5 адара приблизно 5540 року (11 лютого 1780 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Амрама бен Дивана.
Раббі Амрам народився в Єрусалимі й 1763 року вирушив із Хеврона в Марокко, щоб зібрати гроші для відкриття єшиви в Ізраїлі. Оселившись у містечку Вазан, він відкрив там єшиву і незабаром у нього з'явилося безліч учнів. Через десять років раббі Амрам вирушив назад, в Ерец-Ісраель, але його перебування там було недовгим, тому що одного разу, переодягнувшись в арабський одяг, раббі зайшов до Махпели (печера в Хевроні, де поховані наші праотці), щоб там помолитися. У ті роки євреям було заборонено молитися в Махпелі, і місцеві жителі донесли про це владі, тож раббі Амраму і його синові Хаїму довелося тікати з Ерец-Ісраель.
Повернувшись до Марокко, вони вирішили об'їхати країну, але незабаром після від'їзду раббі Хаїм смертельно захворів, і тоді раббі Амрам звернувся до Всевишнього з проханням узяти його життя замість життя сина. Всевишній прислухався до слів мудреця і праведника - його син одужав, а сам раббі незабаром покинув цей світ.
6 адара 5627 року (11 лютого 1867 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Менахема-Мендела, сина ребе Маѓараша.
Молодший син четвертого Любавицького ребе, ребе Маѓараша, народився за пів року після того, як з цього світу пішов його дідусь, третій Любавицький ребе, рабі Менахем-Мендел (ребе Цемах-Цедек), і його назвали на його честь.
Раббі Менахем-Мендл багато допомагав своєму старшому братові - раббі Шолом-Дов-Беру (майбутньому п'ятому Любавицькому ребе) в його роботі і часто їздив як представник громади до столиці. Також він був першим перекладачем книги "Танія" російською мовою.
Через важке фінансове становище раббі Менахему-Менделу довелося прокинути Росію і переселитися до Франції, і все його подальше життя пройшло в цій країні. Пішов раббі Менахем-Мендл із цього світу на Корсиці, але за 15 років його перепоховали в Ерец-Ісраель, у місті Цфат (за свідченням людей, які займалися цим, тіло раббі Менахема-Мендела збереглося в цілковитій недоторканності).
6 адара 5749 року (11 лютого 1989 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Шмар'яґу Гурарье.
Раббі Шмар'яѓу був зятем шостого Любавицького ребе рабі Йосефа-Іцхака й одним із найближчих помічників його, а потім і нашого Ребе. До останнього дня раббі Шмар'яѓу очолював мережу розташованих у всьому світі єшив "Томхей тмімім".
7 адара-I 2368 року (1393 року до н.е.) - День народження Моше-рабейну (Мойсея).
Моше-рабейну (Мойсей, наш учитель) був третьою дитиною Раббі Амрама, глави племені Леві і ребецн Йохевед. Його братом був Аѓарон, який став потім першим первосвящеником і прабатьком коѓенів, а сестрою - Мір'ям, найвидатніша з жінок пророчиць. Сам Моше, який визволив євреїв з єгипетського рабства, був найбільшим пророком у світі (тобто володів пророчим даром максимального ступеню) і водночас, як написано в наших святих книгах, "найскромнішою людиною у світі".
7 адара-I 2488 року (1273 рік до н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Моше-рабейну.
Моше привів народ до кордону Землі Ізраїлю і підніс 515 молитов, щоб Творець дозволив йому ввести євреїв у цю землю. Однак доля розпорядилася інакше. Моше "приклався до предків своїх на горі Нево", причому його похованням опікувався сам Всевишній, тож "місце поховання його невідоме донині". День відходу з цього світу Моше став неофіційним святом працівників похоронного братства "Хевра кадиша" (судіть самі - єврей помер, був похований за всіма правилами, а працівники "Хевра кадиша" відпочивали!)
9 адара-II 5700 року (351 рік до н.е.) - (18 лютого 1940 року) - Шостий Любавчіскій ребе раббі Йосеф-Іцхак прибув до США.
Насправді судно, на борту якого перебував раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц), який дивом вислизнув від нацистів, ошвартувалося в нью-йоркській гавані ще 17 лютого, о 18-й годині вечора, але, згідно із законом, пасажирам судна, що прибуло до Нью-Йорка після 16-ї години, не дозволялося спускатися на берег до ранку наступного дня.
Наступного дня тисячі людей, представники всіх американських єврейських організацій і навіть посланці мера прийшли в порт для того, щоб зустріти ребе Раяца.
10 адара-II 5700 року (19 лютого 1940 року) - Початок занять в американській єшиві "Томхей Тмімім".
У день приїзду раббі Йосефа-Іцхака до США він оголосив про заснування тут єшиви "Томхей-Тмімім", сказавши: "Ми, що перебувають тут, - точніше сказати, - занесені сюди, - занесені сюди для роботи із самопожертвою, - для того, щоб зробити Америку місцем Тори. ... За деякий час єшива "Томхей Тмімім" буде найбільшою єшивою, і її учні осяють єврейські домівки та піднесуть дух місцевих рабинів, щоб ті віддали себе поширенню Тори".
