11 іяра 5604 року (30 квітня 1844 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Йеѓуди-Цві зі Стретина.
Раббі Йеѓуда-Цві був найкращим учнем знаменитого хасидського цадика раббі Урі зі Стреліска. Він походив зі знатної сім'ї, яка виводила своє коріння від царя Давида і говорив про своїх чотирьох синів, що вони є реінкарнацією воїнів царя Давида.
Одним із нащадків раббі зі Стретина був раббі Йеѓуда-Цві Брандвейн (раббі Маалот ѓа-Сулам), учень знаменитого каббаліста раббі Йеѓуда Ашлага (раббі ѓа-Сулам).
11 іяра 5587 року (8 травня 1827 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Нафталі-Цві з Ропшица.
Раббі Нафталі-Цві народився в день відходу з цього світу засновника хасидизму раббі Ісраеля Баал Шем-Това і став одним із найвірніших його послідовників.
Народився раббі Нафталі у відомій і шанованій сім'ї: його батько, раббі Менахем-Мендл, був рабином містечка Лінськ, а мама, ребецн Бейла, була донькою видатного мудреця, рабі Іцхака Горовіца з Гамбурга. Сім'я належала до числа міснагдімів (противників хасидизму), проте син обрав для себе інший шлях. Першим його наставником у хасидизмі став раббі Елімелех із Лиженська. Потім раббі Нафталі навчався в "Провидця з Любліна" (раббі Яаков-Іцхак ѓа-Леві Горовіц), Кожницького Магіда раббі Ісраеля та раббі Менахема-Мендела з Риманува.
Після смерті вчителів він оселився в містечку Ропшиц, що став центром тяжіння для тисяч його послідовників. Багато хасидських лідерів-нащадків ропшицької династії загинули в Польщі в роки Катастрофи. Ті, хто вцілів, перебралися до США, де заснували (в Нью-Йорку і Брукліні) процвітаючі хасидські громади.
13 іяра 5712 року (8 травня 1952 року) - Йорцайт раббі Ісраеля-Ар'є-Лейба Шнеєрсона, брата нинішнього Ребе.
Раббі Ісраель-Ар'є-Лейб народився 5669 року (1909) у місті Миколаєві, був володарем численних талантів, мудрою і дотепною людиною. Уже в році Радянської влади він перебрався до Ленінграду, де увійшов у близьке оточення Шостого Любавичного Ребе, Ребе Раяца (раббі Йосефа-Іцхака). Він також користувався любов'ю хасидів, диспути з якими буквально "напоїли" його ѓалахою (єврейським Законом) і хасидизмом, а також знаннями у Відкритій Торі та Каббалі.
У 1930 році раббі Ісраель-Ар'є-Лейб залишив СРСР і оселився в Берліні, але 1932 року він здійснив алію, переїхав у Святу Землю і оселився в Тель-Авіві. У 1941 році раббі Ісраель-Ар'є-Лейб переїхав до Ліверпуля, де і жив до дня відходу з цього світу. Прах його було перевезено в Ерец-Ісраель і поховано на хабадській ділянці кладовища в місті Цфат (Ізраїль).
14 іяра 2448 року (1313 рік до н.е.) - У євреїв, які пішли з Єгипту, закінчилася маца.
Йдучи з Єгипту, євреї захопили з собою тісто, що не встигло зійти, з якого вони виготовляли прісні коржі - мацу. Припасів вистачило на 60 порцій, тож 14 іяра, через місяць після Виходу, євреям стало нічого їсти. Вони звернулися до Моше зі скаргами на відсутність їжі, і Всевишній пообіцяв, що він дасть євреям "небесний хліб" - ман.
14 іяра 2449 року (1311 до н.е.) - Песах-шені (другий Песах).
Цього дня євреї, які перебували в момент Виходу в стані ритуальної нечистоти (наприклад, Мішаель і Ельцафан, які переносили тіло Йосефа), змогли очиститися і принести великодні жертви.
Важливим уроком цього свята є те, що нічого не втрачено і Всевишній дає нам ще один шанс виконати наш обов'язок.
14 іяра приблизно 3900-4000 року (II століття) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Меїра Баал ѓа-Нес (Меїр-Чудотворець).
Раббі Меїр належав до четвертого покоління таннаїв (мудреців - укладачів Талмуду). Він був нащадком герів - людей, які прийняли іудаїзм (у Талмуді сказано, що його предком був імператор Нерон, той самий палій Риму), але рабі Меїр зміг стати одним із найбільших мудреців в історії єврейського народу. Його вчителем був раббі Аківа, але він також навчався в раббі Ішмаеля бен Еліша та раббі Еліші бен Авуа (Еліша-Ахер) і був сойфером, тобто заробляв на життя переписуванням священних текстів (до того ж він володів унікальною пам'яттю і міг по пам'яті відновити будь-який сувій Писання з усіма особливостями правопису).
