12 елула 5537 року (13 вересня 1194 рік) – День народження раббі Моше бен Нахмана (Рамбан, Нахманід).
Раббі Моше бен Нахман, відомий також як Рамбан (Раббейну Моше бен Нахман), Раббі Моше Геронді та Бонаструг да Порта – видатний коментатор Тори, каббаліст, філософ, вчений і єврейський лідер – народився в іспанському місті Герона (Жерона) і прожив тут більшу частину життя. Він походив зі знатного єврейського роду Іцхака бен Реувена Албарджелоні (з Барселони), був двоюрідним братом головного рабина Каталонії рабина Іони бен Авраґама Ґероні і після його смерті аж до від'їзду в Ерец-Ісраель (1267) був головним рабином Каталонії. На життя раббі Моше заробляв, як і багато великих рабинів, лікуванням.
1263 року арагонський король Хайме I нав'язав у Барселоні публічний диспут раббі Моше з викрестом Пабло Крістіані (див. 12 менахем-ава). Рамбан погодився брати участь у диспуті за умови, що йому буде дозволено висловлюватися абсолютно вільно, не побоюючись кари за це. Король прийняв його умову, а після диспуту, що тривав чотири дні, з похвалою відгукнувшись про аргументацію Нахманіда: «Я ніколи не чув такого прекрасного захисту такої несправедливої справи», подарував йому 300 динарів. Утім, через деякий час раббі Моше був змушений тікати з Іспанії до Ерец-Ісраель.
Прибувши до Єрусалима, він виявив там лише двох (!) євреїв – фарбувальника шкір і його сина, проте зусиллями раббі Моше незабаром у місті вже був міньян (десять дорослих чоловіків, необхідних для публічної молитви) і повноцінна громада.
Припускають, що саме Рамбан послав до Іспанії примірник основоположної праці з каббали – книгу «Зоѓар». Книга була оприлюднена раббі Моше де Леоном і справила величезне враження на вчених і мудреців, ставши однією з найдослідженіших і найобговорюваніших праць з іудаїзму.
12 елула 5587 року (5 серпня 1827 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Симха-Бунема з Пшисхи.
В юності раббі Сіхма навчався в єшивах Маттерсдорфа і Нікольсбурга в раббі Мордехая Банета. Потім він повернувся до Польщі і під впливом тестя став послідовником Кожницького магіда раббі Ісраеля. При цьому служив у лісоторговельній фірмі, їздив у Лейпциг і Данциг, знав польську та німецьку мови, носив європейський одяг і відвідував театр. Вивчивши в Данцигу фармакологію, він відкрив у Пшиссі аптеку і розбагатів. Потім раббі Симха став близьким учнем раббі Яакова-Іцхака ѓа-Леві Горовиця (ѓа-Хозе мі-Люблін, Сліпий провидець із Любліна). Тут він став другом і учнем раббі Яакова-Іцхака бен Ашера з Пшисхи («Святий Єврей з Пшисхи»), а після його відходу з цього світу став його наступником.
У старості Симха Бунем втратив зір, але не припинив вивчення і викладання Тори. Серед його учнів були Менахем-Мендл бен Лейбуш Моргенштерн із Коцки (Коцкер ребе), рабі Мордехай-Йосеф Лейнер із Ізбіци, рабі Ханох-Генох га-Коген з Александрова, рабі Іцхак-Каліш із Ворки (Воркер ребе) та Іцхак-Меїр Ротенберг Алтер (відомий як рабі Хідушей га-Рім).
12 елула 5689 року (16 вересня 1929 року) – Раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) прибув до США
1927 року шостий Любавичний ребе раббі Йосеф-Іцхак Шнеерсон (ребе Раяц) був заарештований ЧК-ДПУ і засуджений до смертної кари, яку, під тиском світової громадськості, замінили на заслання, а потім і на висилку з СРСР. Через два роки, восени 1929 року, він прибув до США. Тут ребе Раяц пробув 10 місяців, відвідавши за цей час єврейські громади Нью-Йорка, Філадельфії, Балтімора, Чикаго, Детройта, Мілуокі, Сент-Луїса, Бостона і безлічі інших міст, а також побувавши в Білому домі на прийомі у президента США Гувера.
Ребе, відвідуючи Сполучені Штати, переслідував дві мети: по-перше, привернути увагу американського єврейства до становища радянських євреїв та організувати фінансову допомогу для них, а, по-друге, зміцнити ідішкайт (єврейське життя) в самих США і підтримати американську хабадську громаду.
