14 адара 3405 року (356 рік до н.е.) - Пурім.
Цього дня євреї Перської імперії здобули перемогу над тими, хто намагався їх знищити, згідно із задумом міністра Амана і наказом царя Ахашвероша. Після того, як небезпека минула, день порятунку було оголошено святковим.
Єврейська традиція каже, що навіть після приходу Мошиаха, коли всі свята і пости буде скасовано, свято Пурім залишиться.
15 адара 3405 року (356 рік до н.е.) - Шушан-Пурім.
На відміну від усіх інших міст імперії в столичному місті Шушані (нині Сузи) бої з охочими виконати царський указ і винищити єврейський народ тривали до 15 адара, тому тут євреї святкували Пурим на день пізніше, ніж у всіх інших місцях.
Нині, крім Сузи, Шушан-Пурім відзначають у тих містечках Ерец-Ісраель, що були обнесені кріпосною стіною за часів Єѓошуа бін-Нуна (Єрусалим, Хеврон, Дамаск і Єрихон), тож Пурім, який святкують 14 адару, називається "Пуримом селищ", а той, який святкують 15 адару, - "Пуримом великих міст".
16 адара 5709 року (17 березня 1949 року) - Шостий Любавичний ребе раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) набуває американського громадянства.
Це суттєво полегшило йому роботу з відродження іудаїзму та ідишкайту в США. Для того щоб ребе Раяц міг прийняти громадянство, перебуваючи у власному домі, Конгрес ухвалив спеціальний закон, і 17 березня о 13:00 до "Севен севенті" (синагоги, розташованої в будинку № 770 на Істерн-Парквей у Нью-Йорку, яку придбав ребе Раяц, що стала осередком хабадського руху), прибула спеціальна юридична делегація уряду США. Ребе прийняв їх у своїй кімнаті, вдягнений у суботній одяг - шовкову капоту і штраймл.
18 адара-II 5630 року (21 березня 1870 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Ханоха-Геноха з Александрова.
Раббі Ханох-Генох ѓа-Коѓен був учнем рабина Симхі-Бунема з Пшисхи, рабина Менахема-Мендела з Коцка і рабина Іцхака-Меїра Алтера (рабина Хідушея ѓа-Рім).
Коли олександрівський рабин раббі Хідушей ѓа-Рім залишив цей світ, жителі міста звернулися до його онука, гурського ребе рабина раббі Єѓуде-Лейба з проханням стати новим главою громади. Той почувався негідним цієї честі, тому послав туди свого помічника - раббі Ханоха-Геноха. І лише через чотири роки після відходу з цього світу раббі Ханоха він, прислухавшись до прохань хасидів, очолив гурський рух.
18 адара 5650 року (10 березня 1890 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) одного з великих мудреців свого покоління, раббі Авраѓама Довіда Лавута, прапрадідуся нашого нинішнього Ребе.
Раббі Лавут, який народився в колонії Романівка під Херсоном і довгі роки прожив у Миколаєві, відомий як автор книжки "Кав накі" - фундаментальної праці, присвяченої одному з найскладніших розділів єврейського права - питанню правильного оформлення розлучень.
20 адара приблизно 3700 року (I століття до н.е.) - Молитва раббі Хоні ѓа-Меагель (Хоні, що малює коло) про дощ.
У Талмуді (трактат Тааніт) розповідається: "В один із років місяць адар уже добігав кінця, а дощу все не було. Звернулися до раббі Хоні. Він помолився, але дощ не пішов. Тоді він накреслив на землі коло, став усередину його і сказав: "Владико Світу! Твої діти звернулися до мене і я присягаюся Твоїм ім'ям, що не зрушу з місця, поки ти не зглянешся над своїми дітьми". Капнуло кілька крапель. Раббі Хоні сказав: "Владико світу! Я прошу, щоб дощ був сильнішим". Пішла дуже сильна злива, що загрожувала перерости в потоп, але раббі Хоні сказав: "Владико Світу, я просив дощ, який буде не загибеллю світу, а благословенням". І тоді пішов звичайний дощ".
20 адара 5400 року (14 березня 1640 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Йоеля Бен Шмуеля Яффе (Йоель Сіркес, рав Бах).
Раббі Йоель народився 1561 року в Любліні і був рабином у громадах Польщі та Литви, а потім - главою бейс-діна (суду) і єшиви в Кракові. Багато хто з її випускників став видатними польськими рабинами, а один із найкращих учнів - раббі Давид бен Шмуель ѓа-Леві став зятем раббі Йоеля.
Живучи в Меджибожі, він заснував там велику єшиву, до того ж нужденних учнів він забезпечував коштом своєї сім'ї. Значну допомогу йому надавала його теща, ребецн Сірка, звідки й пішло його родинне прізвисько Сіркес, тобто "зять Сірки".
Раббі Йоель відомий також як рав Бах - акронім назви його книжки "Байт хадаш", у якій він встановлює талмудичне джерело кожного закону, наведеного в збірці "Шулхан арух".
Кабалісти, причетні до таємниць Небесного суду, стверджують, що за все своє життя рав Бах вчинив лише один (та й то ненавмисний) гріх: якось раз, проходячи вулицею повз упряжку, запряжену віслюком і биком водночас, він голосно чхнув, так що тварини шарахнулися і пройшли кілька кроків. Вийшло, що рав Бах мимоволі переступив заборону Тори: "Не паши на віслюку і бику разом", яка також передбачає заборону спільного використання цих двох тварин для переміщення вантажу або воза.