13 сивана 5660 року (10 червня 1900 року) — Весілля батьків Ребе, рабі Леві-Іцхака та ребецн Хани Шнеерсон.
Коли Леві-Іцхак досяг відповідного віку, тодішній глава Хабаду, п'ятий Любавицький Ребе, рабі Шолом-Дов-Бер (ребе Рашаб) познайомив його (як кажуть у євреїв — «влаштував шидух») з Ханою, дочкою головного рабина Миколаєва, мудреця і праведника рабі Меїра-Шломо Яновського.
Однак, вже після того, як була призначена дата весілля, в суботу ввечері після закінчення свята Швуес, наречена захворіла і батьки вирішили відкласти весілля. До ребе Рашабу був відправлений спеціальний посланець, щоб заручитися його схваленням, проте ребе не погодився і рекомендував провести церемонію в призначений час, давши благословення на щасливий результат.
14 сивана 5581 року (14 червня 1821 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма бен Іцхака з Воложина (Воложинера).
Рабі Хаїм був найкращим учнем знаменитого рабі Еліягу бен Шломо-Залмана (Віленського гаона). Він належав до числа противників хасидизму (міснагдім), проте в порівнянні з учителем був досить поміркованим і навіть майже дружньо налаштованим до хасидів, визнаючи цінність ідей хасидського вчення.
На початку XIX століття рабі Хаїм заснував у рідному Воложині знамениту єшиву, яка проіснувала майже сто років і сформувала релігійно-духовний вигляд литовського єврейства. Воложинська єшива стала зразком і прототипом великих талмудичних навчальних закладів, що існували спочатку в Східній Європі, а потім перебралися до Ізраїлю, США та в інші місця (єшиви в Слобідці (нині частина Каунаса, Литва), Мірі (Білорусь), Кельмі, Кельце (обидва — Польща) і Тельзі (Тельшяй, Литва)).
15 сивана 2196 року (1565 рік до н.е.) — День народження Єгуди.
15 сивана 2315 року (1466 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Єгуди.
Єгуда — родоначальник відповідного колена був четвертим сином нашого праотця Яакова і його дружини Леї.
Єгуду завжди відрізняли лідерські якості (зокрема саме він вмовив братів не вбивати Йосефа, а продати в рабство і він же, згодом, зіграв провідну роль в процесі примирення). Коли перед смертю Яаков благословляв своїх синів, нащадкам Єгуди було передбачено лідерське становище «не відійде скіпетр від Єгуди і законодавець від стегон його».
У Єгуди було п'ятеро синів — Ор, Онан, Шела і близнюки Перец і Зерах, які і поклали початок коліну Єгуди, найчисленнішому з усіх колін. Нащадком Переца був цар Давид, який поклав початок єдиній легітимній єврейській правлячій династії. Мошіах також буде нащадком Давида.
Після смерті сина Давида — Шломо — єдине єврейське царство розкололося на дві частини. Північне, під владою якого перебували 10 колін, отримало назву Ізраїль, південне (зі столицею в Єрусалимі) — Юдея (насправді там жили представники не тільки колена Єгуди, але й нечисленного колена Шимона і деяка кількість левітів, які не мали своєї долі і служили в Храмі)).
Хоча коліно Єгуди історично володіло невеликою територією в центрі країни, з часом назва Юдея поширилася на всю Ерец-Ісраель (при створенні держави Ізраїль також дискутувалося питання, як назвати нове державне утворення — Ізраїль чи Юдея). Крім того, назва «іудей», що раніше була назвою вихідців з відповідного коліна, з часом стала синонімом слова «єврей» (так само, як і єврейська релігія отримала назву «іудаїзм»).
Єгуда прожив 119 років і покинув цей світ, коли євреї жили в Єгипті.
15 сивана 5665 року (18 червня 1905 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шмуеля-Бецалеля Шефтеля (Рашбац), вчителя і наставника шостого Любавицького ребе, рабі Йосефа-Іцхака.
Вперше рабі Рашбац, уродженець міснагедського містечка (тобто містечка, де жили противники хасидизму) прибув до Любавичів недільного дня 1 адара 5608 (1848) року. За наступні майже шість десятиліть Рашбац став не просто прихильником хасидських ідей, а одним з найвидатніших хасидів третього Любавицького ребе, рабі Менахема-Мендела (ребе Цемах-Цедек), а також одним з найвидатніших хасидів четвертого і п'ятого ребе, відповідно рабі Шмуеля (ребе Маѓараш) і рабі Шолом-Дов-Бера (ребе Рашаб).
