3 елула 5695 року (1 вересня 1935 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама-Іцхака ѓа-Коѓена Кука.
Рав Авраѓам-Іцхак Кук народився в Латвії, в місті Даугавпілс (тоді Грива) і навчався у знаменитій Воложинській єшиві, після закінчення якої був рабином міст Жеймяліс (Литва) і Бауска (Латвія). Прибувши в Ерец-Ісраель, він очолив громаду Яффи, а під час Першої світової війни, що застала його в Англії, рав Кук став рабином однієї з лондонських громад. Після повернення в Ерец-Ісраель за часів британського мандатного управління країною він став очільником релігійних сіоністів Святої землі і 1920 року став першим головним ашкеназьким рабином Ерец-Ісраель.
Перу видатного філософа і містика рава Кука належить безліч книг і статей, а його самого вважають батьком-засновником руху релігійного сіонізму.
5 елула 5537 року (7 вересня 1777 року) - Перша хасидська алія. Прибуття хасидів в Ерец-Ісраель
У місяці адар цього року група хасидів на чолі з учнями міжєричного Магіда - рабі Менахемом-Мендлом із Вітебська (див. 1 іяра), рабі Авраѓамом із Каліска і рабі Ісраелем із Полоцька вирушили з Росії в Ерец-Ісраель. Спочатку шляху до них приєднався Алтер ребе. Його учні просили, щоб він не полишав їх, однак, він відповів їм словами мудреців: "Твоє життя - понад усе".
Алтер ребе разом із домашніми та братами, вийшли в дорогу й дісталися Могильова, що стоїть на березі Дністра, поруч із тодішнім турецьким кордоном. Тут раббі Менахем-Мендл із Вітебська впродовж трьох тижнів вмовляв Алтер ребе не полишати євреїв Білорусі й Литви і нарешті домігся його згоди. Решта завантажилися на кілька кораблів і вирушили в дорогу. Під час подорожі буря потопила один із кораблів. Із 80 хасидів урятуватися вдалося лише 30. Але, нарешті, після довгої подорожі 5 елула мандрівники зійшли на Святу землю
Спочатку вони оселилися в Цфаті, проте труднощі життя в цьому місті змусили їх перебратися в місто Тверія на березі озера Кінерет.
7 елула 2367 року (1394 рік до н.е.) - Повторний шлюб Амрама і Йохевед, батьків Моше.
Вони розлучилися після того, як єгипетський фараон видав указ про умертвіння всіх народжених єврейських хлопчиків. Після цього глава коліна Леві Амрам, як один із керівників єврейського народу, закликав усіх чоловіків віддалитися від своїх дружин, щоб не сприяти виконанню лиходійського плану.
Євреї дослухалися до його заклику, але за кілька днів Мірьям, шестирічна донька Амрама і Йохевед, дорікнула батькові, сказавши, що якщо укази фараона спрямовані проти появи на світ єврейських хлопчиків, то його заклик спрямований проти появи, як хлопчиків, так і дівчаток.
Прислухавшись до поради дочки, батьки Моше відтворили сім'ю, а через шість місяців, 7 адара, народився Моше-рабейну (Мойсей)
7 елула 2449 року (1312 рік до н.е.) - Смерть розвідників.
8 ава розвідники, відправлені Моше на обстеження Землі Обітованої, повернулися із завдання, несучи із собою наочні свідоцтва родючості та щедрості тієї землі, Плоди, що вражали своїм чудовим смаком та гігантськими розмірами, наприклад для перенесення величезного грону винограду, було потрібно щонайменше двоє дорослих чоловіків. Але одночасно з демонстрацією чудових властивостей землі, обіцяної єврейському народові, розвідники заходилися лякати народ розповідями про те, що ця земля пожирає тих, хто живе на ній, про могутніх велетнів, які живуть на землі Кнаан, і про те, що вони, розвідники, виглядали в їхніх велетенських очах, наче мурахи. Після цього розвідники заявили, що мовляв, незважаючи на обіцянку Всевишнього, цю землю завоювати неможливо. До чого це призвело стало зрозуміло наступного дня, 9 ава.
Історія з розвідниками показала, що євреї не були готові завоювати землю Ханаану і зробити її "Святою землею" і тоді Б г вирішив, що всі люди цього покоління помруть у пустелі, а замість них на цю землю прийдуть їхні діти. Євреї покоління Виходу вмирали протягом 38 років, але серед перших були ті 10 розвідників, що звели наклеп на Ерец-Ісраель.
9 елула 2321 року (1439 рік до н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Дана, сина нашого праотця Яакова.
Дан був п'ятим сином нашого праотця Яакова і першим сином його дружини Білѓі (служниці ще однієї дружини Яакова - Рахелі).
Наділ Дана простягався на південь від річки Яркон і межував з наділами Ефраїма, Біньяміна та Єѓуди, але тісне пліштім (філістимлянами) покоління Дана було змушене шукати нові території й п'ятьох "мужів сильних" послали з міст Цора й Ештаола "оглянути землю й пізнати її". Представники коліна Дана захопили і спалили неєврейське місто Лаїш на крайній півночі країни, біля витоків Йордану і на його місці заснували нове місто - Дан. Частина коліна Дана переселилася на нову територію, а інша залишилася на своєму колишньому наділі на півдні і вела постійну боротьбу з пліштім. З коліна Дана походив один із суддів Ізраїлю Шимшон (Самсон).
Зараз на місці володінь Дана розташований діловий центр Ізраїлю - Тель-Авів, а сама навколишня територія так і називається: Гуш-Дан (земля Дана).
Дан пішов із цього світу у віці 127 років і був похований у місті Ештаол, на території свого наділу.
9 елула 5027 року (1 вересня 1267 року) - Завдяки зусиллям Рамбана знову було відновлено єврейську громаду в Єрусалимі.
Великий мудрець і коментатор Тори раббі Моше бен Нахман (Рамбан або Нахманід, як його заведено іменувати в західній літературі, див. 11 нісана) був змушений тікати з рідної Іспанії після знаменитого барселонського "диспуту Нахманіда" (див. 12 менахем-ава). Він прибув до Єрусалима і застав тут лише двох євреїв: батька і сина, які займалися фарбуванням тканин.
Завдяки зусиллям раббі Моше єврейське життя в місті було відновлено, і за короткий час у Єрусалимі з'явився міньян (необхідна для молитви кількість людей - 10 дорослих євреїв) і було відкрито синагогу, яка функціонує до сьогоднішнього дня. У 1948 році "синагогу Рамбана" серед інших синагог єврейського кварталу Старого міста зруйнували араби, а потім відновили після визволення Єрусалима 1967 року.