15 тамуза 5503 року (7 липня 1743 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) відомого мудреця-каббаліста раббі Хаїма бен Атара, автора книги коментарів до Тори «Ор ѓа-Хаїм». Раббі Хаїм народився в Марокко, жив і навчався в Алжирі, Італії, Ерец-Ісраель (Акко та Єрусалимі (там він оселився за рік до смерті)).
Про його святість і велич розповідають безліч історій. Відомо, наприклад, що під час своєї подорожі до Ерец-Ісраель, яка, на жаль, завершилася невдачею, засновник хасидизму рабі Ісраель Баал-Шем-Тов мав намір зустрітися з рабі Хаїмом бен Атаром, щоб спільними зусиллями привести Мошиаха і сприяти остаточному звільненню.
16 тамуза 2448 року (1312 рік до цієї ери) - Виготовлено золотий телець.
16 тамуза 2448 року (1312 рік до цієї ери) - Йорцайт (річниця загибелі) Хура бен Калева.
Шістнадцяте тамуза 2448 року від Створення Світу був 40-м днем процесу отримання Тори на горі Синай. Народ з нетерпінням очікував повернення Моше-рабейну (Мойсея) з гори Синай. Але, коли всупереч обіцянкам, очільник народу до призначеного часу не повернувся (насправді євреї помилилися в розрахунках, і 40-м мав бути наступний день), то ті, хто стояв біля Синаю, схвилювалися й помчалися до Аѓарона з вимогою виготовити їм того, хто втілюватиме Б‑га. Це не було створенням нового божества, як помилково зображують цю подію. Євреї не намагалися знайти нового Б‑га, вони намагалися виготовити собі якесь Його втілення, яке виступатиме перед Ним як повноважний посол єврейського народу.
Хур, син пророчиці Мірьям (сестри Моше) і Калева, сина Єфуне (глави племені Єѓуди), намагався напоумити людей, і його розтерзав натовп. Аѓарон здався і відлив із золота фігуру бика.
17 тамуза 2448 року (1312 рік до н. е.) - Моше-рабейну (Мойсей) розбиває скрижалі.
Через 40 днів після отримання Тори, Моше, спустившись із Синаю, виявляє євреїв, які танцюють навколо золотої статуї бика. Побачивши це, Моше розбив скрижалі з 10 заповідями, які він ніс із Синаю.
17 тамуза 3328 року (432 рік до н. е.) - Припинено жертвопринесення в Храмі.
Цього дня у коѓенів, обложених вавилонськими військами на Храмовій горі, не залишилося тварин для жертвоприношень, і щоденні жертвоприношення в Храмі (корбан тамід) були перервані. Фактично Храм перестав функціонувати, бо його основна суть - у служінні Всевишньому (зокрема й шляхом жертвоприношень). До руйнування нашого Святого Храму залишилося три тижні.
17 тамуза 3829 року (69 рік н.е.) - Проломлено стіну Єрусалима.
Цього дня римські війська, які брали в облогу місто, проломили міський мур і увірвалися в Єрусалим. На вулицях міста зав'язалися бої і римляни почали пробиватися до Храму. На те, щоб пройти цей порівняно невеликий відрізок їм знадобилося три тижні.
Також у Талмуді (трактат Тааніт, гл. 4, стор. 28-б) згадано ще дві сумні події, що сталися цього дня.
17 тамуза - римський генерал Апостомус спалив сувій Тори.
Це був перший, але, на жаль, не останній випадок спалення святих текстів.
17 тамуза - у Храмі було поставлено статую язичницького ідола.
Наскільки блюзнірський вигляд має ця дія, напевно, пояснювати не треба.
19 тамуза 5625 року (6 липня 1865 року) - День народження рабі Шнеура-Залмана-Аѓарона (рабі Раза) - старшого сина четвертого Любавицького ребе рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).
Раббі Шнеур-Залман-Аѓарон народився 19 тамуза і його назвали на честь засновника руху Хабад - Алтер ребе (рабі Шнеур-Залман) і дідуся по маминій лінії раббі Аѓарона Александрова зі Шклова.
