15 тевета 5619 року (26 грудня 1942 року) - День народження ребецн Стерни-Сари, дружини раббі Шолом Дов-Бера (ребе Рашаб).
Ребецн Стерна-Сара народилася в Любавичах у сім'ї раббі Йосефа-Іцхака з Овруча, сина третього Любавицького ребе Цемах Цедека, і ребецн Хани, доньки раббі Яакова-Ісраеля з Черкас (зятя Мітелер ребе). Чоловіком її був п'ятий Любавицький ребе раббі Шолом-Дов-Бер (ребе Рашаб), а сином - раббі Йосеф-Іцхак (шостий Любавицький ребе, ребе Раяц).
17 тевета 5515 року (31 грудня 1754 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу раббі Аѓарона-Зейліга бен Йоеля Фейвуша.
Раббі Аѓарон так само відомий як реб Ареле або Толдот Аѓарон (в ашкеназькій вимові - Толдес-Арен), за назвою своєї книги. Його послідовники ("зебри") носять халат з особливої білої або срібної тканини з чорними або темно-синіми смугами (за ці смугасті шати хасиди реб Ареле й отримали своє прізвисько). Виробляють цю тканину тільки в Сирії і контрабандою доставляють у Східний Єрусалим. Завершує вбрання вайс-ярмулке - біла арабська в'язана ярмолка з пензликом у центрі купола.
17 тевета 5601 року (10 січня 1841 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Яакова бен Вольфа Кранца (Дубненський магід)
Раббі Яаков народився 1740 року в містечку Здзенчел (нині Дятлово) неподалік від Вільни (Вільнюс). Уже в дитинстві він виявляв великі здібності і в 20 років став проповідником-даршаном у рідному місті. Пізніше раббі Яаков почав мандрувати містечками Польщі й остаточно осів у Дубно. Раббі Яаков - проповідник із Дубна (Дубненський магід) - користувався повагою найбільших рабинів того часу, включно з рабином Еліяѓу з Вільно (Віленський гаон).
17 тевета 5687 року (22 грудня 1926 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Шмарії-Ноаха з Бобруйська.
Раббі Шмарія-Ноах народився в Любавичах і був молодшим сином рабі Ієѓуди-Лейба (рабі Маѓаріль), сина третього Любавицького ребе Цемах Цедека. Після відходу дідуся з цього світу він разом із батьком перебрався в містечко Копис, де раббі Маѓаріль став главою копиських хасидів.
Раббі Шмарія довгі роки керував громадою в Бобруйську й організував там хасидську єшиву. Він був останнім керівником кописької гілки Хабада, і після його відходу з цього світу копиські хасиди приєдналися до любавицької гілки.
18 тевета 4229 року (469 рік) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Хуни бар Мар Зутри.
Батько перського владики Пероза Ездігерд II - прихильник зороастризму - всіляко переслідував євреїв, заборонивши, наприклад, святкування шабату. Пероз пішов далі - скасували єврейські суди, закрили знамениті академії в Сурі та Пумбедиті, а дітей насильно віддавали на виховання жерцям.
Крім того, за наказом Пероза в Пумбідіті було вбито раббі Хуна бар Мар Зутра (в історії відомий як Хуна V) - екзіларх ("Рейш галут" - "глава вигнання") вавилонських євреїв. Після смерті раббі Хуни посада екзиларха протягом деякого часу залишалася незайнятою.
18 тевета 5601 року (11 січня 1841 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Цві-Елімелеха Шапіро з Дінова.
Коли Цві-Елімелех був ще дитиною, його дядько - один із найвідоміших хасидських цадиків - раббі Елімелех із Лиженська, передбачив, що племінник стане великим мудрецем Тори.
Його пророцтво збулося - племінник став відомим єврейським ученим, який прославився не тільки своїми знаннями, а й незвичайними працьовитістю і посидючістю. Його вчителями були такі відомі хасидські цадики, як рабі Хозе мі-Люблін ("Сліпий провидець із Любліна"), Кожинецький магід і рабі Менахем-Мендл із Риманува. Він жив і працював у Стрижові, Мункачі (Мукачеві) та Динові, і репутація чудотворця приваблювала до нього тисячі послідовників.
