1 тевета 3432 року (2105 рік до н.е.) - (434 рік до н.е.) - царя Юдеї Єхонію вавилоняни відправили у вигнання.
Разом із царем у вигнання вирушили всі єрусалимські ремісники, а також найкращі люди міста, його захисники і мудреці. Висилка найкращих із найкращих негативно позначилася на тих, хто залишився в Ерец-Ісраель, проте євреї, вигнані до Вавилона, зуміли підготувати там ґрунт для повноцінного єврейського життя, і коли після руйнування Першого Храму, до Вавилону потрапили десятки й сотні тисяч полонених євреїв, вони виявили там цілком налагоджене єврейське життя.
1 тевета 3504 року (362 рік до н.е.) - Естер стає царицею.
Ось що пишеться з цього приводу в Сувої Естер: "І взята була Естер до царя Ахашвероша в царський дім його в десятому місяці, тобто в місяці теветі, на сьомому році його царювання. І полюбив цар Естер більше за всіх дружин, і здобула вона його прихильність і прихильність більше за всіх дівчат, і поклав він царський вінець на голову її, і зробив її царицею замість Вашті" (Сувій Естер 2:16-17).
Шість років потому, саме високе становище Естер допомогло єврейському народові під час пуримських подій 13 і 14 адара.
1 тевета 5535 року (4 грудня 1774 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу раббі Масуда Рефоеля Альфасі.
Раббі Масуд жив у марокканському місті Фес і одного чудового дня, вирішивши вирушити до Святої Землі, приєднався до каравану купців і рушив на схід. За кілька днів, коли вони перебували посеред пустелі, раббі Масуд заявив, що скоро настане шабат і, незважаючи на вмовляння супутників, відмовився рухатися далі.
Вивантаживши речі, раббі окреслив коло і сів у його центр. Незабаром з'явився лев, який сів неподалік від кола і взявся уважно дивитися на раббі Масуда, однак той не звертав на нього уваги, а молився, трапезував і навчався, як і належить у суботу...
Після закінчення шабату лев не втік і Раббі Масуд, нав'ючивши на царя звірів речі, та осідлавши його, рушив до Тунісу, в'їхавши до міста верхи на леві. Місцева єврейська громада потребувала нового вчителя, тож, коли за кілька днів до міста прибув караван, у якому раніше мандрував рабі Масуд, він, незважаючи на всі умовляння колишніх попутників, відмовився продовжити мандрівку та залишився в Тунісі. Саме тут раббі Масуд Альфасі створив свою знамениту єшиву.
2 тевета 5317 року (29 грудня 1856 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Яакова-Кулі Слоніма.
Батько раббі Яакова, раббі Залман Рейзліс, був один із найвидатніших учнів Алтер ребе, але його теща, ребецн Рейзл зі Шклова - поважна і шанована жінка, була запеклою противницею Алтер ребе. Коли їй стало відомо, що два її зяті (в т.ч. і раббі Залман) стали хасидами, вона почала з усіх сил переслідувати їх.
Утім, коли її дочка (дружина раббі Залмана) мала народжувати і її життя опинилося в небезпеці, ребецн Рейзл звернулася по благословення (браху) саме до Алтер ребе. Ребе погодився дати браху, якщо жінка припинить переслідувати своїх зятів. Та пообіцяла, і в її доньки народився син, названий Яаков-Кулі.
Дружиною раббі Яакова була ребецн Менуха-Рохл, дочка Мітелер ребе (онука Алтер ребе). 1844 року вони переїхали на Святу землю, у місто Хеврон, де раббі Яаков очолив громаду міста.
Похований раббі Яаков на Оливній горі в Єрусалимі.
2 тевета 5700 року (14 грудня 1939 року) - Шостий Любавицький ребе, раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) вирвався з окупованої Польщі.
У вересні 1939 року почалася Друга світова війна, і ребе Раяц, залишивши Отвоцьк, прибув до Варшави. Звідти він мав намір перебратися до Риги, але воєнний стан змусив його затриматися на три місяці (див. 21 елула).
До цього часу США ще не брали участі у війні, і Німеччина прагнула підтримувати з ними мирні відносини, тому зусилля з визволення ребе спрямовували через німецьке представництво у США. Німецькі офіцери кілька разів відвідували будинок, де переховувався ребе, але, мешканці будинку відповідали, що такий тут не проживає. Для чого шукають ребе Раяца стало відомо лише через кілька днів.
Шлях до Латвії лежав через Берлін і, щоб уникнути нападу німців на людей з бородами і пейсами, один єврей, який служив у німецькій армії в роки Першої світової війни, вбрався в німецьку форму, вдягнувся в усі медалі та відзнаки, які отримав, і вирушив у якості супроводжуючого.
