
До одного з великих хасидів, який самовіддано виконував заповідь гостинності, одного разу прийшов бідний мандрівник, чиє змучене обличчя свідчило про безліч тяжких випробувань, що випали на його долю. Хасид зустрів його з доброзичливою усмішкою, запропонував йому їжу та питво, а також дав притулок на ніч, щоб той міг відпочити.
Коли гість захотів подякувати йому, хасид м’яко зупинив його, сказавши: «Я побоююся, що за твоїми словами криється бажання скинути із себе тягар дружби, що виникла між нами. Мені не потрібні поверхові знаки ввічливості, які звільняють від будь-якого зв’язку зі мною. Я волію, щоб ми обоє відчували міцну нитку, яка пов’язує нас, і зберігали в серцях зроблене добро. Нехай воно стане не с… Читать дальше »