Перу раббі Цві-Елімелеха належить безліч книг, головна з яких - "Бней Іссахар" (назва стала другим ім'ям автора). До речі. Хозе мі-Люблін говорив, що раббі Цві-Елімелех є реінкарнацією найвидатніших мудреців Тори з коліна Іссахара.
Його нащадки стали засновниками динівського, блажевського і мункачського хасидизму (зараз усі глави цих рухів живуть у Нью-Йорку).
19 тевета 5660 року (21 грудня 1899 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Ханоха-Ѓенделя Клуга - першого наставника єшиви "Томхей тмімім".
Уперше раббі Ханох-Ѓендль Клуг з'явився в Любавичах ще 1852 року, під час правління третього Любавицького ребе Цемах Цедека. Раббі Ханох-Ѓендль вирізнявся незвичайною аѓават ісраель (любов'ю до євреїв), і тому саме йому 1897 року запропонували стати наставником єшиви "Томхей тмімім", що щойно відкрилася в Любавичах.
20 тевета 4965 року (13 грудня 1204 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Моше бен Маймона (Рамбама).
Раббі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають "Маймонід" - "син Маймона") народився 1135 року в іспанській Кордові. Він походив зі шляхетної та відомої сім'ї, нащадків царя Давида та укладача Талмуда раббі Йеѓуди ѓа-Насі.
Першим його вчителем був батько, раббі Маймон, голова рабинського суду Кордови й один із найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його сім'ї довелося тікати з Кордови - місто захопили ісламські-фанатики Альмохади і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років сім'я поневірялася Іспанією і нарешті осіла в місті Фес (Марокко). За цей час раббі Моше встиг написати кілька праць - коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але 1165 року вони залишили Фес, що також належав Альмохадам, вирушивши до Ерец-Ісраель, День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони плили, врятувалося від бурі, нащадки Маймона відзначали сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила поїздку по Ерец-Ісраель, а потім відбула до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).
Молодший брат - Давид бен Маймон - торгував дорогоцінним камінням, і завдяки цьому раббі Моше міг виконувати обов'язки глави громади і займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з поїздок його корабель зазнав аварії, і Давид потонув (євреї, які живуть в Індії, запевняють, що не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочині), залишивши дружину і двох дітей. Сім'я була розорена, і Рамбаму довелося шукати прожиток одразу для двох сімей. Він став лікарем і врешті-решт був призначений одним з особистих лікарів самого султана Салладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книжки "Мішне Тора" ("Повторення Закону") і "Море невухім" ("Наставник тих, хто вагається"). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема "Сефер ѓа-міцвот" ("Книга заповідей"), де він систематизував усі 613 заповідей - 248 заповідей, що наказують, і 365 заповідей, що забороняють.
До кінця життя раббі Моше продовжував працювати як придворний лікар і глава єврейської громади, ведучи велике листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки було перевезено в Ерец-Ісраель, у Тверію, і донині його могила залишається об'єктом паломництва.
До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі було засновано кібуц Яд-Маймонід.
20 тевета 5244 року (19 грудня 1483 року) - Вихід у світ першого друкованого видання Талмуда.
Цього дня в італійському місті Сончино, у друкарні "Бней Сончино" стараннями друкарів Ісраеля-Натана Сончино і його сина Йеѓошуа-Шмуеля, побачив світ перший із друкованих томів Талмуда - трактат "Брахот".
20 тевета 5641 року (22 грудня 1880 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі раббі Яакова бен Масуда Абу-Хацири.
Раббі Яаков народився 1808 року в марокканському місті Таббасамт. Його поява на світ оповита легендами (за однією з них у момент народження дитини весь будинок осяявся яскравим світлом). Він з дитинства прославився рідкісними здібностями (сам рабі Яаков говорив, що до нього з'являвся пророк Еліяѓу (Ілля-пророк)), присвячуючи весь свій час вивченню Тори й Кабали та нехтуючи сном і їжею. Уже в молодості він став головою єврейських громад провінції Тафіллалт і багато часу віддавав благодійності. Численні чудеса прославили його серед усіх євреїв Північної Африки, а побожність, моральні якості та глибока скромність створили навколо нього ореол святості - його називали "Б жественним каббалістом" і "майстерним чудотворцем".
