14 швата 5515 року (9 лютого 1755 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Яакова-Йеѓошуа бен Цві-Ѓірша Фалька Каца.
Раббі Яаков Фальк був рабином Лемберга (Львова), Берліна, Франкфурта-на-Майні, де очолював франкфуртську єшиву. У єврейському світі він відомий під ім'ям Пней Йеѓошуа за ім'ям своєї головної книги.
Похований раббі Яаков у Франкфурті-на-Майні.
14 швата 5743 року (28 січня 1983 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Ар'є Каплана.
Раббі Ар'є народився 1935 року в Нью-Йорку і навчався в знаменитій єшиві "Мир" (спочатку в нью-йоркському відділенні, а потім в Єрусалимі, де й отримав рабинське звання). Крім цього, у нього був магістерський ступінь із фізики, і його навіть занесли до збірки "Хто є хто у фізиці"...
За своє недовге, але яскраве життя раббі Ар'є Каплан написав понад 60 книжок, до того ж багато з них стали помітним явищем у сучасній єврейській філософії. Нинішній сплеск інтересу до Каббали значною мірою був спричинений його працями - як ґрунтовними перекладами маловідомих кабалістичних творів, так і його власними чудовими книжками (водночас слід зазначити, що рабі Ар'є не має жодного відношення до модних "популяризаторів" Каббали на кшталт Лайтмана або Берга).
15 швата 5612 року (5 лютого 1852 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Нехем'ї з Дубрівни.
Раббі Нехем'я народився також 15 швата 5548 (1788) року і був зятем раббі Хаїма-Авраѓама, сина Алтер ребе. Він був учнем Алтер ребе, одним із найбільших хасидів Мітелер ребе і напарником у навчанні для третього Любавицького ребе раббі Менахема-Мендела (ребе Цемах Цедек). Раббі Нехем'я був видатним мудрецем (гаоном), автором книжки "Диврей Нехем'я", проте він не бажав використовувати Тору "як мотику" (тобто здобувати за її допомогою прожиток) і заробляв на життя виготовленням талесів.
15 швата 5620 року (24 січня 1788 року) - Початок написання сувою Тори, присвяченого народженню п'ятого Любавицького ребе раббі Шолома-Дов-Бера.
10 кислева того року ребецн Рівка побачила уві сні свою матір, ребецн Шейну, і свого діда, Мітелер ребе (другого Любавицького ребе, рабі Дов-Бера), які звеліли написати сувій Тори, щоб народився добрий син, а дід попросив назвати дитину його ім'ям. Ребецн Рівка розповіла про свій сон чоловікові, раббі Шмуелю (майбутній четвертий Любавицький ребе, ребе Маѓараш) і вони вирішили написати сувій Тори.
Початок роботи довелося відкласти: ребе Маѓараш хотів, щоб сойфер (переписувач Тори) використовував для сувою клаф (пергамент) найвищого рівня кошерності, але дістати його було нелегко. Коли ж це було зроблено, батько ребе Маѓараша, третій Любавчіескій ребе Цемах Цедек (рабі Менахем-Мендл) велів, щоб сувій писали без зайвої уваги, лише в присутності його синів. Написання сувою було завершено 14 хешвана наступного року, в кімнаті ребе Цемах Цедека
Народженого хлопчика назвали Шолом-Дов-Бер і, згодом, він очолив Хабад, ставши п'ятим за рахунком Любавицьким ребе (ребе Рашаб).
15 швата 5700 року (25 січня 1940 року) - Раббі Леві-Іцхак, батько Ребе, вийшов із в'язниці і був відправлений на заслання в селище Чилі.
Протягом місяця раббі Леві-Іцхак їхав у "столипінському" вагоні з катеринославської в'язниці до Алма-Ати, причому ні виснажлива дорога, ні переповнені вагони з нелюдськими умовами, не заважали раббі Леві-Іцхаку так, як відсутність води для ранкового обмивання рук (11 днів води не вистачало навіть для пиття, але раббі Леві-Іцхок, який не поступався жодною деталлю єврейського закону, навіть перебуваючи в такому скрутному становищі, використовував цю воду лише для миття рук).
