20 нісана 5670 року (29 квітня 1910) – Йорцайт Ребе Іцхака-Дов-Бера, автора молитовника "Сідур Маѓарід" (абревіатура івритського виразу "Наш учитель, раббі Іцхак Дов-Бер").
Ребе Маѓарид (раббі Іцхак Дов-Бер) народився 1826 року в Любавичах і був єдиним сином раббі Хаїма-Шнеура-Залмана з Ляд, сина третього Ребе – раббі Цемах-Цедека.
Після смерті Цемах-Цедека раббі Хаїм-Шнеур-Залман разом із сином перебрався до Ляд, де очолив громаду і заснував Лядську династію Хабаду. Після смерті батька громаду очолив раббі Іцак-Дов-Бер. Він відомий як автор коментарів до молитовника "Сідур Маѓарид", хоча більшість його праць залишилася в рукописах. Він був останнім цадиком цієї гілки, і після його смерті послідовники Лядської гілки також приєдналися до Любавицької гілки Хабада.
20 нісана 5701 року (17 квітня 1941 року) – цього дня майбутній Ребе, Менахем-Мендл Шнеерсон і його дружина, ребецн Хая-Мушка, отримали візу на проживання у США.
У ті дні Франція перебувала під нацистською окупацією, і тодішній Ребе – раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) докладав усіх зусиль для того, щоб забезпечити їм можливість виїзду до США. Зрештою, після того, як раббі Менахем-Мендл подав прохання про зайняття ним місця рабина в США, візу було підтверджено, і, за кілька місяців подружжя отримало її в американському консульстві в Марселі.
21 нісана 2447 року (1314 рік до н.е.) – Моше залишає Мідьян.
За сім днів після бесіди зі Всевишнім, що з'явився йому в палаючому кущі, Моше погоджується із запропонованим йому завданням – визволити євреїв із рабства. Заручившись згодою свого тестя Ітро, він саджає на віслюка своїх дружину і дітей і прямує до Єгипту, щоб сказати фараону: "Відпусти народ мій".
21 нісана 2448 року (1313 рік до н.е.) – Розсічення Чорного моря.
Через сім днів після Виходу, євреї опинилися в пастці, замкнені з одного боку єгиптянами, які переслідували їх, і водами Чорного моря ("Ям Суф" на івриті) з іншого.
Усю ніч вогняний стовп перебував між євреями і єгиптянами, а коли розвиднілося, Всевишній скомандував Моше: "Веди людей уперед!".
Першим у воду увійшов Нахшон бен Амінодав із коліна Йеѓуди. Вода відступила, і євреї перейшли море, немов по суші. Коли ж єгиптяни кинулися за ними навздогін, морські води повернулися до свого звичайного стояння, потопивши єгиптян, а євреї, які дивом врятувалися, співали на березі "Пісню моря".
22 нісана 5608 року (25 квітня 1848 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Іцхака Каліша з Ворки.
Раббі Іцхака привів у хасидизм його батько раббі Шимон Каліш. Його вчителями були раббі Давид із Лелова, раббі Яаков Іцхак Іцхак ѓа-Леві Горовіц (Провидець із Любліна), раббі Сімха-Бунем із Пшисхи та його син Авраѓам-Моше. Після того, як вони пішли з життя, він обрав собі як нового наставника рабі Менахема-Мендела з Коцка (Коцкер ребе) і потоваришував із його учнями, рабі Іцхаком-Меіром з Гура і рабі Ханохом-Енохом з Александрова. Після смерті Авраѓама-Моше, Іцхак оселився в Пшиссі та став визнаним керівником місцевих хасидів, але за деякий час переїхав у невелике містечко Варка (поблизу Варшави). Тут навколо нього зібралося безліч послідовників і з середовища його учнів вийшло 114 (!) хасидських ребе. Раббі Іцхак доклав багато зусиль для скасування насильницького рекрутування молодих євреїв на військову службу (кантоністи) і заборони носити традиційний єврейський одяг, однак ці зусилля не увінчалася успіхом.
23 нісана 5340 року (8 травня 1580 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Моше з Трані (ѓа-Мабіт).
Раббі Моше був сином знаменитого мудреця раббі Йосефа з грецького містечка Трані. У 16 років він переїхав в Ерец-Ісраель, і оселився в Цфаті. Він почав вчитися в знаменитій єшиві раббі Яакова Бейрава і став одним із чотирьох учнів, які отримали сміху (свідоцтво про посвяту в рабини) від раббі Яакова. Решта троє – автор "Шульхан аруха" раббі Йосеф Каро, знаменитий кабаліст раббі Моше Кордоверо і раббі Йосеф Сагіс.
Незабаром раббі Моше (відомий як ѓа-Мабіт за назвою однієї зі своїх книг) сам почав викладати. Зі стін його єшиви виходили знамениті вчені, а найбільші мудреці Цфата визнавали авторитет раббі Моше, радячись із ним із питань єврейського закону.
26 нісана 2115 року (1245 рік до н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Йеѓошуа бін Нуна.
Раббі Йеѓошуа бін Нун (у біблійних перекладах – Ісус Навин) був наступником Моше (Мойсея) і керівником єврейського народу під час заселення і завоювання Ерец-Ісраель.
Йеѓошуа народився в Єгипті, і первісне його ім'я було Ошеа (пізніше, вже в пустелі за вказівкою Всевишнього, його змінили, додавши до нього літеру "йуд" (І) (в івритському варіанті). Традиція каже, що це була та сама буква "йуд", що була забрана від імені дружини Авраѓама Сари (раніше її звали Сарай).
Раббі Йеѓошуа супроводжував Моше, коли той піднімався на гору Синай і охороняв під час відсутності Мойсея скинію (Ковчег Заповіту), а також очолював євреїв у битві з амалекітянами під Рефідімом (Вих. 17:9-13). Будучи одним із 12 розвідників, посланих оглядати землю Ханаану, Йеѓошуа бін Нун разом із Калевом бін Ієфуне заперечував десяти решті, що злякалися сили супротивника, і наполягав на вступі в обіцяну Всевишнім землю. У нагороду за твердість і віру в перемогу лише Йеѓошуа і Калеву – двом з усього покоління була дана можливість вступити в Землю Обітовану. Моше-рабейну призначив Йеѓошуа своїм наступником, поклавши на нього обов'язок завоювання Ерец-Ісраель і розподілу її між колінами Ізраїлю.
Дружиною Йеѓошуа стала жінка на ім'я Рахав, утримувачка заїжджого двору в Єрихоні, яка врятувала свого часу розвідників, що прийшли в це місто.