5 тишрея 2197 року (1565 рік до н.е.) – День народження Нафталі, одного з 12-ти синів праотця Яакова.
5 тишрея 2333 року (1429 рік до н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу Нафталі, одного з 12-ти синів праотця Яакова.
Нафталі був другим сином нашого праотця Якова і його дружини Білѓі та шостим сином у загальному порядку народження. Спадковий уділ коліна Нафталі в Ерец-Ісраель розташовувався в північній частині країни – від озера Кінерет і гори Тавор і заходив приблизно на сотню кілометрів на територію нинішнього Лівану.
Похований Нафталі в місті Кедеш-Нафталі, що перебувало в його уділі.
5 тишрея 3894 року (134 рік) – Полон раббі Аківи бен Йосефа.
Цього дня римляни схопили одного з найвидатніших єврейських мудреців раббі Аківу. Про його подальшу долю ми щоразу згадуємо під час Рош ѓа-Шана, читаючи уривок, де розповідається про долю мудреців, закатованих римлянами.
Раббі Аківа походив із сім'ї герів (людей, які перейшли в іудаїзм) і серед його предків значився лютий ворог євреїв Сісра – воєначальник ханаанського царя Явіна, розбитий пророчицею Дворою і єврейським полководцем Бараком (цей Барак до сучасного ізраїльського політика жодного стосунку не має).
Аківа бен Йосеф у дитинстві та юності не здобув жодної освіти і служив пастухом у багатого єрусалимця на прізвисько Калба Савуа. Він одружився з його донькою Рахелі, яка зумовила своє заміжжя зобов'язанням чоловіка зайнятися вивченням Тори, і алфавіт раббі Аківа вчив разом зі своїм маленьким сином. Потім він поїхав у Лод, де навчався у раббі Еліезера бен Гурканоса, раббі Йеѓошуа бен Гананьї і раббі Нахума з Гімзо. Через деякий час він сам став великим релігійним авторитетом, а його учнями були раббі Меїр, раббі Шимон бар Йохай, раббі Йосі бен Халафта, раббі Елазар бен Шаммуа, раббі Нехемія.
Раббі Аківа підтримав повстання Шимона Бар-Кохби і визнав у ньому Мошиаха, але, на жаль, Бар-Кохба не виправдав надій і не реалізував свій потенціал. Через деякий час після розгрому повстання, його заарештували за доносом якогось Папаса бен Йеѓуди, римська влада ув'язнила рабі Аківу, оскільки всупереч забороні, він продовжував навчати євреїв Торі. Смерть раббі Аківи була болісною: кати здерли з нього шкіру залізними граблями.
5 тишрея 5668 року (13 вересня 1907 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Мордехая Шнеерсона з Вітебська, онука ребе Цемах Цедека.
Раббі Мордехай був сином раббі Боруха-Шолома (Рабаш), сина Цемах Цедека. Пост рабина міста Вітебська він обійняв, будучи ще молодою людиною. Його онуком був Менахем-Мендл Шнеерсон, наш нинішній Ребе.
6 тишрея 557 року (24 вересня 1811 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Ар'є-Лейба бен Боруха зі Шполи (Шполер зейде).
Шполер-зейде («дідусь зі Шполи») був нащадком знаменитого рабина, кабаліста і творця Голема рабина Єѓуди-Ліва бен Бецалеля з Праги (Маѓараль), а значить і нащадком царя Давида (цікаво, що засновник руху Хабад Алтер ребе теж був нащадком Маѓараля).
Його батьки – раббі Борух і ребецн Рахель отримали благословення на народження сина від засновника хасидизму раббі Ісраеля Баал Шем-Това. Баал Шем-Тов передбачив, що дитина стане великим праведником, попросив, щоб її назвали Лейбом і суворо попередив, щоб мати сама годувала дитину і не наймала годувальницю, як зазвичай робила з рештою дітей.