У Берліні ребе з сім'єю провели шабат, а наступного дня представники Латвії відвезли їх до Риги.
4 тевета 5640 року (19 грудня 1879 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Хаїма-Шнеура-Залмана з Ляд.
Раббі Хаїм-Шнеур-Залман (також відомий під акронімом Рахшаз) був третім сином третього Лббавицького ребе Цемах-Цедека. Він народився в Любавичах за рік після того, як пішов із цього світу його прадідусь - Алтер ребе, і був названий на його честь (додаткове ім'я Хаїм він отримав у дитинстві, під час хвороби).
Після відходу з життя його батька, ребе Цемах-Цедека, він ще три роки залишався в Любавичах, після чого переїхав до Ляд, де став главою Лядської гілки хабадського хасидизму і залишався ним 11 років.
5 тевета 5293 року (3 грудня 1532 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Шломо Молхо.
Раббі Шломо народився 1500 року в Лісабоні, у сім'ї португальських марранів (хрещених євреїв, які потай зберегли вірність іудаїзму) і носив ім'я Діогу Піріш. Він здобув світську освіту і у віці 21 року був призначений секретарем королівської ради Португалії. Унаслідок зустрічі з Давидом Реувені 1525 року, всупереч порадам останнього, Діогу Піріш здійснив обрізання і прийняв єврейське ім'я, через що обидва були змушені втекти з країни. У грецьких Салоніках Молхо вивчав Каббалу і познайомився з творцем "Шулхан Аруха" раббі Йосефом Каро.
1529 року через донос, у якому йшлося про те, що він, марран, який повернувся до іудаїзму, Молхо був змушений тікати до Риму, де увійшов у довіру до папи Климента VII, який видав йому охоронну грамоту від інквізиції.
1532 року раббі Молхо разом із Давидом Реувені з'явилися в Регенсбург до імператора Карла V. За його наказом Молхо заарештували і, за відмову зректися своїх переконань і прийняти християнство, спалили на вогнищі, здійснивши тим самим кідуш ѓа-Шем.
5 тевета 5676 року (9 грудня 1915 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Мордехая-Довбера Слоніма.
Раббі Мордехай-Довбер був сином раббі Яакова Слоніма і ребецн Менухі-Рохл (відповідно, онуком Мітелер ребе). Він народився в Лбавичах і у віці п'яти років разом із батьками переїхав в Ерец-Ісраель, у місто Хеврон. Ставши дорослим, раббі Мордехай-Довбер очолював хабадське об'єднання в Ерец-Ісраель і багато разів приїжджав у Любавичі, особливо близько спілкуючись із п'ятим Любавицьким ребе раббі Шолом-Дов-Бером (ребе Рашаб).
Звертаючись до раббі Мордехая, ребе Рашаб називав його "зятем". Річ у тім, що коли раббі Мордехай приїхав до Любавичів, раббі Рашаб, син тодішнього ребе, раббі Шмуеля (ребе Маѓараш), проводив із ним довгі години, слухаючи розповіді про попередніх ребе (раббі Мордехай чув їх від своєї мами. Одного разу ребе Маѓараш теж послухав ці розповіді і вони так сподобалися йому, що він сказав синові: "запроси його до себе зятем за стіл" (У ті часи багаті євреї прагнули видавати своїх доньок нехай і за бідних, але зате вчених юнаків і брали на себе зобов'язання утримувати зятя певний час, даючи йому змогу вчитися далі. Відповідно, фраза про "запрошення зятем за стіл" означала визнання мудрості раббі Мордехая, здатного прикрасити будь-яку родину). Так раббі Мордехай став для ребе Рашаба "зятем".
Похований раббі Мордехай у Хевроні, поруч із могилою матері.
7 тевета 5540 року (16 грудня 1779 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Цві бен Ісраель Баал Шем-Тов.
Діти раббі Баал Шем-Това - син Цві і дочка Адель (Ѓодл) народилися, коли раббі Ісраель Баал Шем-Тов і його дружина (сестра раббі Авраѓама-Гершона Кутовера) жили в Бродах. Саме батько і дядько стали вчителями юного Цвіки.
Раббі Цві ніколи не підкреслював свого походження, але, як і його батько, палко любив євреїв (аѓават Ісраель) і всіляко допомагав йому врятувати їх від неприємностей і небезпек. Так само як і батько, він майже всі гроші витрачав на благодійність, при цьому публічно не афішуючи своєї діяльності. Його сини відомі нам як раббі Аѓарон з Титова і раббі Дов з Ольнова.
Після відходу з цього світу батька раббі Цві протягом року очолював хасидський рух, але першого ж йорцайту Баал Шем-Това передав кермо влади рабі Дов-Беру з Межерича (Межерицькому магіду).
