17 сивана 1656 року (2105 рік до н.е.) - Ноїв ковчег причалює до гори Арарат.
Через сім місяців після початку Всесвітнього Потопу і через 17 днів після того, як вода, що вкриває землю, пішла на спад, ковчег з Ноахом, його сім'єю і всіма тваринами, що перебували там, підійшов до вершини гори Арарат.
17 хешвана приблизно 3620 року (140 рік до н.е.) - Перемога війська братів Маккабі.
Цього дня війська під керівництвом братів Маккабі відбили у греків фортецю Мигдаль-Цур. У Талмуді (трактат "Тааніт") сказано, що цей день було оголошено святковим.
17 сівана 5632 року (23 червня 1872 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Аѓарона бен Ашера (Аѓарон II) з Карліна.
Раббі Аѓарон був онуком раббі Аѓарона "Великого" з Карліна, першого карлінського ребе і сином раббі Ашера, другого карлінського ребе. У 26 років він став карлінським ребе, увійшовши в історію під ім'ям раббі Аѓарона II. Саме за його правління карлінський хасидизм досягнув свого розквіту і тоді ж з'явилися найвідоміші карлінські наспіви та пісні.
1867 року раббі Аѓарон переїхав у містечко Столін і з цього моменту рух отримав назву "карлін-столінський хасидизм".
Як і його батько, раббі Ашер, раббі Аѓарон всіляко підтримував хасидів, які оселилися в Ерец-Ісраель. Нині карлін-столінський хасидизм - досить впливовий і динамічний хасидський рух, основні центри якого розташовані в Єрусалимі та Тверії (Ізраїль), Брукліні (США). Є карлін-столинські хасиди і в Україні (в Києві).
20 сівана 4931 року (26 травня 1171) - Кривавий наклеп у Блуа (Франція).
Раббі Йосеф ѓа-Коѓен записав у своїй книжці "Емек ѓабаха" історію єврейських погромів в епоху хрестових походів, починаючи з 4846 року (1096) року, де розповів про жахливу долю єврейської громади міста Блуа. Ось що він пише:
"Один чоловік, єврей, повів свого коня на водопій і зустрів там іншу людину, неєврея. Єврей злякався, бо побачив, як неєврей топить неєврейського юнака. Неєврей також злякався, прийшов до свого пана і сказав йому: "Я бачив єврея, який кинув у воду маленького хлопчика, який завдавав неприємностей євреям - і повідомляю тобі про це". За наказом лиходія-хазяїна було заарештовано раббі Йехіеля бен Давида та раббі Йекутіеля бар Йегуда, коѓени, учні рабейну Шмуеля, а також раббі Йеѓуда бен Аѓарон. Потім лиходії розвели багаття, закололи мечами зв'язаних євреїв і кинули їхні тіла у вогонь - але вони не згоріли! Було вбито й інших євреїв, заарештованих разом із ними, загалом тридцять одну особу, душі покинули їхні тіла, але тіла не згоріли у вогні багаття! Ці євреї померли на багатті зі словами "Алейну лешабейах" ("Наш обов'язок - славити Володаря світу") на вустах, і душі їхні піднеслися на небо.
Ці люди стояли перед вибором: перейти в християнство або зійти на вогнище, але всі вони залишилися вірними Всевишньому. Їх піддали жорстоким тортурам, сподіваючись таким чином схилити до віровідступництва. Вони відмовилися від пропозицій ворогів і всіляко підтримували один одного.
Їхні тіла кинули в багаття, але вони не згоріли, хоча душі залишили їх. Коли необрізані побачили, що їхні тіла не згорають, вони були приголомшені і сказали один одному: "Безсумнівно, ці люди - святі, і все, що трапилося, - перст Всевишнього".
На згадку про жертви навету раббі Яаков бен Меїр (Рабейну Там) і найбільші з єврейських мудреців Франції проголосили 20 сівана днем посту.
20 сівана 5409 року (31 травня 1649 року) - Початок немирівського погрому.