Ребе також хотів з'ясувати: чи є можливість оселитися в США і створити тут штаб квартиру Хабада. І хоча знаменитий будинок Севен-севенті (будинок під номером 770 на Іст-парквей у Брукліні – центр руху Хабад) з'явився лише 1940 року, фундамент для його появи заклали результати поїздки країною 1929 року.
13 елула 5636 року (2 вересня 1876 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) зятя Мітелер ребе, рабі Якова-Ісраеля з Черкас, який залишив світ через два місяці після відходу дружини ребецн Двойри-Леї.
13 елула 5657 року (10 вересня 1897 року) – Весілля ребе Йосефа-Іцхака з ребецн Негамою-Діною, донькою рабі Авраама Шнеєрсона з Кишинева.
Коли майбутній шостий Любавицький ребе, раббі Йосеф-Іцхак, досяг пори одруження, йому почали пропонувати найрізноманітніші варіанти, включно з пропозиціями з великим приданим. Батьки схилялися до сватання з донькою рава Авраѓама Шнеєрсона, але бабусі подобалися інші варіанти. І тоді вирішили запитати самого нареченого. Йому розповіли про ситуацію, що виникла, і додали, що відповідно до сказаного в Торі про сватання Іцхака і Рівки: «Запитаємо вуст її...», вони звертаються до нього з питанням про його думку. Наречений відповів: «Але ж там же сказано: “І візьмеш дружину синові моєму з сім'ї моєї та з дому батька мого...” (у нареченого і нареченої був спільний прадід – третій Любавицький ребе Цемах цедек). Вибір було зроблено
13 елула 5669 року (30 серпня 1909 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Йосефа-Хаїма бен Еліяѓу-Хаїм з Багдада («Бен Іш Хай»)
Багдадський рабин раббі Еліяѓу-Хаїм, що вирізнявся мудрістю і благочестям, довгі роки був бездітним, але в один із днів він отримав лист від одного з лідерів єврейської громади Марокко раббі Яакова Абу-Хацери. У листі раббі Яаков давав благословення на швидке народження в раббі Еліяѓу сина, який стане окрасою справжнім єврейського народу. І справді, незабаром на світ з'явився раббі Йосеф-Хаїм бен Еліяѓу аль-Хахам (також відомий під акронімом Ріах).
Раббі Йосеф-Хаїм був визнаний одним із найвидатніших рабинів багдадської громади (а отже, і всіх єврейських громад Іраку), а також одним із найбільших сефардських авторитетів у галузі єврейського закону за останні століття. Крім того він був відомим кабалістом, і увійшов у єврейську історію як «Бен Іш Хай» за назвою однієї зі своїх книг.
14 елула 5612 року (29 серпня 1852 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) мудреця і праведника рабина Боруха-Мордехая Етінгера з Бобруйська.
Раббі Борух-Мордехай був одним із найкращих учнів Алтер ребе, і надалі став одним із найбільших хасидів Мітелер ребе та одним із найстаріших хасидів третього Любавицького ребе, ребе Цемах-Цедека.
Протягом 50 років раббі Борух-Мордехай був міським рабином Бобруйська, причому його авторитет визнавали всі жителі міста – і хасиди і міснагдім (противники хасидизму), оточуючи рабина відповідною пошаною і повагою.
1851 року раббі Етінгер здійснив алію в Ерец-Ісраель і оселився в Єрусалимі. Через рік він покинув цей світ і був похований на Оливній горі поруч із відомим рабином, автором книги «Орах хаїм».
14 елула 5693 року (5 вересня 1933 року) – Раббі Йосеф-Іцхак переселяється до Варшави.
Після висилки з Радянського Союзу раббі Йосеф-Іцхак (шостий Любавицький ребе, ребе Раяц) оселився в столиці Латвії Ризі, де жив до 1933 року, коли прийняв рішення переїхати до Польщі.
14 елула 5702 року (27 серпня 1942 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Хаї-Мушки Ѓоренштейн.
Молодша дочка четвертого Любавицького ребе (про її заміжжя див. 10 елула) під час Другої світової війни потрапила в нацистський концтабір Треблінка. За свідченнями очевидців цього дня ребецн Хая-Мушка разом з іншими євреями, засудженими до знищення, була спалена в печах Треблінки.