Після обрізання кватер (людина, що несе дитину до моеля) і сам батько почали обходити присутніх, щоб кожен міг благословити дитину. Коли кватер підійшов до Баал-Шем-Това, який, як зазвичай, скромно стояв осторонь, той поклав долоні на голівку немовляти і голосно вимовив: «Хто я? Я – невіглас. Я навіть не знаю, як благословляти святою мовою! Але я пам'ятаю, як мій батько вчив мене одного разу вірша з Тори: «І Авраѓам постарів». Він пояснив мені, що слово ав, – початок імені Авраам, – означає «батько». А друге слово, – закейн («постарів»), – означає також зейде («дідусь» мовою ідиш). Ось і виходить, що наш праотець Авраѓам – зейде всього єврейського народу! І я тому хочу благословити хлопчика, щоб він виріс і став зейде для всього народу Ізраїлю, як наш праотець Авраам!»
Багатьох розвеселило це дивне благословення, але відтоді хлопчика так і стали звати – Зейде. Спочатку жартома, а потім із любов'ю. Навіть самі батьки називали свого сина «унзере клейнічке Зейделе» («наш маленький Зейделе»).
Коли Ар'є-Лейб виріс (а вчителем його був знаменитий рабі Пінхас із Кореца) він, як і передбачив Баал-Шем-Тов, став великим праведником, який усе життя допомагав своїм братам у цьому світі й клопотав за них у вищих світах. І все життя його називали «дідусем» – Шполер Зейде.
Серед безлічі історій про Шполер зейде широко відома історія його пурімшпіля-суду, який змусив оступитися грізного прокурора, а також історія визволення єврея-орендаря, коли Шполер зейде своїм «ведмежим танцем» виграв танцювальне єдиноборство на очах у норовливого пана. Мелодія, під яку танцював той «ведмідь», стала згодом знаменитим нігуном Шполер зейде «Гоп козак».
Відомі розбіжності між Шполер зейде та раббі Нахманом із Брацлава. Зейде, який цінував знання і пристрасну віру раббі Нахмана, докоряв йому, що той прийшов у цей світ на кілька поколінь раніше свого часу. Раббі Нахман же у відповідь заявляв, що сам Зейде прийшов на три покоління пізніше, ніж те, де він був потрібен.
6 тишрея 5725 року (5 вересня 1964 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Хани, матері нинішнього Ребе.
Вона народилася 25 тевета 5640 року (1880) у сім'ї миколаївського рабина рабина рабина Меїра-Шломо і ребецн Рахель (Рохл) Яновських. 13 сівана 5660 (1900) року вона вийшла заміж за раббі Леві-Іцхака Шнеєрсона і 1902 року в них народився первісток Менахем-Мендл (наш нинішній Ребе).
1909 року раббі Леві-Іцхак обійняв посаду рабина Катеринослава (Дніпропетровська), на якій залишався протягом тридцяти років. Ребецн допомагала йому в роботі, роблячи чималий внесок в успіх чоловіка, оскільки, маючи прекрасну освіту і добре володіючи російською мовою, вона розуміла людей і вміла з ними спілкуватися.
У 1939 році раббі Леві-Іцхака заарештували за активну діяльність зі зміцнення іудаїзму в СРСР і заслали в казахстанське містечко Чилі. Щойно ребецн стало відомо про місцеперебування чоловіка, вона, незважаючи на труднощі й небезпеки, приєдналася до нього, щоб полегшити його долю.
Перебуваючи на засланні, ребецн робила саморобне чорнило, щоб дати змогу чоловікові писати дослідження щодо складних місць у Торі (ці чудові записи побачили світ через тридцять років).
У 1940 році вона овдовіла, і наступні кілька років були для неї дуже важкими. Але 1946 року настав кінець мукам і поневірянням, – ребецн Хана вирушила до Парижа, де її зустрічав син Менахем-Мендл, з яким вона не бачилася майже двадцять років!
