14 кіслева 2193 року (1568 рік до н.е.) – День народження Реувена бен Яакова.
14 кіслева 2318 року (1443 роки до н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Реувена бен Яакова.
Реувен був первістком нашого праотця Яакова і його дружини Леї, а також взагалі першою дитиною Яакова. За правом первородства він мав очолити єврейський народ, отримавши для свого покоління подвійну частку в Ерец-Ісраель, атрибути царственності, однак після того як він, за висловом Тори, «розбудував батьківське ложе». Великий мудрець і коментатор Раші так пояснює слова Тори «і пішов Реувен, і ліг із Білѓою, наложницею батька свого» (розділ Ваішлах 353:22) – «За те, що розбудував (батькове) ложе, Писання закидає йому, як якби він із нею ліг. А чому він засмутив і порушив його ліжко? Тому що, коли померла Рахель, Йааков узяв своє ложе, яке незмінно стояло в наметі Рахель і в жодному іншому наметі, і переніс його до намету Білѓі. Тоді Реувен прийшов заступитися за свою матір і розбудував батьківське ложе». Згідно з іншими коментарями він ліг на порозі намету Більѓі, маючи намір не дати Яакову увійти, і батько зрозумів його натяк. Однак після цієї події вищезгадані привілеї було забрано в Реувена і віддано Єѓуді та Йосефу.
У віці 45 років разом із батьком і братами Реувен переїхав до Єгипту, де й покинув цей світ рівно у 125-й день свого народження. Нащадки коліна Реувена отримали свою частку на схід від Йордану і їхніми сусідами були також коліно Гада і половина коліна Менаше.
14 кіслева 5689 року (27 грудня 1928 року) – Весілля Ребе Менахема-Мендела Шнеерсона і ребецн Хаї-Мушки, дочки раббі Йосефа-Іцхака (шостий Любавицький ребе, ребе Раяц).
Звістка про весілля викликала ажіотаж у єврейському світі, і до Варшави, де мала відбуватися церемонія, прибули тисячі євреїв, серед яких були батько нареченої, ребе Раяц, що приїхав із Риги, і його тесть раббі Авраѓам Шнеерсон із Кишинева. На жаль, виїхати з Країни Рад було неможливо, тому батьки нареченого, раббі Леві-Іцхак і ребецн Хана, приїхати не змогли. Цього дня вони влаштували у себе вдома трапезу, в якій взяли участь багато дніпропетровських євреїв.
Церемонія каболас понім (зустрічі нареченої і нареченого) проходила в будівлі варшавської єшиви «Томхей тмімім». До зали входили за запрошеннями, і там опинилася «всього» тисяча осіб, зате церемонію самої хупи у дворі синагоги могли спостерігати всі охочі, а таких було понад п'ять тисяч!
Весільний бенкет, пісні і танці тривали до сьомої ранку. Такого весілля Польща ще не бачила.
15 кіслева 5520 року (25 листопада 1759 року) – Алтер ребе став членом «Хевра кадиша» міста Ліозно.
Поховальне братство «Хевра кадиша» – невід'ємна частина будь-якої єврейської громади. За традицією, члени «Хевра кадиша» працюють винятково на добровільних засадах (якщо хтось займатиметься цим для прожитку, то молячи Всевишнього про дарування йому заробітку, він проситиме смерті євреїв!). Тож у «Хевра кадиша» брали тільки осіб, які мають інші джерела прожитку. Крім того, згідно з єврейською традицією, допомога в похоронах є актом істинного милосердя, адже небіжчик уже нічим не може віддячити, тож членами братства обирали людей мудрих і вчених – загалом членство в «Хевра кадиша» було одним із найвищих ступенів пошани в єврейській громаді, доступним лише для володарів ясних мізків і міцних гаманців.
У тому, що майбутній Алтер ребе Шнеур-Залман входив до ліозненського «Хевра кадиша», звісно ж, немає нічого дивного. Вражає інше – з поваги до його знань його було прийнято туди у віці 5 (!) років.