П'ять разів раббі Яаков мав намір вирушити в Ерец-Ісраель, проте щоразу громада опиралася його від'їзду, і лише вшосте це йому вдалося. Однак, захворівши в дорозі, він помер, не досягнувши Ерец-Ісраель. Як і народження, смерть раббі Яакова супроводжувалася чудовими знаменнями, і його могила в єгипетському Дамангурі, поблизу Олександрії, стала місцем паломництва.
Одним з онуків раббі Яакова був раббі Ісраель, відомий як Баба-Салі (арабською: "тато Ісраель"), який жив з 1951 року в Ерец-Ісраель, і також мав славу чудотворця. Його могила в місті Нетівот слугує місцем паломництва, розміри якого лише трохи поступаються традиційному паломництву на могили великих каббалістів і мудреців Талмуда раббі Шимона бар-Йохая на горі Мерон у Галілеї та раббі Меїра Баал ѓа-Нес (Чудотворця) у Тверії.
21 тевета 2194 року (1567 рік до н.е.) - День народження Шимона бен Яакова.
Шимон був другим сином нашого праотця Яакова і нашої праматері Леї та другим у загальному порядку народження дітей Яакова. Він народився 21 тевета (за іншими думками 28 тевета) через 9 років після прибуття Яакова в Харан.
Нащадки Шимона склали одне з поколінь Ізраїлю - покоління Шимона і під час поділу Ерец-Ісраель отримали наділ на південному заході країни (пустеля Негев) поряд із поколінням Йеѓуди. Вони вирізнялися запальною вдачею, і щоб вони не збиралися разом у великих кількостях, Всевишній вжив "превентивних заходів": нащадки Шимона стали бідняками або меламедами (вчителями) і змушені були розсіятися по всій країні в пошуках прожитку.
***
НАШИ ДАТЫ
15 тевета 5619 года (26 декабря 1942 года) — День рождения ребецн Стерны-Сары, супруги рабби Шолом Дов-Бера (ребе Рашаб).
Ребецн Стена-Сара родилась в Любавичах в семье рабби Йосефа-Ицхака из Овруча, сына третьего Любавического ребе Цемах Цедека и ребецн Ханы, дочери рабби Яакова-Исраэля из Черкасс (зятя Мителер ребе). Мужем ее был пятый Любавический ребе рабби Шолом-Дов-Бер (ребе Рашаб), а сыном — рабби Йосеф-Ицхак (шестой Любавический ребе, ребе Раяц).
17 тевета 5515 года (31 декабря 1754 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира рабби Аѓарона-Зейлига бен Йоэля Фейвуша.
Рабби Аѓарон так же известен как реб Ареле или Толдот Аѓарон (в ашкеназском произношении — Толдес-Арэн), по названию своей книги. Его последователи («зебры») носят халат из особой белой или серебряной ткани с черными или темно-синими полосами (за эти полосатые одежды хасиды реб Ареле и получили свое прозвище). Производят эту ткань только в Сирии и контрабандой доставляют в Восточный Иерусалим. Завершает наряд вайс-ярмулке — белая арабская вязаная ермолка с кисточкой в центре купола.
17 тевета 5601 года (10 января 1841 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Яакова бен Вольфа Кранца (Дубненский магид)
Рабби Яаков родился в 1740 году в местечке Здзенчёл (ныне Дятлово) неподалеку от Вильны (Вильнюс). Уже в детстве он выказывал большие способности и в 20 лет стал проповедником-даршаном в родном городе. Позже рабби Яаков начал странствовать по местечкам Польши и окончательно осел в Дубно. Рабби Яаков — проповедник из Дубно (Дубненский магид) — пользовался уважением самых крупных раввинов того времени, включая рабби Элияѓу из Вильно (Виленский гаон).
17 тевета 5687 года (22 декабря 1926 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Шмарии-Ноаха из Бобруйска.
Рабби Шмария-Ноах родился в Любавичах и был младшим сыном рабби Иеѓуды-Лейба (рабби Маѓариль), сына третьего Любавического ребе Цемах Цедека. После ухода дедушки из этого мира он вместе с отцом перебрался в местечко Копыс, где рабби Маѓариль стал главой копысских хасидов.
