29 менахем-ава 5572 року (7 серпня 1812 року) - Через війну з Наполеоном Алтер ребе залишає місто Ляди.
Після вторгнення Наполеона в Росію, Алтер ребе висловив думку, що хоча в разі перемоги Наполеона матеріальне становище євреїв полегшиться, їхній духовний стан погіршиться - побільшає спотворення віри і відмова від неї. Зважаючи на це, Алтер ребе зробив усе, що було в його силах, для того, щоб надати допомогу російській армії, і, наприклад, 12 Таммуза 5572 року (28 червня 1812 року), коли армія Наполеона вторглася в Росію, Алтер ребе послав кількох своїх хасидів як шпигунів до війська Наполеона, давши вказівку обійняти різні посадові пости у французькій армії.
Алтер ребе написав лист-звернення до всіх євреїв Росії і просив їх про те, щоб вони встали на підтримку російської держави своїм майном, роботою і всім, що у них було. Лист закінчувався словами: «Не падайте духом і не надавайте значення тимчасовим перемогам ненависника, бо повна перемога буде на боці царя Росії».
Алтер ребе не хотів залишати Ляди, однак коли наполеонівське військо підступило до кордонів міста, Алтер ребе, його домашні та ще близько трьохсот хасидських родин поспіхом втекли з міста. Перед від'їздом ребе наказав забрати з собою всі домашні речі, включно з ліжками та столами, старі та застарілі речі - спалити. Коли обоз уже від'їхав на деяку відстань від міста, Алтер ребе наказав повернутися і перевірити, чи не залишилося там якихось предметів чи одягу (справді, там знайшли кілька старих домашніх капців). Після цього Алтер ребе наказав спалити будинок.
Зайнявши Ляди, Наполеон особисто вирушив до будинку Алтер ребе. Побачивши, що будинок горить, він наказав гасити пожежу, але полум'я було таким сильним, що підійти до будинку не вдавалося. Зрозумівши, що жодної речі з будинку врятувати не вдасться, Наполеон звернувся до мешканців Ляд і попросив їх доставити йому якусь річ Алтер ребе: монету, посуд або що-небудь подібне, пообіцявши тому, хто принесе її, величезну винагороду. Усі взялися за пошуки, але нічого не знайшли.
Сто сорок днів Алтер ребе, а з ним триста родин, поневірялися в супроводі російських солдатів, доки не досягли села Пена, де змогли спокійно зупинитися. Там же вони дізналися, що слова Алтер ребе здійснилися, і війська Наполеона почали зазнавати поразок.
Коли Алтер ребе залишив Ляди, Хабад переніс свою столицю в Любавичі, де оселився Мітелер ребе.
29 менахем-ава 5742 року (18 серпня 1982) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліезера-Зісе Португала (Скуленер Ребе).
Раббі Еліезер-Зісе (Лейзер-Зіше) Португала народився 1898 року в прикордонному бессарабському містечку Скулани (тепер - Скулени Унгенського району Молдови) в сім'ї скулянського рабина реб Ісраеля-Авраѓама (Ісрул-Аврум) Португала, автора трактату «Шем в'шеаріс Ісроел». Батько був хасида Бухушського ребе - рабина Ісраеля-Шулема-Йосефа Фрідмана і Садагурського ребе - рабина Мордехая-Йосефа Фрідмана.
Деякий час Еліезер-Зісе жив при дворі Штефанештського Ребе - раббі Матесла з Ружинської (Садагурської) династії, учнем якого (а також і Бухушського Ребе) він себе вважав усе життя. Тут же подружився з іншим хасидом Штефанештського Ребе, майбутнім Рибницьким Ребе (див. 24 тишрея) Хаїмом-Занвлом Абрамовичем. Завдяки неабияким здібностям після смерті батька, у віці 17 років був призначений рабином Скулян. У 1930-ті роки рабин Португал переїхав до Чернівців до двору Садагурського Ребе - раббі Авраѓама-Янкова Фрідмана. Під час Великої Вітчизняної війни був депортований румунською окупаційною владою в чернівецьке гетто, потім у Трансністрію.
