ХАНУКА: ДИВО НА ОЛИВКОВІЙ ОЛІЇ
Диву Хануки передували майже 3500 років людської історії, які вмістили в себе багато - шість днів Творіння, убивство Ѓевеля Каїном, Всесвітній потоп і спорудження Вавилонської вежі, а також великий завойовницький похід Олександра Македонського, його раптову смерть і розпад імперії на чотири ворогуючі держави.
Спочатку здавалося, що євреям пощастило - вони потрапили під владу єгипетських (знову!) володарів Птолемеїв - толерантних і віротерпимих інтелектуалів, які поважаючи й цікавлячись ставилися до євреїв та їхньої релігії. Однак єврейське щастя скінчилося дуже швидко, приблизно за 150 років, коли владу над Ерец-Ісраель захопили правителі Сирії - Антіохи (там як у Франції часів Людовіків -надцятих тривала ціла низка правителів із нехитрим ім'ям Антіох).
Греко-сирійці намірилися розв'язати єврейське питання і почали посилено боротися з єврейською культурою і релігією, одночасно насаджуючи давньогрецьку (еллінську) культуру і еллінську ж релігію. І треба визнати, що серед євреїв у них знайшлося чимало прихильників-мітявнім (перекладається з івриту як "ті, що огрішилися", тобто елліністи). Доводи їхні були прості і зрозумілі: давньогрецька культура - це
по-перше, - красиво;
по-друге, - прогресивно (Аристотель, Платон, Сократ, Фалес Мілетський, Олімпійські ігри, гімнастика в оголеному вигляді...);
по-третє, - вони нас перемогли, нам при них жити і нам треба якось влаштовувати майбутнє дітей.
А Антіохи з номера в номер були раді старатися, видаючи указ за указом. Особливо старався Антіох Четвертий. Вони заборонили вивчення Тори й обрізання (деякі особливо завзяті асимілятори навіть ішли на вкрай болючу операцію з пришивання собі тієї "пари дрібниць", яку їм відхопили у восьмиденному віці). У Храмі було поставлено статую Зевса, а дехто Апостумос навіть спалив сувій Тори!
Знаючи євреїв, можна було очікувати повстання, і воно сталося. Почалося все в містечку Модіїн, десь на півдорозі між Єрусалимом і нинішнім Тель-Авівом. Загін грецьких солдатів прибув туди, щоб змусити євреїв принести жертву Зевсу (до того ж, як жертву пропонували свиню). Якийсь єврей таки погодився "порвати з проклятим минулим і стати на шлях виправлення", і тоді один із міських старійшин - Матітьягу бен Йоханан убив його і закликав народ до повстання.
За Матітьягу пішли багато хто, однак, він був уже старий і за рік помер, а керівництво повстанням перебрали на себе п'ятеро його синів, відомих під прізвиськом Маккабім (Маккавеї). Уміло використовуючи переваги рідних гір, а також допомогу Всевишнього повстанці за три роки розгромили вшестеро переважаючі сили противника і вступили в Єрусалим. Одразу ж після перемоги і вигнання загарбників з Єрусалима, брати Маккабі приступили до очищення території Храму. 25 кислєва всі "ремонтно-відновлювальні" роботи було завершено, і євреї приступили до церемонії освячення Храму.
Одним з її етапів було запалення храмового світильника - Менори - однак, для цього була потрібна спеціальним чином виготовлена оливкова олія (на неї йшли перші краплі першого жиму, причому перед збиранням врожаю збирачі занурювалися в ритуальний басейн (мікву), щоб перебувати в стані ритуальної чистоти). Тим часом греки встигли привести в непридатність усі запаси "пального", тож на всій території Храму вдалося знайти лише один глечик із печаткою первосвященика. Цієї порції вистачало лише на один день, тоді як на приготування нової порції олії було потрібно вісім днів.
Можна було б почекати, але тоді ці вісім днів Храм простояв би недієздатним (за єврейської влади!) і брати вирішили діяти. Вони залили цю олію в Менору і далі сталося диво - одноденного запасу олії вистачило на вісім днів.