15 сивана 5687 року (15 червня 1927 року) — Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) був заарештований і поміщений до Шпалерної в'язниці.
Це сталося в ніч з вівторка на середу, з 14 на 15 червня. Ребе Раяц у своїй квартирі на Моховій, 22, тільки-но закінчив прийом останніх відвідувачів, які бажали особисто поспілкуватися з ним (така особиста аудієнція називається на івриті йехідус). Останні відвідувачі прийшли о 23.00, тому лише близько опівночі ребе зміг прочитати вечірню молитву «Маарів», обмити руки і сісти разом з усією родиною за вечірню трапезу. Але... ледь минуло кілька хвилин після опівночі, як пролунав дзвінок у двері. Двері відчинили і в кімнату увірвалися люди з вигуками «Це ГПУ! Хто тут Шнеерсон?»
Очолювали «операцію» з арешту Ребе два євреї — Нахмансон і Лулов — вихідці з хасидських сімей, які, на жаль, опустилися до рівня прислужників зла.
15 сивана 5695 року (16 червня 1935 року) — Шостий Любавицький ребе, ребе Раяц, переїжджає до польського міста Отвоцьк.
Після висилки з Радянського Союзу Ребе оселився в столиці незалежної Латвії — Ризі. У 1932 році він залишає місто і відправляється до столиці Польщі — Варшави, а в 1935 році ребе Раяц переїжджає звідти до розташованого неподалік невеликого містечка Отвоцьк.
16 сивана 5573 року (14 червня 1813 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) дочки Алтер ребе ребецн Фрейди.
Ребецн Фрейда була чудовою і дуже розумною жінкою. Алтер ребе дуже любив свою дочку, давав їй уроки хасидуту (хасидської філософії) і часто говорив, що її душа належить до «алма дедухра» (чоловічого світу), але чомусь Всевишній вирішив помістити її в тіло жінки. Навіть брат Фрейди, майбутній глава хасидів, рабі Дов-Бер (Мітелер ребе), коли хотів з'ясувати якесь питання щодо хасидизму, звертався саме до неї, а вона вже запитувала вчителів.
Ребецн Фрейда народилася в 1763 році і пішла з цього світу через півроку після смерті батька, оточена любов'ю і повагою. Ребецн Фрейда була похована поруч з Алтер ребе на єврейському кладовищі в Гадячі (Полтавська область).
16 сивана 5669 року (5 червня 1909 року) — день народження рабі Ісраеля-Арьє-Лейба Шнеерсона, молодшого брата Ребе.
Рабі Ісраель теж народився в Миколаєві і з дитинства відрізнявся величезною любов'ю до навчання, і для того, щоб нагодувати його, матері (ребецн Хані) доводилося, в буквальному сенсі цього слова, силою відтягувати сина від книг.
17 сивана 1656 року (2105 рік до н.е.) — Ноїв ковчег причалює до гори Арарат.
Через сім місяців після початку Всесвітнього Потопу і через 17 днів після того, як вода, що покривала землю, пішла на спад, ковчег з Ноєм, його родиною і всіма тваринами, що перебували там, підійшов до вершини гори Арарат.
17 хешвана приблизно 3620 року (140 рік до н.е.) — Перемога війська братів Маккабі.
Цього дня війська під керівництвом братів Маккабі відбили у греків фортецю Мігдаль-Цур. У Талмуді (трактат «Тааніт») сказано, що цей день був оголошений святковим.
17 сивана 5632 року (23 червня 1872 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аѓарона бен Ашера (Аѓарон II) з Карліна.
Рабі Аѓарон був онуком рабі Аѓарона «Великого» з Карліна, першого карлінського ребе і сином рабі Ашера, другого карлінського ребе. У 26 років він став карлінським ребе, увійшовши в історію під ім'ям рабі Аѓарона II. Саме за його часів карлінський хасидизм досяг свого розквіту і тоді ж з'явилися найвідоміші карлінські наспіви і пісні.
У 1867 році рабі Аѓарон переїхав до містечка Столін і з цього моменту рух отримав назву «карлін-столинський хасидизм».
Як і його батько, рабі Ашер, рабі Аѓарон всіляко підтримував хасидів, які оселилися в Ерец-Ісраель. В даний час карлін-столинський хасидизм — досить впливовий і динамічний хасидський рух, основні центри якого знаходяться в Єрусалимі і Тверії (Ізраїль), Брукліні (США). Є карлін-столинські хасиди і в Україні (в Києві та Львові).