1 нісана 0 року (3761 рік до н.е.) – Створення людини.
У Талмуді наводиться дві думки щодо часу створення Всевишнім людини. На думку раббі Еліезера світ був створений у місяці тишрей і Адам з Хавою (Євою) були створені 1 тишрея. На думку раббі Йошуа, світ був створений у місяці нісан, який Тора називає першим із місяців. Хасидські мудреці дають таке пояснення цьому протиріччю – фізичне тіло людини було створене в тишреї, але задум створення людини з'явився в нісані.
1 нісана 1948 року (1813 рік до н.е.) – День народження нашого праотця Авраѓама.
1 нісана 2048 року (1713 рік до н.е.) – День народження нашого праотця Іцхака.
1 нісана 2108 року (1653 рік до н.е.) – День народження нашого праотця Яакова.
1 нісана 2123 року (1638 рік до н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Авраѓама.
1 нісана 2228 року (1533 рік до н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Іцхака.
1 нісана 2255 року (1506 рік до н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Яакова.
У Талмуді сказано, що всі три наші праотці народилися і пішли з цього світу в місяці нісан. Усіх їх було поховано в «місті Патріархів» Хевроні, у печері Махпелла, купленій Авраѓамом у місцевих жителів за 400 великих торгових шекелів (за нинішніми цінами – понад 100 мільйонів доларів).
1 нісана 2448 року (1313 року до н.е.) – Перша заповідь.
1 нісана, за два тижні до Виходу з Єгипту, Моше і Аѓарон отримали від Всевишнього інформацію про устрій єврейського календаря і першу заповідь, яка наказувала починати відлік місяців з нісана, а початок кожного місяця визначати за народженням нового місяця.
1 нісана 2449 року (1312 рік до н.е.) – Завершено будівництво Переносного Храму (Мішкан) і розпочато його освячення.
Протягом наступних 12 днів глави 12 колін приносили жертви Всевишньому (першим приніс жертви глава коліна Йеѓуди Нахшон бен Амінодав). Аѓарон і його сини почали свою службу в Храмі як коѓєни.
1 нісана 2449 року (1312 рік до н.е.) – Смерть синів Аѓарона Надава й Авіѓу.
Цього ж дня, під час приношення жертв у Переносному Храмі (Мішкан) загинули сини Аѓарона Надав і Авіѓу. «І взяли сини Аѓарона, Надав і Авіѓу, кожен свій совок, і поклали на них вогонь, і поклали на нього паління, і піднесли вони перед Господом чужий вогонь, чого Він не велів їм» (Шміні 10:1-2).
Смерть двох видатних людей того покоління – Надава й Авіѓу, розкрила для народу ще одну особливість Мішкана: перебування в цьому місці, де з особливою силою розкривається Божественна Присутність, вимагає від людини найбільшого ступеня відповідальності.
Видатний каббаліст раббі Іцхак Лурія Ашкеназі (Арізаль) говорив, що Надав і Авіґу мали душі дуже високого рівня, і після їхньої смерті їх [душі] було даровано синові Елазара (й онукові Аѓарона) Пінгасу, котрий згодом врятував народ. Надалі душі Надава й Авіѓу виявлялися такими, що належали таким видатним людям, як пророк Еліяѓу (Ілля-пророк), пророк Шмуель (Самуїл), пророк Еліша, цар Іудеї Хізкіяѓу, раббі Матітьяѓу бен Йоханан (батько братів Маккабі і перший керівник повстання), раббі Акав'я бен Махалалель, раббі Йоханан бен Закай, раббі Аківа, раббі Абайє (один з укладачів Талмуду) та інші...
2 нісана 5680 року (21 березня 1920 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) п'ятого Любавицького Ребе – раббі Шолома Дов-Бера (ребе Рашаба).
Після відходу 1882 року з цього світу батька, четвертого Любавицького ребе, раббі Шмуеля, ребе Рашаб очолив рух Хабад. За 38 років свого керівництва він написав і виголосив понад 2000 майморім (хасидських проповідей) і заснував унікальну систему єшив «Томхей тмімім», що поєднували вивчення «тіла» Тори (Танах, Талмуд і законодавство) з «душею» (каббала).
Перша Світова війна змусила ребе разом з усією сім'єю евакуюватися з білоруських Любавичів, а революція, і громадянська війна, що послідувала за нею, змушували їх рухатися все далі на південний схід. Великий мудрець і вчений пішов із цього світу під кінець суботи, тижневого розділу «Ваікра» в перший день тижня (неділя), о пів на четверту ранку.
