22 сівана 2447 року (1312 рік до н.е.) - Мірьям вилучають із табору.
Старша сестра Моше-рабейну і первосвященика Аѓарона Мір'ям (див. 10 нісана) після того, як погано відгукнулася про Моше (безпідставно), була вражена хворобою цараат (нагадувала нинішню проказу і надсилалася Всевишнім як покарання за лихослів'я). Кожну людину, у якої з'являлися ознаки цараат, видаляли з табору на сім днів. Не уникла подібної долі й Мірьям.
23 сівана 2964 року (797 рік до н.е.) - Цар Єровам заборонив жителям Ізраїльського царства відвідування Єрусалима.
Після відходу з цього світу царя Шломо Йеровам Бен Нават із коліна Менаше підбив представників десяти колін Ізраїлевих на бунт проти сина Шлом - нового царя Реховама. Ерец-Ісраель розділили на дві частини - Північне (Ізраїльське царство) зі столицею в Шомроні та царем Єровамом і Південне (Юдейське), зі столицею в Єрусалимі та царем Реховамом.
Столиця Юдейського царства Єрусалим залишався духовним і релігійним центром єврейського народу і євреї Ізраїлю тричі на рік, на Песах, Шавуот і Суккот, приходили туди для звершення жертвоприношень. Йеровам побачив у цьому загрозу незалежності своєї держави, і цього дня на дорогах встановили блокпости, які не пропускали паломників. А як заміну Храму Йеровам встановив на півдні та півночі країни два литих зображення тельців (зроблених, як і в попередньому випадку (див. 16 тамуза), із золота).
Блокпости проіснували 223 роки, поки останній цар Ізраїлю Йошеа бен Елла не ліквідував їх (див. 15 ава).
23 сівана 3404 року (357 рік до н.е.) - Нейтралізовано указ Амана.
Навіть після того, як Амана стратили, ініційований ним указ про "остаточне вирішення єврейського питання" продовжував діяти", і всі зусилля Естер і Моредхая щодо його скасування були безуспішними, адже в Древній Персії царський указ зворотної сили не мав (як сформулював сам цар Ахашверош: "усе, що написано від імені царя й скріплене царською печаткою, не може бути скасовано").
Але цього дня було підписано указ, що давав євреям право самозахисту і наказував їм вбивати всякого, хто підніметься проти них. Указ був розісланий по всіх 127 провінціях імперії і фактично нейтралізував дію указу Амана.
25 сивана 3448 року (313 рік до н.е.) - Перемога євреїв у диспуті, влаштованому Олександром Македонським.
У талмудичному трактаті "Тааніт" розповідається, що цього дня єврейські мудреці були визнані переможцями в диспуті, організованому Олександром Македонським. Опонентами нашим виступали єгипетські жерці, служителі місцевих кнанейських (хананейських) і арабських язичницьких (до появи ісламу залишалося 900 з гаком років) культів.
25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) первосвященика Ішмаеля бен Еліші.
Талмуд розповідає про незвичайну красу раббі Ішмаеля і навіть зараховує його до числа семи найкрасивіших чоловіків світу, але більшості з нас він відомий як автор 13 правил тлумачення тори (правила наведені в сідуре (збірці молитов), які євреї повторюють щоранку).
У Талмуді розповідається, що римський імператор, який свого часу цікавився Торою, покликав до себе десятьох найбільших єврейських мудреців того часу і запитав їх: "Яке покарання належить тому, хто викрадає людей?". "Смертна кара" відповіли мудреці. "Ну а раз так, то вам доведеться понести покарання за гріх десяти братів, які продали Йосефа в рабство. Відтоді не було рівних синам Яакова, але ви перебуваєте на одному рівні з ними і повинні понести покарання за їхній гріх".
Мудреці випросили відтермінування вироку на три дні, і на прохання раббі Нехуніі Бен ѓа-Кани раббі Ішмаель, який володів таємницею імені Б га (Шем ѓа-Мефораш), вознісся на небо, де ангел повідомив йому, що їхню мученицьку смерть зумовлено Всевишнім. Дочка римського імператора, вражена красою раббі Ішмаеля, спробувала зберегти його життя, але батько відповів відмовою, мовляв, закон суворий, але це закон. І тоді донька попросила здерти шкіру з обличчя раббі Ішмаеля за його життя, щоб зберегти таку красу. Побажання "доброї" дівчини було виконано і раббі Ішмаель прийняв мученицьку смерть, ставши одним із "десяти мучеників" (асар харугот малкус).
25 сівана 3875 року(115 рік н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) заступника первосвященика - раббі Ханіни бен Доса.
Третім зі страчених цього дня мудреців був заступник персов'ященика раббі Ханіна бен Доса.
26 сівана 3875 року (115 рік н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) рабина Хананьї бен Традьона.
Раббі Хананья жив у Сіхіні, де очолював єшиву і бейс-дін (єврейський суд). Його сестрою була мудра жінка Брурія - дружина раббі Меїра Баал ѓа Нес (див. 14 іяра), єдина згадана на ім'я в Талмуді, жінка.
Раббі Хананья був єдиним страченим цього дня, і оскільки йому закидали за провину навчання Торі, то кат, обгорнувши його тіло сувоєм Тори, і підпалив. Для того, щоб продовжити муки раббі Хананьї, лиходії обклали ділянку серця шматками вовни, змоченими у воді. Коли полум'я охопило тіло мудреця, його учні закричали: "Раббі, що ви бачите?" І мудрець відповів: "Я бачу сувій, охоплений вогнем, і букви, що злітають у небеса".
26 сівана приблизно 3800-3850 рік (I століття н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Йонатана бен Узіеля.
Раббі Йонатан був одним з учнів раббі Гілеля. У Талмуді йдеться про те, що в Гіллеля було 80 учнів, 30 з яких були гідні того, щоб на них спочивала Шхіна (Бжественна присутність) як на Моше-рабейну, 30 гідні того, щоб заради них, як заради Єѓошуа бін Нуна, зупинилося сонце, і ще 20 були людьми середніх обдарувань. Найбільшим із них був раббі Йонатан бен Узіель - коли він вчив Тору, птахи, що пролітали над ним, падали, обпалені полум'ям, наймолодшим з учнів був раббі Йоханан бен Заккай.
Раббі Йонатан переклав Тору і книги пророків арамейською мовою (загальнопоширена мова того часу). У Талмуді сказано, що він мав намір перевезти на арамейську мову і третю частину Танаху - Писання, проте голос із небес сказав "Досить".
Раббі Йонатан похований в Ерец-Ісраель, у Галілеї, поруч із селищем Міцпе-Амука. Народна традиція вважає, що молитви Всевишньому про пошук для себе пари особливо ефективні біля могили рабі Йонатана бен Узіеля.
28 сівана 5701 року (23 червня 1941 року) - раббі Менахем-Мендл Шнеерсон (майбутній Ребе) і його дружина ребецн Хая-Мушка прибули до США.
Перед початком Другої світової війни сім'я майбутнього Ребе жила у Франції, проте 1940 року країна була окупована нацистами і залишатися там було неможливо.
Ребе Раяц (раббі Йосеф-Іцхак), який жив у США, витратив чимало сил, щоб домогтися для Менахема-Мендла і його дружини дозволу на виїзд із Франції та на в'їзд до Сполучених Штатів. Його було отримано тільки влітку 1941 року.
Шлях до США був нелегким, і пролягав через Іспанію та Португалію. 23 червня 1941 року сім'я Шнеерсон прибула до США. У Європі вже другий день тривала Велика Вітчизняна Війна.