28 тамуза 5653 року (10 липня 1893 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йеѓуди-Лейба Слоніма, сина ребецн Менухі-Рохл, доньки другого Любавичського Ребе - Мітелер ребе.
Раббі Йеѓуда-Лейб народився 5592 року (1832) у Любавичах і був первістком ребецн Менухі-Рохл. У 13 років він разом із батьками здійснив алію (переїхав, кажучи сучасною мовою, «на ПМЖ» в Ерец-Ісраель), до того ж день народження й обряд бар-міцви відзначали безпосередньо на кораблі, який прямував до берегів Святої землі.
У 18 років Йеѓуда-Лейб повернувся в Любавичі до третього Любавицького ребе - рабі Менахема-Мендла (ребе Цемах Цедека) і провів там деякий час, але більшу частину свого життя він прожив у Хевроні разом зі своєю матір'ю. Ребецн Менуха-Рохл (вона була відома в Хевроні як «бабуся») користувалася великою повагою, і на її честь побудували синагогу та відкрили мікву, а їхній будинок став хасидським центром Хеврона. За вказівкою ребе Цемах Цедека раббі Йеѓуда-Лейб був призначений одним із піклувальників навчального центру «Колель Хабад» і залишався на цій посаді до кінця своїх днів.
Незадовго до свого відходу зі світу раббі Йеѓуда-Лейб переїхав у Тверію. Там, у цьому місті, на цвинтарі, розташованому на березі озера Кінерет, він і похований.
28 тамуза 5601 року (17 липня 1841 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Мойше Тейтельбаума з містечка Шаторальяуйхей (Угорщина).
Раббі Мойше - один з учнів знаменитого хасидського цадика Яакова-Іцхака га-Леві Горовиця «ѓа-Хозе мі-Люблін» («Провидець із Любліна») і автор книги «Йісмах Моше», став основоположником угорської хасидської династії, нині відомої як сатмарські хасиди.
29 тамуза 4865 року (13 липня 1105 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) найвидатнішого коментатора Тори - рабина Шломо Іцхакі (Раші).
Раші («Раббейну Шломо Іцхакі» - «Наш учитель Шломо, син Іцхака») народився в містечку Труа 1040 року в поважній і шанованій єврейській сім'ї, яка виводила свій родовід через мудреців Талмуду рабі Йоханана Сандлара і Гіллеля-Старшого до царя Давида. Першим його вчителем був батько, раббі Іцхак, а потім юнак переїхав до Вормса і Майнца, де навчався під керівництвом знаменитих мудреців раби Яакова бен Якара та Іцхака бен Йеѓуди. У 25 років, уже будучи відомим єврейським вченим, Раші повернувся до рідного Труа, де і провів усе життя. Тут він заснував єшиву, що стала головною в Північній Франції та Німеччині.
У всьому єврейському світі як учні, так і вчителі сприймають його коментарі до Тори, книжок пророків і Талмуду як найважливішу підмогу в розумінні цих текстів. Ба більше, на коментарях Раші засновані численні праці пізніших коментаторів. Ребе у своєму циклі «Сіхот Раші» («Бесіди про коментарі Раші») неодноразово демонстрував, як просте, на перший погляд, розуміння тексту великим коментатором насправді охоплює безліч рівнів розуміння й найчастіше допомагає розв'язати труднощі, які трапляються в тексті, а також за допомогою простих слів, узятих із мідрашів, пропонує нові інтерпретації прочитаному. Цікаво, що хоча Раші й обіймав посаду рабина Труа, але на життя він заробляв виноробством, а отже всі ці приголомшливі тексти писав у вільний час.
Синів у Раші не було, але доньки володіли незвичайним для жінок знанням Талмуду і одна з них навіть допомагала батькові у складанні коментарів. Чоловіки трьох доньок Раші були видатними талмудистами, а з онуків найвідоміші раббі Шмуель бен Меїр (Рашбам) і раббі Яаков бен Меїр Там.
Останні роки життя рабейну Шломо-Іцхакі припали на період Першого хрестового походу, коли загинуло багато хто з його родичів і друзів.
1 ава 1657 року (2104 рік до н.е.) - Води всесвітнього Потопу пішли на спад.
Цього дня в колись безкрайньому океані з'явилися перші острівці суші. Вершини гір, колись приховані шаром води в 15 амот (11 метрів), показалися над водою і це стало остаточним підтвердженням завершення Потопу.
1 ава 2487 року (1273 рік до н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) первосвященика Аѓарона, брата Моше-рабейну і пророчиці Мірьям.