І справді, за короткий час єшива "Томхей-Тмімім" перетворилася на найбільшу єшиву США.
11 адара 5566 року (1 березня 1806 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Хаїма-Йосефа-Давида бен Іцхака-Зрах'ї Азулая.
Раббі Йосеф-Давид Азулай (відомий нам під акронімом Хіда, причому ім'я "Гаїм" ("життя") йому додали пізніше, у дні небезпечної хвороби) народився 1724 року в Єрусалимі й був одним із найближчих учнів знаменитого рабі Гаїма бен Атара (Ор ѓа-Гаїм, див. 15 тамузу), а після його відходу з цього світу продовжив навчання в рабі Сар-Шалома Шарабі (див. 10 швата).
У 1753 році раббі Хіда несподівано покинув Ерец-Ісраель. Розповідають, що причиною цього була спільна молитва раббі Сар-Шалома і його учнів: раббі Хіда і раббі Хаїма Делароза. Намагаючись вплинути на Небесний суд, вони три дні постили, а потім, піднявшись на дах єшиви, занурилися в молитви. Під час молитви їм було відкрито, що хоча час Визволення ще не настав, їхня спільна молитва все ж таки здатна привести Мошиаха, але з катастрофічними для всього Всесвіту наслідками. Щоб цього не сталося, на вимогу Небесного суду їм слід було розлучитися, і один із них повинен був негайно покинути Ерец-Ісраель. Жереб випав на раббі Хіда.
Деякий час раббі Хіда був головним рабином Каїра, але більшу частину життя він провів у подорожах різними країнами як посланець єврейських громад Ерец-Ісраель. У 1806 році, перебуваючи в італійському місті Ліворно, раббі Хіда покинув цей світ. 1960 року його останки було перевезено з Ліворно до Єрусалима, і місцем його спочинку став цвинтар на горі Гар ѓа-Менухот в Єрусалимі.
11 адара приблизно 5460-80 року (початок XVIII століття) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Еліезера-Ліпи Вайсблюма.
Раббі Еліезер і його дружина Мірл були відомі своєю доброчесністю і милосердям. У них було семеро синів, двоє з яких здобули величезну популярність у єврейському світі - рабі Мешулам-Зуся з Аніполя (див. 2 швата) і рабі Елімелех із Ліженська (див. 21 адара).
11 адара 5583 року (19 лютого 1823 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) одного з великих мудреців свого покоління, рабі Мордехая Познера, брата засновника руху Хабад, рабі Шнеура-Залмана з Ляд (Алтер ребе).
НАШИ ДАТЫ
5 адара приблизительно 5540 года(11 февраля 1780 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Амрама бен Дивана.
Рабби Амрам родился в Иерусалиме и в 1763 году отправился из Хеврона в Марокко, чтобы собрать деньги для открытия йешивы в Израиле. Поселившись в городке Вазан он открыл там йешиву и в скором времени у него оказалось множество учеников. Спустя десять лет рабби Амрам отправился назад, в Эрец-Исраэль, но его пребывание там было недолгим, т.к. однажды, переодевшись в арабскую одежду, рабби зашел в Махпелу (пещера в Хевроне, где похоронены наши праотцы), чтобы там помолиться. В те годы евреям было запрещено молиться в Махпеле и местные жители донесли об этом властям, поэтому рабби Амраму и его сыну Хаиму пришлось бежать из Эрец-Исраэль.
Вернувшись в Марокко они решили объехать страну, но вскоре после отъезда рабби Хаим смертельно заболел и тогда рабби Амрам обратился к Всевышнему с просьбой взять его жизнь взамен жизни сына. Всевышний прислушался к словам мудреца и праведника — его сын выздоровел, а сам рабби вскоре покинул этот мир.
6 адара 5627 года (11 февраля 1867 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Менахема-Мендела, сына ребе Маѓараша.
Младший сын четвертого Любавичского ребе, ребе Маѓараша родился спустя полгода после ухода из этого мира своего дедушки, третьего Любавического ребе рабби Менахема-Мендела (ребе Цемах-Цедек) и был назван в его честь.
Рабби Менахем-Мендл много помогал своему старшему брату — рабби Шолом-Дов-Беру (будущему пятому Любавическому ребе) в его работе и часто ездил в качестве представителя общины в столицу. Также он был первым переводчиком книги «Тания» на русский язык.
Из-за тяжелого финансового положения рабби Менахему-Менделу пришлось прокинуть Россию и переселиться во Францию и вся его последующая жизнь прошла в этой стране. Ушел рабби Менахем-Мендл из этого мира на Корсике, но спустя 15 лет он был перезахоронен в Эрец-Исраэль, в городе Цфат (по свидетельству людей, занимавшихся этим, тело рабби Менахема-Мендела сохранилось в полной неприкосновенности).
6 адара 5749 года (11 февраля 1989 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Шмарьяѓу Гурарье.
Рабби Шмарьяѓу был зятем шестого Любавического ребе рабби Йосефа-Ицхака и одним из ближайших помощников его, а затем и нашего Ребе. До последнего дня рабби Шмарьяѓу возглавлял сеть расположенных во всем миру йешив «Томхей тмимим».
