21 адара 5546 року (21 березня 1786 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Елімелеха Вайсблюма (Елімелеха з Ліженська).
У раббі Еліезера-Ліпи і його дружини Мірл було семеро синів, двоє з яких стали учнями Межеричського магіда раббі Дов-Бера, і прославилися в сотнях і тисячах хасидських історій. Раббі Елімелеха інколи називають раббі Ноам Елімелех, за ім'ям книжки, написаної ним, однак для більшості з нас він насамперед рабі Елімелех із Лиженська, брат раббі Зусі з Аніполя.
Ще за життя Магіда раббі Елімелех і раббі Зуся роз'їжджали Польщею, поширюючи хасидизм, але після відходу з цього світу рабі Дов-Бера вони полишили мандри. Раббі Елімелех повернувся до рідного Лиженська, що став центром польського хасидизму, а рабі Зуся оселився у волинському містечку Аніполь, де поховали їхнього вчителя.
Учнями раббі Елімелеха були такі хасидські цадики, як раббі Авраѓам-Йеѓошуа Єґешель з Апти (Опатува, Аптер ребе), раббі Яаков-Іцхак ѓа-Леві Горовіц ("ѓа-Хозе мі Люблін"), раббі Клонімус-Калман ѓа-Леві Епштейн із Кракова (раббі Маор Ва-Шемеш), раббі Нафталі-Цві з Ропшица, раббі Менахем-Мендл із Риманува, раббі Моше-Лейб із Сасова.
Розповідають, що одного разу, сидячи за трапезою зі своїми учнями, раббі Елімелех незграбним рухом перекинув поставлену перед ним супницю. Супницю ще двічі наповнювали, але щоразу її вміст опинявся на столі. Після третього разу юний Менахем-Мендл (майбутній раббі Менахем-Мендл з Риманува), котрий був особливо духовно близький до наставника, злякано вигукнув: "Ребе, якщо вони дізнаються, нас усіх можуть стратити!". Дехто з учнів розсміявся, але раббі Елімелех заспокоїв його, сказавши: "Вони не дізнаються".
Пізніше з'ясувалося, що у Відні цього дня і цієї години імператор мав підписати указ, спрямований проти євреїв. Імператор тричі тягнувся за пером і тричі чорнильниця перекидалася, заливаючи папери. І тоді імператор відклав указ, сказавши царедворцям: "Я не буду це підписувати. Очевидно, у вищих сферах не бажають, щоб це здійснилося"
23 адара 2448 року (1312 рік до н.е.) - Переносний Храм (Мішкан) зібрано вперше. Початок "Семи підготовчих днів"
Євреї розпочали будівництво Мішкана (Переносного Храму, який був схожий на намет прямокутної форми) 11 тишрея 2448 року, через 6 місяців після Виходу з Єгипту, 3 місяці від часу отримання Тори на горі Синай і 80 днів від часу створення Золотого Тельця.
Виготовлення храмового начиння, полотнищ і елементів тривало 74 дні й було завершено 25 кислєва, однак лише трьома місяцями пізніше, 23 адара, Моше-рабейну отримав від Всевишнього у4азаніє розпочати складання-розбирання Мішкана. Почався семиденний "тренувальний" період, коли з 23 по 29 адара намет зводили вранці і розбирали ввечері. Всі ці дні Моше-рабейну виконував функції первосвященика і лише потім помазав на цю посаду Аѓарона і 4 його синів.
Після закінчення "тренувань" 1 нісана Мішкан було споруджено остаточно (насправді, коли за вказівкою Всевишнього євреї переходили з місця на місце, Мішкан розбирали і також переміщали на нове місце, від чого він і отримав назву Переносного).
23 адара 5626 року (10 березня 1866 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Іцхака-Меїра бен Ісраеля Ротенберга (Алтера з Гур-Кальвар'ї).
Засновник гурської хасидської династії раббі Іцхак-Меїр Ротенберг (відомий як раббі Хідушей ѓа-Рім, на ім'я своєї книги. Ѓа-Рім - абревіатура слів "ѓа-рав Іцхак-Меїр" - "учитель Іцхак-Меїр") був прямим нащадком знаменитого духовного лідера євреїв середньовічної Німеччини, рабина Меїра бен Баруха (Маѓарама) з Ротенбурга.
Раббі Іцхак-Меїр був учнем рабі Ісраеля Офтшейна (Кожницький Магід) і рабі Симхі-Бунема з Пшисхи, а потім став одним із духовних лідерів євреїв Польщі. Після того, як Хідушей ѓа-Рім відмовився виконати "прохання" російської влади і закликати євреїв Варшави відмовитися від єврейського одягу, його заарештували, але через масове невдоволення варшавян його звільнили. Щоб не привертати уваги влади, раббі Іцхак-Меїр Ротенберг змінив своє відоме прізвище на Алтер і перебрався з Варшави спочатку до містечка Новідвор, а потім до Гур-Кальвар'ї.