Для всіх «Хевра кадиша» хабадських громад цей день є своєрідним «професійним» святом (на додаток до загальноєврейського 7 адара).
15 кіслева рік, на жаль, невідомий – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Хаїма-Хейкеля, шурина ребе Цемах-Цедека.
Раббі Хаїма-Хейкель, отримав своє ім'я на честь дідуся, відомого хасида, одного з учнів рабі Дов-Бера (Межерічського магіда).
Після відходу з цього світу доньки Алтер ребе ребе ребецн Двори-Леї – матері майбутнього третього Любавицького ребе Цемах Цедека, тесть запропонував овдовілому зятю – рабі Шолому Шахно – одружитися з ребецн Рівкою, донькою рабі Аѓарона Великого з Карліна.
У цьому шлюбі народилися дві дівчинки, єдинокровні сестри ребе Цемах-Цедеку. Одна з них – ребецн Двора – і вийшла заміж за раббі Хаїма-Хейкеля.
18 кіслева 4998 року (7 грудня 1237 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама Маймуні.
Народжений 1185 року раббі Авраѓам Маймуні ѓа-Нагід, також відомий як «Авраѓам бен ѓа-Рамбам», був сином великого мудреця Рамбама (рабі Моше бен Маймон) і вже в 19-річному віці слідом за батьком очолив єврейську громаду міста Фостат (стара частина Каїра). Його перу належить безліч коментарів і респонсів (відповідей на запитання з єврейського законодавства), у яких він захищає і розвиває погляди батька.
18 кіслева 5572 року (4 грудня 1811 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Боруха бен Єхіеля з Меджибожа.
Раббі Борух народився 1753 року. Його батьком був раббі Єхіель Ашкеназі, а матір'ю – ребецн Адель, дочка засновника хасидизму раббі Ісраеля Баал Шем-Това.
Раббі Борух був рабином у Тульчині, а потім повернувся до рідного Меджибожа, де й очолив хасидський рух, з безліччю прихильників і послідовників. При «дворі» раббі Боруха жив знаменитий дотепник, «єврейський Ходжа Насреддін», Гершеле Острополер.
18 кіслева 5637 року (4 грудня 1876 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Йосефа-Іцхака з Овруча.
Раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) народився в Любавичах і був п'ятим сином третього Любавицького ребе Цемах-Цедека. Дружиною його стала ребецн Хана – дочка раббі Якова-Ісраеля з Черкас і ребецн Двори-Леї (донька Мітелер ребе), і після весілля, на настійну вимогу тестя, вони оселилися в нього. У віці 36 років, ще за життя батька, раббі Йосеф-Іцхак оселився в містечку Овруч, де став керівником хасидського руху.
Дочкою раббі Йосефа-Іцхака була ребецн Стерна-Сара, що стала потім дружиною п'ятого Любавицького ребе раббі Шолома-Дов-Бера. Її син раббі Йосеф-Іцхак (шостий Любавицький ребе, також відомий під акронімом «ребе Раяц») отримав своє ім'я на честь дідуся.
19 кіслева 5533 року (15 грудня 1772 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Дов-Бера з Межерича (Межеричського магіда).
Коли юному Дов-Беру було п'ять років у будинку батьків сталася пожежа. Малюк спробував утішити маму, яка плакала, що, мовляв, не варто так сумувати за загубленим майном, на що мати відповіла, що вона сумує не за загубленим майном, а за тим, що пропали документи, які підтверджують, що їхня сім'я походить від знаменитого мудреця Талмуду рабі Йоханана ѓа-Сандлара (Йоханана-Швецьматражника) – прямого нащадка царя Давида. І тоді маленький Дов-Бер сказав: «Не плач мама, я постараюся зробити так, щоб наш рід знову прославився».
