ЄВРЕЙСЬКІ ІНСТРУКЦІЇ
ЛАГ БО-ОЙМЕР
"Лаг" - це дві єврейські літери "ламед" і "гімель", чия гіматрія становить 33, тобто Лаг бо-Оймер просто-напросто 33-й день рахунку омера. Свято відзначають на згадку про закінчення цього дня епідемії, що забрала життя 24 000 учнів раббі Аківи.
Але чим таке важливе для нас це закінчення епідемії, що його відзначають як свято? Судіть самі:
а) раббі Аківа був найвидатнішим законодавцем, главою покоління, а отже, його учні були людьми, що становили інтелектуальну еліту народу;
б) у ті роки знання передавали від учителя до учня в усній формі, ба більше, Усну Тору було заборонено записувати;
в) крім епідемії, в Ерец-Ісраель лютували і римляни, які знищували всіх, хто не бажав відступати від релігії батьків і навчав їй інших;
г) п'ятеро вцілілих учнів раббі Аківи написали перші книжки з Каббали та поклали початок запису Талмуда (це та сама Усна Тора, яку вирішено було таки-так записати, оскільки виникла реальна небезпека її знищення і забуття);
З огляду на все вищевикладене стає зрозумілою наша скорбота за загиблими і радість з приводу закінчення епідемії.
Другий привід для радості - відхід цього дня з нашого світу видатного каббаліста раббі Шимона бар Йохая (до речі, одного з п'яти вцілілих учнів раббі Аківи). Раббі Шимон написав книгу "Зоѓар" - першу і головну працю з Каббали і взагалі користувався (та й користується зараз) величезним авторитетом у нашому народі.
З боку радість у день смерті такого а гройсе праведника виглядає трохи недоречною, але таким було його бажання. У день свого відходу з цього світу, раббі Шимон зібрав учнів і оголосив, що сьогодні він йде з життя. Але оскільки саме сьогодні він досяг найвищої сходинки у своєму навчанні й пізнанні світу (а прожив він 120 років і осягнув ой як багато), то він, раббі Шимон, наказує учням щорічно цього дня влаштовувати урочистості й запалювати багаття. Тож, радіючи в цей день, ми всього лише виконуємо прохання дуже хорошої людини і радіємо її успіхам у праці та навчанні.
В Ізраїлі заведено вирушати на гору Мерон (поруч із Цфатом), де похований раббі Шимон бар-Йохай, і запалювати там величезні багаття, а також співати-танцювати-і веселитися в міру свого здоров'я. Ті, хто не їде на гору Мерон, запалюють багаття в іншому місці (аби пожежники не були проти) і теж радіють. Також існує традиція влаштовувати в ці дні святкові дитячі паради (за ініціативою Ребе в них брали участь діти з організації "Цівос ѓа-Шем") і проводити серед дітей змагання зі стрільби з лука, на згадку про війни, що вирували в ті роки, з римлянами.