НОВИЙ РІК ХАСИДИЗМУ
Не шукайте цю дату в списках хагім Ісраель, єврейських свят (там, де Йом-Кіпур, Ханука, Ту бі-Шват тощо). Офіційно такої дати немає. Неофіційно - скрізь, де є "Кока-кола", і навіть там, де її немає, тобто, скрізь, де є Хабад, у 19-й день місяця кислів відзначають День звільнення Алтер ребе з ув'язнення, який також називається "Новий рік хасидизму". Річ у тім, що заарештований за неправдивим доносом (його звинувачували у збиранні грошей для Туреччини - тодішнього головного ворога Росії) Алтер ребе став об'єктом пильного вивчення царських чиновників і самого імператора. Однак, вивчивши справи "секти Залмана Боруховича", російська влада дійшла висновку, що хасидизм не містить нічого негожого (а це немало коштує у вустах російського чиновника - не знайти жодних звинувачень проти єврея). Алтер ребе випустили на волю, а його єврейським противникам було заборонено чинити перешкоди учням і послідовникам Алтер ребе (а також і всім іншим хасидським течіям).
Тепер Алтер ребе міг спокійно продовжувати свою роботу з розповсюдження хасидського вчення, тож 19 кислєва стало тією датою, з якої почався новий відлік в історії хасидського руху.
Як зустрічати цей Новий рік? Звичайно ж, не під ялинкою, це без питань. У нас в Україні існує традиція відвідувати цього дня могилу Алтер ребе в містечку Гадяч (Полтавська обл.) для того, щоб залишити на могилі праведника "пан" - записку з проханням, зверненим до Всевишнього, прочитати біля цього місця псалми-теґілім (єврейська традиція говорить, що могила праведника - місце де зв'язок із Всевишнім найкращий та найчіткіший), а також узяти участь у хасидських посиденьках - фарбренґену.
А тепер кілька цікавих фактів про арешт і справу "секти Залмана Боруховича"
• Алтер ребе був заарештований в останній день Суккот. До Петербурга його, як особливо небезпечного злочинця, везли в "чорній воронці" (кареті чорного кольору).
• Шлях із Білорусії до північної столиці був неблизьким і субота застала конвой у дорозі. У п'ятницю після полудня Алтер ребе попросив зупинити карету. Начальник охорони відмовив (а ви припускали інші варіанти?), і наказав їхати далі. Раптово (чи раптово?) у карети зламалося колесо. Викликали майстра з найближчого села, той полагодив колесо і конвой знову рушив у дорогу. Щоправда, поїхали недалеко, оскільки раптово (знову це "раптово"!) впав один із коней. Кучер поспішив у те саме село і купив нового коня. Запрягли, хотіли знову рушити в дорогу, але коні не могли зрушити карету з місця. Тут уже й до пана начальника дійшло, з ким він має справу, тож він погодився провести суботу тут, тільки попросив в'язня дозволити коням з'їхати на узбіччя, щоб не створювати ДТП на трасі. Під кінець суботи конвой вирушив у дорогу.
• За старим чиновницьким принципом "краще перебдіти, ніж недобдіти" до в'язня поставилися з усією суворістю російського закону і утримували мало того, що в одиночній камері, так ще й без вікон, а світло доправляли за допомогою свічки. Один з охоронців вирішив пожартувати над в'язнем і запитав його в середині дня: "Чому ти, о такій пізній годині, не спиш?", на що Алтер ребе відповів, що зараз, мовляв, не час спати - п'ять хвилин третьої опівдні. Охоронець дуже здивувався мудрості Алтер ребе і, треба сподіватися, більше ідіотських жартів собі не дозволяв.
• Начувшись про незвичайного в'язня, імператор Олександр I інкогніто (як він сам думав) відвідав одиночку Петропавлівської фортеці. Але коли він, переодягнений а-ля Гарун ар-Рашид, у солдатський мундир, увійшов до камери, Алтер ребе підвівся і надав йому відповідні знаки поваги. Імператора надзвичайний в'язень вразив не менше, ніж підлеглих.
• В'язниця і будівля Таємної ради, де проводилися допити, були на різних берегах Неви. Мостів у Пітері тоді не було і на допити Алтер ребе возили на човні. Допити йшли пізно вночі, і везли, відповідно, тоді ж. В одну з таких поїздок, Алтер ребе, побачивши місяць, захотів його благословити і попросив на кілька хвилин зупинити човен (кідуш левоне, благословення місяця, вимовляють нерухомо). Начальник охорони, звісно, відмовився (це був інший начальник охорони, не той, що віз його з Ляд. Той би відразу погодився). Далі ви й самі здогадуєтеся - човен, незважаючи на всі зусилля веслярів, зупинився сам!
