НАШІ ДАТИ
28 швата приблизно 3627 року (134 рік до н.е.) - Зняття облоги з Єрусалима.
Цього дня сирійський правитель Антіох V відступив від обложеного Єрусалима, відмовившись від задуму зруйнувати місто. За часів Хашмонеїв цей день було оголошено святковим.
1 адара 2448 року (1313 рік до н.е.) - Дев'ята єгипетська страта - темрява єгипетська.
Темрява була дев'ятою за рахунком стратою, яку Всевишній обрушив на єгиптян, які відмовлялися відпустити синів Ізраїлю з рабства. Цього дня щільна темрява накрила землю. "Не бачили один одного, і не вставав ніхто з місця свого три дні" (Бо 10:23). До Виходу з Єгипту залишилося 6 тижнів.
1 адара 4924 року (27 січня 1164 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама бен Меїра Ібн Езри.
Єврейський поет, граматик, філософ, коментатор Тори, астроном і лікар раббі Авраѓам Ібн Езра народився 1089 року в іспанській Туделі, навчався в Кордові й товаришував із великим поетом і коментатором Тори раби Йеѓудою Ѓалеві. 1140 року раббі Авраѓам покинув Іспанію і наступні роки його життя пройшли в мандрах Францією, Провансом та Італією (він навіть відвідав Лондон). У ці роки раббі Авраѓам Ібн Езра написав більшість зі своїх 108 творів. Припускають, що він написав коментарі до всіх книг ТАНАХа (Біблії), хоча до нас дійшли лише окремі їхні частини. Його коментарі набули широкої популярності і вивчалися майже нарівні з коментарями Раші (раббі Шломо-Іцхакі, найбільший коментатор Тори, див. 29 тамуза).
Авторитет раббі Авраѓама в царині граматики був настільки великий, що тривалий час його навіть вважали одним з основоположників граматики мови іврит.
1 адара приблизно 5423 року (8 лютого 1663 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Шабтая бен Меїра ѓа-Коѓена Каца (Шах).
Раббі Шабтай бен Меїр відомий також як "Шах", за акронімом назви його книжки "Сіфтей коѓен" ("Вуста священика") - коментарем до "Йоре деа", одного з розділів законодавчого кодексу "Шулхан арух". Одночасно з надрукованою в Кракові "Сіфтей коѓен" у Любліні виходить друком ще один коментар до "Йоре деа" - "Турей заѓав" рабі Шмуеля ѓа-Леві (раббі Таз, див. 26 швата). Дві ці праці отримали високі оцінки сучасників і посіли належне місце в єврейській історії.
3 адара 3412 року (349 рік до н.е.) - Завершено будівництво Другого Храму.
Святкування, присвячені завершенню будівництва Другого Храму, розпочалися цього дня. Храм звели євреї, які повернулися з вавилонського вигнання, в Єрусалимі, на тому самому місці, де стояв Перший Храм. Керував будівництвом пророк Езра (див. 9 тевета).
3 адара-II 5372 року (6 лютого 1612 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мордехая Бен Авраѓама Яфе (Бааль ѓа-Левушим)
Раббі Мордехай народився в Празі, але навчався в тодішньому центрі єврейської Європи - у Польщі. Його вчителями були великі рабі Шломо Лур'є (Маѓаршал) з Любліна і рабі Моше Іссерлес (Рамо) з Кракова.
Раббі Мордехай був рабином Гродно і Любліна, а коли великий празький рабин, творець Голема, рабині Єгуда-Ліва бен Бецалель (Маѓараль, див. 18 елула) перебрався до Познані, то він очолив громаду рідного міста. Утім, потім Маѓараль повернувся до Праги, а раббі Мордехай очолив громаду... Познані.
Найбільшу популярність раббі Мордегаю принесла книжка "Левуш Малхут" ("Царське вбрання"), що її було написано як додаток до книжок "Шулхан арух" і "Мапа" ("Шулхан арух" ("Накритий стіл") - законодавча збірка, складена раббі Йосефом Каро. "Мапа" ("Скатертина") - складений раббі Моше Іссерлесом додаток до "Шулхан аруха", що враховує звичаї європейських євреїв). За її назвою раббі Мордехай став відомий як "Бааль ѓа-Левушим".
4 адара 5067 року (6 лютого 1307 року) - Із в'язниці звільнено тіло раббі Меїра з Ротенбурга.
