20 елула 5766 року (вересня 2006 року) – В Одесі розпочато написання нового сувою Тори.
Цього дня в синагозі на вулиці Осипова, 21 у присутності сотень людей почалося написання нового сувою Тори. Честь написання першої літери була надана підприємцю і другу громади пану Маноаху Голану, який і виділив кошти на написання цього сувою.
21 елула 5524 року (18 вересня 1764 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Йонатана Айбешица з Праги.
Раббі Йонатан бен Натан Ната Айбешиц (іноді трапляється написання його прізвища як Айбенщюц, Ейбеншюц та Ейбшюц) народився 1690 року в Кракові, у сім'ї нащадків відомого рабина Натан Нета Шапіро (серед його нащадків рабі Пінгас із Кореца) та навчався в єшивах Польщі, Відня та Моравії. Після цього раббі Йонатан керував єшивою в Празі, був главою празького суду і рабином французького міста Мец, а також рабином «Трьох громад» – міст Альтони, Гамбурга і Вандсбека.
Раббі Йонатан здобув популярність як кабаліст і блискучий оратор-проповідник, а також як один із найвизначніших талмудичних вчених свого часу, який багато чого зробив для розвитку пілпула, одного з методів аналізу текстів Талмуда.
Раббі Йонатан пішов із цього світу 1764 року. Похований він на знаменитому кладовищі єврейського кварталу Праги.
21 елула 5699 року (5 вересня 1939 року) – Раббі Йосеф-Іцхак перебирається з Отвоцька до Варшави.
1 вересня 1939 року вторгненням німецьких військ до Польщі почалася Друга світова. Після її початку шостий Любавичний ребе раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) вирішує залишити Польщу і повернутися в Ригу.
21 елула (5 вересня) о 3-й годині пополудні ребе Раяц залишив Отвоцьк і попрямував до Варшави. Залишаючи місто, куди він приїхав чотири роки тому, раббі Йосеф-Іцхак плакав.
Дорогою до Варшави німці накрили їх своїм вогнем. Усі пасажири залишили машини, сховавшись біля краю дороги, але ребе сказав своїм домашнім, що боятися нема чого, «бо Отець зараз працює за нас».
Коли вони прибули до Варшави, з'ясувалося, що через війну неможливо виїхати до Латвії. Ребе пробув у Варшаві до 2 тевета (14 грудня), коли буквально дивом йому вдалося вирватися до Риги.
21 елула 5700 року (24 вересня 1940 року) – Урочисте відкриття раббі Йосефом-Іцхаком центру руху Хабад у США.
З такого приводу, як і годиться у хасидів, був влаштований фарбренген. Штаб квартирою руху став будинок «Севен севенті» – будівля під номером 770 на бруклінській вулиці Істерн-парквей.
22 елула 5177 року (3 вересня 1417 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Яакова Моліно (скорочено Мааріль), прозваного «батьком ашкеназьких звичаїв».
Раббі Яаков, народжений 1365 року, був найкращим учнем рабина Меїра з Відня і вважається найбільшим законодавчим (ѓалахічним) авторитетом усього європейського (ашкеназького) єврейства тієї пори.
До цього часу в рабинів з'явилися дві «наукові школи» – ашкеназька і сефардська (німецька та іспанська), які використовували різні методики для ухвалення законодавчих рішень. Обидві методики ґрунтувалися на традиціях, отриманих ланцюжком поколінь, і раббі Мааріль прославився як ревний захисник і хранитель ашкеназьких традицій, включно з навіть найнезначнішими звичаями, наприклад, такими як мелодії святкових молитов.
23 елула 1656 року (2105 рік до н.е.) – Голуб приносить у дзьобі оливкову гілку.
На 301-й день Вселенського Потопу Ноах вдруге відправляє голуба на розвідку. Цього разу голуб літав цілий день і лише надвечір повернувся з оливковою гілочкою в дзьобі. З цього Ноах зрозумів, що вода пішла на спад, деяка рослинність уже височіє над водою, тож скоро можна буде завершувати плавання.
23 елула 5697 року (30 серпня 1937 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Меїра-Шломо Яновського.
Раббі Меїр-Шломо Яновський – батько ребецн Хани і дідусь нашого Ребе, відомий мудрець, знавець Тори і хасидизму. Його дідусь мудрець і праведник раббі Авраѓам-Давид Лавут, автор книги «Шаар ѓа-колель», був рабином міста Миколаєва, і після його відходу з цього світу рабі Меїр-Шломо отримав пропозицію обійняти цю посаду.
