Printed fromchabad.odessa.ua
ב"ה

ЄВРЕЙСІКІ ШНСТРУКЦІЇ

Суббота, 15. Октябрь, 2022 - 18:02

 Инструкции.jpg

ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ

 ГОШАНА РАБА

Під час ранкової молитви в дні свята Суккот, з арон-койдеша (шафи для зберігання сувоїв Тори) дістають Тору і переносять її на піднесення в центрі синагоги. Кантор і громада на повний голос чотири рази волають про порятунок, вигукуючи "Ґошана!" (це слово складено з двох слів: гоша ("спаси") і на ("будь ласка")).

Після цього присутні вимовляють текст із проханнями про порятунок (гошанот), і всі, хто перебуває в синагозі, з чотирма рослинами в руках обходять навколо піднесення, на якому лежить сувій Тори.

Цей звичай нагадує про той час, коли існував Храм. Тоді під час свята священики-когени влаштовували процесію, що обходила навколо жертовника з хвалебними гімнами. Щодня процесія обходила навколо жертовника один раз, а в сьомий день свята, день Ґошана Раба - семикратно.

Гошана раба - останній день, коли виконуються заповіді про сукке і про "чотири види рослин". Він названий так тому, що цього дня читають кілька гошанот, а сувій Тори, що лежить на узвишші в центрі синагоги, обходять не один раз, а сім. У Храмі цей день називався в ті часи "днем струшування листя з гілок верби" - хібут аравот і такий звичай зберігся й досі - беруть п'ять гілочок верби, складають їх докупи та хльостають зв'язок гілок об підлогу, струшуючи листя. Потім використані гілки складають у таке місце, де їх не топтатимуть ногами.

Опівдні цього дня заведено влаштовувати святкову трапезу, під час якої, як і напередодні Йом-Кіпура, їдять креплах.

 

НАПЕРЕДОДНІ ШМІНІ-АЦЕРЕТУ

Підготовка до гідної зустрічі Шміні Ацерет і Симхат Тора (а отже, і гідного завершення важкого тритижневого святкування) - річ не те щоб складна, але така, що вимагає виконання набору певних дій. По-перше, як завжди, напередодні йом-това, слід потурбуватися про підготовку вогню для потреб свята (і не тільки). Наприклад, оскільки під час свята заборонено прикріплювати свічки до свічників, на яких вони горять, то краще

використовувати готові свічники з фольги. Крім того, перед початком свята потрібно приготувати полум'я, від якого можна буде запалити свічки другого дня свята, і чиє полум'я можна буде використовувати під час свята для господарських потреб.

Найкраще для цього підійдуть т.зв. "добові" свічки, які можна придбати в синагозі. Цього року вам знадобляться 2 свічки - одна буде запалена ввечері 16 жовтня, перед початком Шміні Ацерет, а ввечері 17 жовтня від неї будуть запалені свічки Сімхат Тора і друга добова свічка.

А по-друге, у Шміні Ацерет і Симхат Тора на нас чекають танці з Торою - гакафот, тож слід подбати про стратегічний запас напоїв, які веселять і зігрівають (краще навіть - гарять) душу, щоб танцювалося веселіше.

 

БЛАГОСЛОВЕННЯ ПРИ ЗАПАЛЮВАННІ СВЯТКОВИХ СВІЧОК

Свічки запалює жінка, вимовляючи при цьому два благословення:

 

1.  Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-гей-ну, Мелех го-Ойлом, ашер кідьошону, беміцвойсов вецівону легадлік нейр шель Йойм-Тойв! (Благословенний ти, Г- сподь, Бг наш, Цар Всесвіту, що освятив нас Своїми заповідями і повелів нам запалювати свічку на честь свята!)

2.  Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-гей-ну, Мелех го-Ойлом, шегехейону, векіймону вегігійону лізман газе! (Благословенний ти, Г- сподь, Бг наш, Цар Всесвіту, що дарував нам життя та підтримував його в нас, та дав нам змогу дожити до цього часу!)