Рабби Шмария долгие годы руководил общиной в Бобруйске и организовал там хасидскую йешиву. Он был последним руководителем копысской ветви Хабада, и после его ухода из этого мира копысские хасиды присоединились к любавичской ветви.
18 тевета 4229 года (469 год) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Хуны бар Мар Зутры.
Отец персидского владыки Пероза Ездигерд II — приверженец зороастризма — всячески преследовал евреев, запретив, например, празднование шабата. Пероз пошел дальше — были упразднены еврейские суды, закрыты знаменитые академии в Суре и Пумбедите, а детей насильно отдавали на воспитание жрецам.
Кроме того по приказу Пероза в Пумбедите был убит рабби Хуна бар Мар Зутра (в истории известен как Хуна V) — экзиларх («Рейш галут» — «глава изгнания») вавилонских евреев. После смерти рабби Хуны должность экзиларха в течение некоторого времени оставалась незанятой.
18 тевета 5601 года (11 января 1841 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Цви-Элимелеха Шапиро из Динова.
Когда Цви-Элимелех был еще ребенком, его дядя — один из известнейших хасидских цадиков — рабби Элимелех из Лиженска, предсказал, что племянник станет великим мудрецом Торы.
Его предсказание сбылось — племянник стал известным еврейским ученым, прославившимся не только своими знаниями, но и необыкновенными трудолюбием и усидчивостью. Его учителями были такие известные хасидские цадики как рабби Хозе ми-Люблин («Слепой провидец из Люблина»), Кожинецкий магид и рабби Менахем-Мендл из Рыманува. Он жил и работал в Стрижове, Мункаче (Мукачево) и Динове и репутация чудотворца привлекала к нему тысячи последователей.
Перу рабби Цви-Элимелеха принадлежит множество книг, главная из которых — «Бней Иссахар» (название стало вторым именем автора). Кстати. Хозе ми-Люблин говорил, что рабби Цви-Элимелех является реинкарнацией величайших мудрецов Торы из колена Иссахара.
Его потомки стали основателями диновского, блажевского и мункачского хасидизма (сейчас все главы этих движений живут в Нью-Йорке).
19 тевета 5660 года(21 декабря 1899 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Ханоха-Ѓенделя Клуга — первого наставника йешивы «Томхей тмимим».
В первый раз рабби Ханох-Ѓендль Клуг появился в Любавичах еще в 1852 году, во время правления третьего Любавического ребе Цемах Цедека. Рабби Ханох-Ѓендль отличался необыкновенной аѓават исраэль (любовью к евреям) и поэтому именно ему в 1897 году было предложено стать наставником только-только открывшейся в Любавичах йешивы «Томхей тмимим».
20 тевета 4965 года (13 декабря 1204 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Моше бен Маймона (Рамбама).
Рабби Моше бен Маймон, также известный под акронимом Рамбам (на Западе его чаще называют «Маймонид» — «сын Маймона») родился в 1135 году в испанской Кордове. Он происходил из знатной и известной семьи, потомков царя Давида и составителя Талмуда рабби Йеѓуды ѓа-Наси.
Первым его учителем был отец, рабби Маймон, глава раввинского суда Кордовы и один из величайших законодателей своего времени. Когда Моше было 13 лет его семье пришлось бежать из Кордовы — город захватили исламские-фанатики Альмохады и всем немусульманам грозила смерть. Семь лет семья скиталась по Испании и наконец осела в городе Фес (Марокко). За это время рабби Моше успел написать несколько трудов — комментарии к Талмуду, трактат о еврейском календаре и т.д, но в 1165 году они покинули Фес, также принадлежавший Альмохадам, отправившись в Эрец-Исраэль, День отъезда из Феса, а также день, когда судно, на котором они плыли, спаслось от бури, отмечались потомками Маймона семейным постом, а день прибытия семьи в порт Акко стал праздником. Семья Маймонида совершила поездку по Эрец-Исраэль, а затем отбыла в Египет, где поселилась в Фостате (Старый Каир).
