1 адара 2448 року (1313 рік до н.е.) - Дев'ята єгипетська страта - темрява єгипетська.
Темрява була дев'ятою за рахунком стратою, яку Всевишній обрушив на єгиптян, які відмовлялися відпустити синів Ізраїлю з рабства. Цього дня щільна темрява накрила землю. "Не бачили один одного, і не вставав ніхто з місця свого три дні" (Бо 10:23). До Виходу з Єгипту залишилося 6 тижнів.
1 адара 4924 року (27 січня 1164 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама бен Меїра Ібн Езри.
Єврейський поет, граматик, філософ, коментатор Тори, астроном і лікар раббі Авраѓам Ібн Езра народився 1089 року в іспанській Туделі, навчався в Кордові й товаришував із великим поетом і коментатором Тори раби Йеѓудою Ѓалеві. 1140 року раббі Авраѓам покинув Іспанію і наступні роки його життя пройшли в мандрах Францією, Провансом та Італією (він навіть відвідав Лондон). У ці роки раббі Авраѓам Ібн Езра написав більшість зі своїх 108 творів. Припускають, що він написав коментарі до всіх книг ТАНАХу (Біблії), хоча до нас дійшли лише окремі їхні частини. Його коментарі набули широкої популярності і вивчалися майже нарівні з коментарями Раші (раббі Шломо-Іцхакі, найбільший коментатор Тори).
Авторитет раббі Авраѓама в царині граматики був настільки великий, що тривалий час його навіть вважали одним з основоположників граматики мови іврит.
1 адара приблизно 5423 року (8 лютого 1663 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Шабтая бен Меїра ѓа-Коѓена Каца (Шах).
Раббі Шабтай бен Меїр відомий також як "Шах", за акронімом назви його книжки "Сіфтей коѓен" ("Вуста священика") - коментарем до "Йоре деа", одного з розділів законодавчого кодексу "Шулхан арух". Одночасно з надрукованою в Кракові "Сіфтей коѓен" у Любліні виходить друком ще один коментар до "Йоре деа" - "Турей заѓав" рабі Шмуеля Шмуеля ѓа-Леві (рабі Таз). Дві ці праці отримали високі оцінки сучасників і посіли належне місце в єврейській історії.
3 адара 3412 року (349 рік до н.е.) - Завершено будівництво Другого Храму.
Святкування, присвячені завершенню будівництва Другого Храму, розпочалися цього дня. Храм звели євреї, які повернулися з вавилонського вигнання, в Єрусалимі, на тому самому місці, де стояв Перший Храм. Керував будівництвом пророк Езра.
3 адара-II 5372 року (6 лютого 1612 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мордехая Бен Авраѓама Яфе (Бааль ѓа-Левушим)
Раббі Мордехай народився в Празі, але навчався в тодішньому центрі єврейської Європи - у Польщі. Його вчителями були великі рабі Шломо Лур'є (Маѓаршал) з Любліна і рабі Моше Іссерлес (Рамо) з Кракова.
Раббі Мордехай був рабином Гродно і Любліна, а коли великий празький рабин, творець Голема, рабині Єгуда-Ліва бен Бецалель (Маѓараль) перебрався до Познані, то він очолив громаду рідного міста. Утім, потім Маѓараль повернувся до Праги, а раббі Мордехай очолив громаду... Познані.
Найбільшу популярність раббі Мордегаю принесла книжка "Левуш Малхут" ("Царське вбрання"), що її було написано як додаток до книжок "Шулхан арух" і "Мапа" ("Шулхан арух" ("Накритий стіл") - законодавча збірка, складена раббі Йосефом Каро. "Мапа" ("Скатертина") - складений раббі Моше Іссерлесом додаток до "Шулхан аруха", що враховує звичаї європейських євреїв). За її назвою раббі Мордехай став відомий як "Бааль ѓа-Левушим".
4 адара 5067 року (6 лютого 1307 року) - Із в'язниці звільнено тіло раббі Меїра з Ротенбурга.
Раббі Меїр бен Барух, відомий як Маѓарам, був неперевершеним авторитетом для європейських євреїв.
Після сходження 1286 року на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни було накладено додатковий податок, який одночасно змінював статус німецького єврейства і перетворював їх і все їхнє майно на особисту власність імператора. Відповіддю на це був масовий вихід євреїв з Німеччини. Очільником результату став раббі Меїр, якого пізніше заарештували і заточили у в'язницю ельзаського містечка Ензісхейм. Імператор розраховував, що, бажаючи викупити главу покоління, євреї погодяться на сплату податку, але сам Раббі Меїр заборонив цей крок (у Талмуді сказано, що якщо за полоненого просять суму, що значно перевищує розумні межі, то викуповувати полоненого не можна, щоб не спокушати викрадача легким заробітком, а за Маѓарама просили мільйон (!) марок). Раббі Меїр помер в ув'язненні 1293 року, але його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї викупили їх за велику суму (комерсант р. Александер-Зіскінд Вімпфен віддав на це всі свої статки). Похований раббі Меїр у Вормсі.
4 адара 5556 року (13 лютого 1796 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Лейба Сореса.
Раббі Лейб Сорес (тобто "син Сари") був учнем засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това та його учня - рабі Дов-Бера, Міжерицького магіда. Він народився в місті Рівне 17 тамуза 1730 року, і коли йому виповнилося 13 років, раббі Баал Шем-Тов оголосив, що юнак отримав до бар-міцви незвичайний подарунок - ібур (додаткову частинку душі) відомого кабаліста рабі Хаїма бен Атара, який покинув цей світ двома днями раніше.
Раббі Лейб блукав із містечка в містечко, займаючись збором грошей для викупу євреїв, які потрапили в полон або взяті в заручники. Розповідають, що раббі Лейб був ністаром - прихованим праведником, який таємно допомагав євреям, що потрапляли в біду. Так це чи ні - достеменно невідомо (а інакше, який же він прихований, цей ністар?), але щоразу, коли євреї Польщі або Галичини потребували допомоги, Баал Шем-Тов відправляв у дорогу свого учня - раббі Лейба.
5 адара приблизно 5540 року (11 лютого 1780 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Амрама бен Дивана.
Раббі Амрам народився в Єрусалимі й 1763 року вирушив із Хеврона в Марокко, щоб зібрати гроші для відкриття єшиви в Ізраїлі. Оселившись у містечку Вазан, він відкрив там єшиву і незабаром у нього з'явилося безліч учнів. Через десять років раббі Амрам вирушив назад, в Ерец-Ісраель, але його перебування там було недовгим, тому що одного разу, переодягнувшись в арабський одяг, раббі зайшов до Махпели (печера в Хевроні, де поховані наші праотці), щоб там помолитися. У ті роки євреям було заборонено молитися в Махпелі, і місцеві жителі донесли про це владі, тож раббі Амраму і його синові Хаїму довелося тікати з Ерец-Ісраель.
Повернувшись до Марокко, вони вирішили об'їхати країну, але незабаром після від'їзду раббі Хаїм смертельно захворів і тоді раббі Амрам звернувся до Всевишнього з проханням узяти його життя натомість життя сина. Всевишній прислухався до слів мудреця і праведника - його син одужав, а сам раббі незабаром покинув цей світ.