Раббі Цві похований у Меджибожі, поруч зі своїм батьком.
***
НАШИ ДАТЫ
1 тевета 3432 года (2105 год до н.э.) — (434 год до н.э.) — царь Иудеи Йехония был отправлен вавилонянами в изгнание.
Вместе с царем в изгнание отправились все иерусалимские ремесленники, а также лучшие люди города, его защитники и мудрецы. Высылка лучших из лучших негативно отразилась на оставшихся в Эрец-Исраэль, однако евреи, угнанные в Вавилон, сумели подготовить там почву для полноценной еврейской жизни, и когда после разрушения Первого Храма, в Вавилон попали десятки и сотни тысяч пленных евреев, они обнаружили там вполне налаженную еврейскую жизнь.
1 тевета 3504 года (362 год до н.э.) — Эстер становится царицей.
Вот что пишется по этому поводу в Свитке Эстер: «И взята была Эстер к царю Ахашверошу в царский дом его в десятом месяце, то есть в месяце тевете, на седьмом году его царствования. И полюбил царь Эстер больше всех жен, и снискала она его расположение и благосклонность больше всех девиц, и возложил он царский венец на голову ее, и сделал ее царицей вместо Вашти» (Свиток Эстер 2:16-17).
Шесть лет спустя, именно высокое положение Эстер помогло еврейскому народу во время пуримских событий 13 и 14 адара.
1 тевета 5535 года (4 декабря 1774 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира рабби Масуда Рефоэля Альфаси.
Рабби Масуд жил в марокканском городе Фес и в один прекрасный день, решив отправиться в Святую Землю, присоединился к каравану купцов и двинулся на восток. Через несколько дней, когда они находились посреди пустыни рабби Масуд заявил, что скоро наступит шабат и несмотря на уговоры спутников, отказался двигаться дальше.
Сгрузив вещи, рабби очертил круг и сел в его центр. Вскоре появился лев, который уселся неподалеку от круга и принялся внимательно смотреть на рабби Масуда, однако тот не обращал на него внимания, а молился, трапезничал и учился, как и положено в субботу…
После окончания шабата лев не убежал и Рабби Масуд, навьючив на царя зверей вещи, и оседлав его, двинулся в Тунис, въехав в город верхом на льве. Местная еврейская община нуждалась в новом учителе, поэтому, когда через несколько дней в город прибыл караван в котором ранее путешествовал рабби Масуд, он, несмотря на все уговоры бывших попутчиков, отказался продолжить путешествие и остался в Тунисе. Именно здесь рабби Масуд Альфаси создал свою знаменитую йешиву.
2 тевета 5317 года (29 декабря 1856 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Яакова-Кули Слонима.
Отец рабби Яакова, рабби Залман Рейзлис, был один из величайших учеников Алтер ребе, но его теща, ребецн Рейзл из Шклова — почтенная и уважаемая женщина, была яростной противницей Алтер ребе. Когда ей стало известно, что два ее зятя (в т.ч. и рабби Залман) стали хасидами, она принялась из-зо всех сил преследовать их.
Впрочем, когда ее дочь (жена рабби Залмана) должна была рожать и ее жизнь оказалась в опасности, ребецн Рейзл обратилась за благословением (брахой) именно к Алтер ребе. Ребе согласился дать браху, если женщина прекратит преследовать своих зятьев. Та пообещала, и у ее дочери родился сын, названный Яаков-Кули.
Женой рабби Яакова была ребецн Менуха-Рохл, дочь Мителер ребе (внучка Алтер ребе). В 1844 году они переехали на Святую землю, в город Хеврон, где рабби Яаков возглавил общину города.
Похоронен рабби Яаков на Масличной горе в Иерусалиме.
2 тевета 5700 года (14 декабря 1939 года) — Шестой Любавический ребе, рабби Йосеф-Ицхак (ребе Раяц) вырвался из оккупированной Польши.
В сентябре 1939 года началась Вторая мировая война и ребе Раяц, оставив Отвоцк, прибыл в Варшаву. Оттуда он намеревался перебраться в Ригу, но военное положение вынудило его задержаться на три месяца (см. 21 элула).
К этому времени США еще не участвовали в войне и Германия стремилась поддерживать с ними мирные отношения, поэтому усилия по вызволению ребе направлялись через германское представительство в США. Немецкие офицеры несколько раз навещали дом, где скрывался ребе, но, обитатели дома отвечали, что такой здесь не проживает. Для чего ищут ребе Раяца стало известно лишь через несколько дней.
Путь в Латвию лежал через Берлин и, чтобы избежать нападения немцев на людей с бородами и пейсами, один еврей, служивший в немецкой армии в годы Первой мировой войны, облачился в немецкую форму, надел все медали и знаки отличия, полученные им, и отправился в качестве сопровождающего.
