24 тевета 5573 року (9 січня 1812 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Шнеура-Залмана бен Боруха з Ляд (Алтер ребе).
Засновник руху Хабад Алтер ребе (також відомий як Баал ѓа-Танія, за назвою своєї головної праці - книги "Танія") 1812 року був змушений тікати з Ляд у зв'язку з початком наполеонівської навали. Через три місяці Алтер ребе і його супутники прибули в село Пена Курської області.
Жителі Пени (це було велике село, майже на 300 дворів, проте у зв'язку з початком війни багато будинків були порожніми) дали харчування і дрова всім прибулим, але в суворих зимових умовах здоров'я 68-річного Алтер ребе похитнулося, і 24 тевету, наприкінці суботи тижневої глави "Шмот", рабі Шнеур-Залман покинув цей світ.
Алтер ребе перевезли в місто Гадяч, де знаходилося найближче єврейське кладовище. Крім того, подейкують, що Алтер ребе просив поховати його саме в Гадячі, бо тамтешній цвинтар був місцем поховання багатьох ністарім - таємних праведників-кабалістів.
24 тевета 5597 року (1 січня 1837 року) - Землетрус у Цфаті.
Ця катастрофа спустошила північні райони Ізраїлю. У Цфаті загинуло 4000 євреїв, у Тверії - майже 1000. Багато хто з уцілілих, втративши дах над головою і заробіток, перебралися до Хеврона, де десятьма роками оселилися хасиди другого Любавицького ребе Мітелер ребе і була міцна громада.
25 тевета 3448 року (313 рік до н.е.) - Відвідування Єрусалима Олександром Македонським.
Цього дня відбулася знаменита зустріч Шимона ѓа-Цадика (праведника Шимона) і македонського правителя Олександра Великого.
Самаритяни, закляті вороги євреїв, переконали Олександра, що відмова євреїв встановити його зображення в Храмі є спробою бунту проти влади і що Храм необхідно зруйнувати. Первосвящеником (коѓен ѓа-гадоль) у ті роки був Шимон ѓа-Цадік, останній із мужів Великих Зборів, один із тих людей, хто разом із пророками Езрою і Нехемією відбудовував Храм і відроджував єврейське життя в Ерец-Ісраель.
Олександр на чолі війська рушив на Єрусалим. Раббі Шимон в одязі первосвященика, супроводжуваний делегацією видатних сановників, вирушив привітати царя. Дві групи рухалися назустріч одна одній цілу ніч і на світанку зустрілися. Побачивши первосвященика, Олександр зіскочив з коня і схилився перед ним, пояснивши оточенню, що перед боєм йому часто являлася схожа людина.
Первосвященик провів царя до Храму і пояснив, що іудаїзм забороняє встановлення в Храмі будь-яких зображень, і запропонував, як доказ відданості і для прославляння імені царя, називати всіх хлопчиків, що народяться у сім'ях єрусалимських священиків цьогоріч, - Олександрами (відтоді ім'я "Олександр" стало традиційним єврейським ім'ям).
25 тевета 5319 року (4 січня 1559 року) - Перша публікація книги "Хавот ѓа-левавот".
"Хавот ѓа-левавот" ("Обов'язки серця") - знаменитий трактат рабі Бах'ї бен Йосефа ібн Пакуда (рабейну Бегайє). Книга була написана арабською мовою і називалася "Кітаб ал-хідайя іла фараїд ал-кулуб" ("Книга повчань про обов'язки серця"), і її переклав івритом знаменитий перекладач Йеѓуда ібн Тібон, що справило значний вплив на всю подальшу літературу і поезію. Ну і, звичайно ж, книга "Ховот ѓа-левавот" століттями слугувала євреям практичним посібником у питаннях моральної поведінки.
27 тевета 5648 року (11 січня 1888 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Шимшона-Рафаеля Гірша.
Раббі Шимшон-Рафаель народився в Гамбурзі 1808 року і був головним рабином князівства Ольденбург, Емдена, Моравії та Австрійської Сілезії, Франкфурта-на-Майні. Під час революції 1848-49 рр. він був обраний до австрійського рейхстагу і став головою комітету по боротьбі за громадянські та політичні права євреїв Моравії.
Він жив у роки, коли ідеї руху "Просвітництва" та реформаторства, що закликали євреїв до асиміляції, дедалі сильніше опановували німецькими євреями. Спеціально для них раббі Гірш видав "19 листів про іудаїзм" і книжку "Хорев, Або етюди про обов'язки Ізраїлю в діаспорі", що роз'яснювали моральні принципи іудаїзму. Ці праці заклали основи неоортодоксальної течії в іудаїзмі.
У своїй діяльності раббі Гірш прагнув здійснити принцип Тора ім дерех-ерец, що став девізом очолюваної ним громади, - поєднання релігійних приписів з участю в житті навколишнього неєврейського суспільства.
28 тевета 3680 року (81 рік до н.е.) - Вигнання саддукеїв із Санѓедріна.
Раббі Шимону бен Шетаху вдалося вивести цдукім (саддукеїв) - послідовників секти, що заперечувала Усну Тору й авторитет мудреців, зі складу вищого єврейського законодавчого органу Санѓедріна. До певного моменту саддукеї становили в Санѓедріні більшість, проте рабі Шимону вдалося здобути перемогу за допомогою прушім (фарисеїв), які зберегли вірність Торі.
28 тевета 5640 року (12 січня 1880 року) - День народження ребецн Хани, матері Ребе.
Ребецн Хана народилася в Миколаєві, її батьком був рабин Миколаєва раббі Меїр-Шломо Яновський, а матір'ю - ребецн Рохл, дочка раббі Іцхака Пушніча, рабина міста Добрянка. У 1900 році вона вийшла заміж за раббі Леві-Іцхака Шнеєрсона, і 1902 року в них народився первісток Менахем-Мендл (наш нинішній Ребе).
