ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ
15 РЕЧЕЙ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ХРАМ
1. На івриті Храм називається "Бейт ѓа-Мікдаш" - "Дім святості".
2. Сутність Храму виражена словами "Місце поцілунку землі і небес", оскільки Б-г найближче до землі саме в цьому місці.
3. У Першому Храмі було 13 воріт - для кожного з колін Ізраїлю і один вхід для тих, хто не знав точно, до якого коліна належить.
4. На відміну від звичайних будівель, вікна в Храмі розширювалися від внутрішньої стіни до зовнішньої.
5. У другому Храмі у Святая Святих уже не було Ковчега Заповіту, проте первосвященик, входячи туди, мав подумки уявляти собі Ковчег на його місці.
6. Підлога в Храмі була мармурова, з чорних і білих плит, викладених у шаховому порядку, які символізували, що і добро, і те, що ми вважаємо злом, - усе походить від Єдиного Бога.
7. Коли підлога Храму забруднювалася, труба з водою, що проходила через Храм, затикалася, вода розливалася і заливала підлогу. Бруд швабрами зганяли в каналізацію, і підлога знову сяяла чистотою (приблизно так само підлоги в Ізраїлі миють і зараз).
8. Коѓени ділилися на 24 зміни, кожна з яких служила в Храмі приблизно 2 тижні на рік. Решту часу вони займалися звичайними господарськими справами. Після руйнування Другого Храму більшість коѓенів переселилися на північ Галілеї, і аж до приходу хрестоносців у тамтешніх синагогах щодня проголошували, яка зміна сьогодні мала служити в Храмі. Нині відомі списки 11 із 24 цих змін.
9. Пандус на жертовнику був необхідний, тому що, згідно з Торою, не можна підніматися на жертовник Храму сходами, "щоб не відкрилася нагота твоя на ньому". Для цього ж до коѓенського костюма входили штани (при тому, що більшість людей стародавнього світу штанів не знала).
10. Цілий рік на жертовнику горів вогонь. Тора розповідає, що в Першому Храмі це був вогонь, що впав із небес під час освячення Храму, і мудреці повідомляють, що вогонь цей лежав на жертовнику, як лев, - символізуючи народ Ізраїлю, сповнений сил, що спокійно перебуває у своїй країні.
11. Десять чудес, явних для всіх, постійно відбувалися в Храмі. Серед них такі: жодна муха не з'являлася там, де обробляли туші жертв; жоден вітер не міг похитнути стовп диму, що здіймався від жертовника вертикально вгору; жоден дощ не міг загасити вогонь на жертовнику; в Йом-Кіпур люди стояли так тісно, що не було між ними просвіту, але коли вони падали ниць, навколо кожного утворювався вільний простір в лікоть завширшки.
12. незважаючи на те, що сьогодні Храм перебуває в руйнуванні через наші гріхи, кожна людина зобов'язана відчувати перед ним побожний страх так само, як у дні, коли Храм стояв у своїй повній красі. Тому ніхто не має права зайти далі, ніж дозволяється, або сісти на території Храмового подвір'я, або поводитися легковажно навпроти місця, де стояли Східні ворота.
13. Після захоплення римлянами Єрусалима начальнику аравійських кінних найманців Пангару було наказано зруйнувати Храм дощенту. Пангар же вирішив залишити маленький фрагмент західної стіни, для нагадування про велич і могутність Риму. За порушення наказу Пангара стратили, а Західна стіна так і залишилася стояти.
14. У підставі празької Альтнойшул (Старо-Нової синагоги), за переказами, знаходяться камені Храму.
15. Мудреці кажуть, що в день руйнування Храму народився Мошиах.
ДЕНЬ, КОЛИ НЕ ГОВОРЯТЬ "ШАЛОМ"
Місяць ав взагалі важко віднести до категорії "це добре для євреїв", і обізнані люди, наприклад, настійно рекомендують тим, хто втягнутий у судовий процес, постаратися уникнути ухвалення судового рішення аж до кінця ава, або, принаймні, відкласти його хоча б до завершення 9 ава, але 9 ава - це апогей національної трагедії, день, Гіршого, ніж просто не вигадати,
Причому за останні два з половиною століття цей день став символом не тільки національної трагедії, а й національної ідентифікації. Річ у тім, що в другій половині XVII століття, коли виник рух Шаббтая Цві, його очільник скасував піст Дев'ятого ава, оголосивши його святковим днем, та й реформістський рух упродовж тривалого часу також не визнавав Дев'ятого ава як дня жалоби, тож наразі дотримання цього посту стало ознакою прихильності до справжнього (ортодоксального) іудаїзму.
Загальним правилом жалоби Дев'ятого ава є прирівнювання її до жалоби за найближчим родичем. Починається вона із заходом сонця в день, що передує дев'ятому числу, і триває до виходу зірок у день Дев'ятого ава.
Остання трапеза до початку посту (називається сеуда-мафсекет, "трапеза, що розділяє") має розпочинатися з вареного яйця - традиційного символу скорботи і їжі скорботних, яке занурюють у попіл, як нагадування про спалений Храм. Цю трапезу бажано їсти наодинці або з іще однією людиною за столом (якщо за столом опиниться троє дорослих чоловіків, то після трапези доведеться вимовляти спільне благословення - зимун, а перед Дев'ятим ава це робити не рекомендують). Однак, якщо переддень Дев'ятого ава припадає на суботу, то сеуду-мафсекет не роблять і можна їсти і пити (зокрема їсти м'ясо і пити вино, тому що це буде суботній день) практично до самого початку посту.
Протягом усього посту приписано дотримання таких правил:
повне утримання від їжі та пиття;
утримання від купання (можна лише обполіскувати руки в гігієнічних цілях);
утримання від інтимних стосунків;
утримання від користування пахощами і притираннями (парфумерією);
заборона носити шкіряне взуття;
не прийнято працювати або займатися справами (або, якщо ці справи невідкладні, то ними займаються з другої половини дня);
першу половину дня (починаючи з вечора попереднього дня) слід сидіти на підлозі або на низькій лавці;
заборонено вивчати Тору, бо вона є джерелом радості. Можна читати і вивчати лише тексти, пов'язані з вираженням скорботи і прикрості:
Увечері, напередодні Дев'ятого ава, до синагоги приходять у матер'яних капцях або гумових туфлях.
Після вечірньої молитви всі сідають на низенькі лавки і за мізерного освітлення читають найбільш жалобну книгу Танаха, книгу "Ейха" (Плач Ірміяѓу) і жалобні елегії, які називаються кінос.
Із синагоги розходяться, не вітаючи одне одного (слово "шалом" одного кореня зі словом "шлемут" (досконалість), а якраз цього дня ми від нього ой як далекі), Те ж саме і вранці. Взагалі, Дев'ятого ава при зустрічах-прощаннях обмежуються кивками, але якщо з вами вітається людина, незнайома з цим звичаєм, треба відповісти на її привітання, не виражаючи, однак, надмірної радості та даючи їй зрозуміти, що "не час зараз".
Під час ранкової молитви не надягають тфілін і талес, але роблять це під час денної молитви. Під кінець Дев'ятого ава здійснюють кідуш левоне (благословення місяця) і влаштовують трапезу, проте пити вино і їсти м'ясо, як і раніше, не можна, до полудня наступного дня (це пов'язано з тим, що хоча Храм і був спалений дев'ятого числа, але вогонь палахкотів до полудня наступного дня).