Раббі Меїр був одним із тих п'яти учнів раббі Аківи, яким раббі Йеѓуда бен Бава передав смиху. Сміха (буквально "покриття", "покладання рук") - це акт, під час якого авторитетний учитель оголошує учню, що відтепер той теж має право самостійно виносити алахічні рішення будь-якого рівня складності та відповідальності; наприклад, такі як присудження до штрафів, про які відомо, що не кожен суддя може їх призначати. Отримавши сміху, учень сам ставав авторитетним рабином і своєю чергою міг передати сміху своїм майбутнім учням
Ці п'ятеро були останніми євреями в безперервному ланцюжку отримання сміхі від Моше (у всіх наступних поколіннях рабини просто отримують необхідний обсяг знань, проте процедура сміхі, необхідна з формального погляду для підтвердження статусу рабина, вже не проводиться (це однаково, що захистити кандидатську дисертацію, але не отримати кандидатської "корочки")). Спроби відродження сміхута робилися в XVI столітті і зараз рабини Ерец-Ісраель роблять другу спробу відродження традиції, але поки що це визнано не всіма.
За часів гонінь імператора Адріана раббі Меїр був змушений тікати з Ерец-Ісраель, а після повернення став одним із голів Санѓедріна, що розташовувався в місті Уша. У Талмуді налічується 335 ѓалахот (законів) і висловлювань, що належать раббі Меїру, хоча всі вони починаються зі слів "інші кажуть" (як наслідок конфлікту раббі Меїра з іншими мудрецями). Свої виступи та уроки раббі Меїр рясно оснащував дотепними притчами, і його слухачі підрахували, що тільки про лисиць він знав понад 300 притч!
Його дружиною була Брурія дочка раббі Хананії бен Традьона, надзвичайно мудра жінка, єдина жінка, чиє ім'я згадано на сторінках Талмуда. Починаючи з XVIII століття майже в кожному єврейському домі можна було знайти "кухоль Меїра Баал ѓа-Нес", куди господиня будинку опускала дрібну монету перед запалюванням суботніх свічок.
Могила раббі Меїра розташована в Твері, на березі озера Кінерет, згідно з його заповітом, щоб "хвилі, що омивають Землю Ізраїлю, омивали камені його могили"
14 іяра 5662 року (21 травня 1902 року) року) - Другий висновок попереднього Любавического ребе раббі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц).
Ребе, який на той час був керівником єшиви "Томхей-Тмімім", був заарештований за доносом, в якому йшлося про те, що в єшиві утримуються студенти, які за хабар ухиляються від служби в армії.
Через 9 днів поліцейський приніс повідомлення про те, що проти Ребе немає жодних обвинувальних доводів.
15 іяра 2448 року (1313 рік до н.е.) - Євреї прибули на стоянку в Мару і отримали заповідь про суботу. Цього ж дня вперше випав ман (манна небесна) - "небесний хліб", яким євреї харчувалися всі 40 років перебування в пустелі.
17 іяра 5553 року (29 квітня 1793 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Єхезкеля бен Єѓуди Ландау (Нода б'Єѓуда).
Раббі Йехезкель народився в містечку Опатув у поважній і шанованій сім'ї - його батько був одним із керівників Вааду чотирьох земель (керівного органу польського єврейства). Він навчався в Бродах, а потім очолював громади Бродів, Ямполя і Праги (тут, окрім громади, він також очолив і одну з найбільших єшив того часу).
Раббі Йехезкель Ландау відомий також як раббі Нода б'Йеѓуда ("Відомий в Юдеї") - за назвою однієї зі своїх праць, але не меншу важливість представляє інший його твір "Ігере шалом" ("Послання миру"). У ньому він спробував примирити двох найвизначніших європейських рабинів того часу - рабі Яакова Емдена з Альтони і рабі Йонатана Айбешица з Праги, конфлікт між якими погрожував розколоти єврейський народ.
17 іяра 5560 року (12 травня 1800 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Моше-Хаїма-Ефраїма бен Йехіеля із Судилкова.
Раббі Моше народився в Меджибожі в сім'ї рабі Єхіеля Ашкеназі та ребецн Аделі (Ѓодл) - доньки засновника хасидизму раббі Ісраеля Баал Шем-Това.
Баал Шем-Тов ніжно любив свого онука і дуже високо цінував його здібності до навчання. Після того, як дідусь пішов із цього світу, раббі Моше навчався в його учнів Межерицького магіда раббі Дов-Бера і раббі Яакова-Йосефа з Полонного - найстарішого учня Баал Шем-Това.
Закінчивши навчання, раббі Моше оселився в містечку Судилків, де був головою громади. У Меджибіж (де залишився його молодший брат, раббі Борух) він повернувся незадовго до смерті.
Його могила розташована неподалік від могили раббі Баал Шем-Това.