15 елула 5657 року (12 вересня 1897) – Ребе Шолом-Дов-Бер заснував у Любавичах єшиву «Томхей Тмімім».
Під час трапези, влаштованої з приводу весілля свого сина рабі Йосеф-Іцхака, рабі Шолом-Дов-Бер (п'ятий Любавицький ребе, ребе Рашаб) оголосив про заснування єшиви, в якій поєднуватимуть вивчення Тори і хасидизму.
Через два роки в 5659 році в ніч свята Сімхат Тора, ребе Рашаб сказав: «Єшива, заснована милістю Б га вищого, поки що без назви. І нині нарікаю я їй ім'я «Томхей-Тмімім» («Той, хто підтримує чистих»), а студенти, що навчаються в ній, і ті, що поводяться відповідно до її духу, називаються тмімім».
15 елула 5760 року (15 вересня 2000 року) – відкриття єшиви «Томхей тмімім» в Одесі.
За 100 років, що минули з моменту створення першої «Томхей тмімім», аналогічні навчальні заклади з'явилися в багатьох країнах світу, причому традиційно навчальний рік у цих єшивах розпочинається з 15 елула. Після розпаду СРСР «томхейтміміївська» черга дійшла, нарешті, і до країн колишнього Радянського Союзу. А 2000 року розпочала свою роботу єшива «Томхей тмімім-Одеса».
17 елула 1656 року (2105 рік до н.е.) – Ноах відправляє на розвідку голуба.
Після невдалого розвідувального польоту ворона (див. 10 елула), Ноах випустив з борту ковчега голуба. Голуб теж не знайшов місця, де зміг би приземлитися і повернувся в ковчег ні з чим, а Ноаху довелося відкласти наступну спробу на сім днів.
17 елула 5503 року (5 вересня 1743 року) – Весілля батьків Алтер ребе.
Цього дня в місті Ліозно стали під хупу раббі Борух і ребецн Рівка, а рівно за два роки й один день у них народився хлопчик, названий Шнеуром-Залманом (див. 18 елула 5505 року).
17 елула 5747 року (11 вересня 1987 року) – Ребе закладає «наріжний камінь» для розширення «Будинку ребе у Вавилоні (тобто в діаспорі)».
На фарбренгені, влаштованому 4 елула того року, Ребе оголосив про необхідність будівництва нових будівель – будівель Тори, Служіння і добродійності (це алегоричне висловлювання, бо в трактаті «Піркей авот» сказано, що світ стоїть на трьох речах – на Торі, служінні та добродійності"). Тоді ж було ухвалено рішення про будівництво нової розширеної будівлі Великої єшиви.
18 елула 5369 року (17 вересня 1609 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Єгуди-Ліви бен Бецалеля (Маѓараля) з Праги.
Цього дня відзначають йорцайт видатного мислителя і мудреця Тори, кабаліста і багаторічного лідера празької єврейської громади раббі Єґуди-Ліви, також відомого як Маѓараль. Раббі Йеѓуда був нащадком царя Давида, а серед його нащадків – засновник Хабаду Алтер ребе. Маѓараль мав добрі стосунки з німецьким імператором Рудольфом, який цінував його знання і мудрість, і раббі Йеѓуда неодноразово використовував цю дружбу для захисту громади від утисків. Крім того, раббі відомий тим, що створив голема (фігуру з глини, яку він оживив, використовуючи знання кабали), призначеного для захисту празьких євреїв від частих у ті часи погромів.
Примітка: У знаменитому романі Стругацьких «Понеділок починається в суботу» є розділ «Метушня навколо дивана», де активно діє диван зі знаменитою Білою тезою, що належав, як написано в книзі, придворному алхіміку імператора Рудольфа Леву Бен Бецалелю. Так ось «придворний алхімік Лев» – це і є наш раббі Йеѓуда-Ліва бен Бецалель. А як його ще могли назвати в радянській книзі на 40-му році радянської влади?
18 елула 5458 року (25 серпня 1698 року) – День народження раббі Ісраеля Баал Шем-Тов (Бешт).
18 елула 5458 року в мудреця і праведника раббі Еліезера і ребецн Сари із селища Окуп народився син.
На момент народження сина його батькові було сто років, а матері дев'яносто. Хлопчик народився незвичайним: у віці трьох місяців він уже ходив і розмовляв. Коли йому було півтора року, його батько помер, перед відходом наказавши синові, щоб він не боявся нікого, крім Всевишнього. У річницю смерті батька, померла його мати, і городяни взяли сироту під свою опіку.
