20 адара приблизно 3700 року (I століття до н.е.) - Молитва раббі Хоні ѓа-Меагель (Хоні, що малює коло) про дощ.
У Талмуді (трактат Тааніт) розповідається: «В один із років місяць адар уже добігав кінця, а дощу все не було. Звернулися до раббі Хоні. Він помолився, але дощ не пішов. Тоді він накреслив на землі коло, став усередину його і сказав: «Владико Світу! Твої діти звернулися до мене і я присягаюся Твоїм ім'ям, що не зрушу з місця, поки ти не зглянешся над своїми дітьми». Капнуло кілька крапель. Раббі Хоні сказав: «Владико світу! Я прошу, щоб дощ був сильнішим». Пішла дуже сильна злива, що загрожувала перерости в потоп, але раббі Хоні сказав: «Владико Світу, я просив дощ, який буде не загибеллю світу, а благословенням». І тоді пішов звичайний дощ».
20 адара 5400 року (14 березня 1640 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Йоеля Бен Шмуеля Яффе (Йоель Сіркес, рав Бах).
Раббі Йоель народився 1561 року в Любліні і був рабином у громадах Польщі та Литви, а потім - главою бейс-діна (суду) і єшиви в Кракові. Багато хто з її випускників став видатними польськими рабинами, а один із найкращих учнів - раббі Давид бен Шмуель ѓа-Леві (див. 26 швата) став зятем раббі Йоеля.
Живучи в Меджибожі, він заснував там велику єшиву, до того ж нужденних учнів він забезпечував коштом своєї сім'ї. Значну допомогу йому надавала його теща, ребецн Сірка, звідки й пішло його родинне прізвисько Сіркес, тобто «зять Сірки».
Раббі Йоель відомий також як рав Бах - акронім назви його книжки «Байт хадаш», у якій він встановлює талмудичне джерело кожного закону, наведеного в збірці «Шулхан арух».
Кабалісти, причетні до таємниць Небесного суду, стверджують, що за все своє життя рав Бах вчинив лише один (та й то ненавмисний) гріх: якось раз, проходячи вулицею повз упряжку, запряжену віслюком і биком водночас, він голосно чхнув, так що тварини шарахнулися і пройшли кілька кроків. Вийшло, що рав Бах мимоволі переступив заборону Тори: «Не паши на віслюку і бику разом», яка також передбачає заборону спільного використання цих двох тварин для переміщення вантажу або воза.
21 адара 5546 року (21 березня 1786 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Елімелеха Вайсблюма (Елімелеха з Ліженська).
У раббі Еліезера-Ліпи і його дружини Мірл було семеро синів, двоє з яких стали учнями Межеричського магіда раббі Дов-Бера, і прославилися в сотнях і тисячах хасидських історій. Раббі Елімелеха інколи називають раббі Ноам Елімелех, за ім'ям книжки, написаної ним, однак для більшості з нас він насамперед рабі Елімелех із Лиженська, брат раббі Зусі з Аніполя.
Ще за життя Магіда раббі Елімелех і раббі Зуся роз'їжджали Польщею, поширюючи хасидизм, але після того, як рабі Дов-Бера покинув цей світ, вони залишили мандри. Раббі Елімелех повернувся до рідного Лиженська, який став центром польського хасидизму, а раббі Зуся оселився у волинському містечку Аніполь, де був похований їхній учитель.
Учнями раббі Елімелеха були такі хасидські цадики, як раббі Авраѓам-Йеѓошуа Єґешель з Апти (Опатува, Аптер ребе, див. 5 нісана), раббі Яаков-Іцхак ѓа-Леві Горовіц («ѓа-Хозе мі Люблін», див. 9 ава), раббі Клонімус-Калман ѓа-Леві Епштейн із Кракова (раббі Маор Ва-Шемеш, див. 1 тамуза), раббі Нафталі-Цві з Ропшица (див. 11 іяра), раббі Менахем-Мендл із Риманува (див. 19 іяра), раббі Моше-Лейб із Сасова.
Розповідають, що одного разу, сидячи за трапезою зі своїми учнями, раббі Елімелех незграбним рухом перекинув поставлену перед ним супницю. Супницю ще двічі наповнювали, але щоразу її вміст опинявся на столі. Після третього разу юний Менахем-Мендл (майбутній раббі Менахем-Мендл із Риманува), який був особливо духовно близький до наставника, злякано вигукнув: «Ребе, якщо вони дізнаються, нас усіх можуть стратити!». Дехто з учнів розсміявся, але раббі Елімелех заспокоїв його, сказавши: «Вони не дізнаються».