15 швата поїзд досяг кінцевої станції і після 10 місяців в'язниці, раббі Леві-Іцхак уперше відчув себе людиною. Однак одразу ж після прибуття на місце їх відправили у віддалені райони Казахстану, де їм належало тягнути роки заслання. Раббі Леві-Іцхака відправили в найбільш віддалене місце - селище Чилі.
16 швата 5629 року (29 січня 1869 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Боруха-Шолома.
Раббі Борух-Шолом (Рабаш) був первістком третього Любавицького ребе Цемах Цедека. Після з цього світу ребе Цемах Цедека не зуміли знайти гідного лідера і розкололися на кілька гілок, які очолили сини ребе Цемах Цедека, що оселилися в Кописі, Лядах, Ніжині, Овручі.
Старший син ребе Цемах Цедека, раббі Барух Шолом, єдиний з усіх синів залишився в Любавичах, і він же, єдиний, хто не створив свою особливу гілку в Хабаді. Раббі Рабаш вирізнявся незвичайною скромністю, намагався ні за поведінкою, ні за становищем нічим не виділятися і вперто не хотів очолювати хасидський рух. Його нащадки були рабинами в різних населених пунктах Російської імперії, а його правнуком по чоловічій лінії був наш Ребе Менахем-Мендл Шнеерсон.
19 швата 5700 року (29 січня 1940 року) - Батько Ребе раббі Леві-Іцхак прибуває до місця заслання в Чилі.
Будучи "особливо небезпечним ув'язненим", раббі Леві-Іцхак був відісланий у найвіддаленіше місце - Чилі, що являв собою одну велику в'язницю, яка не потребує охорони, оскільки втекти звідти було неможливо (140 кілометрів пустель і боліт).
Зими в Чилі були холодні, а раббі Леві-Іцхак прибув туди пізно вночі. Залишатися на вулиці було небезпечно, і раббі Леві-Іцхак з іще одним ув'язненим-євреєм пішли до кравця, єврея, якого було вислано сюди багато років тому, а він одружився з неєврейкою. Раббі Леві-Іцхак зі своїм супутником попрямували до його будинку, сподіваючись, що той впустить їх хоча б до ранку, але побачивши, хто стоїть перед ним, той зачинив. Не маючи іншого виходу новоприбулі продовжували йти, доти, доки не помітили слабке світло у вікні. Господар-неєврей зглянувся над ними і дозволив зайти.
Становище раббі Леві-Іцхака було дуже важким, хоча, коли його дружина ребецн Хана, зуміла пробитися до нього, йому стало легше. Раббі Леві-Іцхак провів у Чилі 4 роки, аж до відходу з цього світу.
Похований раббі Леві-Іцхак в Алма-Аті.
20 швата 2199 року (1562 рік до н.е.) - День народження Ашера бен Яакова.
Ашер ("щасливий" або "щасливий") був другим сином нашого праотця Яакова і його дружини Зілпи і восьмим сином у загальному порядку народження дітей Яакова. Під час розподілу території Ерец-Ісраель його нащадкам дісталася територія на півночі країни - у Галілеї та на узбережжі Середземного моря. Земля коліна Ашера давала все необхідне для служіння в Храмі, включно з олією і блакитною фарбою для одягу первосвященика. Продукти харчування для царського столу також доставлялися з його земель. Коліно Ашера також відоме тим, що не дало країні жодного судді, царя або полководця.
На думку деяких мудреців цей день також є днем його йорцайта (відходу з цього світу).
21 швата 5449 року (11 лютого 1689 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Моше бен Йонатана Галанте з Єрусалима (ѓа-Маген).
Раббі Моше Галанте II - автор книжок із Ѓалахи (єврейського законодавства) - "Корбан Хагіга" та "Елеф ѓа-Маген" (ця назва стала його власним ім'ям) - був визнаний найвидатнішим затоком Тори свого покоління. За рішенням мудреців його обрали головою рабинського суду в Єрусалимі. Його онуком був знаменитий рабі Йеѓуда-Ар'є-Лейб Алтер із Гура (так само відомий як рабі Сфат Емет, див. 5 тевета), який присвятив дідові чимало хвалебних слів.
