НАШІ ДАТИ
21 швата 5449 року (11 лютого 1689 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше бен Йонатана Галанте з Єрусалима (ѓа-Маген).
Раббі Моше Галанте II - автор книжок із Ѓалахи (єврейського законодавства) - "Корбан Хагіга" і "Елеф ѓа-Маген" (ця назва стала його власним ім'ям) - був визнаний найвидатнішим затоком Тори свого покоління. За рішенням мудреців його обрали головою рабинського суду в Єрусалимі. Його онуком був знаменитий рабі Йеѓуда-Ар'є-Лейб Алтер з Гура (так само відомий як рабі Сфат Емет), який присвятив дідові чимало хвалебних слів.
22 швата 5619 року (27 січня 1859 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Менахема-Мендела бен Лейбуша Моргенштерна з Коцка.
Раббі Менахем-Мендл народився в Польщі, в містечку Білгорай, неподалік від Любліна. Народжений у сім'ї затятого противника хасидизму раббі Лейбуша Моргенштерна, він захопився новим рухом і став учнем спершу рабі Яакова-Іцхака ѓа-Леві Горовиця ("ѓа-Хозе мі Люблін", "Провидець із Любліна"), потім Яакова-Іцхака бен Ашера з Пшисхи, а пізніше - рабі Симхі-Бунема з Пшисхи.
Раббі Менахем-Мендл був рабином у Томашуві-Любельському, а згодом переїхав до Коцька, ставши надалі відомим як Коцкер ребе. Ще в Томашуві навколо нього згуртувалася невеличка група прихильників, а в Коцьку в нього з'явилися вже тисячі учнів, найвідомішими з яких стали його шурин рабі Іцхак-Меїр Ротенберг Алтер ("Хідушей ѓа-Рім", засновник гурського хасидизму) та рабі Ханох-Енох з Александрова.
Останні 20 років життя ребе з Коцка провів у цілковитій самоті, у добровільній ізоляції від близьких та учнів. Він не залишив після себе якихось книжок чи рукописів (його висловлювання записано в книжці "Амод ѓа-Емет"), але пам'ять про нього лишилася в його учнях, адже ребе з Коцка вважається предтечею гурського хасидизму - одного з найпотужніших хасидських рухів.
22 швата 5748 року (10 лютого 1988 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Хаї-Мушки Шнеерсон, дружини Ребе.
Ребецн Хая-Мушка була другою дочкою попереднього Любавицького Ребе раббі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц). Вона вирізнялася високою вченістю в галузі Тори, гострим розумом. Навколишні дуже цінували її за тонке почуття гумору і тепле ставлення до всіх.
Ребецн Хая-Мушка пішла зі світу після нетривалої хвороби, і в проводах, які відбулися за кілька годин після її смерті, брали участь понад 15 тисяч осіб. Вона була похована поруч із могилою бабусі ребецн Стерни-Сари, навпроти могили батька ребе Раяца.
23 швата 2572 року (1188 рік до н.е.) - Війна проти коліна Біньяміна.
Цього дня об'єднані армії 11 колін Ізраїлю вступили в бій із людьми коліна Біньяміна. Причиною братовбивчої війни послужила позиція, зайнята біньямінітами у справі про "Наложницю з Гіви".
Тоді, після їхньої відмови видати винних, на шлюби між представниками коліна Біньяміна і решти колін Ізраїлю було накладено заборону, а між біньямінітами і почалися кровопролитні бої, після яких у коліні Біньяміна вціліло 600 (!) чоловіків. Остаточне примирення відбулося 15 ава, на честь чого і було засновано свято.
24 швата 3410 року (351 рік до н.е.) - Пророцтво Зхар'ї.
"У двадцять четвертий день одинадцятого місяця - це місяць шват, - у рік другий царювання Дар'явеша [Дарій II], було слово Г споднє до Зхар'ї, сина Берех'яѓу, сина Іддо, пророка, сказано: ...повернувся Я до Єрусалима з милосердям; дім Мій побудований буде в ньому" (Зхарья 1:7-16). У цьому пророцтві йдеться про відновлення зруйнованого Храму, що і сталося двома роками пізніше 3412 року.
24 швата 5648 року (6 лютого 1888 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Менухи-Рохл Слонім.
Ребецн Менуха-Рохл була донькою Мітелер ребе і ребецн Шейни і народилася 19 кисльова, у день звільнення з ув'язнення свого діда Алтер ребе (див. 19 кисльова, "Новий рік хасидизму"). Дівчинка отримала ім'я Менуха-Рохл ("Менуха" - "спокій", а Рохл - ім'я доньки Алтер ребе, яка померла в юності).
Ребецн Менуха-Рохл дуже хотіла жити в Ерец-Ісраель і 1845 року переїхала туди разом із чоловіком, рабі Яаковом-Кулі Слонімом, який був главою хасидів, які жили в Хевроні. Після того, як він пішов із цього світу, його вдова, що прославилася своєю скромністю, благочестям і знаннями, стала "матір'ю" хевронської хасидської громади.
