25 швата 5643 року (2 лютого 1883 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Ісраеля бен Зеєва-Вольфа Ліпкіна Саланта.
Раббі Ісраель Ліпкін, відомий як рабі Ісраель Салантер (із Салант), народився в литовському містечку Жегори, у сім'ї відомого талмудиста рабі Зеєва-Вольфа бен Ар'є-Лейба Ліпкіна. З 12 років хлопчик навчався в містечку Саланти.
Раббі Салантер створив нове вчення, що отримало назву мусар («етика»). У Вільно і Ковно (Вільнюс і Каунас) з'явилися спеціальні молитовні (мусар штибл), де рабі Салантер виголошував проповіді перед ремісниками і торговцями, закликаючи їх до покаяння і малюючи похмурі картини невідворотної відплати за будь-яку провину. На противагу хасидизму, який вчив, що служити Б гу слід з радісним почуттям, він бачив у веселощах і радості гріховну легковажність, але водночас, будучи суворим аскетом, широко трактував принцип пікуах нефеш («порятунок душі»; тут - порушення заповіді, якщо це необхідно для порятунку життя). Так у Йом-Кіпур 5608 року (1848), коли у Вільно лютувала епідемія холери, він, виголосивши благословення, демонстративно одразу ж у синагозі взявся до трапези й закликав присутніх взяти з нього приклад, тому що хоча цього дня наказано суворий піст, але збереження життя та здоров'я важливіше за будь-яку обрядовість.
Раббі Салантер жив у Парижі, Франкфурті-на-Майні, Клайпеді, читав лекції з іудаїзму студентам Кенігсберзького університету. Серед його учнів були знамениті рабини Моше-Іцхак Даршан (Кельмський маггід), Симха-Зісл Бройда та Іцхак Блазер.
Похований раббі Салантер у Кенігсберзі (нині Калінінград).
26 швата 5427 року (19 лютого 1667 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Давида бен Шмуеля ѓа-Леві (Таз).
Раббі Давид ѓа-Леві народився у Володимирі-Волинському та обіймав рабинські посади в різних містах, а потім оселився в Острозі, де був рабином, відкрив єшиву і написав свій коментар до головної збірки законів «Шулхан арух» - «Турей заѓав» («Золоті стовпи»). Ця книга здобула йому славу одного з найбільших ѓалахістів (законодавців) свого часу, а її назва, як це часто буває, стала його другим ім'ям, тож тепер рабі Шмуель відомий нам як раббі Таз (акронім назви його книги).
Похований раббі Таз у Львові.
28 швата приблизно 3627 року (134 рік до н.е.) - Зняття облоги з Єрусалима.
Цього дня сирійський правитель Антіох V відступив від обложеного Єрусалима, відмовившись від задуму зруйнувати місто. За часів Хашмонеїв цей день було оголошено святковим.
1 адара 2448 року (1313 рік до н.е.) - Дев'ята єгипетська страта - темрява єгипетська.
Темрява була дев'ятою за рахунком стратою, яку Всевишній обрушив на єгиптян, які відмовлялися відпустити синів Ізраїлю з рабства. Цього дня щільна темрява накрила землю. «Не бачили один одного, і не вставав ніхто з місця свого три дні» (Бо 10:23). До Виходу з Єгипту залишилося 6 тижнів.
1 адара 4924 року (27 січня 1164 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама бен Меїра Ібн Езри.
Єврейський поет, граматик, філософ, коментатор Тори, астроном і лікар раббі Авраѓам Ібн Езра народився 1089 року в іспанській Туделі, навчався в Кордові й товаришував із великим поетом і коментатором Тори раби Йеѓудою Ѓалеві. 1140 року раббі Авраѓам покинув Іспанію і наступні роки його життя пройшли в мандрах Францією, Провансом та Італією (він навіть відвідав Лондон). У ці роки раббі Авраѓам Ібн Езра написав більшість зі своїх 108 творів. Припускають, що він написав коментарі до всіх книг ТАНАХу (Біблії), хоча до нас дійшли лише окремі їхні частини. Його коментарі набули широкої популярності і вивчалися майже нарівні з коментарями Раші (раббі Шломо-Іцхакі, найбільший коментатор Тори).
Авторитет раббі Авраѓама в царині граматики був настільки великий, що тривалий час його навіть вважали одним з основоположників граматики мови іврит.
1 адара приблизно 5423 року (8 лютого 1663 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Шабтая бен Меїра ѓа-Коѓена Каца (Шах).
Раббі Шабтай бен Меїр відомий також як «Шах», за акронімом назви його книжки «Сіфтей коѓен» («Вуста священика») - коментарем до «Йоре деа», одного з розділів законодавчого кодексу «Шулхан арух». Одночасно з надрукованою в Кракові «Сіфтей коѓен» у Любліні виходить друком ще один коментар до «Йоре деа» - «Турей заѓав» рабі Шмуеля Шмуеля ѓа-Леві (рабі Таз). Дві ці праці отримали високі оцінки сучасників і посіли належне місце в єврейській історії.