Постоявши для пристойності деякий час (щоб усі зрозуміли, у чому річ) човен зрушив з місця, а Алтер ребе знову попросив зупинити човен. Цього разу начальник погодився, зажадавши натомість, щоб незвичайний в'язень благословив його на довге життя. Алтер ребе написав на листку кілька рядків, віддав його начальнику і веслярі зупинили човен. Алтер ребе виголосив потрібні благословення і вони попливли далі.
Коли хасиди, дізнавшись про цю історію, вони запитали Алтер ребе - навіщо він знову просив зупинити човен, якщо він сам зупинився? Алтер ребе відповів: "Я не хотів змушувати Всевишнього зайвий раз творити диво"
До речі, той начальник прожив багато років...
• Звільнили Алтер ребе так само, як і заарештували - несподівано. 19 кислєва, у той момент, коли він читав у книзі "Теѓілім" (книзі Псалмів) слова "Звільнив з миром душу мою...", до нього зайшли в камеру і повідомили, що він вільний.
Диву Хануки передували майже 3500 років людської історії, які вмістили в себе багато чого - шість днів Творіння, убивство Ѓевеля Каїном, Всесвітній потоп і спорудження Вавилонської вежі, а також великий завойовницький похід Олександра Македонського, його раптову смерть і розпад імперії на чотири ворогуючі держави.
Спочатку здавалося, що євреям пощастило - вони потрапили під владу єгипетських (знову!) володарів Птолемеїв - толерантних і віротерпимих інтелектуалів, які поважаючи й цікавлячись ставилися до євреїв та їхньої релігії. Однак єврейське щастя скінчилося дуже швидко, приблизно за 150 років, коли владу над Ерец-Ісраель захопили правителі Сирії - Антіохи (там як у Франції часів Людовіків -надцятих тривала ціла низка правителів із нехитрим ім'ям Антіох).
Греко-сирійці намірилися розв'язати єврейське питання і почали посилено боротися з єврейською культурою і релігією, одночасно насаджуючи давньогрецьку (еллінську) культуру і еллінську ж релігію. І треба визнати, що серед євреїв у них знайшлося чимало прихильників-мітявнім (перекладається з івриту як "ті, що огрішилися", тобто елліністи). Доводи їхні були прості і зрозумілі: давньогрецька культура - це
по-перше, - красиво;
по-друге, - прогресивно (Аристотель, Платон, Сократ, Фалес Мілетський, Олімпійські ігри, гімнастика в оголеному вигляді...);
по-третє, - вони нас перемогли, нам при них жити і нам треба якось влаштовувати майбутнє дітей.
А Антіохи з номера в номер були раді старатися, видаючи указ за указом. Особливо старався Антіох Четвертий. Вони заборонили вивчення Тори й обрізання (деякі особливо завзяті асимілятори навіть ішли на вкрай болючу операцію з пришивання собі тієї "пари дрібниць", яку їм відхопили у восьмиденному віці). У Храмі було поставлено статую Зевса, а дехто Апостумос навіть спалив сувій Тори!
Знаючи євреїв, можна було очікувати повстання, і воно сталося. Почалося все в містечку Модіїн, десь на півдорозі між Єрусалимом і нинішнім Тель-Авівом. Загін грецьких солдатів прибув туди, щоб змусити євреїв принести жертву Зевсу (до того ж, як жертву пропонували свиню). Якийсь єврей таки погодився "порвати з проклятим минулим і стати на шлях виправлення", і тоді один із міських старійшин - Матітьягу бен Йоханан убив його і закликав народ до повстання.
За Матітьягу пішли багато хто, однак, він був уже старий і за рік помер, а керівництво повстанням перебрали на себе п'ятеро його синів, відомих під прізвиськом Маккабім (Маккавеї). Уміло використовуючи переваги рідних гір, а також допомогу Всевишнього, повстанці за три роки розгромили вшестеро переважаючі сили супротивника і вступили в Єрусалим. Одразу ж після перемоги і вигнання загарбників з Єрусалима, брати Маккабі приступили до очищення території Храму. 25 кислєва всі "ремонтно-відновлювальні" роботи було завершено, і євреї приступили до церемонії освячення Храму.
Одним з її етапів було запалення храмового світильника - Менори - однак, для цього була потрібна спеціальним чином виготовлена оливкова олія (на неї йшли перші краплі першого жиму, причому перед збиранням врожаю збирачі занурювалися в ритуальний басейн (мікву), щоб перебувати в стані ритуальної чистоти). Тим часом греки встигли привести в непридатність усі запаси "пального", тож на всій території Храму вдалося знайти лише один глечик із печаткою первосвященика. Цієї порції вистачало лише на один день, тоді як на приготування нової порції олії було потрібно вісім днів.