24 елула 5693 року (15 вересня 1933 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Ісраеля-Меїра ѓа-Коѓена Пупка (Хафец Хаїм).
Раббі Ісраель-Меїр із польського містечка Радин був одним із лідерів передвоєнного єврейства Європи. Про його скромність і порядність розповідали легенди, які втім, були чистою правдою. Його перу належить безліч праць (як-от «Махане Ісраель» («Стан Ізраїлю») – посібник із дотримання приписів Галахи для солдатів-євреїв у царській армії), але найвідоміші з них – «Мішня брура» – кодекс єврейських законів, що його часто публікують разом із «Шулхан арухом», та «Хафец хаім» («Той, хто прагне до життя») – книжка про шкоду лихослів'я. Ілюструючи шкоду пліток і лихослів'я, раббі Ісраель-Меїр наводить приклад – людина, що їсть свинину, порушує одну заповідь, а людина, що розпускає плітки, – 31. Різниця очевидна, втім, від поїдання свинини теж варто утриматися (щоб не порушити 32 заповіді). А назва книги, як часто траплялося в єврейських колах, стала власним ім'ям її автора.
25 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) – Перший день Творіння.
Взагалі-то це абстрактне 25 число. На той момент ніякого елула не було (тобто був, але суто теоретично, у задумах Всевишнього) Однак, оскільки літочислення починається з 1 числа місяця тишрей, і цей день був шостим днем Творіння, то можна ризикнути присвоїти першому дню відповідний день місяця.
Цього дня було створено реальність, час, матерію, світло і темряву. Не так уже й мало для першого дня...
25 елула 3426 року (335 рік до н.е.) – відбудовано стіни Єрусалима.
Кріпосні стіни, що оточували місто, лежали в руїнах 88 років, з моменту руйнування Єрусалима і Першого Храму вавилонянами. Їх відновлення було справою рук Нехем'ї – одного з лідерів євреїв, які повернулися з вавилонського вигнання. Нехем'я обіймав важливу і почесну посаду при дворі перського царя Артахшасти, проте добровільно повернувся в Ерец-Ісраель відроджувати країну. Під його керівництвом стіна, що оточує Єрусалим, була відбудована менш ніж за два місяці, всього за 52 дні (за того, що єрусалимці працювали через день, поперемінно виконуючи ролі будівельників і охоронців, які відбивали набіги сусідніх народів)
25 елула 3862 року (27 серпня 102 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Елазара бен Шимона.
Раббі Елазар бен Шимон був сином найвидатнішого каббаліста, раббі Шимона бар Йохая. Разом із батьком раббі Елазар 13 років переховувався від римлян у печері, разом із ним вчив Тору і осягав таємниці Каббали. Раббі Шимон одного разу сказав, що якщо покласти на одну чашу терезів усіх мудреців світу, а на другу – його сина Елазара, то Елазар переважить усіх. Агада розповідає, що Мойсей (Моше) мав пророчий дар, і йому було відомо, що в далекому майбутньому, через тисячу років, у великого мудреця на ім'я Шимон буде син Елазар. І ось, одного зі своїх синів Моше назвав Елазаром, на честь ще не народженого мудреця.
25 елулуа 5546 року (18 вересня 1786 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Іхіеля-Міхла зі Злочева.
Як часто траплялося, батько Іхіеля-Міхла, раббі Іцхак із Дрогобича був затятим супротивником хасидизму (був, доки не зустрівся з раббі Баал Шем-Товом). Раббі Іхіель-Міхл був одним із відданих учнів засновника хасидизму раббі Ісраеля Баал Шем-Това, а потім і Межерічського магіда, і героєм багатьох чудових історій про нього і його вчителів. Йому належить авторство відомого нігуна, який так і називається «Реб Міхл зі Злочева». Сам реб Міхл одного разу сказав, що якщо людина, яка потрапила в біду, співатиме цю пісню, то вона докладе всіх зусиль, щоб урятувати її. Хоча, додавав, реб Міхл, це не скасовує обов'язку просити про порятунок Б га.
Серед учнів раббі Міхла найбільшу популярність здобули раббі Авраѓам-Йеѓошуа Ѓешель з Апти (Аптер ребе) і раббі Мордехай із Несвіжа.
25 елула 5505 року (22 вересня 1745 року) – Введення в союз Авраѓама-авіну Шнеура-Залмана Шнеєрсона.
Майбутній засновник руху Хабад увійшов у союз Авраѓама-авіну (тобто був підданий обрізанню) на восьмий день, як і годиться за законами Тори. Тоді власне він і отримав своє ім'я – Шнеур-Залман.