ХАНУКА: ДИВО НА ОЛИВКОВІЙ ОЛІЇ
Диву Хануки передували майже 3500 років людської історії, які вмістили в себе багато - шість днів Творіння, убивство Ѓевеля Каїном, Всесвітній потоп і спорудження Вавилонської вежі, а також великий завойовницький похід Олександра Македонського, його раптову смерть і розпад імперії на чотири ворогуючі держави.
Спочатку здавалося, що євреям пощастило - вони потрапили під владу єгипетських (знову!) володарів Птолемеїв - толерантних і віротерпимих інтелектуалів, які поважаючи й цікавлячись ставилися до євреїв та їхньої релігії. Однак єврейське щастя скінчилося дуже швидко, приблизно за 150 років, коли владу над Ерец-Ісраель захопили правителі Сирії - Антіохи (там як у Франції часів Людовіків -надцятих тривала ціла низка правителів із нехитрим ім'ям Антіох).
Греко-сирійці намірилися розв'язати єврейське питання і почали посилено боротися з єврейською культурою і релігією, одночасно насаджуючи давньогрецьку (еллінську) культуру і еллінську ж релігію. І треба визнати, що серед євреїв у них знайшлося чимало прихильників-мітявнім (перекладається з івриту як «ті, що огрішилися», тобто елліністи). Доводи їхні були прості і зрозумілі: давньогрецька культура - це
по-перше, - красиво;
по-друге, - прогресивно (Аристотель, Платон, Сократ, Фалес Мілетський, Олімпійські ігри, гімнастика в оголеному вигляді...);
по-третє, - вони нас перемогли, нам при них жити і нам треба якось влаштовувати майбутнє дітей.
А Антіохи з номера в номер були раді старатися, видаючи указ за указом. Особливо старався Антіох Четвертий. Вони заборонили вивчення Тори й обрізання (деякі особливо завзяті асимілятори навіть ішли на вкрай болючу операцію з пришивання собі тієї «пари дрібниць», яку їм відхопили у восьмиденному віці). У Храмі було поставлено статую Зевса, а хтось Апостумос навіть спалив сувій Тори!
Знаючи євреїв, можна було очікувати повстання, і воно сталося. Почалося все в містечку Модіїн, десь на півдорозі між Єрусалимом і нинішнім Тель-Авівом. Загін грецьких солдатів прибув туди, щоб змусити євреїв принести жертву Зевсу (до того ж, як жертву пропонували свиню). Якийсь єврей таки погодився «порвати з проклятим минулим і стати на шлях виправлення», і тоді один із міських старійшин - Матітьягу бен Йоханан убив його і закликав народ до повстання.
За Матітьягу пішли багато хто, однак, він був уже старий і за рік помер, а керівництво повстанням перебрали на себе п'ятеро його синів, відомих під прізвиськом Маккабім (Маккавеї). Уміло використовуючи переваги рідних гір, а також допомогу Всевишнього, повстанці за три роки розгромили вшестеро переважаючі сили супротивника і вступили в Єрусалим. Одразу ж після перемоги і вигнання загарбників з Єрусалима, брати Маккабі приступили до очищення території Храму. 25 кислєва всі «ремонтно-відновлювальні» роботи було завершено, і євреї приступили до церемонії освячення Храму.
Одним з її етапів було запалення храмового світильника - Менори - однак, для цього була потрібна спеціальним чином виготовлена оливкова олія (на неї йшли перші краплі першого жиму, причому перед збиранням врожаю збирачі занурювалися в ритуальний басейн (мікву), щоб перебувати в стані ритуальної чистоти). Тим часом греки встигли привести в непридатність усі запаси «пального», тож на всій території Храму вдалося знайти лише один глечик із печаткою первосвященика. Цієї порції вистачало лише на один день, тоді як на приготування нової порції олії було потрібно вісім днів.
Можна було б почекати, але тоді ці вісім днів Храм простояв би недієздатним (при єврейській владі!) і брати вирішили діяти. Вони залили цю олію в Менору і далі сталося диво - одноденного запасу олії вистачило на вісім днів.
Свято Ханука триває вісім днів, але що саме ми святкуємо в ці дні - думки розходяться. Однозначно, ми не святкуємо визволення Єрусалима і перемогу над греко-сирійцями (звісно святкуємо, але не вісім же днів поспіль!). У Хануку святкується диво з глечиком олії. Щоправда, на думку одних мудреців брати залили весь запас одразу ж, за іншою версією - розділили його на вісім рівних порцій і заливали щодня одну восьму денної норми. У першому випадку цього дня святкують «просто» початок освячення Храму (олії в Менорі вистачало на горіння за звичайними фізичними законами), а в другому випадку цього дня відзначають і початок ханукального дива, бо олії на цілий день горіння не вистачало. Починаючи з другого і до сьомого дня жодних запитань не виникає - за будь-якої версії заправлення Менори олії там не вистачало і це було диво.