Хлопчик дотримав слова. Знавець Тори і Каббали, раббі Дов-Бер був відомий під ім'ям «Магід» (проповідник, оратор), тому що тривалий час обіймав посаду Магіда в Кореці, Рівному та Межеричі. Він був наступником засновника хасидизму раббі Ісраеля Баал Шем-Това і очолив рух після його відходу з цього світу 1760 року. За час його керівництва рухом (з 1761 року і до 1772 року) «широка річка» хасидизму перетворилася на «дельту річки з безліччю рукавів».
Серед його учнів були раббі Шмельке з Нікольсбурга і його брат раббі Пінхас із Франкфурта, раббі Леві-Іцхак із Бердичева, раббі Менахем-Нахум із Чорнобиля, раббі Шнеур-Залман із Ляд, раббі Ноам-Елімелех із Лиженська і його брат раббі Мешуллам-Зуся з Аніполя, раббі Зеєв-Вольф із Житомира, раббі Шломо з Карліна, раббі Менахем-Мендл із Вітебська і багато-багато інших. Учні Магіда створили понад 150 напрямів хасидизму – гурський, коцький, любавицький, чорнобильський, вижницький, слонімський....
Раббі Дов-Бер пішов із цього світу в українському містечку Аніполь, де і був похований. Його єдиний син раббі Авраѓам ѓа-Малах (Ангел) став дідусем раббі Ісраеля Фрідмана з Ружина (Ружинський ребе, див. 5 хешвана).
19 кіслева 5559 року (27 листопада 1798 року) – Звільнення Алтер ребе з ув'язнення. «Новий рік хасидизму».
Заарештованого за неправдивим доносом раббі Шнеур-Залмана доправили до Петербурга. Його помістили в Петропавлівську фортецю, у казематах якої він пробув 53 дні (перші три тижні він перебував у камері для тих, хто «бунтує проти влади», тому що основним пунктом обвинувачення був збір грошей для турецького султана, але пізніше його перевели в камеру з м'якшими умовами утримання).
Весь цей час Таємна рада вивчала матеріали справи «секти Залмана Боруховича», до того ж допити Алтер ребе відбувалися не у фортеці, а в канцелярії Таємної ради, на іншому березі Неви (ребе щоразу перевозили туди на човні).
У допитах брали участь міністри й одного разу навіть сам імператор. Йому сподобалися відповіді ребе і 19 кіслева з'явилося рішення про його звільнення. З хасидів було знято всі звинувачення, а їхнім супротивникам заборонялося чинити їм будь-які перешкоди в їхній діяльності. Цей день називають «Новим роком хасидизму».
19 кіслева 5559 року (27 листопада 1798 року) – День народження ребецн Менухі-Рохл.
У день звільнення Алтер ребе в нього народилася онука – дочка його сина раббі Дов-Бера (Мітелер ребе) і ребецн Шейни. Дівчинка отримала ім'я Менуха-Рохл («Менуха» означає «спокій», а Рохл – ім'я доньки Алтер ребе, яка померла в юності).
Ребецн Менуха-Рохл дуже хотіла жити в Ерец-Ісраель і 1845 року вона переїхала туди разом із чоловіком. Раббі Яаков Слонім був главою хасидів, що живуть у Хевроні, а після того, як він пішов із цього світу, його вдова, що прославилася своєю скромністю, благочестям і знаннями, стала «матір'ю» хевронської хасидської громади.
20 кіслева 3414 року (347 рік до н.е.) – Виступ пророка Езри на зборах у Єрусалимі.
Пророк Езра був главою Санѓедріна і лідером єврейського народу часів повернення з вавилонського вигнання і будівництва Другого Храму. Цього дня Езра виступив у Єрусалимі на загальних зборах із закликом дотримуватися законів Тори і не послаблювати зусиль з її вивчення. Крім того, Езра зобов'язав усіх євреїв, які взяли за дружин представниць інших народів, розлучитися з ними (тут слід розуміти, що йдеться про жінок, які не відмовилися від поклоніння язичницьким ідолам)
20 кіслева 5557 року (20 грудня 1796 року) – Уперше надруковано книгу «Танія».