З Парижа обидва попрямували до Нью-Йорка, де ребецн Хана прожила останні 17 років життя. Вона пішла зі світу 6 тишрея 5725 року і була похована в Нью-Йорку. У пам'ять про ребецн в усьому світі були засновані єврейські освітні установи, що отримали назву «Бет-Хана».
В Україні також діє «Бет-Хана» – єврейський педагогічний коледж, розташований у Дніпрі.
7 тишрея 2202 року (1560 рік до н.е.) – День народження Звулуна, одного з 12-ти синів праотця Яакова.
7 тишрея 2311 року (1450 рік до н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу Нафталі, одного з 12-ти синів праотця Яакова.
Звулун був шостим сином нашого праотця Якова і його дружини Леї та десятим сином у загальному порядку народження. З цього коліна походили судді Ейлон та Івцан. Спадковий уділ коліна Звулуна в Ерец-Ісраель розташовувався в північно-західній частині країни і займав північно-західну частину Ізреельської долини і південь Нижньої Галілеї. Цей район вирізнявся родючістю земель і багатством водних ресурсів, а покоління Звулуна, згідно з пророцтвом Яакова, займалося торгівлею та землеробством, матеріально підтримуючи братів із покоління Іссахара, які основний час присвячували вивченню Тори.
Похований Звулун у місті Сидон (нинішня Сайда на півдні Лівану).
8 тишрея 2935 року (826 рік до н.е.) – Початок святкувань, присвячених завершенню будівництва Храму.
Двотижневими святкуваннями відзначив цар Шломо (Соломон) завершення будівництва Храму в місті Єрусалимі, який протягом 410 років (аж до його зруйнування вавилонянами) залишався центром національного й духовного життя єврейського народу. А почалися урочисті церемонії 8 тишрея.
8 тишрея 5552 року (13 жовтня 1791 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Боруха, батька Алтер ребе.
Раббі Борух в юності багато подорожував Європою, навчаючись у різних єшивах і в різних рабинів. Однак, незважаючи на велику вченість, він ретельно приховував її (розповідають, що він був членом спілки ністарім – праведних мудреців-кабалістів, які потайки мандрували по єврейських містечках і в разі потреби приходили місцевим жителям на допомогу). Після одруження раббі Борух осів у Ліозно (Білорусія). Там у нього народилися четверо синів, один з яких, Шнеур-Залман (відомий нам як Алтер ребе), став засновником руху Хабад.
На схилі літ раббі Борух знову вирушив у подорожі й останнім своїм місцем проживання вибрав угорське містечко Соліш (тепер воно розташоване в нас в Україні, у Закарпатській області, і називається Виноградів). 1791 року раббі Борух пішов із цього світу і був похований на кладовищі Соліша.
10 тишрея 2083 року (1677 рік до н.е.) – День народження нашої праматері Рівки, дружини Іцхака.
Цього дня в місті Падан-Арам (нинішня Сирія) у людини на ім'я Бетуель народилася дочка Рівка (Ревекка), яка стала дружиною нашого праотця Іцхака (Ісаака) і матір'ю близнюків Якова та Есава.
Рівка – поряд із Сарою, Леєю і Рохл (Рахелью) є однією з чотирьох праматерей єврейського народу. Її, як Сару і Лею, поховано в Хевроні, в печері Махпела, поруч зі своїм чоловіком Іцхаком.
10 тишрея 2449 року (1311 рік до н.е.) – Єврейський народ отримує другі скрижалі. День прощення.
Це сталося через 82 дні після того, як народ Ізраїлю, знехтувавши умовами щойно укладеного біля гори Синай союзу, взявся виготовляти золоту фігуру тельця. Після того як Моше 40 днів випрошував на горі Синай вибачення для всього народу, лише після цього йому було повідомлено, що Всевишній прощає свій народ і дає йому на знак примирення другі скрижалі, натомість розбиті після гріха із золотим тільцем.
10 тишрея 3894 року (134 рік) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) раббі Аківи бен Йосефа.