У 1648-1649 роки банди Богдана Хмельницького, хай будуть прокляті їхні імена, знищили в Україні сотні громад і багато десятків тисяч євреїв. Наступного року рабини і громадські діячі, які входили до вищого законодавчого єврейського органу Польщі - "Ради чотирьох земель" - зібралися під час люблінського ярмарку і оголосили 20 сівана днем жалоби за загиблими єврейськими громадами, а також днем пам'яті двох мучеників - рабі Йехіеля Міхаля з Немирова та рабі Шімшона бен Песаха з Острополя, вбитих саме в цей день.
Було встановлено, що всі чоловіки віком від вісімнадцяти років і старше і всі жінки віком від п'ятнадцяти років зобов'язані постити цього дня так, як постять у дні громадських постів. Постанова стосувалася тільки євреїв Польщі, але рада литовських громад, яка керувала єврейськими громадами тієї частини Литви, що не входила до польського королівства, також погодилася з цією постановою і заборонила литовським євреям упродовж трьох років одягати багатий одяг.
20 сівана 5662 року (25 червня 1902 року) - Розташована в Любавичах єшива "Томхей тмімім" була закрита за розпорядженням влади.
Заснована 1897 року єшива слугувала надійним заслоном новим віянням - асиміляції та "просвітництву", поширюваним серед євреїв, що викликало ненависть прихильників цих віянь - маскілімів. Вони-то і доклали неабияких зусиль для того, щоб домогтися її закриття.
У 1902 році їхні зусилля увінчалися успіхом, проте раббі Йосеф-Іцхак (Ребе Раяц), який керував єшивою, не здався, і незабаром то в одному, то в іншому місті Росії, Польщі, а потім і всього світу, почали відкриватися нові єшиви, які теж називалися "Томхей тмімім". З 1999 року єшива "Томхей тмімім" діє і в Одесі.
22 сівана 2447 року (1312 рік до н.е.) - Мірьям видаляють із табору.
Старша сестра Моше-рабейну і первосвященика Аѓарона Мір'ям (див. 10 нісана) після того, як погано відгукнулася про Моше (безпідставно), була вражена хворобою цараат (нагадувала нинішню проказу і посилалася Всевишнім як покарання за лихослів'я). Кожну людину, у якої з'являлися ознаки цараат, видаляли з табору на сім днів. Не уникла подібної долі й Мірьям.
23 сівана 2964 року (797 рік до н.е.) - Цар Єровам заборонив жителям Ізраїльського царства відвідування Єрусалима.
Після відходу з цього світу царя Шломо Йеровам Бен Нават із коліна Менаше підбив представників десяти колін Ізраїлевих на бунт проти сина Шлом - нового царя Реховама. Ерец-Ісраель розділили на дві частини - Північне (Ізраїльське царство) зі столицею в Шомроні та царем Єровамом і Південне (Юдейське), зі столицею в Єрусалимі та царем Реховамом.
Столиця Юдейського царства Єрусалим залишався духовним і релігійним центром єврейського народу і євреї Ізраїлю тричі на рік, на Песах, Шавуот і Суккот, приходили туди для звершення жертвоприношень. Йеровам побачив у цьому загрозу незалежності своєї держави, і цього дня на дорогах встановили блокпости, які не пропускали паломників. А як заміну Храму Єровам встановив на півдні і півночі країни два литих зображення тельців (зроблених, як і в попередньому випадку, із золота).
Блокпости проіснували 223 роки, поки останній цар Ізраїлю Йошеа бен Елла не ліквідував їх (див. 15 ава).
23 сівана 3404 року (357 рік до н.е.) - Нейтралізовано указ Амана.
Навіть після того, як Амана стратили, ініційований ним указ про "остаточне вирішення єврейського питання" продовжував діяти", і всі зусилля Естер і Мордехая щодо його скасування були безуспішними, адже в Древній Персії царський указ зворотної сили не мав (як сформулював сам цар Ахашверош: "усе, що написано від імені царя й скріплене царською печаткою, не може бути скасовано").
Але цього дня було підписано указ, що давав євреям право самозахисту і наказував їм вбивати всякого, хто підніметься проти них. Указ був розісланий по всіх 127 провінціях імперії і фактично нейтралізував дію указу Аман