Тижнева глава Тори — бесіди з рабином Авроомом Вольфом

Несколько лет назад на Голанских высотах, всего в получасе езды от озера Кинерет, был открыт для посетителей великолепный комплекс древней синагоги, основанной около полутора тысяч лет назад. Жившие здесь в прошлом кочевые бедуины дали этому месту название «Умм эль-Кантир», что означает «мать арок», по впечатляющим аркам, которые они заметили у местного римского источника. Первыми это место обнаружили участники экспедиции Лоренса Олифанта, британского дипломата, объезжавшего Землю Израиля около ста двадцати лет назад. Когда он впервые наткнулся на это место, он увидел лишь огромную груду разрушенных камней.

Значительный перелом в понимании этого памятника произошел в 2003 году, когда начались масштабные раскопки п… Читать дальше »

Б‑жественний наказ «Іди собі з землі твоєї, від рідні твоєї та з дому батька твого» (Берешіт, 12:1), яким відкривається тижневий розділ Тори, — це не лише відправна точка шляху нашого праотця Аврагама в напрямку землі Кнаанської, а й історичний початок звивистого шляху єврейських громад упродовж тисячоліть вигнання. Подібно до того, як Аврагам мандрував землею та споруджував на ній жертовники відповідно до обставин і випробувань, які траплялися йому на шляху, так і єврейські громади — як ті, що розселилися країнами Сходу, так і ті, що вирушили до Центральної Європи та інших європейських країн, — кожна виробила власні, притаманні їй звичаї, традиції та постанови єврейського релігійного закону.

Тепер, … Читать дальше »

Б-жественное повеление «Иди себе из земли твоей, от родства твоего и из дома отца твоего» (Брейшит, 12:1), открывающее недельную главу Торы, — это не только отправная точка пути нашего праотца Авраѓама в сторону земли Кнаанской, но и историческое начало извилистого пути еврейских общин на протяжении тысячелетий изгнания. Подобно тому как Авраѓам странствовал по земле и возводил на ней жертвенники в соответствии с обстоятельствами и испытаниями, которые встречались ему на пути, так и еврейские общины — как те, что рассеялись по странам Востока, так и те, что удалились в Центральную Европу и другие европейские страны – каждая выработала собственные, присущие ей обычаи, традиции и постановления еврейского религи… Читать дальше »

Речі, що мають духовну цінність, із плином часу можуть зазнавати найрізноманітніших і несподіваних змін, за одну мить перетворюючись зі звичайних предметів релігійного вжитку на засіб фізичного й духовного порятунку. Це яскраво виявилося в незвичайній події, що сталася під час війни Судного дня, а також у тому, як традиції та заповіді супроводжують не лише історію народу Ізраїлю, а й усю історію людства, про що розповідає тижневий розділ Тори.

Під час запеклих боїв війни Судного дня, що раптово розпочалася суботнього полудня на кордоні з Єгиптом, бійці ЦАХАЛу переживали надзвичайно важкі години. Опорні пункти вздовж смуги укріплень — «лінії Бар-Лева» — один за одним упали протягом півтори доби. Уцілів лише… Читать дальше »

Вещи, обладающие духовной ценностью, с течением времени могут претерпевать самые разные и неожиданные изменения, в одно мгновение превращаясь из обычных предметов религиозного обихода в средство физического и духовного спасения. Это ярко проявилось в необыкновенном событии, произошедшем во время войны Судного дня, а также в том, как традиции и заповеди сопровождают не только историю народа Израиля, но всю историю человечества, о чем рассказывает недельная глава Торы.

Во время ожесточенных боев войны Судного дня, внезапно начавшейся в субботний полдень на границе с Египтом, бойцы ЦАХАЛа переживали тяжелейшие часы. Опорные пункты вдоль полосы укреплений – «линии Бар-Лева» – один за другим пали в течение полу… Читать дальше »

Перебування у виправній установі — важке й складне випробування для будь-якої людини, а тим більше для єврея, який прагне дотримуватися способу життя відповідно до Тори. Особливо гостро це відчувається у дні головних свят єврейського календаря. Якщо на волі придбання чотирьох видів рослин або перебування в суці — прості й доступні дії, то за ґратами виконання кожної такої заповіді потребує розв’язання бюрократичних питань, попереднього планування та величезних зусиль.

Федеральна пенітенціарна система Сполучених Штатів за законом зобов’язана надати кожному ув’язненому можливість сповідувати свою релігію. Відповідальним за це у стінах в’язниці є капелан. У силу своїх обов’язків він має забезпечити … Читать дальше »

Пребывание в исправительном учреждении — тяжелое и сложное испытание для любого человека, а тем более для еврея, стремящегося соблюдать образ жизни в соответствии с Торой. Особенно остро это ощущается в дни главных праздников еврейского календаря. И если на свободе в Суккот приобретение четырех видов растений или пребывание в сукке — простые и доступные действия, то за решеткой исполнение каждой такой заповеди требует решения бюрократических вопросов, предварительного планирования и огромных усилий.

