересня:

● Одеса — 20:15

● Ізмаїл — 20:20

● Білгород-Дністровський — 20:16

● Балта — 20:22

Шабат шалом!

ВИДАЧА НОВИХ КАЛЕНДАРІВ

Thu, 3 Sep 2026 4:22:00 PM

До Нового року залишився один тиждень, а отже, саме час придбати календар на наступний рік!

Одеська єврейська громада «Хабад» пропонує всім, кому це потрібно, календарі на 5787 рік і нехай цей рік стане роком миру, добра та Визволення.

Отримати календар можна з 7 по 10 вересня з 10:00 до 15:00 у Центральній синагозі «Хабад» (Корженка, 21)

Вітаємо, Одесо!

Wed, 2 Sep 2026 1:07:00 PM

2 вересня наша Одеса відзначає День міста, і для всіх нас — тих, хто живе в Одесі зараз або мав щастя там жити, хто народився там або для кого місто стало рідним трохи пізніше, — це ще один привід зізнатися в любові до найкращого міста на Землі.

До міста, в якому живуть не лише розумні та веселі, а й дуже хоробрі та наполегливі люди. До міста, яке радісно вітає друзів і відчайдушно протистоїть ворогам. До міста, яке називають «мамою» діти найрізноманітніших народів — і, звичайно ж, євреї.

Ми дякуємо Всевишньому, який створив цю землю, це море, ці небеса і це місто, і щасливі від того, що тут відродилася процвітаюча єврейська громада та кипить єврейське життя, додаючи свої барви до веселки міського буття.

Нехай Одеса й надалі залишається мамою для всіх своїх синів і дочок, які її люблять, нехай згинуть вороженьки, як роса на сонці, а наше місто залишиться тією Одесою, яку ми всі знаємо, — незламною, відважною та всіма улюбленою.