Printed fromchabad.odessa.ua
ב"ה

ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ

Воскресенье, 09. Июнь, 2024 - 11:12

Инструкции.jpg

СВЯТО ШАВУОТ

Свято Шавуот (українські євреї кажуть Швуес) - свято Дарування Тори, яке відзначають на п'ятдесятий день після Песаха. Наші мудреці пояснюють, чому цей день називається днем дарування, а не, скажімо, отримання або прийняття Тори. "Отримання" передбачає, що ви перебуваєте на одному рівні з тим, хто дає, і цілком заслужили ту річ, яку погоджуєтеся прийняти. "Дарування" ж означає, що той, хто дарує, і той, хто отримує, перебувають на різних рівнях і подарунок явно перевищує заслуги одержувача. Тора, на основі якої збудований цей світ, - безцінна, і немає нічого, що зробило б нас рівними і гідними її прийняття, тому її Дарування можна пояснити тільки милістю з боку Всевишнього. Але й до такого отримання дару потрібно як слід підготуватися, тому перші сім тижнів перебування в пустелі після відходу з Єгипту євреї духовно очищалися та підносилися, поки до п'ятдесятого дня вони нарешті не досягли рівня, на якому ТАКИЙ ПОДАРУНОК можна було б отримати без шкоди для духовного та фізичного здоров'я.

Хоча зазвичай ми називаємо це свято - Швуес (у крайньому випадку говоримо "Свято Дарування Тори") - воно має 4 назви.

Перша з них - "Свято жнив", оскільки свято припадає на час жнив пшениці, що визріває пізніше за всі інші злаки. Це свято відзначається принесенням у Храмі нового хлібного приношення Всевишньому.

Друга назва - "свято Шавуот", тобто "свято тижнів" або "сімок", дана тому, що перед настанням свята ми відраховуємо сім тижнів.

Третя назва - "День бікурім, перших плодів", пов'язана з тим, що цього дня починається "сезон перших плодів". Кожен єврей бере певну кількість народжених землею плодів з-поміж видів, якими славиться Ерец-Ісраель, кладе їх у кошик і приносить до Храму, де коѓен приймає кошик з його рук і кладе на храмовий жертовник.

Четверта назва - Ацерет ("Зібрання"). Ця назва не згадується в Танаху і була введена єврейськими мудрецями, які часто нею користувалися. "Зборами" його названо тому, що він є ніби восьмим днем, що завершує сім днів Песаха, і тісно пов'язаний із ними. Дні рахунку омера між Песахом і Швуесом, не розділяють свята, а з'єднують їх і тому Швуес отримав назву Ацерет Песах.

Швуес також названий Ацеретом тому, що з цим святом не пов'язана жодна особлива заповідь, яку не виконують в інші дні року. Його святковий характер виражається в тому, що в цей день утримуються (нецарім на івриті) від виконання роботи.

У ніч напередодні Швуеса прийнято не спати всю ніч і вчити Тору. Робиться це для виправлення помилки, допущеної нами 3325 років тому, коли народ стояв біля підніжжя гори Синай. Тоді, готуючись до отримання Тори, євреї настільки втомилися, що проспали початок. Ну не зовсім проспали, але замість того, щоб зі сходом сонця вже бути на ногах, вони спокійно спали ще кілька годин, нібито їх це зовсім не хвилювало.

Мудреці пояснюють, що цей сон зовсім не був проявом байдужості, а осмисленою лінією поведінки. Спляча людина не пов'язана тривогами й турботами навколишнього світу, не занурена в побут, не зайнята задоволенням реальних і уявних потреб. Її душа здіймається над тлінним тілом і євреї вирішили, що саме цей стан, стан сплячого, буде найбільш придатним для прийняття Тори. Вони не відмовлялися від служіння Творцеві, але вважали, що ідеали Тори будуть так краще прийняті. Але вранці, прокинувшись від гучних звуків шофара, євреї з жахом зрозуміли, що помилилися.

Для того, щоб виправити це прикре непорозуміння, відтоді повелося, що рік у рік, у ніч перед Швуесом євреї не сплять, вивчаючи спеціальну книгу Тікун лейл Швуес ("Виправлення ночі Швуеса"), де зібрано уривки з усіх книжок та розділів Танаху та інших єврейських книжок, тож упродовж ночі людина наче прочитує всю Тору.

Цього року в синагозі на вул. Осипова, 21 також відбудеться нічне навчання, на яке запрошуються всі євреї.