Пізніше з'ясувалося, що у Відні цього дня і цієї години імператор мав підписати указ, спрямований проти євреїв. Імператор тричі тягнувся за пером і тричі чорнильниця перекидалася, заливаючи папери. І тоді імператор відклав указ, сказавши царедворцям: «Я не буду це підписувати. Очевидно, у вищих сферах не бажають, щоб це здійснилося».
23 адара 2448 року (1312 рік до н.е.) - Переносний Храм (Мішкан) зібрано вперше. Початок «Семи підготовчих днів»
Євреї розпочали будівництво Мішкана (Переносного Храму, що був схожий на намет прямокутної форми) 11 тишрея 2448 року, через 6 місяців після Виходу з Єгипту, 3 місяці від часу отримання Тори на горі Синай і 80 днів від часу створення Золотого Тельця.
Виготовлення храмового начиння, полотнищ і елементів тривало 74 дні й було завершено 25 кислєва, однак лише трьома місяцями пізніше, 23 адара, Моше-рабейну отримав від Всевишнього вказівку розпочати складання-розбирання Мішкана. Почався семиденний «тренувальний» період, коли з 23 по 29 адара намет зводили вранці і розбирали ввечері. Всі ці дні Моше-рабейну виконував функції первосвященика і лише потім помазав на цю посаду Аѓарона і 4 його синів.
Після закінчення «тренувань» 1 нісана Мішкан було споруджено остаточно (насправді, коли за вказівкою Всевишнього євреї переходили з місця на місце, Мішкан розбирали і також переміщали на нове місце, від чого він і отримав назву Переносного).
23 адара 5626 року (10 березня 1866 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Іцхака-Меїра бен Ісраеля Ротенберга (Алтера з Гур-Кальвар'ї).
Засновник гурської хасидської династії раббі Іцхак-Меїр Ротенберг (відомий як раббі Хідушей ѓа-Рім, на ім'я своєї книги. Ѓа-Рім - абревіатура слів «ѓа-рав Іцхак-Меїр» - «учитель Іцхак-Меїр») був прямим нащадком знаменитого духовного лідера євреїв середньовічної Німеччини, раббі Меїра бен Баруха (Маѓарама) з Ротенбурга (див. 19 іяра).
Раббі Іцхак-Меїр був учнем рабі Ісраеля Офтшейна (Кожницький Магід) і рабі Симхі-Бунема з Пшисхи і потім став одним із духовних лідерів євреїв Польщі. Після того, як Хідушей ѓа-Рім відмовився виконати «прохання» російської влади і закликати євреїв Варшави відмовитися від єврейського одягу, його заарештували, але у зв'язку з масовим невдоволенням варшав'ян його звільнили. Щоб не привертати уваги влади, раббі Іцхак-Меїр Ротенберг змінив своє відоме прізвище на Алтер і перебрався з Варшави спершу до містечка Новідвор, а потім до Гур-Кальвар'ї.
13 синів раббі Іцхака-Меїра померли в дитинстві або молодості, і його наступником став онук - раббі Йеѓуда-Ар'є-Лейб Алтер, відомий також як раббі Сфат Емет (також за назвою своєї книги) - див. 5 тевета.
24 адара 5577 року (17 березня 1817 року) - Олександр I забороняє криваві наклепи.
Цього дня царським указом було оголошено, що звинувачення євреїв у використанні крові християнських дітей для приготування маци, звинувачення, що приводило впродовж століть до загибелі євреїв, є неправдою, але сто років по тому антисеміти спробували відродити кривавий наклеп, ініціювавши так звану «справу Бейліса».
24 адара-I 5700 року (4 березня 1940 року) - Шостий Любавичний ребе, раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) залишає Ригу.
Цього дня ребе Раяц із сім'єю виїхав із Риги через Стокгольм до Гетеборга, щоб звідти відплисти до США.
25 адара 3364 року (397 рік до н.е.) - Смерть вавилонського правителя Навуходоносора.
Цього дня помер Навуходоносор (на івриті - Навухаднецар, вавилоняни звали його Набукудуріуссур), правитель Вавилонської імперії, який 26 шістьма роками раніше захопив Єрусалим і зруйнував Перший Храм.