Аѓарон - перший коѓен ѓа-годоль (первосвященик) Храму і великий миротворець, пішов із цього світу у віці 123 років. Його йорцайт описаний у Торі і це єдина в цій книзі згадка такого роду.
Великий кабаліст Арізаль (раббі Іцхак Лурія Ашкеназі) говорив, що в попередньому житті Аѓарон був Араном, братом Авраѓаа. У пізніші часи його душа поверталася в тілі пророка Яавеца (він же - суддя Отніель бен Кеназ), судді і пророка Толи бен Пуа, пророка Шмуеля, Авiї, сина царя Єровама, первосвященика Урiї, вбитого царем Єгоякімом (як розплата за те, що Аѓарону вдалося уникнути смерті під час виготовлення Золотого тiльця), та у пророка Захарию. Душа ж дружини Аѓарона, Елішеви, після втілилася в душі Бат-Шеви, дружини царя Давида і матері царя Шлома...
Нащадки Аѓарона - коѓени (носії прізвищ Кац, Коган, Каганов, Коѓен, Раппопорт тощо) - єдині, хто мав право здійснювати жертвопринесення в Храмі.
1 ава 2516 року (1244 рік до н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) первосвященика Елазара бен Аѓарона, племінника Моше-рабейну і пророчиці Мірьям.
Елазар був третім із чотирьох синів первосвященика Аѓрона. Двоє старших синів Аѓарона - Надав і Авіѓу - померли (див. 1 нісана) і після відходу з цього світу батька Елазар сам став первосвящеником. Дружиною Елазара була дочка Путіеля, одного з керівників коліна Йосефа. Ну а син Елазара - той самий Пінхас, про якого йдеться в однойменному розділі тижневої Тори.
Наші мудреці кажуть, що перша з книг Пророків - книга Єгошуа була розпочата самим Єгошуа бін-Нуном, але закінчена і відредагована вона була Елазаром і Пінгасом.
2 ава 5689 року (2 серпня 1929 року) - візит шостого Любавицького ребе, раббі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц) на Святу Землю.
Під час поїздки ребе Раяц разом із раббі Шмуелем Гурар'є, чоловіком своєї старшої доньки, провів два тижні в Ерец-Ісраель, відвідавши Єрусалим, Афулу, Тверію, Цфат, Мерон, Хеврон, Тель-Авів, Бней-Брак і Петах-Тікву.
Під час відвідин Хеврона ребе Раяц природно захотів побувати в печері Махпела - місці поховання наших прабатьків і праматерів. У ті роки євреям і християнам, як «невірним», було заборонено вхід до мечеті, розташованої якраз над внутрішньою печерою з могилами патріархів (Махпела сама є печерою, але всередині неї є ще одна печера, звідки й назва - махпела, «подвійна»). Однак хевронським євреям вдалося домогтися для Ребе і людей, які його супроводжували, права відвідати мечеть, і ребе Раяцу навіть дозволили пройти через вхід, що мав назву «Ворота Яакова» (у ті роки євреям прохід через нього був категорично заборонений).
Усе це стало можливим завдяки організатору візиту - раббі Еліезеру-Дану Слоніму, колишньому тоді керівнику банку в Хевроні.
3 ава 5408 року (22 липня 1648 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) внаслідок кідуш ѓа-Шем (мученицької смерті в ім'я Всевишнього) раббі Шимшона Бен Песаха з Острополя.
Єврейський хроніст Натан із Ганновера розповідає: «І був між ними (жителями Полонного) чоловік розумний і проникливий, Бжественний кабаліст на ім'я Шімшон з Острополя, до якого щодня з'являвся ангел-віщун і навчав його таємної мудрості... І сказав ангел-віщун Шімшону ще задовго до катастрофи, щоб євреї взяли на себе велике покаяння, щоб пом'якшити фатальний вирок неба. І проповідував він багато разів у синагозі, закликаючи народ до покаяння, - і справді було велике покаяння в усіх містах, але було вже пізно, бо вирок був уже підписаний». Коли козаки увірвалися в місто, раббі Шимшон, знаючи, що порятунку немає, зібрав євреїв у синагозі, де всі вони загинули в освячення Його Імені.
Нащадками раббі Шимшона були знаменитий дотепник, «єврейський Ходжа Насреддін», Гершеле з Острополя і рабі Яаков-Йосеф бен Цві ѓа-Коѓен Кац із Полонного - найстаріший з учнів засновника хасидизму раббі Ісраеля Баал Шем-Това.