У день свята, під час ранкової молитви, прочитують вголос 10 заповідей, причому заведено, щоб їхнє читання слухали всі, навіть новонароджені немовлята (водночас слід розуміти, що Тора не обмежується 10 заповідями і на горі Синай ми отримали саме ВСЮ Тору, а не якусь кількість заповідей).

У свято Швуес заведено читати одну з книг Танаху - книгу Рут, де розповідається про велику прабабку царя Давида.

У дні свята категорично заборонено постити, і заведено їсти молочну їжу. Чому саме молочну? Одразу після Дарування Тори і запровадження законів кошруту євреї не мали кошерного м'яса, і спочатку їм доводилося їсти тільки молочні продукти.

 

 

 

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ

Пропоную вашій увазі невеличкий "лікнеп" щодо Десяти заповідей, підготовлений рабином Йосефом-Іцхаком Херсонським.

 

1. Я - БОГ ТВІЙ, - заповідь про віру в єдиного Бога, про визнання Його, про прагнення пізнати Його.

Перше слово в 10_ти заповідях - אנכי, "Я" (у шанобливій формі) прийшло в іврит з єгипетської мови. (Мідраш, усний переказ).

Неважко уявити собі потрясіння євреїв, які вийшли з Єгипту, коли перше слово, почуте ними від Б-га, виявилося єгипетським. Служіння Творцеві - це насамперед готовність визнати умовність власних стереотипів.

 

2. НЕХАЙ НЕ БУДЕ В ТЕБЕ ІНШИХ БОГІВ, - заборона поклоніння ідолам.

Перша людина, Адам, була монотеїстом. Поклоніння ідолам почалося з того, що його нащадки вирішили віддати почесті творінням за сумлінне виконання волі Творця. Трансформація підходу "Шанобливість слуг - шана царю" призвела до ідолопоклонства. (Раббі Моше бен Маймон, РаМБаМ)

Помилка полягала в тому, що достоїнства людей, слуг царя, існують незалежно від царської служби, а ось творіння залежать від свого Творця цілком і повністю. Поклонятися ж маріонетці, щонайменше, нерозумно. Дурість у світогляді й призводить до злочинів на практиці. (Любавицький ребе)

 

3. НЕ ВОЗНОСИ ІМ'Я МОЄ ВСУЄ, - заборона неправдивої або безглуздої клятви ім'ям

Б-га.

Слово "даремно" має два значення: "безглуздо" і "помилково". Безглузда клятва в очевидному - наприклад, у тому, що на небі є Сонце. Хибна - клятва про брехню. (Вавилонський Талмуд).

 

4. ПАМ'ЯТАЙ І ОБЕРІГАЙ ДЕНЬ ШАБАТУ

Дві причини дотримання суботи: "Бо шість днів творив Б-г небо і землю (...) а в день сьомий - не робив цього" і "Рабом був ти в країні Єгипетській, і вивів тебе Б-г, Всесильний твій, звідти". На згадку про звільнення від рабства єврей раз на тиждень забуває про круговерть буднів. На відміну від раба, позбавленого вихідних і змушеного перебувати в рутині постійно, вільна людина може дозволити собі піднестися над рутиною. На згадку про створення світу єврей не просто відмовляється від творення і благоустрою світу навколо себе. У суботу він наповнює своє життя силою духу: влаштовує святкову трапезу, зустрічаючи і проводжаючи шабат із келихом вина в руках, присвячує час спілкуванню з Богом під час молитви, вивчає Тору, міркує про власне життя. Цим він уподібнюється Творцеві: "У день сьомий [Б-г] не робив цього", але робив Він інше - наповнював світ духом.

 

5. ЛЮБИ І ШАНУЙ БАТЬКА І МАТІР

Тора оголошує нагороду за виконання цієї заповіді - довголіття.

Єврейський закон наказує виявляти повагу і любов до батьків незалежно від їхніх людських якостей. Творець наказує поважати і любити тих, завдяки кому ти прийшов у цей світ.

Якими б вони не були, ти існуєш завдяки їм. Обов'язок цей - не перед людьми, а перед Богом.

 

6. НЕ ВБИВАЙ

Не зі своєї волі ти створений, не зі своєї волі народився, не зі своєї волі живеш, не зі своєї волі помреш і не зі своєї волі будеш стояти перед судом і звітувати перед Царем усіх царюючих. (Мішна)

Лише Творець, який дав життя всьому живому, має право позбавити кого-небудь життя. За всієї поваги до нас, людей, ми не можемо не визнавати, що вузькість нашого кругозору не дає змоги оцінити важливість існування людини у вселенському масштабі.