Можна було б почекати, але тоді ці вісім днів Храм простояв би недієздатним (за єврейської влади!) і брати вирішили діяти. Вони залили цю олію в Менору і далі сталося диво - одноденного запасу олії вистачило на вісім днів.
Свято Ханука триває вісім днів, але що саме ми святкуємо в ці дні - думки розходяться. Однозначно, ми не святкуємо визволення Єрусалима і перемогу над греко-сирійцями (звісно святкуємо, але не вісім же днів поспіль!). У Хануку святкується диво з глечиком олії. Щоправда, на думку одних мудреців брати залили весь запас одразу ж, за іншою версією - розділили його на вісім рівних порцій і заливали щодня одну восьму денної норми. У першому випадку цього дня святкують "просто" початок освячення Храму (олії в Менорі вистачало на горіння за звичайними фізичними законами), а в другому випадку цього дня відзначають і початок ханукального дива, бо олії на цілий день горіння не вистачало. Починаючи з другого і до сьомого дня жодних запитань не виникає - за будь-якої версії заправлення Менори олії там не вистачало і це було диво.
Основний принцип запалювання ханукальних світильників - пірсуме де-нісе (сповіщення про диво), тобто світильники потрібно розташувати так, щоб якомога більше людей бачили свічки Хануки. Для тих, хто мешкає на перших поверхах, можна поставити світильник на підвіконня, однак, якщо він розташований вище 9,6 м від рівня землі, то так робити не слід. У цьому разі світильник ставлять на стілець у прорізі дверей із лівого боку від того, хто входить (тобто навпроти мезузи, так щоб біля одного одвірка дверей була мезуза, а біля іншого - ханукія). Хоча жінки теж можуть запалювати ханукальні світильники, зазвичай цей почесний обов'язок на себе беруть чоловіки.
Свічки розташовують починаючи з крайнього правого канделябра ханукії, наступного дня додають ще одну свічку зліва, на третій - ще одну зліва тощо. Запалювати світильники ханукії починають, навпаки, зліва направо - спочатку новододану свічку, потім найближчу праву і т.д. Спочатку запалюють службовий світильник/свічку - шамаш, і вже від нього запалюють усі ханукальні свічки.
Перед запалюванням вогнів ханукії, той, хто запалює їх, вимовляє благословення, а всі присутні говорять "омейн".
ХАНУКА: ПОКИ ГОРИТЬ СВІЧКА
Ханукальні світильники мають горіти щонайменше протягом півгодини і заведено, щоб увесь цей час жінки утримувалися від хатньої роботи. За бажання (і можливості) жінки можуть утриматися від хатньої роботи і на весь час Хануки, а, якщо сподобатися і чоловік дозволить - то продовжити цю стриманість і далі.
Ханукальні світильники запалюються тільки для виконання заповіді свята, тому ними не можна користуватися для читання чи іншої роботи. Для цього використовується світло розташованої поруч службової свічки шамаш. Втім, за наявності в будинку електрики ця проблема втрачає актуальність. Але, якщо ви надумаєте вимкнути світло і почитати, влаштувавшись поруч із ханукією, то перевірте, чи не згас шамаш (якщо він горить, то вважається, що під час читання ви користуєтеся світлом саме шамаша, а не інших свічок).
У дні Хануки заведено їсти страви, приготовані на олії (оливковій, соняшниковій, кукурудзяній тощо). Особливо популярні латкес (оладки, ідиш) і суфганієт (пончики, іврит). Також у багатьох громадах заведено їсти молочні страви в пам'ять про подвиг жінки на ім'я Йеѓудіт (Юдифь), завдяки якій було здобуто перемогу над греко-сирійцями.
У дні Хануки заведено грати в різні ігри, по можливості, уникаючи азартних. Діти грають, зокрема, в севівон (на ідиш "дрейдл") - чотиригранну дзиґу, на гранях якої накреслено єврейські літери "нун", "ґімель", "ѓей" і "шін" - перші літери івритських слів, які становлять фразу "Велике диво сталося там (в Ерец-Ісраель)". У самому Ізраїлі остання буква змінюється на "пей" і виходить фраза "Велике диво сталося тут".
У ніч на четвертий або п'ятий день Хануки батьки дають дітям хануке гелт (ханукальні гроші (ідиш)), які вони можуть витратити на власний розсуд, проте бажано, щоб частину грошей вони віддали на цдаку. Взагалі ж у дні Хануки заведено давати на цдаку більше грошей, ніж зазвичай.