Раббі Меїр бен Барух, відомий як Маѓарам, був неперевершеним авторитетом для європейських євреїв.
Після сходження 1286 року на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни було накладено додатковий податок, який одночасно змінював статус німецького єврейства і перетворював їх і все їхнє майно на особисту власність імператора. Відповіддю на це був масовий вихід євреїв з Німеччини. Очільником результату став раббі Меїр, якого пізніше заарештували (див. 5 тамуза) і ув'язнили в тюрмі ельзаського містечка Ензісхейм. Імператор розраховував, що, бажаючи викупити главу покоління, євреї погодяться на сплату податку, але сам Раббі Меїр заборонив цей крок (у Талмуді сказано, що якщо за полоненого просять суму, яка значно перевищує розумні межі, то викуповувати полоненого не можна, щоб не спокушати викрадача легким заробітком, а за Маѓарама просили мільйон (!) марок). Раббі Меїр помер в ув'язненні 1293 року, але його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї викупили їх за велику суму (комерсант р. Александер-Зіскінд Вімпфен віддав на це всі свої статки). Похований раббі Меїр у Вормсі.
4 адара 5556 року (13 лютого 1796 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Лейба Сореса.
Раббі Лейб Сорес (тобто "син Сари") був учнем засновника хасидизму, раббі Ісраеля Баал Шем-Това, та його учня - рабі Дов-Бера, Міжерицького магіда. Він народився в місті Рівне 17 тамуза 1730 року, і коли йому виповнилося 13 років, раббі Баал Шем-Тов оголосив, що юнак отримав до бар-міцви незвичайний подарунок - ібур (додаткову частинку душі) відомого кабаліста рабі Хаїма бен Атара, який покинув цей світ двома днями раніше (див. 15 тамуза).
Раббі Лейб бродив із містечка в містечко, збираючи гроші для викупу євреїв, які потрапили в полон або взяті в заручники. Розповідають, що раббі Лейб був ністаром - прихованим праведником, який таємно допомагав євреям, що потрапляли в біду. Так це чи ні - достеменно невідомо (а інакше, який же він прихований, цей ністар?), але щоразу, коли євреї Польщі або Галичини потребували допомоги, Баал Шем-Тов відправляв у дорогу свого учня - раббі Лейба.
НАШИ ДАТЫ
28 швата приблизительно 3627 года (134 год до н.э.) — Снятие осады с Иерусалима.
В этот день сирийский правитель Антиох V отступил от осажденного Иерусалима, отказавшись от замысла разрушить город. Во времена Хашмонеев этот день был объявлен праздничным.
1 адара 2448 года (1313 год до н.э.) — Девятая египетская казнь — тьма египетская.
Тьма была девятой по счету казнью, которую Всевышний обрушил на египтян, отказывавшихся отпустить сынов Израиля из рабства. В этот день плотная тьма накрыла землю. «Не видели друг друга, и не вставал никто с места своего три дня» (Бо 10:23). До Исхода из Египта осталось 6 недель.
1 адара 4924 года (27 января 1164 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Авраѓама бен Меира Ибн Эзры.
Еврейский поэт, грамматик, философ, комментатор Торы, астроном и врач рабби Авраѓам Ибн Эзра родился в 1089 году в испанской Туделе, учился в Кордове и дружил с великим поэтом и комментатором Торы рабби Йеѓудой Ѓалеви. В 1140 году рабби Авраѓам покинул Испанию и последующие годы его жизни прошли в странствиях по Франции, Провансу и Италии (он даже посетил Лондон). В эти годы рабби Авраѓам Ибн Эзра написал большинство из своих 108 сочинений. Предполагается, что он написал комментарии ко всем книгам ТАНАХа (Библии), хотя до нас дошли лишь отдельные их части. Его комментарии приобрели широчайшую известность и изучались почти наравне с комментариями Раши (рабби Шломо-Ицхаки, величайший комментатор Торы, см. 29 тамуза).
Авторитет рабби Авраѓама в области грамматики был столь велик, что долгое время он даже считался одним из основоположников грамматики языка иврит.
1 адара примерно 5423 года (8 февраля 1663 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Шабтая бен Меира ѓа-Коѓена Каца (Шах).