Свято Ханука триває вісім днів, але що саме ми святкуємо в ці дні - думки розходяться. Однозначно, ми не святкуємо визволення Єрусалима і перемогу над греко-сирійцями (звісно святкуємо, але не вісім же днів поспіль!). У Хануку святкується диво з глечиком олії. Щоправда, на думку одних мудреців брати залили весь запас одразу ж, за іншою версією - розділили його на вісім рівних порцій і заливали щодня одну восьму денної норми. У першому випадку цього дня святкують "просто" початок освячення Храму (олії в Менорі вистачало на горіння за звичайними фізичними законами), а в другому випадку цього дня відзначають і початок ханукального дива, бо олії на цілий день горіння не вистачало. Починаючи з другого і до сьомого дня жодних запитань не виникає - за будь-якої версії заправлення Менори олії там не вистачало і це було диво.
ХАНУКА: А МИ ТАКІ, ЗАПАЛЮЄМО...
Основний принцип запалювання ханукальних світильників - пірсуме де-нісе (сповіщення про диво), тобто світильники потрібно розташувати так, щоб якомога більше людей бачили свічки Хануки. Для тих, хто мешкає на перших поверхах, можна поставити світильник на підвіконня, однак, якщо він розташований вище 9,6 м від рівня землі, то так робити не слід. У цьому разі світильник ставлять на стілець у прорізі дверей із лівого боку від того, хто входить (тобто навпроти мезузи, так щоб біля одного одвірка дверей була мезуза, а біля іншого - ханукія). Хоча жінки теж можуть запалювати ханукальні світильники, зазвичай цей почесний обов'язок на себе беруть чоловіки.
Свічки розташовують починаючи з крайнього правого канделябра ханукії, наступного дня додають ще одну свічку зліва, на третій - ще одну зліва тощо. Запалювати світильники ханукії починають, навпаки, зліва направо - спочатку новододану свічку, потім найближчу праву і т.д. Спочатку запалюють службовий світильник/свічку - шамаш, і вже від нього запалюють усі ханукальні свічки.
Перед запалюванням вогнів ханукії, той, хто запалює їх, вимовляє благословення, а всі присутні говорять "омейн".
ХАНУКА: ПОКИ ГОРИТЬ СВІЧКА
Ханукальні світильники мають горіти щонайменше протягом півгодини і заведено, щоб увесь цей час жінки утримувалися від хатньої роботи. За бажання (і можливості) жінки можуть утриматися від хатньої роботи і на весь час Хануки, а, якщо сподобатися і чоловік дозволить - то продовжити цю стриманість і далі.
Ханукальні світильники запалюються тільки для виконання заповіді свята, тому ними не можна користуватися для читання чи іншої роботи. Для цього використовується світло розташованої поруч службової свічки шамаш. Втім, за наявності в будинку електрики ця проблема втрачає актуальність. Але, якщо ви надумаєте вимкнути світло і почитати, влаштувавшись поруч із ханукією, то перевірте, чи не згас шамаш (якщо він горить, то вважається, що під час читання ви користуєтеся світлом саме шамаша, а не інших свічок).
У дні Хануки заведено їсти страви, приготовані на олії (оливковій, соняшниковій, кукурудзяній тощо). Особливо популярні латкес (оладки, ідиш) і суфганієт (пончики, іврит). Також у багатьох громадах заведено їсти молочні страви в пам'ять про подвиг жінки на ім'я Йеѓудіт (Юдифь), завдяки якій було здобуто перемогу над греко-сирійцями.
У дні Хануки заведено грати в різні ігри, по можливості, уникаючи азартних. Діти грають, зокрема, в севівон (на ідиш "дрейдл") - чотиригранну дзиґу, на гранях якої накреслено єврейські літери "нун", "ґімель", "ѓей" і "шін" - перші літери івритських слів, які становлять фразу "Велике диво сталося там (в Ерец-Ісраель)". У самому Ізраїлі остання буква змінюється на "пей" і виходить фраза "Велике диво сталося тут".