***
НАШИ ДАТЫ
14 швата 5515 года (9 февраля 1755 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Яакова-Йеѓошуа бен Цви-Ѓирша Фалька Каца.
Рабби Яаков Фальк был раввином Лемберга (Львова), Берлина, Франкфурта-на-майне, где возглавлял франкфуртскую йешиву. В еврейском мире он известен под именем Пней Йеѓошуа по имени своей главной книги.
Похоронен рабби Яаков во Франкфурте-на-Майне.
14 швата 5743 года (28 января 1983 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Арье Каплана.
Рабби Арье родился в 1935 году в Нью-Йорке и учился в знаменитой йешиве «Мир» (сначала в нью-йоркском отделении, а затем в Иерусалиме, где и получил раввинское звание). Помимо этого у него была магистерская степень по физике и он даже был включен в сборник «Кто есть кто в физике»
За свою недолгую, но яркую жизнь рабби Арье Каплан написал свыше 60 книг, причем многие из них стали заметным явлением в современной еврейской философии. Нынешний всплеск интереса к Каббале в значительной степени был вызван его трудами — как обстоятельными переводами малоизвестных каббалистических произведений, так и его собственными прекрасными книгами (при этом следует отметить, что рабби Арье не имеет никакого отношения к модным «популяризаторам» Каббалы, вроде Лайтмана или Берга).
15 швата 5612 года(5 февраля 1852 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Нехемьи из Дубровны.
Рабби Нехемья родился также 15 швата 5548 (1788) года и был зятем рабби Хаима-Авраѓама, сына Алтер ребе. Он учеником Алтер ребе, одним из самых больших хасидов Мителер ребе и напарником по учебе для третьего Любавического ребе рабби Менахема-Мендела (ребе Цемах Цедек). Рабби Нехемья был выдающимся мудрецом (гаоном), автором книги «Диврей Нехемья», однако он не желая использовать Тору «как мотыгу» (т.е добывать с ее помощью пропитание) и зарабатывал на жизнь изготовлением талесов.
15 швата 5620 года (24 января 1788 года) — Начало написания свитка Торы посвященного рождению пятого Любавического ребе рабби Шолома-Дов-Бера.
10 кислева того года ребецн Ривка увидела во сне свою мать, ребецн Шейну и своего деда, Мителер ребе (второго Любавического ребе, рабби Дов-Бера), которые велели написать свиток Торы, чтобы родился хороший сын, а дед попросил назвать ребенка его именем. Ребецн Ривка рассказала о своем сне мужу, рабби Шмуэлю (будущий четвертый Любавический ребе, ребе Маѓараш) и они решили написать свиток Торы.
Начало работы пришлось отложить: ребе Маѓараш хотел, чтобы сойфер (переписчик Торы) использовал для свитка клаф (пергамент) самого высокого уровня кошерности, но достать его было нелегко. Когда же это было сделано, отец ребе Маѓараша, третий Любавчиеский ребе Цемах Цедек (рабби Менахем-Мендл) велел, чтобы свиток писался без излишнего внимания, лишь в присутствии его сыновей. Написание свитка было завершено 14 хешвана следующего года, в комнате ребе Цемах Цедека
Родившегося мальчика назвали Шолом-Дов-Бер и, со временем, он возглавил Хабад, став пятым по счету Любавическим ребе (ребе Рашаб).
15 швата 5700 года (25 января 1940 года) — Рабби Леви-Ицхак, отец Ребе, вышел из тюрьмы и был отправлен в ссылку в селение Чили.
В течение месяца рабби Леви-Ицхак ехал в «столыпинском» вагоне из екатеринославской тюрьмы до Алма-Аты, причем ни изматывающая дорога, ни переполненные вагоны с нечеловеческими условиями, не мешали рабби Леви-Ицхаку так, как отсутствие воды для утреннего омовения рук (11 дней воды не хватало даже для питья, но рабби Лейви-Ицхок, не поступавшийся ни одной деталью еврейского закона, даже находясь в таком тяжелом положении, использовал эту воду лишь для мытья рук).