Федеральная пенитенциарная система Соединенных Штатов по закону обязана предоставить каждому заключенному возможность исповедовать свою религию. Ответственным за это в стенах тюрьмы является капеллан. В силу своих обязанностей он … Читать дальше »

НАШ РАБИН РОЗПОВІДАВ У СУБОТУ...

 КОЖЕН ВІДПОВІДАЄ ЗА ВЕСЬ СВІТ

 Ця історія сталася сорок три роки тому в ніч свята Сукот.

26 вересня 1983 року в секретному радянському бункері військового містечка «Серпухов-15» підполковник Станіслав Петров стежив за комп'ютеризованою системою оповіщення про ядерний напад. Раптом завили сирени, і на екранах загорілося попередження: США запустили балістичну ядерну ракету в бік Радянського Союзу. За кілька секунд з'явилася друга ракета, за нею — третя, четверта і п'ята.

За суворим військовим протоколом Петров мав у ту ж секунду натиснути на «червону кнопку» і доповісти командуванню про те, що відбувається. Радянський Союз мав негайно відповісти потужним залпом яд… Читать дальше »

Людські історії та духовна думка нерідко перетинаються на несподіваних шляхах, де окрема історична подія набуває глибокого сенсу крізь призму ідей Тори. Історія дитини, яка пережила Голокост і знайшла шлях назад до своєї початкової ідентичності, набуває особливого значення, якщо розглянути її у світлі свят місяця тішрей та образу Йосефа-праведника.

Абрахам (Ейб) Фоксман, який майже три десятиліття очолював Антидифамаційну лігу, розпочав життя за надзвичайно драматичних обставин. Він народився в Польщі навесні 1940 року, саме тоді, коли німецькі війська вторглися в цей регіон і почали створювати ґетто. Відчайдушно прагнучи врятувати життя єдиного сина, його батьки вирішили передати дитину під опіку няні-католички. Жінка взяла на себе обов… Читать дальше »

Человеческие истории и духовная мысль нередко встречаются на неожиданных перекрестках, где частное историческое событие приобретает глубокий смысл через призму идей Торы и размышлений. История ребенка, пережившего Холокост, который нашел свой путь обратно к своей первоначальной идентичности, приобретает особое значение, если взглянуть на нее через призму праздников месяца тишрей и образа Йосефа-праведника.

Абрахам (Эйб) Фоксман, возглавлявший на протяжении почти трех десятилетий Антидиффамационную лигу, начал свою жизнь при крайне драматических и суровых обстоятельствах. Он родился в Польше весной 1940 года, как раз в тот период, когда немецкие войска вторглись в этот регион и начали создавать гетто. Отчаянно желая спасти жизнь своего ед… Читать дальше »

Наш рабин розповідав у суботу...

 Б-жінні обійми сукки

Серед законів свята Суккот є дивовижна галахічна норма, що суперечить звичній логіці Тори: «Той, хто страждає, звільнений від перебування в суці». Якщо людині з якоїсь причини важко перебувати в шалаші — наприклад, через спеку, сильний дощ або неприємний запах, — людина має право забрати їжу й їсти її вдома.

Це дивно! Адже всі інші заповіді Тори ми зобов'язані виконувати незалежно від того, приносить це нам радість чи страждання. Торговець або бізнесмен не можуть продавати свій товар або укладати угоди в суботу, скільки б вони на цьому не могли заробити. Якщо немає кошерного м'яса, єврей не може їсти некошерне.

Рабі Єгуда, випиваючи чотири келихи вина … Читать дальше »

Наш рабин розповідав на Йом-Кіпур...

ЗАСКОЧИТИ В КОЛЯСКУ

Ми стоїмо перед молитвою «Неїла» — найважливішою молитвою року. Раніше ми просили: «І запиши нас у Книгу доброго життя», — тепер же, під час «Неїли», ми будемо волати до Нього: «Скріпи печаткою наш добрий вирок!»

Ця історія сталася два століття тому. У містечку Любавичі жив міський божевільний (на ідиші — мешуґінер), який жив на милостиню. Його так і називали: «божевільний із Любавичів» («Мешуґінер фун Любавичі»). Одного разу йому запропонували перебратися до Вітебська. Він подумав, що Вітебськ — велике місто і там божевільним подають набагато щедріше. З іншого боку, у Ві… Читать дальше »

Як відомо, Ребе Маѓараш (рабі Шмуель із Любавичів) утримував свій хасидський двір із великим розмахом і надзвичайною розкішшю. У межах такого способу життя він купував для своєї дружини, праведної ребецн Ривки, нехай буде світлою її пам'ять, дорогі прикраси та розкішне начиння. Коли Ребе Маѓараш час від часу їхав у справах, він пропонував ребецн вирушити разом із ним, однак вона воліла залишатися вдома й просила, щоб призначену для її поїздки суму видавали їй готівкою.

Ребецн Ривка була відома своїм милосердним серцем і незвичайною добротою. Кожен бідняк, сирота та людина, яка перебувала у відчайдушному становищі, знали, що двері її дому широко відчинені. Усі гроші, які Ребе залишав на господарські витрати, разом із сумами, від яких вона… Читать дальше »