НАШІ ДАТИ
27 гешвана 1657 року (2104 рік до н.е.) - Закінчення Всесвітнього Потопу.
Цього дня земля остаточно підсохла і тим самим завершився 365-денний Всесвітній Потоп, що знищив усе живе на землі (за винятком тих, хто сховався в Ноєвому ковчезі). Того ж дня Всевишній повелів Ноаху вийти з ковчега і почати знову заселяти землю.
28 гешвана 5024 року (2 листопада 1263 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Йони з Герони.
Раббі Йона народився в іспанському місті Герона (Жерона) 1180 року в поважній поважній сім'ї та був двоюрідним братом відомого мудреця й коментатора Тори рабі Моше бен Нахмана, відомого нам як Рамбан (до речі, його син, рабі Шломо, одружився з донькою рабі Йони).
Раббі Йона навчався у раббі Шломо з Монпельє і під час його з Рамбамом (раббі Моше бен Маймон) активно підтримував свого вчителя. Дискусія призвела до спалення книги Рамбама "Море невухім" ("Путівник заблукалих"), і коли за дев'ять років у Парижі французькими священиками було спалено 24 вози, наповнені томами Талмуда, раббі Йона побачив у цьому й свою провину, спричинену попередніми нападками на Рамбама. Він оголосив привселюдно, що вирушить в Ерец-Ісраель, у місто Тверію, до могили Рамбама, де в присутності міньяна попросить у покійного вибачення.
І раббі Йона вирушив у дорогу. Щоправда, він затримався на три роки в Барселоні, де навчав місцевих євреїв, обов'язково цитуючи при цьому праці Рамбама і його постанови. Коли ж, продовжуючи шлях, він приїхав із Барселони до Толедо, то місцева громада благала його затриматися і тут, щоб дати уроки Талмуду. У Толедо раббі Йона раптово помер, і його відхід з цього світу був оплаканий усіма євреями Іспанії.
28 гешвана 5672 року (19 листопада 1911 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Міхоеля Блінера (Міхоель дер Алтер, Старий Міхоель), наставника єшиви "Томхей тмімім" у Любавичах.
Багато років раббі Міхоель був наставником єшиви в білоруському містечку Невель, але одного разу п'ятий Любавицький ребе раббі Шолом-Дов-Бер (ребе Рашаб) попросив його переїхати в Любавичі, щоб стати наставником єшиви "Томхей тмімім". Мешканці Невеля не хотіли відпускати раббі Міхоеля й написали листа ребе Рашабу, з проханням не забирати від них раббі Міхоеля, проте ребе відповів їм, що перебування раббі Міхоеля в Любавичах набагато важливіше, ніж у Невелі.
Однією з відмінних рис раббі Міхоеля була сильно виражена якість аѓават Ісраель (любов до єврейського народу), а його прихильність і любов до учнів єшиви просто не мала меж.
1 кислева 1657 року (2104 рік до н.е.) - Перша веселка.
Через кілька днів після закінчення Потопу (див. 27 гешвана) на небі вперше з'явилася веселка. Це цікаве оптичне явище (дифракція променів, що проходять крізь водяну суспензію) було дароване людям, як нагадування про Потоп і про союз, укладений Всевишнім із синами Ноаха після його закінчення. Тоді Всевишній пообіцяв людям, що, незважаючи на нашу поведінку, подібне більше не повториться. Тож у єврейській традиції, на відміну від інших народів, поява веселки - не цілком добрий знак. Це означає, що люди своєю поведінкою заслужили суворе покарання, але, пам'ятаючи про свою обіцянку, Всевишній нас прощає. Але щоб ми знали - тільки той, давній союз, скріплений веселкою, запобігає покаранню!
В історії було зафіксовано кілька періодів (які зовсім не випадково збігалися з періодами життя великих праведників), коли веселка на небі зовсім не з'являлася. Одним із таких людей був великий каббаліст раббі Шимон бар Йохай (див. 18 іяра).
1 кислева 5587 року (1 грудня 1826 року) - Раббі Аѓарон ѓа-Леві Гуревич зі Стрешеле звільнений з ув'язнення.
Раббі Аѓарон, один із перших учнів Алтер ребе, був заарештований приблизно в той самий час, що і Мітелер ребе. Сталося це після того, як його син, раббі Міхаель-Давид, посварився з людиною, яка обмовила Мітелер ребе. Наклепник пообіцяв запроторити за ґрати його батька і дотримав слова.
