НАШІ ДАТИ
8 тевета 3315 року (246 рік до н.е.) - Завершено переклад Тори грецькою мовою.
Це була друга спроба перекладу (перша закінчилася невдачею за 61 рік до того). Владика Єгипту Птолемей II (у Талмуді його називають Талмі) зібрав 72 єврейських мудреців і, розмістивши їх в ізольованих одне від одного приміщеннях, велів працювати над перекладом.
8 тевета вони представили йому 72 варіанти перекладу, які повністю збіглися в усьому, включно з 13 змінами тексту, що були зроблені ними (Боячись, що дослівний переклад спричинить неправильне, викривлене розуміння тексту, вони навмисно змінювали текст, і хоча кожен із них ухвалював рішення самостійно, але викривлені місця у всіх збіглися, і навіть слова, якими вони замінювали вихідний текст, були однаковими). Цей переклад отримав назву "Септуагінта" (переклад сімдесяти).
Як відомо, під час перекладу текст втрачає частину самого себе, тим паче Тора, у якої, як казали наші мудреці, "сімдесят облич" (тобто безліч смислових шарів), а під час перекладу залишається лише одне. До того ж, боячись подальших хибних тлумачень складних місць, мудреці фактично склали переклад-коментар, зі збереженням основного сенсу найповерхневішого шару тексту
За часів Талмуда 8 тевета, як нагадування про згубні наслідки перекладу, був днем посту.
8 тевета 5621 року (21 грудня 1860 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Хаї-Мушки, дружини ребе Цемах-Цедека.
Ребецн Хая-Мушка народилася в місті Ліозно, і її батьками були ребецн Шейна і другий Любавицький ребе Мітелер ребе. 1803 року вона вийшла заміж за свого кузена - раббі Менахема-Мендла, майбутнього третього Любавицького ребе Цемах-Цедека.
Ребецн Хая-Мушка не дуже добре володіла івритом, але при кожній нагоді читала Теѓілім (Псалми). Ребе Цемах-Цедек одного разу зауважив своїм синам, що його перебування в Петербурзі (де під час рабинського з'їзду його заарештовували 22 рази) завершилося благополучно тільки завдяки теѓілім, які читала його дружина.
Після її відходу з цього світу ребе Цемах-Цедек сказав: "Світ потьмянів для мене" і відтоді перестав проводити з хасидами особисті зустрічі (йехідус) кажучи: "Я розгублений і нічого не можу радити".
8 тевета 5656 року (25 грудня 1896 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Нохума-Довбера сина ребе Йосефа-Іцхака з Овруча.
Раббі Нохум народився в Любавичах. Він був пізньою дитиною раббі Йосефа-Іцхака з Овруча (відомий як раббі Раяц) і після відходу з цього світу свого батька став главою овруцьких хасидів. Його сестрою була ребецн Стерна-Сара, дружина п'ятого Любавицького ребе Шолом-Довбера (раббі Рашаб).
10 тевета 3336 року (425 рік до н.е.) - Вавилонські війська взяли в облогу Єрусалим.
Цього дня війська вавилонського імператора Навухаднеццара (Навуходоносора) оточили місто. 17 тамуза кріпосні стіни було зруйновано і 9 ава наш Святий Храм було зруйновано. Почалося вавилонське вигнання, яке тривало 70 років. На згадку про цю подію пророки встановили день посту.
10 тевета приблизно 3410-3460 роки (350-300 рік до н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) пророка Малахи.
Його справжнім ім'ям було Мордехай, а ім'я Малахі він отримав тому що був помічником царя ("цар" на івриті "мелех"), а крім того, зовнішнім виглядом нагадував янгола ("янгол" на івриті "мал'ах"). Утім, в одному з трактатів Талмуду пророка Малахі ототожнюють з Езрою.
Після смерті останніх пророків - Хаггая, Зхарії та Малахі пророче натхнення остаточно залишило євреїв.
10 тевета 3448 року (313 рік до н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) пророка Зхарії.
Зхарія був коѓеном і пророком, онуком пророка на ім'я Ідо. Великий каббаліст раббі Іцхак Лурія Ашкеназі (Арізаль) говорив, що Зхарія був володарем душі первосвященика Аѓарона (брата Моше-рабейну), а також його синів Надава й Авіѓу. У книзі пророка Нехемії сказано, що ім'я Зхарії - Мешулам (від слова "шолем" - "повний, постійний") через його зосередженість і завзятість у діях.
Після смерті останніх пророків - Хаггая, Зхар'ї та Малахи пророче натхнення остаточно залишило євреїв.
11 тевета 5428 року (26 грудня 1668 року) - Вигнання євреїв з Австрії.
Імператор Леопольд I, який вступив на престол 1657 року, був вельми побожний, і в молодості готувався до прийняття духовного сану. У перші роки царювання він намагався захищати євреїв, проте незабаром було підписано імператорський указ про вигнання євреїв з Відня, Нижньої і Верхньої Австрії. Віденську синагогу було перетворено на церкву, названу Леопольдівською.
Але вигнання євреїв негативно позначилося на економіці Австрії, оскільки віденський муніципалітет виявився не в змозі сплачувати до скарбниці ті податки, які раніше платили євреї. Імператор був змушений дозволити висланим євреям оселитися в Чехії, а потім дозволив приїжджати на ярмарки в Нижню Австрію. Формально указ про вигнання євреїв з Австрії зберігав чинність до 1848 року, але вже незабаром після його видання окремі євреї змогли оселитися у Відні. Через короткий час у місті склалася неофіційна єврейська громада.