25 адара 5525 року (18 березня 1765 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама-Гершона Кутовера, шурина раббі Баал Шем-Това.
Ще живучи в містечку Окуп, раббі Ісраель Баал Шем-Тов став членом таємної спілки каббалістів-ністарим (тобто «прихованих праведників). Тоді йому було 14 років, але вже до 18 років він відігравав помітну роль серед ністарім, хоча зовні нічим не вирізнявся з-поміж інших євреїв. Досягнувши 18-річчя, раббі Ісраель вирушив у Броди, де заробляв навчанням маленьких дітей. Потім він одружився з донькою купця, раббі Авраѓама, проте син купця, рабин містечка Броди, спочатку вкрай прохолодно зустрів шурина, який виглядав повним невігласом і зовсім не бажав навчатися (раббі Гершон намагався піднатоскати його в єврейських науках, але шурин виявився абсолютно «нездатним» до навчання). Стосунки між двома родичами не складалися, і раббі Гершон навіть запропонував сестрі виїхати з Брод, щоб не ганьбити його родичем-невігласом і ледарем.
Молоді поїхали, однак, коли раббі Баал Шем-Тов відкрився і почав поширювати хасидизм, раббі Гершон став одним із найвірніших і найвідданіших його учнів.
Згодом раббі Гершон разом із групою хасидів переїхав до Ерец-Ісраель, оселившись у Хевроні та в Єрусалимі.
25 адара 5661 року (16 березня 1901 року) - День народження дружини Ребе, ребецн Хаї-Мушки.
Вона народилася в білоруському містечку Бабиновичі неподалік від тогочасної хабадської «столиці» - Любавичів і була другою донькою попереднього, шостого, Ребе - рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц) та онукою п'ятого Ребе - рабі Шолом-Дов-Бера (ребе Рашаб). На прохання діда, ребе Рашаба, дівчинку назвали Хаєй-Мушкою на честь прапрабабусі, дружини третього Ребе - раббі Менахем-Мендела (відомого як ребе Цемах Цедек).
Ребецн Хая-Мушка була вірною помічницею Ребе. Її вирізняли висока вченість у царині Тори і гострий розум, але найбільше люди цінували її тонке почуття гумору і тепле ставлення до всіх оточуючих.
***
НАШИ ДАТЫ
20 адара приблизительно 3700 года(I век до н.э.) — Молитва рабби Хони ѓа-Меагель (Хони, рисующего круг) о дожде.
В Талмуде (трактат Таанит) рассказывается: «В один из годов месяц адар уже подходил к концу, а дождя все не было. Обратились к рабби Хони. Он помолился, но дождь не пошел. Тогда он начертил на земле круг, стал внутрь его и сказал: «Владыка Мира! Твои дети обратились ко мне и я клянусь Твоим именем, что не сдвинусь с места, пока ты не сжалишься над своими детьми». Капнуло несколько капель. Рабби Хони сказал: «Владыка мира! Я прошу, чтобы дождь был сильнее». Пошел очень сильный ливень, грозивший перерасти в потоп, но рабби Хони сказал: «Владыка Мира, я просил дождь, который будет не гибелью мира, а благословением». И тогда пошел обычный дождь».
20 адара 5400 года (14 марта 1640) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Йоэля Бен Шмуэля Яффе (Йоэль Сиркес, рав Бах).
Рабби Йоэль родился в 1561 году в Люблине и был раввином в общинах Польши и Литвы, а затем — главой бейс-дина (суда) и йешивы в Кракове. Многие из ее выпускников стали видными польскими раввинами, а один из лучших учеников — рабби Давид бен Шмуэль ѓа-Леви (см. 26 швата) стал зятем рабби Йоэль.
Живя в Меджибоже он основал там большую йешиву, причем нуждающихся учеников он обеспечивал на средства своей семьи. Значительную помощь ему оказывала его теща, ребецн Сирка, откуда и пошло его фамильное прозвеще Сиркес, т.е «зять Сирки».
Рабби Йоэль известен также как рав Бах — акроним названия его книги «Байт хадаш», в которой он устанавливает талмудический источник каждого закона, приведенного в сборнике «Шулхан арух».