Младший брат — Давид бен Маймон — занимался торговлей драгоценными камнями и благодаря этому рабби Моше мог выполнять обязанности главы общины и заниматься литературной деятельностью. Однако во время одной из поездок его корабль потерпел крушение и Давид утонул (евреи, живущие в Индии, уверяют, что не утонул, а спасся и возглавил общину в Кочине), оставив жену и двоих детей. Семья была разорена, и Рамбаму пришлось искать пропитание сразу для двух семей. Он стал врачом и в конце концов был назначен одним из личных врачей самого султана Салладина (Салах-ад-Дина). Именно в эти годы, несмотря на свою загруженность он написал книги «Мишне Тора» («Повторение Закона») и «Море невухим» («Наставник колеблющихся»). Также его перу принадлежит множество других книг, в частности «Сефер ѓа-мицвот» («Книга заповедей»), где он систематизировал все 613 заповедей — 248 предписывающих и 365 запрещающих заповедей.
До конца жизни рабби Моше продолжал трудиться в качестве придворного врача и главы еврейской общины, ведя обширную переписку с общинами разных стран. Рамбам умер, оплакиваемый во всех частях еврейского мира, а его останки были перевезены в Эрец-Исраэль, в Тверию, и по сей день его могила остается объектом паломничества.
К 750-летию Рамбама в Израиле был основан кибуц Яд-Маймонид.
20 тевета 5244 года (19 декабря 1483 года) — Выход в свет первого печатного издания Талмуда.
В этот день в итальянском городе Сончино, в типографии «Бней Сончино» стараниями типографов Исраэля-Натана Сончино и его сына Йеѓошуа-Шмуэля, увидел свет первый из печатных томов Талмуда — трактат «Брахот».
20 тевета 5641 года (22 декабря 1880 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби рабби Яакова бен Масуда Абу-Хациры.
Рабби Яаков радился в 1808 году в марокканском городе Таббасамт. Его появление на свет окутано легендами (по одной из них в момент рождения ребенка весь дом озарился ярким светом). Он с детства прославился редкими способностями (сам рабби Яаков говорил, что к нему являлся пророк Элияѓу (Илья-пророк)), посвящая все свое время изучению Торы и Каббалы, и пренебрегая сном и пищей. Уже в молодости он стал главой еврейских общин провинции Тафиллалт и много времени отдавал благотворительности. Многочисленные чудеса прославили его среди всех евреев Северной Африки, а благочестие, моральные качества и глубокая скромность создали вокруг него ореол святости — его называли «Б‑жественным каббалистом» и «искусным чудотворцем».
Пять раз рабби Яаков намеревался отправиться в Эрец-Исраэль, однако каждый раз община противилась его отъезду и лишь на шестой раз это ему удалось. Однако, заболев в пути, он умер, не достигнув Эрец-Исраэль. Как и рождение, кончина рабби Яакова сопровождалась чудесными знамениями, и его могила в египетском Даманхуре, близ Александрии, стала местом паломничества.
Одним из внуков рабби Яакова был рабби Исраэль, известный как Баба-Сали (по-арабски: «папа Исраэль») живший с 1951 года в Эрец-Исраэль, и также слывший чудотворцем. Его могила в городе Нетивот служит местом паломничества, размеры которого лишь немногим уступают традиционному паломничеству на могилы великих каббалистов и мудрецов Талмуда рабби Шимона бар-Йохая на горе Мерон в Галилее и рабби Меира Баал ѓа-Нес (Чудотворца) в Тверии.
21 тевета 2194 года (1567 год до н.э.) — День рождения Шимона бен Яакова.
Шимон был вторым сыном нашего праотца Яакова и нашей праматери Леи и вторым в общем порядке рождения детей Яакова. Он родился 21 тевета (по другим мнениям 28 тевета) спустя 9 лет после прибытия Яакова в Харан.
Потомки Шимона составили одно из колен Израиля — колено Шимона и при разделе Эрец-Исраэль получили надел на юго-западе страны (пустыня Негев) рядом с коленом Йеѓуды. Они отличались вспыльчивым нравом, и чтобы они не собирались вместе в больших количествах, Всевышний предпринял «превентивные меры»: потомки Шимона стали бедняками или меламедами (учителями) и вынуждены были рассеяться по всей стране в поисках пропитания.