У сім'ї третього Любавицького ребе Цемах-Цедека (раббі Менахем-Мендл), який був тоді главою Габаду, існував звичай - даючи дитині ім'я, їй одразу ж давали скорочене ім'я-абревіатуру (ви вже зустрічалися з такими: Раяц, Рамбам, Рашаб, Раші...). Юний Шнеур-Залман-Аѓарон отримав ім'я Раза, до того ж ребе Цемах-Цедек процитував книгу головну кабалістичну «Зоѓар»: «До раза тміра» (у перекладі з арамейської - «це велика таємниця»).
Коли Разу виповнилося три роки, ребе Цемах-Цедек захотів влаштувати його заручини (шідух) зі своєю онукою, донькою рабі Ісраеля-Ноаха (рабі Райян). Почувши про намір ребе, майбутній тесть висловив побоювання - мовляв, дитина занадто мала і невідомо ким виросте. А раптом вона буде не в змозі вчитися як слід?
Почувши це, ребе Цемах цедек сказав: «Він не буде в змозі вчитися? Ну, вже більше за тебе він знатиме точно!» Між іншим, ребе Райян був відомим знавцем каббали і хасидизму та найосвіченішим сином Цемах-Цедека.
19 тамуза 5640 року (28 червня 1880 року) - День введення в союз Авраѓама-авіну (обрізання) Йосефа-Іцхака Шнеєрсона, майбутнього шостого Любавицького ребе.
21 тамуза 5396 року (24 липня 1636 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Еліяѓу Баал Шем-Това з Вормса.
Життя раббі Еліяѓу, який очолював союз ністарім (прихованих праведників), було оповите таємницями. За одними даними його звали раббі Еліяѓу бен Моше Лоанц і він був онуком знаменитого діяча єврейської громади раббі Йосельмана з Росхейма, за іншими - його батьком був єврей з Іспанії раббі Йосеф Йозпа.
Краківська громада запросила відомого іспанського кабаліста і мудреця раббі Йосефа оселитися в їхньому місті, коли йому було вже за 50. Він не був одружений і вів усамітнене життя, присвячуючи весь свій час молитвам і навчанню. Тут він прожив ще 30 років, коли пророк Еліяѓу, який навчав раббі Йосефа таємниць Тори, передав йому наказ одружитися з молодою вдовою нещодавно вбитого купця, щоб привести у світ нову душу, яка допоможе єврейському народу.
Через півроку раббі Йосеф з'явився перед бейс-діном (єврейським судом) і оголосив про свій намір одружитися з цією жінкою. Вдова, почувши про це, заплакала, бо, як виявилося, їй уже кілька разів являвся уві сні покійний батько, який благословляв її на шлюб із раббі Йосефом.
Через рік, 1555 року в молодої пари народився хлопчик, якого назвали Еліяѓу (на честь пророка). З двох років і до самої бар-міцви Еліяѓу навчався під керівництвом батька, але за два тижні до бар-міцви раббі Йосеф покинув цей світ. За кілька тижнів хлопчик повідомив мамі, що хоче покинути рідний дім.
Наступні 40 років його життя вкриті таємницею - невідомо, де він жив і чого навчався, але коли він з'явився у Вормсі, то був уже одружений, мав дітей і був відомий як рабі Еліяґу Баал Шем-Тов. Він організував групу ністарім - прихованих праведників-каббалістів, які мандрували з міста в місто, допомагаючи євреям. Після раббі Еліяѓу цю групу очолив рабі Баал Шем із Замосць, після рабі Адам Баал Шем із Ропшиц, а після раббі Адама керівником став засновник хасидизму раббі Ісраель Баал Шем-Тов.
Раббі Еліяѓу прожив у Вормсі понад 30 років. Тут він організував єшиву, з якої вийшло безліч блискучих учнів. Після переїзду раббі Еліяѓу до Праги 1624 року, єшива також перемістилася туди. Одним з його учнів був відомий рабин раббі Йом-Тов Ліпман Геллер.