«Танія» – одна з найпоширеніших книжок світу, а вже за кількістю місць друку їй узагалі важко знайти конкурента, адже “Танію” друкували на воді, у повітрі та в найрізноманітніших місцях Землі – навіть в Іраку часів правління Саддама Хусейна і в Рамаллі, столиці Палестинської автономії.
«Танія», також відома під назвою “Лікутей амарім” (ще її називають “Торою хасидизму”) є головною працею Алтер ребе. Раббі Шнеур-Залман писав її 20 років, і лише переконавшись у тому, що всі помилки виправлені, дозволив її поширювати. Однак, унаслідок тисяч переписувань у книгу вкралися неточності, і Алтер ребе направив спеціальних посланців до рабі Йеѓуда-Лейба Клейна і рабі Зусе з Аніполя для того, щоб обговорити з ними можливість друку «Танії».
У вересні 1796 року Алтер ребе віддав текст у славутську друкарню раббі Меїра Шапіро, домовившись, що той закінчить роботу до грудня (початок кіслева), і вивчення «Танії» можна буде почати 19 кіслева, у день відходу з цього світу Межерічського магіда.
Однак 19 кіслева «Танії» все ще не було, що дуже засмутило Алтер ребе. Лише 26 кіслева, на другий день Хануки, спеціальний гонець привіз зі Славути 200 перших примірників «Танії», що вийшли з друку 20 кіслева.
У радянських релігійних євреїв-відмовників існував свій жаргон, покликаний збити з пантелику КДБ стов. На цьому сленгу вивчення «Танії» називалося «прогулянкою з Танечкою». Зараз щоденні «прогулянки з Танечкою» здійснюють десятки тисяч євреїв, а за традицією, новий річний цикл «прогулянок» починається 19 кіслева, як і хотів Алтер ребе.
20 кіслева 5559 року (28 листопада 1797 року) – Завершення звільнення Алтер ребе.
Коли Алтер ребе запитали, куди його перепровадити після звільнення, він сказав, що хоче відправитися в будинок хасида Мордехая Леплера. Але в тому ж будинку, на першому поверсі жив затятий супротивник хасидизму (міснагед), один з укладачів доносу, за яким ребе запроторили до в'язниці. І Алтер ребе помилково доставили до нього додому.
Побачивши Алтер ребе, міснагед злякався, але все ж запропонував присісти. Він наказав поставити самовар, сам помив тарілку і зав'язав із ребе розмову, заявивши: «Ви вважаєте, що вже перемогли, але нехай буде вам відомо, що коли потрапили ви зараз до моїх, то не вийдете ви звідси, доки не підпишете, що ви скасовуєте новий порядок молитви, запроваджений вами, та інші нововведення, яких не дотримувалися отці наші. Чого не вистачало вам у тому, що говорять «нааріцох», а не «кесер»?...»
Тим часом хасиди, які весь день чекали на прибуття ребе, почали непокоїться – може, чутки про звільнення, як і говорили міснагдім, неправдиві? І вони вирушили до сусіда Леплера.
Добравшись до мети, хасиди почули з-за дверей: «Нааріцох» вам не сподобалося, тільки «кесер»?!» і зрозуміли, що ребе помилково привели сюди. Побачивши хасидів, міснагед злякався. Мордехай Леплер хотів ударити міснагеда, але Алтер ребе велів йому нічого не робити. «Що ви робите тут, ребе? – сказав раббі Мордехай. – Забирайтеся з наметів цих людей!». Але Алтер ребе сказав, що треба надати честь тим, хто прийняв його, випив склянку окропу і разом із раббі Мордехаєм пішов. «Ти в прямому сенсі дав мені життя! – сказав він своєму хасиду. – І повір мені, що всі дні, поки сидів я у в'язниці, мені не було так тяжко, як протягом тих трьох годин, що був я в домі цього міснагеда».