13 синів раббі Іцхака-Меїра померли в дитинстві або молодості, і його наступником став онук - раббі Йеѓуда-Ар'є-Лейб Алтер, відомий також як раббі Сфат Емет (також за назвою своєї книги).
24 адара 5577 року (17 березня 1817 року) - Олександр I забороняє криваві наклепи.
Цього дня царським указом було оголошено, що звинувачення євреїв у використанні крові християнських дітей для приготування маци, звинувачення, що приводило впродовж століть до загибелі євреїв, є неправдою, але сто років по тому антисеміти спробували відродити кривавий наклеп, ініціювавши так звану "справу Бейліса".
25 адара 3364 року (397 рік до н.е.) - Смерть вавилонського правителя Навуходоносора.
Цього дня помер Навуходоносор (на івриті - Навухаднецар, вавилоняни звали його Набукудуріуссур), правитель Вавилонської імперії, який 26 шістьма роками раніше захопив Єрусалим і зруйнував Перший Храм.
25 адара 5525 року (18 березня 1765 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама-Гершона Кутовера, шурина раббі Баал Шем-Това.
Ще живучи в містечку Окуп, раббі Ісраель Баал Шем-Тов став членом таємної спілки каббалістів-ністарим (тобто "прихованих праведників). Тоді йому було 14 років, але вже до 18 років він відігравав помітну роль серед ністарім, хоча зовні нічим не вирізнявся з-поміж інших євреїв. Досягнувши 18-річчя, раббі Ісраель вирушив у Броди, де заробляв навчанням маленьких дітей. Потім він одружився з донькою купця, раббі Авраама, проте син купця, рабин містечка Броди, спочатку вкрай прохолодно зустрів шурина, який виглядав повним невігласом і зовсім не бажав навчатися (раббі Гершон намагався піднатоскати його в єврейських науках, але шурин виявився абсолютно "нездатним" до навчання). Стосунки між двома родичами не складалися, і раббі Гершон навіть запропонував сестрі виїхати з Брод, щоб не ганьбити його родичем-невігласом і ледарем.
Молоді поїхали, однак, коли раббі Баал Шем-Тов відкрився і почав поширювати хасидизм, раббі Гершон став одним із найвірніших і найвідданіших його учнів.
Згодом раббі Гершон разом із групою хасидів переїхав до Ерец-Ісраель, оселившись у Хевроні та в Єрусалимі.
25 адара 5661 року (16 березня 1901 року) - День народження дружини Ребе, ребецн Хаї-Мушки.
Вона народилася в білоруському містечку Бабиновичі неподалік від тодішньої хабадської "столиці" - Любавичів і була другою донькою попереднього, шостого, ребе - рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц) та онукою п'ятого ребе - рабі Шолом-Дов-Бера (ребе Рашаб). На прохання діда, ребе Рашаба, дівчинку назвали Хаєй-Мушкою на честь прапрабабусі, дружини третього Ребе - раббі Менахем-Мендела (відомого як ребе Цемах Цедек).
Ребецн Хая-Мушка була вірною помічницею Ребе. Її вирізняли висока вченість у царині Тори і гострий розум, але найбільше люди цінували її тонке почуття гумору і тепле ставлення до всіх оточуючих.
27 адара 3363 року (397 рік до н.е.) - Загибель Цідкіяѓу, останнього царя Юдеї.
Цідкіяѓу був останнім царем із дому Давида, який правив в Ерец-Ісраель (наступним буде вже Мошиах). Він вступив на трон 434 року до н.е., після того як Навуходоносор вигнав у Вавилон його племінника, царя Єхонію. У 425 році до н.е. Цідкіяѓу підняв повстання проти Вавилона і Навуходоносор взяв в облогу Єрусалим. Влітку 423 року він пробив міську стіну, зруйнував Перший Храм (9 ава) і викрав безліч євреїв у Вавилон.
Розповідають, що цар утік з Єрусалима через печеру, що тягнулася до самого Єрихона, однак, переслідуючи оленя, який забіг у табір, вавилоняни досягли виходу з печери в ту саму мить, коли втікач вийшов з неї. Синів Цідкіяѓу вбили на його очах, після чого його самого засліпили і відправили в кайданах до Вавилонії.
Цідкіяѓу перебував у полоні до смерті Навуходоносора 397 року до н.е. 27 адара син Навуходоносора звільнив Цідкіяѓу і Єхонію, але того ж дня Цідкіяѓу помер.