4 іяра 4925 року (11 квітня 1165 року) - Порятунок сім'ї Рамбама.
У 1165 році сім'я раббі Маймона покинула марокканське місто Фес і вирушила в Ерец-Ісраель. День від'їзду з Феса нащадки Маймона відзначали сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Окремим постом відзначався також день 4 іяра, коли судно, на якому вони пливли, врятувалося від бурі.
5 іяра 5708 року (14 травня 1948) - День проголошення незалежності Держави Ізраїль.
7 іяра 3425 року (335 рік до н.е.) - Завершення будівництва кріпосних мурів Єрусалима.
Через 88 років після руйнування вавилонським царем Невухаднецаром (Навуходоносором) Єрусалимського Храму і самого міста кріпосні стіни, що оточували місто, було відбудовано заново.
7 іяра 5379 року (21 квітня 1619 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу рабина Шломо-Ефраїма бен Аѓарона Лунчица (Клі Якар).
Раббі Шломо-Ефраїм (при народженні він отримав ім'я Ефраїм, але під час хвороби, вже у віці 51 року, він змінив своє ім'я, додавши до нього Шломо) відомий нам за назвою однієї зі своїх праць - "Клі якар" ("Дорогоцінна посудина"). Раббі Ефраїм був учнем відомого знавця Талмуда рабі Шломо бен Йехіеля Лурії (Маѓаршаль) і спершу очолював єшиву у Львові, а потім перебрався до Праги, де разом із рабі Йешаєю Горовицем очолив празький міський суд (єврейський, звісно). Серед учнів раббі Ефраїма виділялися видатні рабини рабини раббі Йом-Тов Ліпман Геллер і раббі Шабтай Горовиц (син раббі Єшайї).
Раббі Ефраїм був одним із найвидатніших проповідників (даршан) і славився своїм риторичним мистецтвом, що захоплювало аудиторію.
8 іяра 4856 року (3 травня 1096 року) - початок Першого Хрестового походу, що відкрив період гонінь і релігійних переслідувань європейського єврейства
9 іяра 5594 року (18 травня 1834 року) - Введення сина Ребе Цемах-Цедека Шмуеля (майбутній четвертий Любавицький Ребе, рабі Маѓараш) у союз Авраѓама-авіну.
Під час трапези, влаштованої на честь обрізання, Йеѓуда-Лейб, один із синів ребе Цемах-Цедека, запитав батька, на честь кого назвали брата. - Здається, ні в кого в нашій сім'ї немає подібного імені, - сказав він і додав, - можливо, на честь пророка Шмуеля?
Ребе Цемах Цедек відповів: "Його названо на честь автора книги "Шеєв маїм" із Полоцька, якого звали Шмуель, оскільки мудрець переважніше за пророка".
10 іяра приблизно 2600-2700 року (891 рік до н.е.) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) первосвященика Елі. Ковчег Заповіту потрапив у полон до филистимлян.
Елі жив у т. зв. епоху Суддів, які очолювали єврейський народ після відходу з цього світу Йеѓошуа бін-Нуна і сам був суддею. Крім того він, нащадок Аѓарона (точніше його сина Ітамара) був коѓеном і протягом 40 років обіймав посаду первосвященика.
Учнем Елі був Шмуель, пророк і майбутній глава Ізраїлю, який помазав на царство спочатку Шауля, а потім і Давида. На жаль, сини Елі, Ховні і Пінхас виявилися негідними людьми, і в один із днів Елі отримав пророцтво про те, що його сини помруть в один день, а в його роду ніхто не буде доживати до старості. Це пророцтво зберегло свою силу і через тисячу років - нащадки Елі, мудреці Талмуду раба Бар Нахмані та Абайє померли досить молодими; лише Рава, син раббі Бар Нахмані, зумів дожити до похилого віку.
Сам Елі помер в один день зі своїми синами. Тоді євреї, у супроводі Ковчега Заповіту, вирушили на битву з пліштім (філістимлянами) в Афеці. Під час битви пліштім захопили ковчег, що знаходився на полі бою, і вбили Хофні та Пінхаса, які супроводжували його. Дізнавшись про це, 98-річний Елі впав із сидіння, зламав хребет і помер.
Нащадки Елі (сини Ахітува Ахія і Ахімелех, син Ахімелеха Ев'ятар, син Ев'ятара Йеонатан) продовжували ще протягом століття відігравати важливу роль у громадському та політичному житті Ерец-Ісраель.
10 іяра 4863 року (20 квітня 1103 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Іцхака бен Яакова Альфасі (Ріф).
Раббі Іцхак Альфас, також відомий як Ріф, вважається найбільшим законодавчим авторитетом XI століття
Народжений в Алжирі (Калат-Хамад поблизу Костянтини), раббі Іцхак повчився певний час у Кайруані, а потім переселився в марокканський Фес (звідси його прізвисько Альфасі - "З Феса"). У віці 75 років через донос ворогів він був змушений тікати до Іспанії, де й залишався до самої смерті. Серед його учнів були раббі Йосеф ібн Мігаш і раббі Йехуда ѓа-Леві.
Раббі Йосеф Каро, створюючи свій знаменитий кодекс "Шулхан Арух", спирався на думки трьох мудреців, одним з яких був рабі Ріф (два інших - Рамбам (рабин Моше бен Маймон) і Рош (рабейну Ашер)).