Після звільнення разом із єдиним сином повернувся до Чернівців і 1945 року виїхав до Бухареста, де відкрив притулок для єврейських дітей, які осиротіли у війну. 1959 року раббі Португал був заарештований разом із сином за звинуваченням у шпигунстві на користь Ізраїлю і США, але за рік, після міжнародного втручання, звільнений і навесні 1960 року виїхав до США. Тут він оселився в Брукліні, де заснував міжнародну мережу релігійних шкіл і благодійності «Хесед ле-Аврум».
Раббі Португал став хасидським ребе (Першим Скулянським ребе) у середині 1960-х рр., коли йому було вже за 60. При цьому він продовжував свою благодійну діяльність до самої смерті, і написав безліч хасидських мелодій для власної династії. У 1973 році він допоміг влаштуватися в Брукліні своєму давньому другові Рибницькому Ребе раббі Хаїму-Занвлу, який незадовго до того покинув Рибницю.
Раббі Еліезер-Зісе Португал помер 1982 року і був похований у єврейському поселенні Монсі, штат Нью-Йорк. Новим Скулянським Ребе став його єдиний син реб Ісраель-Авраѓам. Тепер представники нової скулянської хасидської династії проживають у Брукліні, Монсі та Монреалі.
30 менахем-ава 2448 року (1313 рік до н.е.) - Моше вирубав другі скрижалі.
В останній день місяця ав Моше, за вказівкою Всевишнього, вирізав дві скрижалі, що являли собою кам'яні куби розміром 6 x 6 x 6 тфахім (тобто майже півметра завдовжки, завширшки і заввишки.
В останній день місяця ав Моше, за вказівкою Всевишнього, вирізав дві скрижалі, що являли собою кам'яні куби розміром 6 x 6 x 6 тфахім (тобто майже півметра завдовжки, завширшки та заввишки). Вони мали виступити як заміна двом попереднім, виготовленим самим Всевишнім, на яких Він написав 10 заповідей і які Моше розбив за 42 дні до цього, побачивши євреїв, що поклонялися золотому тельцю.
1 елула 2448 року (1313 рік до н.е.) - Третє сходження Моше на гору Синай.
Рано вранці Моше піднявся на гору Синай, несучи з собою кам'яні плити, щоб Всевишній міг заново написати на них Десять заповідей.
На вершині гори Всевишній дозволив Моше побачити Його спину, але не обличчя (що великий мудрець і коментатор рабі Моше бен Маймон (Рамбам) інтерпретував як вказівку на можливість сприйняття речовинностi Всевишнього, але не Його сутності) і, поставивши тим самим, перепону людським можливостям пізнання Б га. І там же на вершині Синаю Всевишній розкрив Моше тринадцять атрибутів Б жественного милосердя.
Це було третє за рахунком, у період дарування Тори, 40-денне перебування Моше на горі Синай. Моше залишався на горі 40 днів, до 10 тишрея (Йом Кіпур), весь цей час намагаючись домогтися у Всевишнього повного прощення для єврейського народу, який, поклоняючись золотому тельцю, порушив умови союзу, укладеного біля гори Синай.
Прощення було отримано, і відтоді місяць елул дістав назву місяця «Божественного милосердя і прощення».
2 елула 5315 року (19 серпня 1555 року) - Завершено написання книги «Шулхан арух».
Звід життєвих норм і правил поведінки євреїв «Шулхан арух» (назва перекладається як «Накритий стіл») був написаний великим мудрецем рабі Йосефом Каро (1488-1575) 1555 року в Цфаті (Ерец-Ісраель). Уперше книгу надрукували у Венеції 1565 року.
3 елула 5695 року (1 вересня 1935 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама-Іцхака ѓа-Коѓена Кука.
Рав Авраѓам-Іцхак Кук народився в Латвії, в місті Даугавпілс (тоді Грива) і навчався у знаменитій Воложинській єшиві, після закінчення якої був рабином міст Жеймяліс (Литва) і Бауска (Латвія). Прибувши в Ерец-Ісраель, він очолив громаду Яффи, а під час Першої світової війни, що застала його в Англії, рав Кук став рабином однієї з лондонських громад. Після повернення в Ерец-Ісраель за часів британського мандатного управління країною він став очільником релігійних сіоністів Святої землі і 1920 року став першим головним ашкеназьким рабином Ерец-Ісраель.
Перу видатного філософа і містика рава Кука належить безліч книг і статей, а його самого вважають батьком-засновником руху релігійного сіонізму.