 

ШМІНІ-АЦЕРЕТ: ОСЬ І ЛІТО МИНУЛО

Святами Шміні-Ацерет і Симхат-Тора завершується осінній святковий цикл. Власне кажучи, в Ерец-Ісраель ці два свята вкладаються в один день, восьмий за рахунком від початку Суккот ("Шміні Ацерет" так і перекладається з івриту - "Зібрання восьмого дня"), але в діаспорі, де кожне свято триває два дні, ми маємо змогу відзначити кожне зі свят із відчуттям, розумом, розстановкою і належними веселощами.

Хоча Шміні-Ацерет настає одразу ж після закінчення свята Суккот - це окреме свято, не пов'язане із Суккот (точніше пов'язане, але опосередковано). Ось, що говорить із цього приводу Тора, звідки власне й узято назву свята: "У восьмий (на івриті - шміні) день у вас будуть святкові збори (ацерет)". Наші мудреці коментували це так: "Слово "Ацерет" є виявленням любові. Так батько, не бажаючи розлучатися із синами, каже їм: "Затримайтеся (іцру) ще на один день".

Каббалістична книга Зогар говорить, що в останній день свята Суккот, у день, який називається Ґошана раба, виноситься вирок усьому живому - рослинам, тваринам і т. д., а вирок остаточно скріплюється печаткою на світанку Шміні-Ацерет.

Серед багатьох рішень, які виносить Всевишній у Суккот, також вирішується, чи рясними будуть дощі цього року. Для цілком вологих і дощових Європи, Азії та обох Америк це питання здається неактуальним, але в Ерец-Ісраель, де все зрошення залежить від кількості вологи, що випала зверху, - це в буквальному сенсі питання життя і смерті. Навіть зараз за наявності Всеізраїльського водоводу, що подає на поля воду з озера Кінерет, ситуація не змінилася, тому що єдиним реальним джерелом поповнення озера є дощі.

Після ранкової молитви "Шахарит" під час додаткової молитви "Мусаф" ми вперше вимовляємо молитву про дощ (У європейських повенях ми не винні - це молитва виключно про дощ для Ерец-Ісраель).

Цю молитву промовлятимуть щодня до початку свята Песах, коли в Ерец-Ісраель почнеться збирання врожаю. Тоді молитва про дощ зміниться молитвою про росу. Логічно запитати, а чому ж зараз ми починаємо просити "за дощ" не з початку свята? Якщо викласти суть своїми словами, точніше словами наших мудреців, то "роса - завжди благословення для світу, тож ми просимо, щоб вона випадала й у святкові дні. Але дощ є благословенням тільки тоді, коли він випадає вчасно, а дощ у Суккот - це прокляття, а не благословення, оскільки він виганяє нас із куреня-сукки, заважаючи виконувати заповідь"

Саме тому в дні Суккот дощ не згадують, обмежуючись натяками на кшталт арбаа мінім - чотирьох видів рослин, які потребують води. І лише в Шміні- Ацерет ми починаємо викладати свої прохання прямим текстом. Хоча й тоді ми лише згадуємо дощ. А ось по-справжньому просити ми починаємо з 7 числа місяця хешван, за два тижні після закінчення свят, тому що за часів Єрусалимського Храму останні прочани, що побували на святах, встигали повернутися додому тільки до цього періоду.

 

СІМХАТ-ТОРА

Симхат-Тора (або як говорили в Одесі Симхес-Тойрі, "радість Тори") - свято порівняно молоде. Воно не згадане в Торі і встановлене нашими мудрецями. Оскільки цього дня відзначають закінчення річного циклу читання Тори і його ж (циклу) новий початок, то при своїй появі свято називалося "День книги",

Перший розділ Тори, розділ "Брейшит" читають у суботу, що настає після свята Шміні-Ацерет. Завершують річний цикл читання Тори в Шміні-Ацерет, до того ж у діаспорі цю подію відзначають у другий святковий день, що називається Симхат-Тора.