В Берлине ребе с семьей провели шабат, а на следующий день представители Латвии увезли их в Ригу.
4 тевета 5640 года(19 декабря 1879 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Хаима-Шнеура-Залмана из Ляд.
Рабби Хаим-Шнеур-Залман (также известный под акронимом Рахшаз) был третьим сыном третьего Лббавического ребе Цемах-Цедека. Он родился в Любавичах спустя год после ухода из этого мира своего прадедушки — Алтер ребе и был назван в его честь (дополнительное имя Хаим он получил в детстве, во время болезни).
После ухода из жизни его отца, ребе Цемах-Цедека он еще три года оставался в Любавичах, после чего переехал в Ляды, где стал главой Лядской ветви хабадского хасидизма и оставался им 11 лет.
5 тевета 5293 года (3 декабря 1532 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Шломо Молхо.
Рабби Шломо родился в 1500 году в Лиссабоне, в семье португальских марранов (крещеных евреев, втайне сохранивших верность иудаизму) и носил имя Диогу Пириш. Он получил светское образование и в возрасте 21 года был назначен секретарем королевского совета Португалии. В результате встречи с Давидом Реувени в 1525 года, вопреки советам последнего, Диогу Пириш совершил обрезания и принял еврейское имя, из-за чего оба были вынуждены бежать из страны. В греческих Салониках Молхо изучал Каббалу и познакомился с создателем «Шулхан Аруха» рабби Йосефом Каро.
В 1529 году из-за доноса, в котором говорилось, что он, вернувшийся к иудаизму марран, Молхо был вынужден бежать в Рим, где вошел в доверие к папе Клименту VII, который выдал ему охранную грамоту от инквизиции.
В 1532 году рабби Молхо вместе с Давидом Реувени явились в Регенсбург к императору Карлу V. По его приказу Молхо был арестован и, за отказ отречься от своих убеждений и принять христианство, был сожжен на костре, совершив тем самым кидуш ѓа-Шем.
5 тевета 5676 года (9 декабря 1915 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Мордехая-Довбера Слонима.
Рабби Мордехай-Довбер был сыном рабби Яакова Слонима и ребецн Менухи-Рохл (соответственно, внуком Мителер ребе). Он родился в Лбавичах и в возрасте пяти лет вместе с родителями переехал в Эрец-Исраэль, в город Хеврон. Став взрослым, рабби Мордехай-Довбер возглавлял хабадское объединение в Эрец-Исраэль и много раз приезжал в Любавичи, особенно близко общаясь с пятым Любавическим ребе рабби Шолом-Дов-Бером (ребе Рашаб)
Обращаясь к рабби Мордехаю, ребе Рашаб называл его «зятем». Дело в том, что когда рабби Мордехай приехал в Любавичи, рабби Рашаб сын тогдашнего ребе, рабби Шмуэля (ребе Маѓараш) проводил с ним долгие часы, слушая рассказы о предыдущих ребе (рабби Мордехай слышал их от своей мамы. Однажды ребе Маѓараш тоже послушал эти рассказы и они так понравились ему, что он сказал сыну: «пригласи его к себе зятем за стол» (В те времена богатые евреи стремились выдавать своих дочерей пусть и за бедных, но зато ученых юношей и брали на себя обязательство содержать зятя определенное время, давая ему возможность учиться дальше. Соответственно, фраза о «приглашении зятем за стол» означала признание мудрости рабби Мордехая, способного украсить любую семью). Так рабби Мордехай стал для ребе Рашаба «зятем».
Похоронен рабби Мордехай в Хевроне, рядом с могилой матери.
7 тевета 5540 года(16 декабря 1779 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Цви бен Исраэль Баал Шем-Тов.
Дети рабби Баал Шем-Това — сын Цви и дочь Адель (Ѓодл) родились когда рабби Исраэль Баал Шем-Тов и его супруга (сестра рабби Авраѓама-Гершона Кутовера) жили в Бродах. Именно отец и дядя стали учителями юного Цвики.
Рабби Цви никогда не подчеркивал своего происхождения, но, как и его отец, горячо любил евреев (аѓават Исраэль) и всячески помогал ему спасть их от неприятностей и опасностей. Так же как и отец он почти все деньги тратил на благотворительность, при этом публично не афишируя своей деятельности. Его сыновья известны нам как рабби Аѓарон из Титова и рабби Дов из Ольнова.
После ухода из этого мира отца рабби Цви в течение года возглавлял хасидское движение но в первый же йорцайт Баал Шем-Това передал бразды правления рабби Дов-Беру из Межерича (Межеричскому магиду).
Рабби Цви похоронен в Меджибоже, рядом со своим отцом.