У ніч на четвертий або п'ятий день Хануки батьки дають дітям хануке гелт (ханукальні гроші (ідиш)), які вони можуть витратити на власний розсуд, проте бажано, щоб частину грошей вони віддали на цдаку. Взагалі ж у дні Хануки заведено давати на цдаку більше грошей, ніж зазвичай.
***
ЕВРЕЙСКИЕ ИНСТРУКЦИИ
ХАНУКА: ЧУДО НА ОЛИВКОВОМ МАСЛЕ
Чуду Хануки предшествовали почти 3500 лет человеческой истории, которые вместили в себя много — шесть дней Творения, убийство Ѓевеля Каином, Всемирный потоп и сооружение Вавилонской башни, а также великий завоевательный поход Александра Македонского, его внезапную смерть и распад империи на четыре враждующих государства.
Сначала казалось, что евреям повезло — они попали под власть египетских (опять!) владык Птолемеев — толерантных и веротерпимых интеллектуалов с уважением и интересом относившихся к евреям и их религии. Однако еврейское счастье кончилось очень быстро, примерно через 150 лет, когда власть над Эрец-Исраэль захватили правители Сирии — Антиохи (там как во Франции времен Людовиков –надцатых шла целая череда правителей с незамысловатым именем Антиох).
Греко-сирийцы вознамерились решить еврейский вопрос и начали усиленно бороться с еврейской культурой и религией, одновременно насаждая древнегреческую (эллинскую) культуру и эллинскую же религию. И надо признать, что среди евреев у них нашлось немало сторонников-митъявним (переводится с иврита как «огречившиеся», т.е. эллинисты). Доводы их были просты и понятны: древнегреческая культура — это
во-первых, — красиво;
во-вторых, — прогрессивно (Аристотель, Платон, Сократ, Фалес Милетский, Олимпийские игры, гимнастика в обнаженном виде…);
в-третьих, — они нас победили, нам при них жить и нам надо как-то устраивать будущее детей.
А Антиохи из номера в номер были рады стараться, издавая указ за указом. Особенно старался Антиох Четвертый. Они запретили изучение Торы и обрезание (некоторые особо ретивые ассимиляторы даже шли на крайне болезненную операцию по пришиванию себе той «пары пустяков», которую им отхватили в восьмидневном возрасте). В Храме была водружена статуя Зевса, а некто Апостумос даже сжег свиток Торы!
Зная евреев, можно было ожидать восстания, и оно случилось. Началось все в городке Модиин, где-то на полпути между Иерусалимом и нынешним Тель-Авивом. Отряд греческих солдат прибыл туда, чтобы заставить евреев принести жертву Зевсу (причем, в качестве жертвы предлагалась свинья). Некий еврей таки согласился «порвать с проклятым прошлым и стать на путь исправления» и тогда один из городских старейшин — Матитьягу бен Йоханан убил его и призвал народ к восстанию.
За Матитьягу пошли многие, однако, он был уже стар и через год скончался, а руководство восстанием взяли на себя пятеро его сыновей, известных под прозвищем Маккабим (Маккавеи). Умело используя преимущества родных гор, а также помощь Всевышнего повстанцы за три года разгромили вшестеро превосходящие силы противника и вступили в Иерусалим. Сразу же после победы и изгнания захватчиков из Иерусалима, братья Маккаби приступили к очистке территории Храма. 25 кислева все «ремонтно-восстановительные» работы были завершены, и евреи приступили к церемонии освящении Храма.
Одним из ее этапов было зажжение храмового светильника — Меноры — однако, для этого требовалось специальным образом изготовленное оливковое масло (на него шли первые капли первого жима, причем перед сбором урожая сборщики окунались в ритуальный бассейн (микву), чтобы находиться в состоянии ритуальной чистоты). Между тем, греки успели привести в негодность все запасы «горючего», так что на всей территории Храма удалось найти лишь один кувшинчик с печатью первосвященника. Этой порции хватало лишь на один день, тогда как на приготовление новой порции масла требовалось восемь дней.
Можно было бы подождать, но тогда эти восемь дней Храм простоял бы недееспособным (при еврейской власти!) и братья решили действовать. Они залили это масло в Менору и дальше случилось чудо — однодневного запаса масла хватило на восемь дней.