25 швата 5643 року (2 лютого 1883 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Ісраеля бен Зеєва-Вольфа Липкіна Салантера.
Раббі Ісраель Ліпкін, відомий як рабі Ісраель Салантер (із Салант), народився в литовському містечку Жегори, у сім'ї відомого талмудиста раббі Зеєва-Вольфа бен Ар'є-Лейба Ліпкіна. З 12 років хлопчик навчався в містечку Саланти.
Раббі Салантер створив нове вчення, що отримало назву мусар ("етика"). У Вільно і Ковно (Вільнюс і Каунас) з'явилися спеціальні молитовні (мусар штибл), де рабі Салантер виголошував проповіді перед ремісниками і торговцями, закликаючи їх до покаяння і малюючи похмурі картини невідворотної відплати за будь-яку провину. На противагу хасидизму, який вчив, що служити Б гу слід з радісним почуттям, він бачив у веселощах і радості гріховну легковажність, але при цьому, будучи суворим аскетом, широко трактував принцип пікуах нефеш ("спасіння душі", тут - порушення заповіді, якщо це необхідно для порятунку життя). Так у Йом-Кіпур 5608 року (1848), коли у Вільно лютувала епідемія холери, він, виголосивши благословення, демонстративно одразу ж у синагозі взявся до трапези і закликав присутніх взяти з нього приклад, тому що, хоча цього дня приписано суворий піст, але збереження життя і здоров'я важливіше за будь-яку обрядовість.
Раббі Салантер жив у Парижі, Франкфурті-на-Майні, Клайпеді, читав лекції з іудаїзму студентам Кенігсберзького університету. Серед його учнів були знамениті рабини Моше-Іцхак Даршан (Кельмський маггід), Симха-Зісл Бройда та Іцхак Блазер.
Похований раббі Салантер у Кенігсберзі (нині Калінінград).
26 швата 5427 року (19 лютого 1667 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Давида бен Шмуеля ѓа-Леві (Таз).
Раббі Давид ѓа-Леві народився у Володимирі-Волинському та обіймав рабинські посади в різних містах, а потім оселився в Острозі, де був рабином, відкрив єшиву і написав свій коментар до головної збірки законів "Шулхан арух" - "Турей заѓав" ("Золоті стовпи"). Ця книга здобула йому славу одного з найбільших ѓалахістів (законодавців) свого часу, а її назва, як це часто буває, стала його другим ім'ям, тож тепер рабі Шмуель відомий нам як рабі Таз (акронім назви його книги).
Похований раббі Таз у Львові.
НАШИ ДАТЫ
21 швата 5449 года(11 февраля 1689 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Моше бен Йонатана Галанте из Иерусалима (ѓа-Маген).
Рабби Моше Галанте II — автор книг по Ѓалахе (еврейскому законодательству) — «Корбан Хагига» и «Элеф ѓа-Маген» (это название стало его собственным именем) был признан величайшим затоком Торы своего поколения. По решению мудрецов он был избран главой раввинского суда в Иерусалиме. Его внуком был знаменитый рабби Йеѓуда-Арье-Лейб Алтер из Гура (так же известный как рабби Сфат Эмет), посвятивший деду немало хвалебных слов.
22 швата 5619 года (27 января 1859 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Менахема-Мендела бен Лейбуша Моргенштерна из Коцка.
Рабби Менахем-Мендл родился в Польше, в местечке Билгорай, неподалеку от Люблина. Родившийся в семье ярого противника хасидизма рабби Лейбуша Моргенштерна, он увлекся новым движением и стал учеником сначала рабби Яакова-Ицхака ѓа-Леви Горовица («ѓа-Хозе ми Люблин», «Провидец из Люблина»), затем Яакова-Ицхака бен Ашера из Пшисхи, а позднее — рабби Симхи-Бунема из Пшисхи.
Рабби Менахем-Мендл был раввином в Томашуве-Любельском, а затем переехал в Коцк, став в дальнейшем известным как Коцкер ребе. Еще в Томашуве вокруг него сплотилась небольшая группа приверженцев, а в Коцке у него появились уже тысячи учеников, самыми известными из которых стали его шурин рабби Ицхак-Меир Ротенберг Алтер («Хидушей ѓа-Рим», основатель гурского хасидизма) и рабби Ханох-Энох из Александрова.
Последние 20 лет жизни ребе из Коцка провел в полном уединении, в добровольной изоляции от близких и учеников. Он не оставил после себя каких-либо книг или рукописей (его высказывания записаны в книге «Амод ѓа-Эмет»), но память о нем осталась в его учениках, ведь ребе из Коцка считается предтечей гурского хасидизма — одного из самых мощных хасидских движений.
22 швата 5748 года (10 февраля 1988 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) ребецн Хаи-Мушки Шнеерсон, жены Ребе.
