Ігоря Тудорана пам'ятають і знають в одеській єврейській громаді. Пам'ятають вчителі та учні одеської школи "Хабад", де він навчався і пансіону "Мішпаха", де він жив усі роки навчання.
Ігор зробив алію одразу після закінчення школи і вступив на військову службу, ставши відданим громадянином країни і вірним воїном.
Після подій Симхат Тора Ігор, не чекаючи повістки, вирушив до армії і без вагань увійшов у Газу з бажанням захистити землю і своїх братів-євреїв.
Він боровся разом зі своїми друзями, отримав серйозні поранення, був госпіталізований і переніс кілька операцій. Зараз він, слава Б-гу, одужує, хоча на нього чекає тривале і виснажливе відновлення.
Ми продовжуємо молитися за нього і бажаємо йому якнайшвидшого одужання.
Важко поранені солдати називаються в Ізраїлі "нехаей Цахаль" (інваліди армії), але Ребе був категорично проти цього слова, називаючи їх "мецуяней Цахаль" - "найкращі в армії"...
Учні нашої школи надіслали йому листи підтримки та подяки за мужність, а рабин Шнеур і Нехама Віглер навідалися до нього і трохи допомогли в цій непростій ситуації.