Сталося це в Ростові-на-Дону і всі євреї міста брали участь у його похороні. Ребе був похований на старому ростовському кладовищі. У 1940 році влада захотіла знести старий цвинтар і могилу ребе змушені були перенести на новий цвинтар.
3 нісана 5655 року (28 березня 1995 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Леві-Іцхака Слоніма, сина ребецн Менухі-Рахель, дочки Мітлер ребе.
Раббі Леві-Іцхак, онук другого Любавицького ребе, народився в Любавичах 1883 року і у віці 12 років разом із сім'єю виїхав в Ерец-Ісраель.
Довгі роки раббі Леві-Іцхак був головою єврейської громади Хеврона, а також очолював хасидів Хабада на Святій Землі. Кілька разів він їздив до Росії для того, щоб побачитися з четвертим і п'ятим Ребе – раббі Шмуелем (ребе Маѓараш) і раббі Шоломом Дов-Бером (ребе Рашаб).
Похований раббі Леві-Іцхак у Хевроні, поруч із могилою своєї матері, ребецн Менухі-Рахель.
5 нісана 5585 року (24 березня 1825 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Авраѓама-Йеѓошуа-Ѓешеля бен Шмуеля з Апти.
Раббі Авраѓам-Йеѓошуа, відомий також як Аптер ребе і Оѓев Ісраель («Люблячий Ізраїль») народився в польському містечку Нейштадт. І по батьківській, і по материнській лінії він походив зі знаменитих рабинських родів і вже в ранньому віці подавав великі надії. Здобувши неабиякі знання, він розпочав навчання в одного з найвидатніших хасидських цадиків – рабі Елімелеха з Ліженська та рабі Єхіеля-Міхла зі Злочева. Ставши одним із найпомітніших представників зростаючого хасидського руху, він очолив громаду в містечку Колбасів, а потім, 1800 року – в Опатуві (Апт). Він був рабином і в інших місцях (наприклад, у Яссах), але в хасидських майсах він назавжди залишився Аптер ребе.
Приблизно 1810 року Аптер ребе оселився в Меджибожі, місті засновника хасидизму, раббі Ісраеля Баал Шем-Това. Тут він прожив решту років.
Аптер ребе був одним із найвидатніших єврейських мудреців свого часу, а кількість його послідовників і прихильників була більшою, ніж у решти цадиків, що жили в ті часи.
5 нісана 5662 року (12 квітня 1902 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Шнеура-Залмана Фрадкіна з Любліна.
Раббі Шнеур-Залман народився в Лядах (Білорусь) і був учнем гаона і хасида раббі Еліяѓу-Йосефа Рівліна. Завдяки чудовим здібностям Шнеур-Залман став чудовим знавцем Тори і хасидизму і був одним із найвідданіших хасидів третього і четвертого Ребе – рабі Менахем-Мендела (ребе Цемах Цедек) і рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).
Спочатку раббі Шнеур-Залман був наставником у білоруському містечку Полоцьк, але потім, на запрошення місцевої громади, переїхав до польського Любліна, де довгого часу був міським рабином і головою суду (ав бейс-дін).
Великий мудрець, удостоєний звання гаон (геній) і великий хасид, раббі Шнеур-Залман також відомий під ім'ям Торат хесед (так називалася написана ним книга). Похований раббі Шнеур-Залман у Єрусалимі, на Оливній горі.
7 нісана 2488 року (1273 рік до н.е.) – Візит розвідників у Єрихон.
За місяць після того, як Моше-рабейну пішов із цього світу, його наступник раббі Йеѓошуа бін Нун (Ісус Навин) відправив двох розвідників – Калева і Пінгаса – до міста Єрихон, що стояло на іншому березі річки Ярден (Йордан).
Розвідники мали зібрати інформацію, необхідну для завоювання євреями першого міста в Ерец-Ісраель. У Єрихоні розвідникам надала допомогу жінка на ім'я Рахав, яка мешкала у квартирі, розташованій усередині кріпосної стіни (пізніше Рахав стала дружиною Йеѓошуа бін Нуна).
7 нісана 5504 року (20 березня 1744) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Іцхака з Дрогобича
Раббі Іцхак був відомим кабалістом і саме він познайомив свого сина Єхіеля-Міхла з раббі Ісраелем Баал Шем-Товом. Пізніше учень Баал Шем-Това став відомим усьому єврейському світові як раббі Єхіель-Міхл зі Злочева або «Магід (проповідник) зі Злочева».