7 адара-I 2368 года (1393 года до н.э.) — День рождение Моше-рабейну (Моисея).
Моше-рабейну (Моисей, наш учитель) был третьим ребенком рабби Амрама, главы колена Леви и ребецн Йохевед. Его братом был Аѓарон, ставший затем первым первосвященником и прародителем коѓенов, а сестрой — Мирьям, величайшая из женщин пророчиц. Сам Моше, освободивший евреев из египетского рабства был величайшим пророком в мире (т. е обладал пророческим даром максимальной степени) и при этом, как пишется в наших святых книгах «самым скромным человеком в мире».
7 адара-I 2488 года (1273 год до н.э.) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) Моше-рабейну.
Моше привел народ к границе Земли Израиля и вознес 515 молитв, чтобы Создатель разрешил ему ввести евреев в эту землю. Однако судьба распорядилась иначе. Моше «приложился к предкам своим на горе Нево», причем его погребением занимался сам Всевышний, так что «место захоронения его неизвестно по сей день». День ухода из этого мира Моше стал неофициальным праздником работников погребального братства «Хевра кадиша» (судите сами — еврей умер, был похоронен по всем правилам, а работники «Хевра кадиша» отдыхали!)
9 адара-II 5700 года (351 год до н.э.) — (18 февраля 1940 года) — Шестой Любавчиский ребе рабби Йосеф-Ицхак прибыл в США.
На самом деле судно, на борту которого находился чудом ускользнувший от нацистов рабби Йосеф-Ицхак (ребе Раяц) ошвартовалось в нью-йоркской гавани еще 17 февраля, в 18 часов вечера, но по закону, пассажирам судна, прибывшего в Нью-Йорк после 16 часов, не разрешалось спускаться на берег до утра следующего дня.
На следующий день тысячи людей, представители всех американских еврейских организаций и даже посланцы мэра пришли в порт для того, чтобы встретить ребе Раяца.
10 адара-II 5700 года (19 февраля 1940 года) — Начало занятий в американской йешиве «Томхей Тмимим».
В день приезда рабби Йосефа-Ицхака в США он объявил об основании здесь йешивы «Томхей-Тмимим», сказав: «Мы, пребывающие здесь, — точнее сказать, — занесенные сюда, — занесены сюда для работы с самопожертвованием, — для того, чтобы сделать Америку местом Торы. … Через некоторое время йешива «Томхей Тмимим» будет самой большой йешивой и ее ученики осветят еврейские дома и поднимут дух местных раввинов для того, чтобы те отдали себя распространению Торы».
И действительно, за короткое время йешива «Томхей-Тмимим» превратилась в самую большую йешиву США.
11 адара 5566 года (1 марта 1806 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Хаима-Йосефа-Давида бен Ицхака-Зрахьи Азулая.
Рабби Йосеф-Давид Азулай (известный нам под акронимом Хида, причем имя «Хаим» («жизнь») ему добавили позже, в дни опасной болезни) родился в 1724 году в Иерусалиме и был одним из ближайших учеников знаменитого рабби Хаима бен Атара (Ор ѓа-Хаим, см. 15 тамуза), а после его ухода из этого мира продолжил обучение у рабби Сар-Шалома Шараби (см. 10 швата).
В 1753 году рабби Хида неожиданно покинул Эрец-исраэль. Рассказывают, что причиной этому была совместная молитва рабби Сар-Шалома и его учеников: рабби Хида и рабби Хаима Делароза. Пытаясь воздействовать на Небесный суд они три дня постились, а затем поднявшись на крышу йешивы погрузились в молитвы. Во время молитвы им было открыто, что хотя время Избавления еще не наступило, их совместная молитва все-таки способна привести Мошиаха, но с катастрофическими для всей Вселенной последствиями. Чтобы этого не случилось, по требованию Небесного суда им следовало разлучиться и одни из них долен был немедленно покинуть Эрец-Исраэль. Жребий пал на рабби Хида.
Некоторое время рабби Хида был главным раввином Каира, но большую часть жизни он провел в путешествиях по разным странам в качестве посланца еврейских общин Эрец-Исраэль. В 1806 году, находясь в итальянском городе Ливорно рабби Хида покинул этот мир. В 1960 году его останки были перевезены из Ливорно в Иерусалим и местом его упокоения стало кладбище на горе Гар ѓа-Менухот в Иерусалиме.
11 адара приблизительно 5460-80 года (начало XVIII века) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) рабби Элиэзера-Липы Вайсблюма.
Рабби Элиэзер и его супруга Мирл были известны своей добродетельностью и милосердием. У них было семеро сыновей, двое из получили огромную известность в еврейском мире — рабби Мешулам-Зуся из Аниполя (см. 2 швата) и рабби Элимелех из Лиженска (см. 21 адара).
11 адара 5583 года (19 февраля 1823 года) — Йорцайт (годовщина ухода из этого мира) одного из великих мудрецов своего поколения, рабби Мордехая Познера, брата основателя движения Хабад рабби Шнеура-Залмана из Ляд (Алтер ребе).