15 швата поезд достиг конечной станции и после 10 месяцев тюрьмы, рабби Леви-Ицхак впервые почувствовал себя человеком. Однако сразу же по прибытию на место они были отправлены в отдаленные район Казахстана. где им предстояло влачить годы ссылки. Рабби Леви-Ицхак был отправлен в наиболее удаленное место – поселок Чили.
16 швата 5629 года (29 января 1869 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Боруха-Шолома.
Рабби Борух-Шолом (Рабаш) был первенцем третьего Любавического ребе Цемах Цедека. После из этого мира ребе Цемах Цедека не сумели найти достойного лидера и раскололись на несколько ветвей, которые возглавили сыновья ребе Цемах Цедека, поселившиеся в Копысе, Лядах, Нежине, Овруче.
Старший сын ребе Цемах Цедека, рабби Барух Шолом единственный из всех сыновей остался в Любавичах и он же, единственный, не создавший свою особую ветвь в Хабаде. Рабби Рабаш отличался необыкновенной скромностью, старался ни по поведению ни по положению ничем не выделяться и упорно не хотел возглавлять хасидское движение. Его потомки были раввинами в разных населенных пунктах Российской империи, а его правнуком по мужской линии был наш Ребе Менахем-Мендл Шнеерсон.
19 швата 5700 года(29 января 1940 года) — Отец Ребе рабби Леви-Ицхак прибывает к месту ссылки в Чили.
Будучи «особо опасным заключенным» рабби Леви-Ицхак был отослан в наиболее удаленное место — Чили, представлявший из себя одну большую тюрьму не нуждающуюся в охране, так как убежать оттуда было невозможно (140 километров пустынь и болот).
Зимы в Чили были холодные, а рабби Леви-Ицхак прибыл туда поздно ночью. Оставаться на улице было опасно и рабби Леви-Ицхак с еще одним заключенным-евреем пошли к портному, еврею, сосланному сюда много лет назад и женившегося на нееврейке. Рабби Леви-Ицхак со своим спутником направились к его дому в надежде, что тот впустит их хотя бы до утра, но увидев, кто стоит перед ним, тот захлопнул. Не имея другого выхода вновь прибывшие продолжали идти, до тех пор, пока не заметили слабый свет в окне. Хозяин-нееврей сжалился над ними и разрешил зайти.
Положение рабби Леви-Ицхака было очень тяжелым, хотя, когда его жена ребецн Хана, сумела пробиться к нему, ему стало легче. Рабби Леви-Ицхак провел в Чили 4 года, вплоть до ухода из этого мира.
Похоронен рабби Леви-Ицхак в Алма-Ате.
20 швата 2199 года(1562 год до н.э.) — День рождения Ашера бен Яакова.
Ашер («счастливый» или «удачливый») был вторым сыном нашего праотца Яакова и его жены Зилпы и восьмым сыном в общем порядке рождения детей Яакова. При разделе территории Эрец-Исраэль его потомкам досталась территория на севере страны — в Галилее и на побережье Средиземного моря. Земля колена Ашера давала все необходимое для служения в Храме, включая масло и голубую краску для одежд первосвященника. Продукты питания для царского стола также доставлялись из его земель. Колено Ашера также известно тем, что не дало стране ни одного судьи, царя или полководца.
По мнению некоторых мудрецов этот день также является днем его йорцайта (ухода из этого мира).
21 швата 5449 года(11 февраля 1689 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Моше бен Йонатана Галанте из Иерусалима (ѓа-Маген).
Рабби Моше Галанте II — автор книг по Ѓалахе (еврейскому законодательству) — «Корбан Хагига» и «Элеф ѓа-Маген» (это название стало его собственным именем) был признан величайшим затоком Торы своего поколения. По решению мудрецов он был избран главой раввинского суда в Иерусалиме. Его внуком был знаменитый рабби Йеѓуда-Арье-Лейб Алтер из Гура (так же известный как рабби Сфат Эмет, см. 5 тевета), посвятивший деду немало хвалебных слов.