Утім, офіцер, якому колись довелося бачити, як увечері в п'ятницю раббі Аѓрон робив дідуш (а він робив це з великим натхненням), сказав губернаторові, що така "Б жий людина" не може бути злочинцем. Вирок було скасовано, і за кілька днів до звільнення Мітелер ребе раббі Аѓарона також відпустили на свободу.
1 кислева 5657 року (6 листопада 1896 року) - День народження раббі Шмар'яѓу Гурар'є.
Батьком раббі Шмар'яѓу був раббі Менахемом-Мендел Гурар'є - один із найбільших хасидів раббі Шолом-Дов-Бера, п'ятого Любавицького ребе. Раббі Шмар'яѓу навчався в любавицькій єшиві "Томхей тмімім" і 1920 року одружився зі старшою донькою рабі Йосефа-Іцхака, шостого Любавицького ребе, ставши одним із його помічників. Після відходу з цього світу раббі Йосефа-Іцхака багато хасидів вважали, що саме раббі Шмар'яѓу має очолити Хабад, проте він відмовився на користь свого шурина Менахема-Мендла, чоловіка молодшої дочки раббі Йосефа-Іцхака, і багато років допомагав йому в його роботі.
1 кислева 5738 року (11 листопада 1977 року) - Уперше зі Шміні-Ацерет Ребе вийшов зі своєї кімнати.
Після інфаркту, що стався в нього на Шміні-Ацерет 5738 року, Ребе аж до початку місяця кислів перебував у своїй кімнаті, розташованій у будівлі за номером 770 на Істерн-Парквей, але ввечері 1 кислева він уперше вийшов зі своєї кімнати. Цей день перетворився для хасидів на свято, на день бенкету і радості.
2 кислєва 5748 року (23 листопада 1987 року) - Повернення книг і рукописів любавицьких ребе.
Після закінчення судового розгляду книги, викрадені з хабадської бібліотеки, повернули на своє законне місце, у будинок під номером 770 на бруклінській вулиці Істерн-Парквей.
2 кислєва 5748 року (23 листопада 1987 року) - Повернення книг і рукописів любавицьких ребе.
Після закінчення судового розгляду книги, викрадені з хабадської бібліотеки, повернули на своє законне місце, у будинок під номером 770 на бруклінській вулиці Істерн-Парквей.
****
27 хешвана 1657 года (2104 год до н.э.) — Окончание Всемирного Потопа.
В этот день земля окончательно подсохла и тем самым завершился 365-дневный Всемирный Потоп, уничтоживший все живущее на земле (за исключением укрывшихся в Ноевом ковчеге). В тот же день Всевышний повелел Ноаху выйти из ковчега и начать вновь заселять землю.
28 хешвана 5024 года(2 ноября 1263 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Йоны из Героны.
Рабби Йона родился в испанском городе Герона (Жерона) в 1180 году в почтенной уважаемой семье и был двоюродным братом известного мудреца и комментатора Торы рабби Моше бен Нахмана, известного нам как Рамбан (кстати, его сын, рабби Шломо, женился на дочери рабби Йоны).
Рабби Йона учился у рабби Шломо из Монпелье и во время его с Рамбамом (рабби Моше бен Маймон) активно поддерживал своего учителя. Дискуссия привела сожжению книги Рамбама «Морэ невухим («Путеводитель заблудших»), и когда через девять лет в Париже французскими священниками были сожжены 24 телеги, наполненные томами Талмуда, рабби Йона усмотрел в этом и свою вину, вызванную предыдущими нападками на Рамбама. Он объявил во всеуслышание, что отправится в Эрец-Исраэль, в город Тверию, к могиле Рамбама, где в присутствии миньяна попросит у покойного прощения.
И рабби Йона отправился в путь. Правда, он задержался на три года в Барселоне, где обучал местных евреев, обязательно цитируя при этом труды Рамбама и его постановления. Когда же продолжая путь, он приехал из Барселоны в Толедо, то местная община умолила его задержаться и здесь, чтобы дать уроки Талмуда. В Толедо рабби Йона скоропостижно скончался и его уход из этого мира был оплакан всеми евреями Испании.
28 хешвана 5672 года (19 ноября 1911 года) - Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Михоэля Блинера (Михоэль дер Алтер, Старик Михоэль) наставника йешивы «Томхей тмимим» в Любавичах.