Моше заповідав євреям читати Тору по суботах, щоправда, не вказав, що і в яких обсягах слід прочитувати, тож дві тисячі років тому в євреїв Вавилонії було заведено прочитувати Тору за три роки, тоді як євреї, які жили в Ерец- Ісраель, прочитували її за рік. Мудреці наступних поколінь розділили Тору на 54 тижневі глави, - за числом тижнів у високосному році, - таким чином, щоб весь сувій можна було прочитати рівно за рік.

Під час ранкової молитви ми читаємо останній розділ Тори, розділ "Зот га- браха", викликаючи за один раз безліч людей, щоб усі присутні піднялися до Тори й узяли участь у читанні або.

Хатан Тора ("Наречений Тори") - той, кого запрошують до Тори для читання останнього уривка, - зазвичай це рабин або інший поважний член громади - завершує річний цикл читання Тори. Завершують читання Тори словами "хазак, хазак ве нітхазек! " - "Мужайся, тримайся міцно!".

Але читання і вивчення Тори ніколи не переривається ні на одну годину, тому одразу ж після цього до Тори піднімається хатан Брейшит - людина, якій довірено відкрити новий цикл читання Тори.

І далі йдуть веселощі, які важко описати, але в яких дуже легко взяти участь.

 

МОЛИТВА "ІЗКОЙР"

Ізкойр - це поминальна молитва, яку читають чотири рази на рік: в останній день Песаха, у Швуес (за межами Ерец-Ісраель - у другий день свята), у Йом Кіпур і в Шміні-Ацерет.

Ізкойр - це особлива молитва, у якій той, хто молиться, просить Всевишнього дати душі померлого спокій, Б- жерственне світло та місце серед душ праведників, а також проголошує свій намір зробити пожертвування на згадку про душу покійного.

Слова Ізкойра, що містять обіцянку благодійності, мають сприйматися цілком серйозно: обіцянка має бути виконана після свята (адже у свято, згідно з єврейським Законом, не можна платити гроші). Якщо людина не збирається жертвувати, їй краще утриматися від обіцянки; у такому разі не слід вимовляти фразу, де йдеться про пожертвування.

Згідно зі звичаєм більшості громад, ті, у кого живі обоє батьків, під час читання Ізкойра виходять із залу синагоги. В Ізкойрі згадують єврейське ім'я покійного і єврейське ім'я його матері, якщо, зрозуміло, воно відоме. Якщо воно невідоме або якщо у покійного не було єврейського імені, його поминають тим ім'ям, яким зазвичай називали за життя.

ГАКАФОТ

Гакафа - у перекладі з івриту "кружляння", відповідно гакафот (акойфес) - "кружляння". У день Симхат-Тора з арон-койдеша дістають усі наявні в синагозі сувої Тори і влаштовують процесію з танцями та співом, обходячи (точніше, витанцьовуючи) навколо піднесення з сувоями в руках сім разів.

У роки Радянської влади у євреїв СРСР (ідеться не про окремих людей, які зберігали традиції, а про основну масу народу, яка пам'ятала тільки слова "маца" і "киш мир ін тухес", та знала, що Маркс теж був євреєм) існував звичай приходити до синагоги й улаштовувати на подвір'ї танці-хороводи. Не заходити всередину, боронь Боже, що їм, комсомольцям та членам партії там було робити, а просто танцювати і веселитися від того, що вони євреї.

Минули роки. Немає вже комсомолу, немає вже тієї партії, а Симхат-Тора залишилася. Немає необхідності влаштовувати танці на подвір'ї, але танцювати все-таки потрібно - раббі Баал Шем-Тов говорив, що з підміток, стоптаних євреями під час акойфес, ангели шиють Всевишньому корону Слави.

 

Комментарии: ЄВРЕЙСІКІ ШНСТРУКЦІЇ
Нет добавленных комментариев