20 кислєва 5557 року (20 грудня 1796 року) - Уперше надруковано книгу "Танія".
"Танія" - одна з найпоширеніших книжок світу, а вже за кількістю місць друку їй узагалі важко знайти конкурента, адже "Танію" друкували на воді, у повітрі та в найрізноманітніших місцях Землі - навіть в Іраку часів правління Саддама Хусейна і в Рамаллі, столиці Палестинської автономії.
"Танія", також відома під назвою "Лікутей амарім" (ще її називають "Торою хасидизму") є головною працею Алтер ребе. Раббі Шнеур-Залман писав її 20 років, і лише переконавшись у тому, що всі помилки виправлені, дозволив її поширювати. Однак, унаслідок тисяч переписувань у книгу вкралися неточності, і Алтер ребе направив спеціальних посланців до рабі Йеѓуда-Лейба Клейна і рабі Зусе з Аніполя для того, щоб обговорити з ними можливість друку "Танії".
У вересні 1796 року Алтер ребе віддав текст у славутську друкарню раббі Меїра Шапіро, домовившись, що той закінчить роботу до грудня (початок кисльова), і вивчення "Танії" можна буде почати 19 кисльова, у день відходу з цього світу Межерічського магіда.
Однак 19 кислева "Танії" все ще не було, що дуже засмутило Алтер ребе. Лише 26 кислєва, на другий день Хануки, спеціальний гонець привіз зі Славути 200 перших примірників "Танії", що вийшли з друку 20 кислєва.
У радянських релігійних євреїв-відмовників існував свій жаргон, покликаний збити з пантелику КДБ-стів. На цьому сленгу вивчення "Танії" називалося "прогулянкою з Танечкою". Зараз щоденні "прогулянки з Танечкою" здійснюють десятки тисяч євреїв, а за традицією, новий річний цикл "прогулянок" починається 19 кислєва, як і хотів Алтер ребе.
20 кислєва 5559 року (28 листопада 1797 року) - Завершення звільнення Алтер ребе.
Коли Алтер ребе запитали, куди його перепровадити після звільнення, він сказав, що хоче відправитися в будинок хасида Мордехая Леплера. Але в тому ж будинку, на першому поверсі жив затятий супротивник хасидизму (міснагед), один з укладачів доносу, за яким ребе запроторили до в'язниці. І Алтер ребе помилково доставили до нього додому.
Побачивши Алтер ребе, міснагед злякався, але все ж запропонував присісти. Він наказав поставити самовар, сам помив тарілку і зав'язав із ребе розмову, заявивши: "Ви вважаєте, що вже перемогли, але нехай буде вам відомо, що коли потрапили ви зараз до моїх, то не вийдете ви звідси, доки не підпишете, що ви скасовуєте новий порядок молитви, запроваджений вами, та інші нововведення, яких не дотримувалися отці наші. Чого не вистачало вам у тому, що говорять "нааріцох", а не "кесер"?..."
Тим часом хасиди, які весь день чекали на прибуття ребе, почали непокоїться - може, чутки про звільнення, як і говорили міснагдім, неправдиві? І вони вирушили до сусіда Леплера.
Добравшись до мети, хасиди почули з-за дверей: "Нааріцох" вам не сподобалося, тільки "кесер"?!" і зрозуміли, що ребе помилково привели сюди. Побачивши хасидів, міснагед злякався. Мордехай Леплер хотів ударити міснагеда, але Алтер ребе велів йому нічого не робити. "Що ви робите тут, ребе? - сказав раббі Мордехай. - Забирайтеся з наметів цих людей!". Але Алтер ребе сказав, що треба надати честь тим, хто прийняв його, випив склянку окропу і разом із раббі Мордехаєм пішов. "Ти в прямому сенсі дав мені життя! - сказав він своєму хасиду. - І повір мені, що всі дні, поки сидів я у в'язниці, мені не було так важко, як упродовж тих трьох годин, що був я в домі цього міснагеда".
21 кислєва 2313 року (1448 рік до н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу Шимона бен Яакова.
Шимон був другим сином нашого праотця Яакова і праматері Леї та другим у загальному списку синів Яакова. У роки перебування в Єгипті, після смерті первістка Яакова - Реувена, Шимон очолював єврейський народ.
Саме Шимон і його молодший брат Леві заступилися за зганьблену честь своєї сестри Діни і помстилися жителям міста Шхем (було тоді юним месникам 14 і 13 років!). Після першого візиту синів Яакова до Єгипту Шимон залишився в цій країні як заручник, тоді як інші брати вирушили до Кнаану по брата, що залишився (Біньяміна). Коментатори пояснюють це тим, що свого часу саме Шимон запропонував вбити Йосипа, ну і крім того, пам'ятаючи про можливості братів, Йосеф постарався розділити Шимона і Леві... Саме з цієї ж причини представники поколінь Шимона і Леві були розсіяні по Ерец-Ісраель. Коліно Леві взагалі не отримало свого наділу і займалося служінням Всевишньому, а коліно Шимона хоч і мало наділ серед земель коліна Йеѓуди (на південному заході країни, до їхнього володіння входила, зокрема, Беер-Шева), але серед його представників було багато меламедів (вчителів) і бідняків - і ті, й інші в пошуках заробітку й прожитку мандрували по Ерец-Ісраель...
Шимон пішов із цього світу у віці 120 років і був похований разом зі своїм молодшим братом Леві в місті Масада.
У книзі "Ялкут Шимоні" сказано, що з покоління Шимона не вийшло жодного судді або царя Ізраїлю через гріх глави покоління Зімрі бен Салу, який стався в пустелі (його приклад підштовхнув народ до вступу в заборонені зв'язки з моавитянками, що викликало мор серед євреїв).