***
НАШИ ДАТЫ
24 тевета 5573 года (9 января 1812 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Шнеура-Залмана бен Боруха из Ляд (Алтер ребе).
Основатель движения Хабад Алтер ребе (также известен как Баал ѓа-Тания, по названию своего главного труда — книги «Тания») в 1812 году был вынужден бежать из Ляд в связи с началом наполеоновского нашествия. Спустя три месяца Алтер ребе и его спутники прибыли в деревню Пена Курской области.
Жители Пены (это была большая деревня, почти в 300 дворов, однако в связи с началом войны многие дома пустовали) дали питание и дрова всем прибывшим, но в суровых зимних условиях здоровье 68-летнего Алтер ребе пошатнулось и 24 тевета, на исходе субботы недельной главы «Шмот», рабби Шнеур-Залман покинул этот мир.
Алтер ребе перевезли в город Гадяч, где находилось ближайшее еврейское кладбище. Кроме того, говорят, что Алтер ребе просил захоронить его именно в Гадяче, потому что тамошнее кладбище было местом погребения многих нистарим — тайных праведников-кабалистов.
24 тевета 5597 года (1 января 1837 года) — Землетрясение в Цфате.
Это катастрофа опустошила северные районы Израиля. В Цфате погибло 4000 евреев, в Тверии — почти 1000. Многие из уцелевших, лишившись крова и заработка, перебрались в Хеврон, где десятью годами поселились хасиды второго Любавического ребе Мителер ребе и имелась крепкая община.
25 тевета 3448 года(313 год до н.э.) — Посещение Иерусалима Александром Македонским.
В этот день произошла знаменитая встреча Шимона ѓа-Цадика (праведника Шимона) и македонского правителя Александра Великого.
Самаритяне, заклятые враги евреев, убедили Александра, что отказ евреев установить его изображение в Храме является попыткой бунта против власти и что Храм необходимо разрушить. Первосвященником (коѓен ѓа-гадоль) в те годы был Шимон ѓа-Цадик, последний из мужей Великого Собрания, один из тех людей, кто вместе с пророками Эзрой и Нехемией отстраивал Храм и возрождал еврейскую жизнь в Эрец-Исраэль.
Александр во главе войска двинулся на Иерусалим. Рабби Шимон в одеждах первосвященника, сопровождаемый делегацией видных сановников, отправился поприветствовать царя. Две группы двигались навстречу друг другу целую ночь и на рассвете встретились. Завидев первосвященника Александр соскочил с коня и склонился перед ним, пояснив окружающим, что перед боем ему часто являлся похожий человек.
Первосвященник провел царя в Храм и объяснил, что иудаизм запрещает установку в Храме каких-либо изображений, и предложил, как доказательство преданности и для прославления имени царя, называть всех мальчиков, которые родятся семьях иерусалимских священников в этом году — Александрами (с этого момента имя «Александр» стало традиционным еврейским именем).
25 тевета 5319 года (4 января 1559 года) — Первая публикация книги «Хавот ѓа-левавот».
«Хавот ѓа-левавот» («Обязанности сердца») — знаменитый трактат рабби Бахьи бен Йосефа ибн Пакуда (рабейну Бехайе). Книга была написана на арабском языке и называлась «Китаб ал-хидайя ила фараид ал-кулуб» («Книга наставлений об обязанностях сердца») и была переведена на иврит знаменитым переводчиком Йеѓудой ибн Тибоном, оказав значительное влияние на всю последующую литературу и поэзию. Ну и, конечно же, книга «Ховот ѓа-левавот» веками служила евреям практическим руководством в вопросах нравственного поведения.
27 тевета 5648 года (11 января 1888 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Шимшона-Рафаэля Гирша.
Рабби Шимшон-Рафаэль родился в Гамбурге в 1808 году и был главным раввином княжества Ольденбург, Эмдена, Моравии и Австрийской Силезии, Франкфурта-на-Майне. Во время революции 1848–49 гг. он был избран в австрийский рейхстаг и стал председателем комитета по борьбе за гражданские и политические права евреев Моравии.
Он жил в годы, когда идеи движение «Просвещения» и реформаторства, призывавшие евреев к ассимиляции все сильнее овладевали немецкими евреями. Специально для них рабби Гирш издал «19 писем об иудаизме» и книгу «Хорев, Или этюды об обязанностях Израиля в диаспоре», разъяснявшие моральные принципы иудаизма. Эти труды заложили основы неоортодоксального течения в иудаизме.
В своей деятельности рабби Гирш стремился осуществить ставший девизом возглавляемой им общины принцип Тора им дерех-эрец — сочетание религиозных предписаний с участием в жизни окружающего нееврейского общества.
28 тевета 3680 года (81 год до н.э.) — Изгнание саддукеев из Санѓедрина.
Рабби Шимону бен Шетаху удалось вывести цдуким (саддукеев) — последователей секты, отрицавшей Устную Тору и авторитет мудрецов, из состава высшего еврейского законодательного органа Санѓедрина. До определенного момента саддукеи составляли в Санѓедрине большинство, однако рабби Шимону удалось одержать победу при помощи прушим (фарисеев) сохранивших верность Торе.
28 тевета 5640 года (12 января 1880 года) — День рождения ребецн Ханы, матери Ребе.
Ребецн Хана родилась в Николаеве и ее отцом был раввин Николаева рабби Меир-Шломо Яновский, а матерью — ребецн Рохл, дочь рабби Ицхака Пушнича, раввина города Добрянка. В 1900 году она вышла замуж за рабби Леви-Ицхака Шнеерсона и в 1902 году у них родился первенец Менахем-Мендл (наш нынешний Ребе).