***
8 тевета 3315 года(246 год до н.э.) — Завершен перевод Торы на греческий язык.
Это была вторая попытка перевода (первая закончилась неудачей за 61 год до того). Владыка Египта Птолемей II (в Талмуде его называют Талми) собрал 72 еврейских мудреца и, разместив их в изолированных друг от друга помещениях, велел работать над переводом.
8 тевета они представили ему 72 варианта перевода, полностью совпавших во всем, включая 13 изменений текста, которые были сделаны ими (Боясь, что дословный перевод повлечет неправильное, искаженное понимание текста они намеренно изменяли текст, и хотя каждый из них принимал решение самостоятельно, но искаженные места у всех совпали и даже слова, которыми они заменяли исходный текст, были одинаковыми). Этот перевод получил название «Септуагинта» (перевод семидесяти).
Как известно, при переводе текст теряет часть самого себя, тем более Тора, у которой, как говорили наши мудрецы «семьдесят лиц» (т.е. множество смысловых слоев), а при переводе остается лишь одно. К тому же, боясь дальнейших неверных толкований сложных мест, мудрецы фактически составили перевод-комментарий, с сохранением основного смысла самого поверхностного слоя текста
Во времена Талмуда 8 тевета, как напоминание о пагубных последствиях перевода, был днем поста.
8 тевета 5621 года (21 декабря 1860 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) ребецн Хаи-Мушки, супруги ребе Цемах-Цедека.
Ребецн Хая-Мушка родилась в городе Лиозно и ее родителями были ребецн Шейна и второй Любавический ребе Мителер ребе. В 1803 году году она вышла замуж за своего кузена — рабби Менахема-Мендла, будущего третьего Любавического ребе Цемах-Цедека.
Ребецн Хая-Мушка не очень хорошо владела ивритом, но при каждой возможности читала Теѓилим (Псалмы). Ребе Цемах-Цедек однажды заметил своим сыновьям, что его пребывание в Петербурге (где во время раввинского съезда его арестовывали 22 раза) завершилось благополучно только благодаря теѓилим, которые читала его жена.
После ее ухода из этого мира ребе Цемах-Цедек сказал: «Мир померк для меня» и с этого момента перестал проводить с хасидами личные встречи (йехидус) говоря: «Я растерян и ничего не могу советовать».
8 тевета 5656 года (25 декабря 1896 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Нохума-Довбера сына ребе Йосефа-Ицхака из Овруча.
Рабби Нохум родился в Любавичах. Он был поздним ребенком рабби Йосефа-Ицхака из Овруча (известен как рабби Раяц) и после ухода из этого мира своего отца стал главой овручских хасидов. Его сестрой была ребецн Стерна-Сара, жене пятого Любавического ребе Шолом-Довбера (рабби Рашаб).
10 тевета 3336 года(425 год до н.э.) — Вавилонские войска осадили Иерусалим.
В этот день войска вавилонского императора Навухаднеццара (Навуходоносора) окружили город. 17 тамуза крепостные стены были разрушены и 9 ава наш Святой Храм был разрушен. Началось вавилонское изгнание, которое продлилось 70 лет. В память об этом событии пророками был установлен день поста.
10 тевета примерно 3410-3460 года (350-300 год до н.э.) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) пророка Малахи.
Его настоящим именем было Мордехай, а имя Малахи он получил потому что был помощником царя («царь» на иврите «мелех»), а кроме того, внешним обликом напоминал ангела («ангел» на иврите «мал’ах»). Впрочем, в одном из трактатов Талмуда пророка Малахи отождествляют с Эзрой.
После смерти последних пророков — Хаггая, Зхарии и Малахи пророческое вдохновение окончательно оставило евреев.
10 тевета 3448 года (313 год до н.э.) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) пророка Зхарии.
Зхария был коѓеном и пророком, внуком пророка по имени Идо. Великий каббалист рабби Ицхак Лурия Ашкенази (Аризаль) говорил, что Зхарья был обладателем души первосвященика Аѓарона (брата Моше-рабейну), а также его сыновей Надава и Авиѓу. В книге пророка Нехемии сказано, что имя Зхарии — Мешулам (от слова «шолем» — «полный, постоянный») за его сосредоточенность и упорство в действиях.
После смерти последних пророков — Хаггая, Зхарьи и Малахи пророческое вдохновение окончательно оставило евреев.
11 тевета 5428 года(26 декабря 1668 года) — Изгнание евреев из Австрии.
Вступивший на престол в 1657 году император Леопольд I был весьма набожен, и в молодости готовился к принятию духовного сана. В первые годы царствования он пытался защищать евреев, однако вскоре был подписан императорский указ об изгнании евреев из Вены, Нижней и Верхней Австрии. Венская синагога была превращена в церковь, названную Леопольдовской.
Но изгнание евреев отрицательно отразилось на экономике Австрии, так как венский муниципалитет оказался не в состоянии платить в казну те налоги, которые раньше платили евреи. Император был вынужден разрешить высланным евреям поселиться в Чехии, а затем позволил приезжать на ярмарки в Нижнюю Австрию. Формально указ об изгнании евреев из Австрии сохранял силу до 1848 года, но уже вскоре после его издания отдельные евреи смогли поселиться в Вене. Через короткое время в городе сложилась неофициальная еврейская община.