Кабалисты, причастные к тайнам Небесного суда, утверждают, что за всю свою жизнь рав Бах совершил лишь одно (да и то ненамеренное) прегрешение: как-то раз, проходя по улице мимо упряжки, запряженное ослом и быком одновременно, он громко чихнул, так что животные шарахнулись и прошли несколько шагов. Получилось, что рав Бах невольно преступил запрет Торы: «Не паши на осле и быке вместе», который также предусматривает запрет совместного использования этих двух животных для перемещения груза или повозки.
21 адара 5546 года (21 марта 1786 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Элимелеха Вайсблюма (Элимелеха из Лиженска).
У рабби Элиэзера-Липы и его супруги Мирл было семеро сыновей, двое из которых стали учениками Межеричского магида рабби Дов-Бера, и прославились в сотнях и тысячах хасидских историй. Рабби Элимелеха иногда именуют рабби Ноам Элимелех, по имени книги, написанной им, однако для большинства из нас он, прежде всего рабби Элимелех из Лиженска, брат рабби Зуси из Аниполя.
Еще при жизни Магида рабби Элимелех и рабби Зуся разъезжали по Польше, распространяя хасидизм, но после ухода из этого мира рабби Дов-Бера они оставили странствования. Рабби Элимелех вернулся в родной Лиженск, который стал центром польского хасидизма, а рабби Зуся поселился в волынском местечке Аниполь, где был похоронен их учитель.
Учениками рабби Элимелеха были такие хасидские цадики как рабби Авраѓам-Йеѓошуа Ѓешель из Апты (Опатува, Аптер ребе, см. 5 нисана), рабби Яаков-Ицхак ѓа-Леви Горовиц («ѓа-Хозе ми Люблин», см. 9 ава), рабби Клонимус-Калман ѓа-Леви Эпштейн из Кракова (рабби Маор Ва-Шемеш, см. 1 тамуза), рабби Нафтали-Цви из Ропшиц (см. 11 ияра), рабби Менахем-Мендл из Рыманува (см. 19 ияра), рабби Моше-Лейб из Сасова.
Рассказывают, что однажды, сидя за трапезой со своими учениками, рабби Элимелех неловким движением опрокинул поставленную перед ним супницу. Супницу еще дважды наполняли, но всякий раз ее содержимое оказывалось на столе. После третьего раза юный Менахем-Мендл (будущий рабби Менахем-Мендл из Рыманува), который был особенно духовно близок к наставнику, испуганно воскликнул: «Ребе, если они дознаются, нас всех могут казнить!». Кое-кто из учеников рассмеялся, но рабби Элимелех успокоил его, сказав: «Они не дознаются».
Позже выяснилось, что в Вене в этот день и в этот час император должен был подписать указ, направленный против евреев. Император три раза тянулся за пером и трижды чернильница опрокидывалась, заливая бумаги. И тогда император отложил указ, сказав царедворцам: «Я не буду это подписывать. Очевидно, в высших сферах не желают, чтобы это осуществилось».
23 адара 2448 года (1312 год до н.э.) — Переносной Храм (Мишкан) собран в первый раз. Начало «Семи подготовительных дней»
Евреи начали строительство Мишкана (Переносного Храма, который был похож на шатер прямоугольной формы) 11 тишрея 2448 года, через 6 месяцев после Исхода из Египта, 3 месяца с момента получения Торы на горе Синай и 80 дней со времени создания Золотого Тельца.
Изготовление храмовой утвари, полотнищ и элементов длилось 74 дня и было завершено 25 кислева, однако лишь тремя месяцами позднее, 23 адара, Моше-рабейну получил от Всевышнего указание приступить к сборке-разборке Мишкана. Начался семидневный «тренировочный» период, когда с 23 по 29 адара шатер возводился утром и разбирался вечером. Все эти дни Моше-рабейну выполнял функции первосвященника и лишь затем помазал на эту должность Аѓарона и 4 его сыновей.
По окончании «тренировок» 1 нисана Мишкан был сооружен окончательно (на самом деле, когда по указанию Всевышнего евреи переходили с места на место, Мишкан разбирали и также перемещали на новое место, отчего он и получил название Переносного).
23 адара 5626 года (10 марта 1866 года ) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Ицхака-Меира бен Исраэля Ротенберга (Алтера из Гур-Кальварьи).
Основатель гурской хасидской династии рабби Ицхак-Меир Ротенберг (известен как рабби Хидушей ѓа-Рим, по имени своей книги. Ѓа-Рим — аббревиатура слов «ѓа-рав Ицхак-Меир» — «учитель Ицхак-Меир») был прямым потомком знаменитого духовного лидера евреев средневековой Германии рабби Меира бен Баруха (Маѓарама) из Ротенбурга (см. 19 ияра).