18 елула 5489 року (12 вересня 1729 року) – пророк Ахія з Шило відкривається Баал Шем-Тову і стає його вчителем.
Сам раббі Ісраель розповідав: «...У день, коли мені виповнилося 26 років, 18 елула 5489 року, у місті Окуп, опівночі, мені відкрився мій учитель і наставник Ахія з Шило. Перший урок був присвячений тижневому розділу «Брейшит».
Пророк Ахія навчався з Бештом протягом 10 років, розкриваючи йому таємниці Тори.
18 елула 5494 року (16 вересня 1734 року) – Розкриття Бешта.
За 10 років від початку навчання під керівництвом пророка Ахії і на настійну вимогу вчителя раббі Ісраель розкрився світові як Баал Шем-Тов (у перекладі з івриту це означає «Володар Доброго Імені», тобто знавець кабали).
До цього раббі Ісраель протягом шести років відмовлявся розкриватися, за що згодом від його життєвого терміну було віднято 6 років.
18 елула 5505 року (15 вересня 1745 року) – День народження Алтер ребе.
Хоча з дня весілля раббі Боруха і ребецн Рівки минуло 10 місяців, у них не було дітей і вони вирішили вирушити до Баал Шем-Това (Бешту).
Щороку, у свій день народження, 18 елула, Бешт влаштовував трапезу і виголошував слова Тори. Під час трапези раббі Баал Шем-Тов сказав раббі Боруху: «Якраз на цей час через рік ви будете обіймати сина».
У середу, 18 елула 5505 року, у раббі Боруха і ребецн Рівки народився син, якого назвали Шнеур-Залман, на честь дідуся по батькові.
18 елула 5508 року (11 вересня 1748 року) – Опшерніш (перша стрижка) Шнеура-Залмана (майбутній Алтер ребе) Баал Шем-Товом.
Коли раббі Борух, батько Алтер ребе, приїхав до Бешта на дні Рош ѓа-Шана 5508 року, він розповів учителеві про свій намір привезти до нього сина, коли на третій день народження малюка треба буде вперше постригти. Раббі Бешт дав свою згоду.
18 елула 5508 року, ребецн Рівка та її своячка, ребецн Двора-Лея, разом із дитиною приїхали в Меджибіж. Бешт підстриг дитину і велів жінкам одразу ж вирушати назад додому, не говорячи між собою про те місце, де вони побували. Всю дорогу малюк питав, що за єврей підстриг йому волосся, на що мама відповідала йому: «Це дідусь».
18 елула 5573 року (13 вересня 1813 року) – Мітелер ребе оселяється в Любавичах.
Після відходу з цього світу Алтер ребе, його син – Мітелер ребе – кілька місяців провів у Кременчуці. Українські хасиди просили, щоб ребе оселився в Україні, але хасиди Білорусії також відправляли до нього делегації з проханнями влаштуватися серед них. Зрештою, «білоруські» взяли гору і, Мітелер ребе після свята Шавуот вирушив до Білорусії.
102 роки Любавичі був резиденцією чотирьох поколінь керівників Хабада і центром хасидизму для сотень тисяч хасидів Росії та інших держав світу.
18 елула 5657 року (15 вересня 1897 року) – початок занять у єшиві «Томхей-Тмімім» у Любавичах.
Як ішлося вище, єшиву «Томхей-Тмімім» заснували 15 елула, однак дійсний початок занять припав на 18 елула. Ось що писав про це шостий Любавицький ребе, раббі Йосеф-Іцхак: «У день Тов місяця елул (тов – “благо” (іврит), гіматрія цього слова відповідає числу 17, тобто Тов елул – 17 елулів) мій батько, п'ятий Любавицький ребе, обрав 18 перших учнів і передав їх до рук відомого хасида раббі Шмуел-Грунема Естермана з міста Зембина для того, щоб він навчав хасидизму.
А 18 елула, під час моєї трапези «Шева брахот» (весільної трапези), тато сказав: «Сьогодні 18 елула, знаменний день, у який народилися Алтер ребе і вчитель наш, Баал Шем-Тов. І цього святого дня я засновую єшиву <...> єшиву, яка дасть учнів, які володітимуть самопожертвою в ім'я Тори і Служіння шляхами хасидизму...».