Ребецн Хая-Мушка была второй дочерью предыдущего Любавичского Ребе рабби Йосефа-Ицхака (ребе Раяц). Она отличалась высокой ученостью в области Торы, острым умом. Окружающие очень ценили ее за тонкое чувство юмора и теплое отношение ко всем.
Ребецн Хая-Мушка ушла из мира после непродолжительной болезни и в проводах, которые состоялись через несколько часов после ее кончины, участвовало свыше 15 тысяч человек. Она была похоронена рядом с могилой бабушки ребецн Стерны-Сары, напротив могилы отца ребе Раяца.
23 швата 2572 года (1188 год до н.э.) — Война против колена Биньямина.
В этот день объединенные армии 11 колен Израиля вступили в бой с людьми колена Биньямина. Причиной братоубийственной войны послужила позиция, занятой биньяминитами в деле о «Наложнице из Гивы».
Тогда, после их отказа выдать виновных, на браки между представителями колена Биньямина и остальных колени Израиля был наложен запрет, а между биньяминитами и начались кровопролитные бои, после которых в колене Биньямина уцелело 600 (!) мужчин. Окончательное примирение состоялось 15 ава, в честь чего и был учрежден праздник.
24 швата 3410 года(351 год до н.э.) — Пророчество Зхарьи.
«В двадцать четвертый день одиннадцатого месяца – это месяц шват, – в год второй царствования Дарьявеша [Дарий II], было слово Г‑сподне к Зхарье, сыну Берэхьяѓу, сына Иддо, пророку, сказано: …возвратился Я к Иерусалиму с милосердием; дом Мой построен будет в нем» (Зхарья 1:7-16). В этом пророчестве говориться о восстановлении разрушенного Храма, что и произошло двумя года позже в 3412 году.
24 швата 5648 года (6 февраля 1888 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) ребецн Менухи-Рохл Слоним.
Ребецн Менуха-Рохл была дочерью Мителер ребе и ребецн Шейны и родилась 19 кислева, в день освобождения из заключения своего деда Алтер ребе (см. 19 кислева, «Новый год хасидизма»). Девочка получила имя Менуха-Рохл («Менуха» — «спокойствие», а Рохл — имя умершей в юности дочери Алтер ребе)
Ребецн Менуха-Рохл очень хотела жить в Эрец-Исраэль и в 1845 году переехала туда вместе с мужем, рабби Яаковом-Кули Слонимом, который был главой хасидов живущих в Хевроне. После того, как он ушел из этого мира, его вдова, прославившаяся своей скромностью, благочестием и знаниями, стала «матерью» хевронской хасидской общины.
25 швата 5643 года (2 февраля 1883) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Исраэля бен Зеева-Вольфа Липкина Салантера.
Рабби Исраэль Липкин, известный как рабби Исраэль Салантер (из Салант), родился в литовском местечке Жегоры, в семье известного талмудиста рабби Зеева-Вольфа бен Арье-Лейба Липкина. С 12 лет мальчик учился в местечке Саланты.
Рабби Салантер создал новое учение, получившее название мусар («этика»). В Вильно и Ковно (Вильнюс и Каунас) появились специальные молельни (мусар штибл), где рабби Салантер произносил проповеди перед ремесленниками и торговцами, призывая их к покаянию и рисуя мрачные картины неотвратимого возмездия за любую провинность. В противовес хасидизму, учившему, что служить Б‑гу надлежит с радостным чувством, он видел в веселье и радости греховное легкомыслие, но при этом, будучи суровым аскетом, широко трактовал принцип пикуах нефеш («спасение души; здесь — нарушение заповеди, если это необходимо для спасения жизни). Так в Йом-Кипур 5608 года (1848), когда в Вильно свирепствовала эпидемия холеры, он, произнеся благословение, демонстративно тут же в синагоге принялся за трапезу и призвал присутствующих последовать его примеру, потому что хотя в этот день предписан строжайший пост, но сохранение жизни и здоровья важнее любой обрядности.
Рабби Салантер жил в Париже, Франкфурте-на-Майне, Клайпеде, читал лекции по иудаизму студентам Кенигсбергского университета. Среди его учеников был знаменитые раввины Моше-Ицхак Даршан (Кельмский маггид), Симха-Зисл Бройда и Ицхак Блазер.
Похоронен рабби Салантер в Кенигсберге (ныне Калининград).
26 швата 5427 года (19 февраля 1667 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Давида бен Шмуэля ѓа-Леви (Таз).
Рабби Давид ѓа-Леви родился во Владимире-Волынском и занимал раввинские должности в разных городах, а затем поселился в Остроге, где был раввином, открыл йешиву и написал свой комментарий к главному сборнику законов «Шулхан арух» — «Турей заѓав» («Золотые столбы»). Эта книга снискала ему славу одного из крупнейших ѓалахистов (законодателей) своего времени, а ее название, как это часто бывает, стало его вторым именем, так что теперь рабби Шмуэль известен нам как рабби Таз (акроним названия его книги).
Похоронен рабби Таз во Львове.