Рабби Ицхак-Меир был учеником рабби Исраэля Офтшейна (Кожницкий Магид) и рабби Симхи-Бунема из Пшисхи и затем стал одним из духовных лидеров евреев Польши. После того, как Хидушей ѓа-Рим отказался выполнить «просьбу» российских властей и призвать евреев Варшавы к отказу от еврейской одежды, он был арестован, но в связи с массовым недовольством варшавян был освобожден. Чтобы не привлекать внимания властей рабби Ицхак-Меир Ротенберг сменил свою известную фамилию на Алтер и пербрался из Варшавы сначала в местечко Новидвор, а затем в Гур-Кальварью.
13 сыновей рабби Ицхака-Меира умерли в детстве или молодости и его преемником стал внук — рабби Йеѓуда-Арье-Лейб Алтер, известный также как рабби Сфат Эмет (также по названию своей книги) — см. 5 тевета.
24 адара 5577 года (17 марта 1817 года) — Александр I запрещает кровавые наветы.
В этот день царским указом было объявлено, что обвинения евреев в использовании крови христианских детей для приготовления мацы, обвинение, приводившее на протяжении столетий к гибели евреев, является ложью, но сто лет спустя антисемиты попытались возродить кровавый навет, инициировав т.н. «дело Бейлиса».
24 адара-I 5700 года (4 марта 1940 года) — Шестой Любавический ребе, рабби Йосеф-Ицхак (ребе Раяц) оставляет Ригу.
В этот день ребе Раяц с семьей выехал из Риги через Стокгольм в Гетеборг, чтобы оттуда отплыть в США.
25 адара 3364 года (397 год до н.э.) — Смерть вавилонского правителя Навуходоносора.
В этот день умер Навуходоносор (на иврите — Навухаднецар, вавилоняне звали его Набукудуриуссур), правитель Вавилонской империи, 26 шестью годами ранее захвативший Иерусалим и разрушивший Первый Храм.
25 адара 5525 года (18 марта 1765 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Авраѓама-Гершона Кутовера, шурина рабби Баал Шем-Това.
Еще живя в местечке Окуп рабби Исраэль Баал Шем-Тов стал членом тайного союза каббалистов-нистарим (т.е. «скрытых праведников). Тогда ему было 14 лет, но уже к 18 годам он играл заметную роль среди нистарим, хотя внешне ничем не выделялся среди остальных евреев. Достигнув 18-летия рабби Исраэль отправился в Броды, где зарабатывал обучением маленьких детей. Затем он женился на дочери купца, рабби Авраѓама, однако сын купца, раввин местечка Броды, поначалу крайне прохладно встретил шурина, выглядевшего полным невежей и совершенно не желавшим учиться (рабби Гершон пытался поднатаскать его в еврейских науках, но шурин оказался совершенно «неспособен» к учебе). Отношения между двумя родственниками не складывались и рабби Гершон даже предложил сестре уехать из Брод, чтобы не позорить его родственником-невежей и лентяем.
Молодые уехали, однако, когда рабби Баал Шем-Тов открылся и начал распространять хасидизм, рабби Гершон стал одним из самых верных и преданных его учеников.
Впоследствии рабби Гершон вместе с группой хасидов переехал в Эрец-Исраэль, поселившись в Хевроне и в Иерусалиме.
25 адара 5661 года (16 марта 1901 года) — День рождения супруги Ребе, ребецн Хаи-Мушки.
Она родилась в белорусском местечке Бабиновичи неподалеку от тогдашней хабадской «столицы» — Любавичей и была второй дочерью предыдущего, шестого, Ребе — рабби Йосефа-Ицхака (ребе Раяц) и внучкой пятого Ребе — рабби Шолом-Дов-Бера (ребе Рашаб). По просьбе деда, ребе Рашаба, девочку назвали Хаей-Мушкой в честь прапрабабушки, жены третьего Ребе — рабби Менахем-Мендела (известного как ребе Цемах Цедек).
Ребецн Хая-Мушка была верной помощницей Ребе. Ее отличали высокая ученость в области Торы и острый ум, но больше всего люди ценили ее тонкое чувство юмора и теплое отношение ко всем окружающим.