27 кислєва 1656 року (2105 рік до н.е.) - Припинилася злива, що стала причиною Всесвітнього Потопу.
Дощ, що йшов сорок днів і ночей, повністю покрив поверхню Землі. 27 кислєва вона припинилася, проте до завершення потопу залишався ще цілий рік.
27 кислєва 5561 року (14 грудня 1800 року) - Звільнення Алтер ребе з його другого ув'язнення.
За два місяці цього ув'язнення Алтер-ребе допитували понад 20 разів. Допитували чиновники різного рангу, і навіть сам імператор Павло. 27 кислєва Алтер ребе дозволили переселитися на приватну квартиру, не залишаючи при цьому Петербурга.
27 кислєва 5578 року (6 грудня 1817 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Хаїма з Чернівців.
Раббі Хаїм Тірар народився 1760 року в галицькому містечку Бучач (приблизно через сто років там народився нобелівський лауреат з літератури Шмуель-Йосеф Агнон). Його вчителями були відомі хасидські цадики рабі Шмельке з Нікольсбурга (див. 2 іяра) і рабі Іхіель-Міхл зі Злочева (див. 25 елула), а також сам рабі Дов-Бер (Межерічський магід).
Раббі Хаїм був рабином у Могильові, Ботичанах, Кишиневі та Чернівцях. Тутешню громаду він очолював 18 років і набув популярності як раби Хаїм Чернівецьер. Утім, ще більше він відомий як раббі Беер Маїм Гаїм (за ім'ям однієї зі своїх книжок). Пошана, якою він був оточений у Чернівцях, була настільки великою, що довгі роки після його відходу з посади чернівецького рабина це місце залишалося вакантним.
У 1807 році раббі Хаїм залишив свою посаду і його місцезнаходження до 1813 року було невідоме. У 1813 році раббі Хаїм разом зі своїми учнями переїхав в Ерец-Ісраль, у місто каббалістів Цфат, де і провів останні роки життя.
1 тевета 3432 року (434 рік до н.е.) - царя Юдеї Єхонію вавилоняни відправили у вигнання.
Разом із царем у вигнання вирушили всі єрусалимські ремісники, а також найкращі люди міста, його захисники і мудреці. Висилка найкращих із найкращих негативно позначилася на тих, хто залишився в Ерец-Ісраель, проте євреї, вигнані до Вавилона, зуміли підготувати там ґрунт для повноцінного єврейського життя, і коли після руйнування Першого Храму, до Вавилону потрапили десятки й сотні тисяч полонених євреїв, вони виявили там цілком налагоджене єврейське життя.
1 тевета 3504 року (362 рік до н.е.) - Естер стає царицею.
Ось що пишеться з цього приводу в Сувої Естер: "І взята була Естер до царя Ахашвероша в царський дім його в десятому місяці, тобто в місяці теветі, на сьомому році його царювання. І полюбив цар Естер більше за всіх дружин, і здобула вона його прихильність і прихильність більше за всіх дівчат, і поклав він царський вінець на голову її, і зробив її царицею замість Вашті" (Сувій Естер 2:16-17).
Шість років потому, саме високе становище Естер допомогло єврейському народові під час пуримських подій 13 і 14 адара.
1 тевета 5535 року (4 грудня 1774 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу раббі Масуда Рефоеля Альфасі.
Раббі Масуд жив у марокканському місті Фес і одного чудового дня, вирішивши вирушити до Святої Землі, приєднався до каравану купців і рушив на схід. За кілька днів, коли вони перебували посеред пустелі, раббі Масуд заявив, що скоро настане шабат і, незважаючи на вмовляння супутників, відмовився рухатися далі.
Завантаживши речі, раббі окреслив коло і сів у його центр. Незабаром з'явився лев, який сів неподалік від кола і взявся уважно дивитися на раббі Масуда, однак той не звертав на нього уваги, а молився, трапезував і навчався, як і належить у суботу...
Після закінчення шабату лев не втік і Раббі Масуд, нав'ючивши на царя звірів речі, та осідлавши його, рушив до Тунісу, в'їхавши в місто верхи на леві. Місцева єврейська громада потребувала нового вчителя, тож, коли за кілька днів до міста прибув караван, у якому раніше мандрував рабі Масуд, він, незважаючи на всі умовляння колишніх попутників, відмовився продовжити мандрівку та залишився в Тунісі. Саме тут раббі Масуд Альфасі створив свою знамениту єшиву.
2 тевета 5317 року (29 грудня 1856 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Яакова-Кулі Слоніма.
Батько раббі Яакова, раббі Залман Рейзліс, був один із найвидатніших учнів Алтер ребе, але його теща, ребецн Рейзл зі Шклова - поважна і шанована жінка, була запеклою противницею Алтер ребе. Коли їй стало відомо, що два її зяті (в т.ч. і раббі Залман) стали хасидами, вона почала щосили переслідувати їх.
Утім, коли її дочка (дружина раббі Залмана) мала народжувати і її життя опинилося в небезпеці, ребецн Рейзл звернулася по благословення (браху) саме до Алтер ребе. Ребе погодився дати браху, якщо жінка припинить переслідувати своїх зятів. Та пообіцяла, і в її доньки народився син, названий Яаков-Кулі.
Дружиною раббі Яакова була ребецн Менуха-Рохл, дочка Мітелер ребе (онука Алтер ребе). 1844 року вони переїхали на Святу землю, у місто Хеврон, де раббі Яаков очолив громаду міста.
Похований раббі Яаков на Оливній горі в Єрусалимі.
2 тевета 5700 року (14 грудня 1939 року) - Шостий Любавицький ребе, раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) вирвався з окупованої Польщі.
У вересні 1939 року почалася Друга світова війна, і ребе Раяц, залишивши Отвоцьк, прибув до Варшави. Звідти він мав намір перебратися до Риги, але воєнний стан змусив його затриматися на три місяці (див. 21 елула).
До цього часу США ще не брали участі у війні, і Німеччина прагнула підтримувати з ними мирні відносини, тому зусилля з визволення ребе спрямовували через німецьке представництво у США. Німецькі офіцери кілька разів відвідували будинок, де переховувався ребе, але, мешканці будинку відповідали, що такий тут не проживає. Для чого шукають ребе Раяца стало відомо лише через кілька днів.
Шлях до Латвії лежав через Берлін і, щоб уникнути нападу німців на людей з бородами і пейсами, один єврей, який служив у німецькій армії в роки Першої світової війни, вбрався в німецьку форму, вдягнувся в усі медалі та відзнаки, які отримав, і вирушив у якості супроводжуючого.
У Берліні ребе з сім'єю провели шабат, а наступного дня представники Латвії відвезли їх до Риги.
4 тевета 5640 року (19 грудня 1879 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Хаїма-Шнеура-Залмана з Ляд.
Раббі Хаїм-Шнеур-Залман (також відомий під акронімом Рахшаз) був третім сином третього Лббавицького ребе Цемах-Цедека. Він народився в Любавичах за рік після того, як пішов із цього світу його прадідусь - Алтер ребе, і був названий на його честь (додаткове ім'я Хаїм він отримав у дитинстві, під час хвороби).
Після відходу з життя його батька, ребе Цемах-Цедека, він ще три роки залишався в Любавичах, після чого переїхав до Ляд, де став главою Лядської гілки хабадського хасидизму і залишався ним 11 років.