"Я вірю".
Надруковано книгу спогадів рабина Аѓарона Хазана.
Сама по собі ця книга - історія звичайної єврейської сім'ї (незвичайної, щоправда, тим, що сім'ї, воістину героїчними зусиллями, вдалося залишитися єврейською в Радянському Союзі).
Спогади були спочатку опубліковані англійською мовою, але тепер вони перекладені російською, ставши доступними і російськомовним читачам. Нехитрі, але правдиві історії відкривають читачам маловідомі сторінки історії, приховані за "залізною завісою". Маловідомі - бо частина читачів виросла у світі, де єврейство не переслідували, і про таких людей там майже не було відомо (більшість американських євреїв узагалі вважали радянських євреїв зниклими або загубленими, як десять колін). А інша частина тих, хто читатиме цю книжку, виросла в сім’ях з того самого Союзу, де єврейство переслідували так сильно, що про таких людей там теж майже нічого не знали.
У будь-якому разі, де б не ріс читач, історія людей, які хотіли і зуміли зберегти своє єврейство всупереч усім обставинам, буде йому дуже цікава і корисна.
P.S. Для одеської єврейської громади ця книга примітна ще двома обставинами.
По-перше, рав Аѓарон Хазан - дідусь нашої ребецн Хаї Вольф (і тут ми бачимо, що його зусилля зі збереження єврейства не минули марно, а його онуки й онучки йдуть тією самою дорогою, зберігаючи своє єврейство і допомагаючи в цьому іншим).
А по-друге, книга перекладена секретарем громади Марьяною Оськиною а відредагована та зверстана редактором одеської єврейської газети "Хабад Шомрей Шабос" Цві-Гіршем Бліндером! Тож, якщо у вас виникнуть якісь запитання щодо прочитаного - і ребецн Хая, і Цві-Гірш із задоволенням вам дадуть відповідь і підкажуть.
P.P.S. До речі, раніше Цві-Гірш вже робив переклад з англійської підручника єврейської історії "Наш народ" рава Ойєрбаха і перекладав з ідиш спогади ребецн Хани Шнеєрсон (мами нашого Ребе) і рава Боруха-Мордехая Ліфшица, які ми також радимо вам прочитати.