Декількома днями раніше раббі Аківу заарештували за доносом такого собі Папаса бен Йеѓуди, оскільки, всупереч забороні, він продовжував навчати євреїв Торі. Смерть раббі Аківи була болісною: кати здерли з нього шкіру залізними граблями. Сам же раббі Аківа в цей момент голосно читав слова «Шма Ісраель» («Слухай Ізраїль...»), втішаючи своїх учнів тим, що він, нарешті, отримав можливість повною мірою продемонструвати свою любов до Всевишнього.
10 тишрея приблизно 3900-4000 роки (150-160 рр.) – Заборона обрізання імператором Адріаном.
Римський імператор Адріан, розсерджений повстанням Бар-Кохби і опором, який євреї чинили його спробам насадити в юдеї культ б-жественного себе (за традицією римських імператорів вважали б-гоподібними), взявся за викорінення іудаїзму. Основну небезпеку він вбачав у вивченні Тори, дотриманні шабату та обрізанні (брит-міла). Що траплялося з тими, хто навчає Тори, добре видно на прикладі раббі Аківи, а ось обряд брит-міла оголосили членоушкодженням, за яке людей саджали до в'язниці, а так само страчували. Звісно, в Адріана нічого не вийшло, час усе розставив на свої місця, але осад, як то кажуть, залишився...
10 тишрея 5734 року (2 жовтня 1973 року) – Напад арабських армій на Ізраїль і початок Війни Судного Дня.
Початок бойових дій армії Сирії та Єгипту приурочили до Йом-Кіпуру, дня, який більшість євреїв (зокрема й солдатів) проводять у синагогах, а отже, армія перебуває в «розібраному» стані (приблизно так і вийшло – практично всі військовослужбовці були у відпустці). Однак у ті роки практично всі громадяни Ізраїлю відзначали Йом-Кіпур і провести мобілізацію не становило труднощів – усіх чоловіків можна було знайти в синагогах. І оскільки в цей день звичайний рух транспорту припинявся, то дороги були вільні і військовослужбовці змогли швидко дістатися до бойових позицій.
Війна, як ви пам'ятаєте, закінчилася черговою поразкою арабських армій, хоча провальний початок війни дався взнаки і Армія оборони Ізраїлю зазнала дуже великих втрат – загинуло понад 2000 солдатів.
10 тишрея 5716 року (26 вересня 1955 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раби Йеѓуди-Лейба Ашлага.
Раббі Ашлаг (також відомий під ім'ям ѓа-Сулам, за назвою своєї основної праці) був одним із найвидатніших каббалістів останніх поколінь. Він народився 1886 року в Польщі і з дитинства дивував оточуючих своїми здібностями. Пізніше він став хасидом раббі Меїра-Шалома з Калуша, а також часто бував у Бєльзе (місто у Львівській області. Не плутайте з містом Белц (Бєльці), що в Молдавії), у Белзер ребе раббі Іссахара-Дова Рокеаха.
Будучи зовсім молодим, він перебрався до Варшави, де став рабином однієї з громад (незважаючи на поважну посаду, він жив дуже бідно, тож свої праці писав на обривках паперу). У Варшаві раббі Ашлаг продовжив займатися Каббалою, і тут у нього з'явився вчитель (сам раббі Йеѓуда-Лейб говорив, що вчитель заборонив розкривати його ім'я, але «в миру» він був відомим варшавським бізнесменом).
З 1922 року раббі Ашлаг із сім'єю перебрався до Єрусалима. Тут вони жили в маленькій кімнаті в мансарді будинку, що стояв у вузенькому провулку біля Стіни плачу.
Останнє десятиліття раббі Йеѓуда-Лейб провів у Бней-Браку і Тель-Авіві. Саме тут він закінчив свою головну працю – книгу «ѓа-Сулам (Драбина)» (ні багато ні мало 21 том!) – повний і відкоментований переклад книги «Зоѓар» івритом (в оригіналі книга написана арамейською).