 

7. НЕ ПЕРЕЛЮБСТВУЙ

Коли кажуть "перелюб", мають на увазі статевий зв'язок стороннього чоловіка із заміжньою жінкою. (Раббі Шломо Іцхакі, РаШИ)

Івритське слово ניאוף ("перелюб"), яке в цьому разі означає подружню зраду і спокушання чужої дружини, Філон Олександрійський перекладає як "огидний і ненависний для Всевишнього протизаконний вчинок". Подружньому союзу закон Тори надає святість, порівнянну зі святістю людського життя. Як зрада чоловіка, так і спокушання або насильство над чужою дружиною караються смертною карою. (Коментар Сончіно)

 

8. НЕ КРАДИ, - заборона крадіжки людей і продажу їх у рабство

Чому крадіжку поставлено в один ряд із такими суворими гріхами, як убивство і перелюбство? Тому що йдеться не про крадіжку майна, а про крадіжку людини з метою продажу в рабство. (Вавилонський Талмуд)

Унікальність людини та її принципова відмінність від усього живого - свобода волі. Завдяки цьому людина може змінювати себе і служити Творцеві не за природною даністю, а за власним рішенням. Той, хто продає людину в рабство, практично позбавляє її свободи вибору і відчутно позбавляє її існування сенсу.

 

9. НЕ СВІДЧИ НЕПРАВДИВО

Заповіді були висічені на двох скрижалях, по п'ять на кожній. Перші п'ять встановлюють взаємини людини з Творцем, останні - з творіннями. (Раббі Моше бен Нахман, РаМБаН).

Закон Тори суворо забороняє не тільки вимовляти неправдиве свідчення, а й розпускати чутки, що ганьблять людину, а також поширювати навіть правдиву інформацію, якщо вона виставляє іншого в невигідному світлі. Робити це заборонено як щодо одного єврея, так і щодо всього народу або групи людей. (Коментар Сончіно).

 

10. НЕ БАЖАЙ І НЕ ПРАГНИ ОВОЛОДІТИ ТИМ, ЩО НАЛЕЖИТЬ ІНШОМУ

Немає заборони жити гарно й заможно. Немає гріха в бажанні досягти того, чого досяг хтось інший. Заборонено дозволяти собі бажати чужого так, щоб бути готовим володіти ним незважаючи ні на що.

 

Прочитавши останні заповіді у зворотному порядку, ми побачимо шлях грішника: спершу він починає бажати те, що належить іншому, потім, лжесвідчачи, намагається заволодіти цим "законно"; якщо це не вдається, краде; далі - займається перелюбом; а коли його ловлять - вбиває. (Рабин Шимшон Рефаель Гірш).

 

МОЛИТВА "ІЗКОЙР"

Ізкойр - це поминальна молитва, яку читають чотири рази на рік: в останній день Песаха, у Швуес (за межами Ерец-Ісраель - у другий день свята), у Йом Кіпур і в Шміні Ацерет.

Ізкойр - це особлива молитва, в якій той, хто молиться, просить Всевишнього дати душі померлого спокій, світле світло і місце серед душ праведників, а також проголошує свій намір зробити пожертвування на згадку про душу покійного.

Слова Ізкойра, що містять обіцянку благодійності, слід сприймати цілком серйозно: обіцянка має бути виконана після свята (адже у свято, згідно з єврейським Законом, не можна платити гроші). Якщо людина не збирається жертвувати, їй краще утриматися від обіцянки; у такому разі не слід вимовляти фразу, де йдеться про пожертвування.

Згідно зі звичаєм більшості громад, ті, у кого живі обоє батьків, під час читання Ізкойра виходять із залу синагоги. В Ізкойрі згадують єврейське ім'я покійного і єврейське ім'я його матері, якщо, зрозуміло, воно відоме. Якщо воно невідоме або якщо в покійного не було єврейського імені, його поминають тим ім'ям, яким зазвичай називали за життя. Текст Ізкойра наведено в молитовнику (сидурі), який можна взяти в синагозі.

У перший рік після смерті "Ізкойр" не читають, але присутні в залі, під час його читання. Напередодні ввечері необхідно запалити поминальну свічку, яку називають "нер нешомо" ("Свічка душі") і яка горітиме цілу добу. Запалюють її, як і святкову свічку, від вогню, запаленого раніше. Придбати таку свічку можна в синагозі або кошерному магазині.

 

 

Комментарии: ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ
Нет добавленных комментариев