1 елула 2448 року (1313 рік до н.е.) - Третє сходження Моше на гору Синай.
Рано вранці Моше піднявся на гору Синай, несучи з собою кам'яні плити, щоб Всевишній міг заново написати на них Десять заповідей.
На вершині гори Всевишній дозволив Моше побачити Його спину, але не обличчя (що великий мудрець і коментатор рабі Моше бен Маймон (Рамбам) інтерпретував як вказівку на можливість сприйняття речовинностi Всевишнього, але не Його сутності) і, поставивши тим самим, перепону людським можливостям пізнання Б га. І там же на вершині Синаю Всевишній розкрив Моше тринадцять атрибутів Б жественного милосердя.
Це було третє за рахунком, у період дарування Тори, 40-денне перебування Моше на горі Синай. Моше залишався на горі 40 днів, до 10 тишрея (Йом Кіпур), весь цей час намагаючись домогтися у Всевишнього повного прощення для єврейського народу, який, поклоняючись золотому тельцю, порушив умови союзу, укладеного біля гори Синай.
Прощення було отримано, і відтоді місяць елул дістав назву місяця "Бжественного милосердя і прощення".
2 елула 5315 року (19 серпня 1555 року) - Завершено написання книги "Шулхан арух".
Звід життєвих норм і правил поведінки євреїв "Шулхан арух" (назва перекладається як "Накритий стіл") був написаний великим мудрецем рабі Йосефом Каро (1488-1575) 1555 року в Цфаті (Ерец-Ісраель). Уперше книгу надрукували у Венеції 1565 року.
3 елула 5695 року (1 вересня 1935 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама-Іцхака ѓа-Коѓена Кука.
Рав Авраѓам-Іцхак Кук народився в Латвії, в місті Даугавпілс (тоді Грива) і навчався у знаменитій Воложинській єшиві, після закінчення якої був рабином міст Жеймяліс (Литва) і Бауска (Латвія). Прибувши в Ерец-Ісраель, він очолив громаду Яффи, а під час Першої світової війни, що застала його в Англії, рав Кук став рабином однієї з лондонських громад. Після повернення в Ерец-Ісраель за часів британського мандатного управління країною він став очільником релігійних сіоністів Святої землі і 1920 року став першим головним ашкеназьким рабином Ерец-Ісраель.
Перу видатного філософа і містика рава Кука належить безліч книг і статей, а його самого вважають батьком-засновником руху релігійного сіонізму.
5 елула 5537 року (7 вересня 1777 року) - Перша хасидська алія. Прибуття хасидів в Ерец-Ісраель
У місяці адар цього року група хасидів на чолі з учнями міжєричного Магіда - рабі Менахемом-Мендлом із Вітебська (див. 1 іяра), рабі Авраѓамом із Каліска і рабі Ісраелем із Полоцька вирушили з Росії в Ерец-Ісраель. Спочатку шляху до них приєднався Алтер ребе. Його учні просили, щоб він не полишав їх, однак, він відповів їм словами мудреців: "Твоє життя - понад усе".
Алтер ребе разом із домашніми та братами, вийшли в дорогу й дісталися Могильова, що стоїть на березі Дністра, поруч із тодішнім турецьким кордоном. Тут раббі Менахем-Мендл із Вітебська впродовж трьох тижнів вмовляв Алтер ребе не полишати євреїв Білорусі й Литви і нарешті домігся його згоди. Решта завантажилися на кілька кораблів і вирушили в дорогу. Під час подорожі буря потопила один із кораблів. Із 80 хасидів врятуватися вдалося лише 30. Але, нарешті, після довгої подорожі 5 елула мандрівники зійшли на Святу землю
Спочатку вони оселилися в Цфаті, проте труднощі життя в цьому місті змусили їх перебратися в місто Тверія на березі озера Кінерет.
7 елула 2367 року (1394 рік до н.е.) - Повторний шлюб Амрама і Йохевед, батьків Моше.
Вони розлучилися після того, як єгипетський фараон видав указ про умертвіння всіх народжених єврейських хлопчиків. Після цього глава коліна Леві Амрам, як один із керівників єврейського народу, закликав усіх чоловіків віддалитися від своїх дружин, щоб не сприяти виконанню лиходійського плану.
Євреї дослухалися до його заклику, але за кілька днів Мірьям, шестирічна дочка Амрама і Йохевед, дорікнула батькові, сказавши, що якщо укази фараона спрямовані проти появи на світ єврейських хлопчиків, то його заклик спрямований проти появи, як хлопчиків, так і дівчаток.
Прислухавшись до поради дочки, батьки Моше відтворили сім'ю, а через шість місяців, 7 адара, народився Моше-рабейну (Мойсей)
7 елула 2449 року (1312 рік до н.е.) - Смерть розвідників.
8 ава розвідники, відправлені Моше на обстеження Землі Обітованої, повернулися із завдання, несучи із собою наочні свідоцтва родючості та багатства тієї землі, Плоди, що вражали своїм чудовим смаком та гігантськими розмірами, наприклад для перенесення величезного грона винограду, було потрібно щонайменше двоє дорослих чоловіків. Але одночасно з демонстрацією чудових властивостей землі, обіцяної єврейському народові, розвідники заходилися лякати народ розповідями про те, що ця земля пожирає тих, хто живе на ній, про могутніх велетнів, які живуть на землі Кнаан, і про те, що вони, розвідники, виглядали в їхніх велетенських очах, наче мурахи. Після цього розвідники заявили, що мовляв, незважаючи на обіцянку Всевишнього, цю землю завоювати неможливо. До чого це призвело стало зрозуміло наступного дня, 9 ава.
Історія з розвідниками показала, що євреї не були готові завоювати землю Ханаану і зробити її "Святою землею" і тоді Б г вирішив, що всі люди цього покоління помруть у пустелі, а замість них на цю землю прийдуть їхні діти. Євреї покоління Виходу вмирали протягом 38 років, але серед перших були ті 10 розвідників, що звели наклеп на Ерец-Ісраель.