23 адара 2448 року (1312 рік до н.е.) – Переносний Храм (Мішкан) зібрано вперше. Початок «Семи підготовчих днів»
Євреї розпочали будівництво Мішкана (Переносного Храму, який був схожий на намет прямокутної форми) 11 тишрея 2448 року, через 6 місяців після Виходу з Єгипту, 3 місяці від часу отримання Тори на горі Синай і 80 днів від часу створення Золотого Тельця.
Виготовлення храмового начиння, полотнищ і елементів тривало 74 дні й було завершено 25 кислєва, однак лише трьома місяцями пізніше, 23 адара, Моше-рабейну отримав від Всевишнього у4азаніє розпочати складання-розбирання Мішкана. Почався семиденний «тренувальний» період, коли з 23 по 29 адара намет зводили вранці і розбирали ввечері. Всі ці дні Моше-рабейну виконував функції первосвященика і лише потім помазав на цю посаду Аѓарона і 4 його синів.
Після закінчення «тренувань» 1 нісана Мішкан було споруджено остаточно (насправді, коли за вказівкою Всевишнього євреї переходили з місця на місце, Мішкан розбирали і також переміщали на нове місце, від чого він і отримав назву Переносного).
23 адара 5626 року (10 березня 1866 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Іцхака-Меїра бен Ісраеля Ротенберга (Алтера з Гур-Кальвар'ї).
Засновник гурської хасидської династії раббі Іцхак-Меїр Ротенберг (відомий як раббі Хідушей ѓа-Рім, на ім'я своєї книги. Ѓа-Рім – абревіатура слів «ѓа-рав Іцхак-Меїр» – «учитель Іцхак-Меїр») був прямим нащадком знаменитого духовного лідера євреїв середньовічної Німеччини, рабина Меїра бен Баруха (Маѓарама) з Ротенбурга.
Раббі Іцхак-Меїр був учнем рабі Ісраеля Офтшейна (Кожницький Магід) і рабі Симхі-Бунема з Пшисхи, а потім став одним із духовних лідерів євреїв Польщі. Після того, як Хідушей ѓа-Рім відмовився виконати «прохання» російської влади і закликати євреїв Варшави відмовитися від єврейського одягу, його заарештували, але через масове невдоволення варшавян його звільнили. Щоб не привертати уваги влади, раббі Іцхак-Меїр Ротенберг змінив своє відоме прізвище на Алтер і перебрався з Варшави спершу до містечка Новідвор, а потім до Гур-Кальвар'ї.
13 синів раббі Іцхака-Меїра померли в дитинстві або молодості, і його наступником став онук – раббі Йеѓуда-Ар'є-Лейб Алтер, відомий також як раббі Сфат Емет (також за назвою своєї книги).
24 адара 5577 року (17 березня 1817 року) – Олександр I забороняє криваві наклепи.
Цього дня царським указом було оголошено, що звинувачення євреїв у використанні крові християнських дітей для приготування маци, звинувачення, що приводило впродовж століть до загибелі євреїв, є неправдою, але сто років по тому антисеміти спробували відродити кривавий наклеп, ініціювавши так звану «справу Бейліса».
24 адара-I 5700 року (4 березня 1940 року) – Шостий Любавичний ребе, раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) залишає Ригу.
Цього дня ребе Раяц із сім'єю виїхав із Риги через Стокгольм до Гетеборга, щоб звідти відплисти до США.
25 адара 3364 року (397 рік до н.е.) – Смерть вавилонського правителя Навуходоносора.
Цього дня помер Навуходоносор (на івриті – Навухаднецар, вавилоняни звали його Набукудуріуссур), правитель Вавилонської імперії, який 26 роками раніше захопив Єрусалим і зруйнував Перший Храм.
25 адара 5525 року (18 березня 1765 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама-Гершона Кутовера, шурина раббі Баал Шем-Това.
Ще живучи в містечку Окуп, раббі Ісраель Баал Шем-Тов став членом таємної спілки каббалістів-ністарим (тобто «прихованих праведників). Тоді йому було 14 років, але вже до 18 років він відігравав помітну роль серед ністарім, хоча зовні нічим не вирізнявся з-поміж інших євреїв. Досягнувши 18-річчя, раббі Ісраель вирушив у Броди, де заробляв навчанням маленьких дітей. Потім він одружився з донькою купця, раббі Авраама, проте син купця, рабин містечка Броди, спочатку вкрай прохолодно зустрів шурина, який виглядав повним невігласом і зовсім не бажав навчатися (раббі Гершон намагався піднатоскати його в єврейських науках, але шурин виявився абсолютно «нездатним» до навчання). Стосунки між двома родичами не складалися, і раббі Гершон навіть запропонував сестрі виїхати з Брод, щоб не ганьбити його родичем-невігласом і ледарем.