21 кислєва 5705 року (6 грудня 1944 року) - Порятунок Сатмарського ребе.
Глава сатмарських хасидів раббі Йоель Тейтельбаум (1887-1979) був врятований серед 1368 інших євреїв із нацистського концтабору Берген-Бельзен. Операцією з порятунку керував глава сіоністської організації Угорщини Рудольф Кастнер (29 ава йому вдалося врятувати ще 1686 євреїв). Уже після війни в Ізраїлі розгорівся скандал, т.зв. "справа Кастнера". Уцілілі в Голокості угорські євреї звинувачували його в тому, що він врятував три тисячі людей в обмін на життя сотень тисяч інших (Кастнер умовив євреїв Будапешта не чинити опір під час депортації їх до "таборів смерті", а натомість йому дозволили вивезти кілька тисяч видних діячів єврейської громади і сіоністського руху). Судді не змогли винести однозначний вердикт, а Кастнер був убитий одним з угорських євреїв.
Але, так чи інакше, раббі Йоель був врятований, а сатмарські хасиди відзначають 21 кислєва як своєрідний День Подяки.
24 кислєва 5052 року (15 грудня 1291 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Авраѓама бен Шмуеля Абулафії.
Раббі Авраѓама Абулафію вважають одним із найвидатніших кабалістів середніх віків. Він народився в Сарагосі (Іспанія). У віці 20 років він вирушив до Ерец-Ісраель, де намагався відшукати міфічну річку Самбатіон, за якою мешкають загублені десять колін Ізраїлевих. У 40 років Абулафія, переконаний у тому, що має пророчий дар, вирушив до Риму, щоб розкрити перед папою Миколою III усю міру страждань єврейського народу і переконати главу церкви полегшити долю євреїв. Миколай засудив Абулафію до спалення, проте вирок не було виконано через смерть папи. Абулафія з великою впевненістю пророкував прихід Мошиаха 1290 року, і багато хто вірив цьому, збираючись переселитися на Святу землю.
25 кислєва 41 року (3720 рік до н.е.) - Вбивство Каїном Ѓевеля.
Цього дня відбулося перше, і на жаль, не останнє в історії вбивство. Цього дня старший із синів Адама і Хави (Єви) Каїн убив свого молодшого брата Ѓевеля (Авеля).
25 кислєва 2449 року (1312 рік до н.е.) - завершено будівництво Переносного Храму (Мішкана).
Виготовлення храмового начиння, полотнищ та елементів конструкції було повністю завершене 25 кислєва, проте Мішкан ще не був готовий "до здачі в експлуатацію". Елементи переносного Храму були вже готові, але Мішкан ще не був зібраний. Лише через 3 місяці, 25 адара відбулося "тренування", коли протягом тижня конструкцію щодня збирали й розбирали. Служба в Переносному Храмі розпочалася 1 нісана.
Наші мудреці кажуть, що 25-й день місяця кислів отримав "компенсацію" 12 століть потому, коли, Маккавеї, які вигнали з Єрусалима загарбників, розпочали церемонію освячення Храму саме цього дня.
25 кислєва 3241 року (520 рік до н.е.) - Освячення Ѓейхала Другого Храму.
Після повернення євреїв із вавилонського полону вони взялися відновлювати зруйнований Храм. Цього дня було освячено Ѓейхал Другого Храму - будівлю, в якій знаходилася Святая Святих.
25 кислєва 3597 року (165 рік до н.е.) - Початок освячення Храму після перемоги над військами Антіоха IV.
Одразу ж після перемоги над греко-сирійцями і вигнання їх з Єрусалима, брати Маккабі приступили до очищення території Храму. І ось, 25 кислєва всі "ремонтно-відновлювальні" роботи було завершено, і євреї приступили до церемонії освячення Храму. Про те, що при цьому сталося - читайте тут.
За однією з думок, цей день був першим днем ханукального дива.
25 кислева 5665 року (3 грудня 1904 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Хаїма-Хізкіяѓу Медіні.
Раббі Хаїм-Хізкіяѓу народився в Єрусалимі і вже в юності став відомий як видатний знавець Тори. Довгі роки він був рабином у різних містах Туреччини, а потім повернувся в Єрусалим. Після цього раббі Хаїм став головою рабинського суду в Хевроні та головою місцевої єшиви. Протягом багатьох років раббі Медіні був одним із найвидатніших законовчителів сефардської громади того часу (його перу належить 20-томна ѓалахічна енциклопедія "Сдей Хемед") і мав повагу не тільки серед євреїв, а й серед арабів, які вважали його святим. Після його відходу з цього світу вони навіть спробували викрасти його тіло, щоб перепоховати в мечеті, але на щастя ця спроба закінчилася невдачею.
26 кислева 4959 року (27 листопада 1198 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама бен Давида з Поск'єра.
Раббі Авраѓам бен Давид, відомий під акронімом Раавад I (Раавад II жив у тому самому районі в той самий час), народився в місті Нарбонні південнофранцузької провінції Прованс. Уже в юності він очолив єшиву в сусідньому місті Нім, яка в роки його керівництва стала провідним єврейським навчальним закладом Провансу. Пізніше він відкрив у місті Поск'єрі академію, де оплачував навчання нужденних студентів зі своєї кишені.
Раавад здобув популярність своїми критичними творами (ѓасагот), спрямованими проти праць Рамбама. Крім того, Раавад відомий як знавець Каббали - його перу належать коментарі до кабалістичного твору "Сефер Єцира" ("Книга Творіння").