Рабби Шабтай бен Меир известен также как «Шах», по акрониму названия его книги «Сифтей коѓен» («Уста священника») — комментарию к «Йоре деа», одному из разделов законодательного кодекса «Шулхан арух». Одновременно с напечатанной в Кракове «Сифтей коѓен» в Люблине выходит в свет еще один комментарий к «Йоре деа» — «Турей заѓав» рабби Шмуэля ѓа-Леви (рабби Таз, см. 26 швата). Два этих труда получили высокие оценки современников и заняли подобающее место в еврейской истории.
3 адара 3412 года (349 год до н.э.) — Завершено строительство Второго Храма.
Празднества, посвященные завершению строительства Второго Храма, начались в этот день. Храм был возведен вернувшимися из вавилонского изгнания евреями в Иерусалиме, на том самом месте, где стоял Первый Храм. Руководил строительством пророк Эзра (см. 9 тевета).
3 адара-II 5372 года (6 февраля 1612 года ) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Мордехая Бен Авраѓама Яфе (Бааль ѓа-Левушим)
Рабби Мордехай родился в Праге, но учился в тогдашнем центре еврейской Европы — в Польше. Его учителями были великие рабби Шломо Лурье (Маѓаршал) из Люблина и рабби Моше Иссерлес (Рамо) из Кракова.
Рабби Мордехай был раввином Гродно и Люблина, а когда великий пражский раввин, создатель Голема рабби Йегуда-Лива бен Бецалель (Маѓараль, см. 18 элула) перебрался в Познань, то он возглавил общину родного города. Впрочем, потом Маѓараль вернулся в Прагу, а рабби Мордехай возглавил общину… Познани.
Наибольшую известность рабби Мордехаю принесла книга «Левуш Малхут» («Царское одеяние»), которая была написана как дополнение к книгам «Шулхан арух» и «Мапа» («Шулхан арух» («Накрытый стол») — законодательный сборник, составленный рабби Йосефом Каро. «Мапа» («Скатерть») — составленное рабби Моше Иссерлесом дополнение к «Шулхан аруху», учитывающее обычаи европейских евреев). По ее названию рабби Мордехай стал известен как «Бааль ѓа-Левушим».
4 адара 5067 года(6 февраля 1307 года) — Из темницы освобождено тело рабби Меира из Ротенбурга.
Рабби Меир бен Барух, известный как Маѓарам был непревзойденным авторитетом для европейских евреев.
После восшествия в 1286 году на германский престол Рудольфа I Габсбурга на евреев страны был наложен дополнительный налог, одновременно менявший статус немецкого еврейства, и превращавший их и все их имущество в личную собственность императора. Ответом на это был массовый исход евреев из Германии. Вождем исхода стал рабби Меир, который позже был арестован (см. 5 тамуза) и заточен в тюрьму эльзасского городка Энзисхейм. Император рассчитывал, что, желая выкупить главу поколения, евреи согласиться на уплату налога, но сам рабби Меир запретил этот делать (в Талмуде сказано, что если за пленника просят сумму, намного превышающую разумные пределы, то выкупать пленника нельзя, чтобы не соблазнять похитителя легким заработком, а за Маѓарама просили миллион (!) марок). Рабби Меир умер в заточении в 1293 году, но его останки не выдавали для погребения вплоть до 1307 года, когда евреи выкупили их за большую сумму (коммерсант р. Александр-Зискинд Вимпфен отдал на это все свое состояние). Похоронен рабби Меир в Вормсе.
4 адара 5556 года (13 февраля 1796 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Лейба Сореса.
Рабби Лейб Сорес (т.е. «сын Сары») был учеником основателя хасидизма рабби Исраэля Баал Шем-Това и его ученика — рабби Дов-Бера, Межеричского магида. Он родился в городе Ровно 17 тамуза в 1730 году и когда ему исполнилось 13 лет рабби Баал Шем-Тов объявил, что юноша получил к бар-мицве необычный подарок — ибур (дополнительную частичку души) известного каббалиста рабби Хаима бен Атара, покинувшего этот мир двумя днями раньше (см. 15 тамуза).
Рабби Лейб бродил из местечка в местечко, занимаясь сбором денег для выкупа евреев, попавших в плен или взятых в заложники. Рассказывают, что рабби Лейб был нистаром — скрытым праведником, тайно помогавшим евреям, попадающим в беду. Так это или нет — точно неизвестно (а иначе, какой же он скрытый, этот нистар?), но всякий раз, когда евреям Польши или Галиции требовалась помощь, Баал Шем-Тов отправлял в дорогу своего ученика — рабби Лейба.