Праздник Ханука длится восемь дней, но что именно мы празднуем в эти дни — мнения расходятся. Однозначно, мы не празднуем освобождение Иерусалима и победу над греко-сирийцами (конечно празднуем, но не восемь же дней подряд!). В Хануку празднуется чудо с кувшинчиком масла. Правда, по мнению одних мудрецов братья залили весь запас сразу же, по другой версии — разделили его на восемь равных порций и заливали ежедневно одну восьмую дневной нормы. В первом случае в этот день празднуется «просто» начало освящения Храма (масла в Меноре хватало на горение по обычным физическим законам), а во втором случае в этот день отмечается и начало ханукального чуда, потому что масла на целый день горения не хватало. Начиная со второго и по седьмой день никаких вопросов не возникает — при любой версии заправки Меноры масла там не хватало и это было чудо.
Основной принцип зажжения ханукальных светильников — пирсуме де-нисе (оповещение о чуде), то есть светильники нужно расположить так, чтобы как можно больше людей видели свечи Хануки. Для тех, кто живет на первых этажах, можно поставить светильник на подоконник, однако, если он находиться выше 9,6 м от уровня земли, то так делать не следует. В этом случае светильник ставят на стул в проеме двери с левой стороны от входящего (т.е. напротив мезузы, так чтобы у одного косяка двери была мезуза, а у другого — ханукия). Хотя женщины тоже могут зажигать ханукальные светильники, обычно эту почетную обязанность на себя берут мужчины.
Свечи располагают начиная с крайнего правого канделябра ханукии, на следующий день добавляют еще одну свечу слева, на третий — еще одну слева и т.д. Зажигать светильники ханукии начинают, наоборот, слева направо — сначала новоприбавленную свечу, затем ближайшую правую и т.д. Сначала зажигают служебный светильник/свечу — шамаш, и уже от него зажигают все ханукальные свечи.
Перед зажжением огней ханукии, тот, кто зажигает их, произносит благословения, а все присутствующие говорят «омейн».
Ханукальные светильники должны гореть, по меньшей мере, в течение получаса и принято, чтобы все это время женщины воздерживались от домашней работы. При желании (и возможности) женщины могут воздержаться от домашней работы и на все время Хануки, а, если понравиться и муж позволит — то продолжить это воздержание и дальше.
Ханукальные светильники зажигаются только для исполнения заповеди праздника, поэтому ими нельзя пользоваться для чтения или иной работы. Для этого используется свет расположенной рядом служебной свечи шамаш. Впрочем, при наличии в доме электричества эта проблема теряет актуальность. Но, если вы вздумаете выключить свет и почитать, устроившись рядом с ханукией, то проверьте, не погас ли шамаш (если он горит, то считается, что при чтении вы пользуетесь светом именно шамаша, а не остальных свечей).
В дни Хануки принято кушать блюда, приготовленные на масле (оливковом, подсолнечном, кукурузном и т.д.). Особенно популярны латкес (оладьи, идиш) и суфганиет (пончики, иврит). Также во многих общинах принято есть молочные блюда, в память о подвиге женщины по имени Йеѓудит (Юдифь), благодаря которой была одержана победа над греко-сирийцами.
В дни Хануки принято играть в разные игры, по возможности, избегая азартных. Дети играют, в частности, в севивон (на идиш «дрейдл») – четырехгранный волчок, на гранях которого начертаны еврейские буквы «нун», «гимель», «ѓэй» и «шин» — первые буквы ивритских слов, составляющих фразу «Великое чудо произошло там (в Эрец-Исраэль)». В самом Израиле последняя буква меняется на «пэй» и получается фраза «Великое чудо произошло здесь».
В ночь на четвертый или пятый день Хануки родители дают детям ханукэ гелт (ханукальные деньги (идиш)), которые они могут потратить по своему усмотрению, однако желательно, чтобы часть денег они отдали на цдаку. Вообще же в дни Хануки принято давать на цдаку больше денег, чем обычно.