ХАНУКА: А МЫ ТАКИЕ, ЗАЖИГАЕМ…
Основной принцип зажжения ханукальных светильников — пирсуме де-нисе (оповещение о чуде), то есть светильники нужно расположить так, чтобы как можно больше людей видели свечи Хануки. Для тех, кто живет на первых этажах, можно поставить светильник на подоконник, однако, если он находиться выше 9,6 м от уровня земли, то так делать не следует. В этом случае светильник ставят на стул в проеме двери с левой стороны от входящего (т.е. напротив мезузы, так чтобы у одного косяка двери была мезуза, а у другого — ханукия). Хотя женщины тоже могут зажигать ханукальные светильники, обычно эту почетную обязанность на себя берут мужчины.
Свечи располагают начиная с крайнего правого канделябра ханукии, на следующий день добавляют еще одну свечу слева, на третий — еще одну слева и т.д. Зажигать светильники ханукии начинают, наоборот, слева направо — сначала новоприбавленную свечу, затем ближайшую правую и т.д. Сначала зажигают служебный светильник/свечу — шамаш, и уже от него зажигают все ханукальные свечи.
Перед зажжением огней ханукии, тот, кто зажигает их, произносит благословения, а все присутствующие говорят «омейн».
БЛАГОСЛОВЕНИЯ НА ЗАЖЕНИЕ ХАНУКАЛЬНЫХ СВЕЧЕЙ
Перед зажжением первого огонька (но с уже зажженным шамашем) произносят:
1. Борух А-то, А-дой-ной Э-ло-кей-ну Мелех ѓо-Ойлом ашер кидешону бе-мицвойсов ве-цивону леѓадлик нейр Хануко! (Благословен Ты, Г-сподь, Б-г наш, Владыка Вселенной, освятивший нас своим заповедями и заповедавший нам зажигать ханукальную свечу!)
2. Борух А-то, А-дой-ной Э-ло-кей-ну Мелех ѓо-Ойлом ше-осо нисим ле-авойсейну ба-йомим ѓо-ѓейм би-зман ѓа-зе! (Благословен Ты, Г-сподь, Б-г наш, Владыка Вселенной, сотворивший чудеса нашим предкам в те дни в это время!)
А это благословение произноситься только при первом зажжении ханукии:
3. Борух А-то, А-дой-ной Э-ло-кей-ну Мелех ѓо-Ойлом ше-ѓехейону ве-киймону ве-ѓигиону ли-зман ѓа-зе! (Благословен Ты, Г-сподь, Б-г наш, Владыка Вселенной, сохранивший нас в живых, обеспечивший наше существование и доведший нас до сего времени!)
ХАНУКА: ПОКА ГОРИТ СВЕЧА
Ханукальные светильники должны гореть, по меньшей мере, в течение получаса и принято, чтобы все это время женщины воздерживались от домашней работы. При желании (и возможности) женщины могут воздержаться от домашней работы и на все время Хануки, а, если понравиться и муж позволит — то продолжить это воздержание и дальше.
Ханукальные светильники зажигаются только для исполнения заповеди праздника, поэтому ими нельзя пользоваться для чтения или иной работы. Для этого используется свет расположенной рядом служебной свечи шамаш. Впрочем, при наличии в доме электричества эта проблема теряет актуальность. Но, если вы вздумаете выключить свет и почитать, устроившись рядом с ханукией, то проверьте, не погас ли шамаш (если он горит, то считается, что при чтении вы пользуетесь светом именно шамаша, а не остальных свечей).
В дни Хануки принято кушать блюда, приготовленные на масле (оливковом, подсолнечном, кукурузном и т.д.). Особенно популярны латкес (оладьи, идиш) и суфганиет (пончики, иврит). Также во многих общинах принято есть молочные блюда, в память о подвиге женщины по имени Йеѓудит (Юдифь), благодаря которой была одержана победа над греко-сирийцами.
В дни Хануки принято играть в разные игры, по возможности избегая азартных. Дети играют, в частности, в севивон (на идиш «дрейдл») – четырехгранный волчок, на гранях которого начертаны еврейские буквы «нун», «гимель», «ѓэй» и «шин» — первые буквы ивритских слов, составляющих фразу «Великое чудо произошло там (в Эрец-Исраэль)». В самом Израиле последняя буква меняется на «пэй» и получается фраза «Великое чудо произошло здесь».
В ночь на четвертый или пятый день Хануки родители дают детям ханукэ гелт (ханукальные деньги (идиш)), которые они могут потратить по своему усмотрению, однако желательно, чтобы часть денег они отдали на цдаку. Вообще же в дни Хануки принято давать на цдаку больше денег, чем обычно.