Молоді поїхали, однак, коли раббі Баал Шем-Тов відкрився і почав поширювати хасидизм, раббі Гершон став одним із найвірніших і найвідданіших його учнів.
Згодом раббі Гершон разом із групою хасидів переїхав до Ерец-Ісраель, оселившись у Хевроні та в Єрусалимі.
25 адара 5661 року (16 березня 1901 року) – День народження дружини Ребе, ребецн Хаї-Мушки.
Вона народилася в білоруському містечку Бабиновичі неподалік від тодішньої хабадської «столиці» – Любавичів і була другою донькою попереднього, шостого, ребе – рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц) та онукою п'ятого ребе – рабі Шолом-Дов-Бера (ребе Рашаб). На прохання діда, ребе Рашаба, дівчинку назвали Хаєй-Мушкою на честь прапрабабусі, дружини третього Ребе – раббі Менахем-Мендела (відомого як ребе Цемах Цедек).
Ребецн Хая-Мушка була вірною помічницею Ребе. Її вирізняли висока вченість у царині Тори і гострий розум, але найбільше люди цінували її тонке почуття гумору і тепле ставлення до всіх оточуючих.
27 адара 3363 року (397 рік до н.е.) – Загибель Цідкіяѓу, останнього царя Юдеї.
Цідкіяѓу був останнім царем із дому Давида, який правив в Ерец-Ісраель (наступним буде вже Мошиах). Він вступив на трон 434 року до н.е., після того як Навуходоносор вигнав у Вавилон його племінника, царя Єхонію. У 425 році до н.е. Цідкіяѓу підняв повстання проти Вавилона і Навуходоносор взяв в облогу Єрусалим. Влітку 423 року він пробив міську стіну (, зруйнував Перший Храм і викрав безліч євреїв у Вавилон.
Розповідають, що цар утік з Єрусалима через печеру, що тягнулася до самого Єрихона, однак, переслідуючи оленя, який забіг у табір, вавилоняни досягли виходу з печери в ту саму мить, коли втікач вийшов з неї. Синів Цідкіяѓу вбили на його очах, після чого його самого засліпили і відправили в кайданах до Вавилонії.
Цідкіяѓу перебував у полоні до смерті Навуходоносора 397 року до н.е. 27 адара син Навуходоносора звільнив Цідкіяѓу і Єхонію, але того ж дня Цідкіяѓу помер.
27 адара-I 5752 року (3 березня 1992 року) – Хвороба Ребе.
Цього дня Ребе молився на могилі свого тестя, шостого Любавицького ребе, раббі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц), коли у нього стався удар. Цього ж дня, через два роки у нього стався повторний удар і через три місяці, 3 тамуза він пішов із цього світу.
28 адара приблизно 3900 року (II століття) – Скасування заборони на обрізання і дотримання шабату.
За часів складання Талмуда цього дня святкували скасування декрету римської влади, який забороняв обрізання і дотримання суботи. Декрет було скасовано завдяки зусиллям раббі Йеѓуди бен Шаммуа і його соратників.
28 адара 5701 року (27 березня 1941 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Моше Орнштейна, зятя четвертого Ребе – раббі Шмуеля (Ребе Маѓараш).
Раббі Моше Орнштейн був одружений з донькою Ребе Маѓараша Хає-Мушкою і був власником одного з найбільших цукрових заводів у Росії. Російська революція змусила його зайнятися іншим бізнесом і перебратися в польське місто Отвоцьк, де він і провів останні десятиліття життя. На час початку Другої Світової війни і вторгнення німецьких військ до Польщі раббі Моше захворів і не зміг уникнути переслідувань нацистів.
29 адара 5626 року (16 березня 1866 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Шломо ѓа-Коѓена з Радома.
Його вчителями були раббі Аѓарон із Кутно і раббі Авраѓам із Петрикува, а сам він був хасидом раббі Меїра з Апти, раббі Фішеле зі Стрікува і раббі Йеѓошуа з Пшедбуржа. 1843 року раббі Шломо став рабином у містечку Радомі, яке перетворилося на один із провідних центрів хасидизму, з тисячами послідовників.
Останній радомський ребе загинув разом зі своїм зятем у Варшавському гетто.
29 адара 5627 року (11 березня 1861 року) – Йорцайт рабі Йекутіеля Залмана Волеса, зятя другого Ребе – рабі Дов-Бера (Мітлер Ребе).
Раббі Йекутіель, онук знаменитого раббі Леві-Іцхака з Бердичева, був одружений з ребецн Бейлою, дочкою Мітлер Ребе. Їхнє весілля відбулося в містечку Жлобин, розташованому на півдорозі між рідними містами нареченого і нареченої – Бердичевом і Лядами. У хасидські майси ця подія увійшла як «Велике весілля в Жлобині».