Много лет рабби Михоэль был наставником йешивы в белорусском местечке Невель, но однажды пятый Любавический ребе рабби Шолом-Дов-Бер (ребе Рашаб) попросил его переехать в Любавичи, чтобы стать наставником йешивы «Томхей тмимим». Жители Невеля не хотели отпускать рабби Михоэля и написали письмо ребе Рашабу, с просьбой не забирать от них рабби Михоэля, однако ребе ответил им, что пребывание рабби Михоэля в Любавичах гораздо важнее, чем в Невеле.
Одной из отличительных черт рабби Михоэля было сильно выраженное качество аѓават Исраэль (любовь к еврейскому народу), а его привязанность и любовь к ученикам йешивы просто не имела границ.
1 кислева 1657 года (2104 год до н.э.) — Первая радуга.
Спустя несколько дней после окончания Потопа (см. 27 хешвана) на небе в первый раз появилась радуга. Это интересное оптическое явление (дифракция лучей проходящих сквозь водяную взвесь) было даровано людям, как напоминание о Потопе и о союзе, заключенном Всевышним с сынами Ноаха по его окончании. Тогда Всевышний пообещал людям, что, невзирая на наше поведение, подобное больше не повториться. Так что в еврейской традиции, в отличие от других народов, появление радуги — не вполне добрый знак. Это означает, что люди своим поведением заслужили суровое наказание, но, помня о своем обещании, Всевышний нас прощает. Но чтоб мы знали — только тот, давний союз, скрепленный радугой, предотвращает наказание!
В истории были зафиксированы несколько периодов (совершенно не случайно совпадавших с периодами жизни великих праведников), когда радуга на небе совершенно не появлялась. Одним из таких людей был великий каббалист рабби Шимон бар Йохай (см. 18 ияра).
1 кислева 5587 года (1 декабря 1826 года) — Рабби Аѓарон ѓа-Леви Гуревич из Стрешеле освобожден из заключения.
Рабби Аѓарон, один из первых учеников Алтер ребе был арестован примерно в то же время, что и Мителер ребе. Случилось это после того, как его сын, рабби Михаэль-Давид, поссорился с человеком, оклеветавшим Мителер ребе. Клеветник пообещал упечь за решетку его отца и сдержал слово.
Впрочем, офицер, которому когда-то довелось видеть, как вечером в пятницу рабби Аѓрон делал кидуш (а он делал это с большим воодушевлением), сказал губернатору, что такой «Б‑жий человек» не может быть преступником. Приговор был отменен и за несколько дней до освобождения Мителер ребе рабби Аѓарона также отпустили на свободу.
1 кислева 5657 года (6 ноября 1896 года) — День рождения рабби Шмарьяѓу Гурарье.
Отцом рабби Шмарьяѓу был рабби Менахемом-Мендел Гурарье — один из самых больших хасидов рабби Шолом-Дов-Бера, пятого Любавического ребе. Рабби Шмарьяѓу учился в любавической йешиве «Томхей тмимим» и в в 1920 году женился на старшей дочери рабби Йосефа-Ицхака, шестого Любавического ребе, став одним из его помощников. После ухода из этого мира рабби Йосефа-Ицхака многие хасиды считали, что именно рабби Шмарьяѓу должен возглавить Хабад, однако он отказался в пользу своего шурина Менахема-Мендла, мужа младшей дочерью рабби Йосефа-Ицхака, и многие годы помогал ему в его работе.
1 кислева 5738 года (11 ноября 1977 года) — Впервые с Шмини-Ацерет Ребе вышел из своей комнаты.
После инфаркта, случившегося у него на Шмини-Ацерет 5738 года, Ребе вплоть до начала месяца кислев находился в своей комнате, расположенной в здании по номером 770 на Истерн-Парквэй, но вечером 1 кислева он впервые вышел из своей комнаты. Этот день превратился для хасидов в праздник, в день пира и радости.
2 кислева 5748 года (23 ноября 1987 года) — Возвращение книг и рукописей любавических ребе.
По окончании судебного разбирательства книги, похищенные из хабадской библиотеки, были возвращены на свое законное место, в дом под номером 770 на бруклинской улице Истерн-Парквэй.
2 кислева 5748 года (23 ноября 1987 года) — Возвращение книг и рукописей любавических ребе.
По окончании судебного разбирательства книги, похищенные из хабадской библиотеки, были возвращены на свое законное место, в дом под номером 770 на бруклинской улице Истерн-Парквэй.