27 іяра 5660 року (26 травня 1900 року) – Йорцайт (річниця смерті) рабі Шломо-Залмана з Капустіна, сина рабі Йеѓуди-Лейба (ребе Маѓаріля) і онука ребе Цемах-Цедека.
Раббі Шломо-Залман народився 5590 (1830) року в Любавичах і був первістком раббі Маѓаріля з Капустіна, сина ребе Цемах-Цедека. Дідусь, третій Любавицький ребе Цемах-Цедек, дуже любив його і навчав разом із сином Шмуелем, майбутнім четвертим Ребе (Ребе Маѓараш).
Після відходу з цього світу батька, рабі Шломо-Залман перебрався в Капустин. Там він взяв на себе керівництво хасидами, яке тривало 34 роки. Рабі Шломо-Залман написав відому книжку «Магіней Авот» (гіматрія, тобто сума числових значень усіх літер, цього слова збігається з гіматрією його імені) з хасидськими коментарями Тори.
Похований раббі Шломо-Залман у Капустині.
27 іяра 5722 року (31 травня 1962 року) – За вироком ізраїльського суду страчено Адольфа Ейхмана – одного з керівників і виконавців плану «остаточного вирішення єврейського питання».
29 іяра 2600-27000 року (1100 років до н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) пророка Шмуеля бен Елькани.
Пророк Шмуель був останнім із суддів Ізраїлю. Після народження його віддали на навчання коѓенам у Шило (там у цей момент перебував Переносний Храм), оскільки його мати Хана, яка довгі роки була безплідною, пообіцяла, що присвятить народженого сина служінню Б гу.
Після смерті первосвященика Елі він став первосвящеником (цікаво, що як сини Елі – Пінхас і Хофні, так і діти Шмуеля – Йоель і Авія виявилися негідними цієї посади)
Після того як старійшини Ізраїлю звернулися до нього з проханням поставити над ними царя, «як у інших народів», Шмуель, який від самого початку несхвально ставився до цієї ідеї, змушений був (за наказом Неба) погодитися, і помазав на царство обраного Всевишнім Шауля з коліна Ефраїма. Потім, знову за вказівкою Всевишнього (коли Шауль виявився негідним такого посту), він помазав на царство Давида з коліна Йеѓуди.
Могилою Шмуеля вважається пагорб ан-Набі Самвіл поблизу Єрусалима.
29 іяра 5727 року (8 червня 1967 року) – Звільнено Єрусалим і Храмову гору.
Цього дня Старе місто Єрусалима і Західна стіна (Стіна плачу) були звільнені солдатами ізраїльської армії. У єврейських руках навіть опинилася Храмова гора. Але через день її повернули мусульманам (вони довго відмовлялися прийняти її, підозрюючи підступ з боку євреїв – у них просто не вкладалося в голові, що ТАКЕ можна добровільно віддати).
В Ізраїлі цей день відзначено в календарі як День Єрусалима.
1 сівана 1656 року (2105 рік до н.е.) – Зниження рівня води Всесвітнього Потопу.
Через 150 днів після припинення дощу, що спричинив Всесвітній Потоп (див. 17 хешвана), бурхливі води заспокоїлися і рівень води, що повністю вкрила земну поверхню, почав зменшуватися (на один лікоть (0,45 м) кожні чотири дні).
1 сивана 2448 року (1313 рік до н.е.) – Табір біля гори Сінай.
Через шість тижнів після Виходу з Єгипту вже готові отримати Тору євреї розбили табір у Сінайській пустелі, біля підніжжя гори Сінай.
1 сивана 2449 року (1312 рік до н.е.) – Земля поглинула Кораха і його прихильників.
Корах і його прихильники протестували проти того, щоб Моше й Аѓарона (до речі, племінники Кораха) очолювали єврейський народ. Бунтівники загинули коли, як розповідається в Торі: «...розступилася земля під ними. І розкрила земля уста свої, і поглинула їх і домочадців їхніх, і всіх людей Кораха, і все майно« (»Койрах» 16:31-32).
У трактаті «Піркей авот» розповідається, що вуста Землі (жерло), які мали поглинути Кораха і його спільників, були створені в сутінках під кінець шостого дня Творіння.
1 сівана 4856 року (25 травня 1096 року) – Різанина у Вормсі.
8 іяра (22 дні тому) розпочався Перший хрестовий похід, що приніс євреям незліченні лиха. Єврейські жителі німецького міста Вормс намагалися знайти порятунок у замку місцевого феодала, проте хрестоносці увірвалися туди і євреї Вормса були по-звірячому вбиті під час ранкової молитви.
1 сівана 5636 року (24 травня 1876 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Двойри-Леї.
Ребецн Двойра-Лея була донькою другого Любавицького ребе раббі Дов-Бера (Мітелер ребе) і дружиною мудреця і праведника раббі Яакова-Ісраеля з Черкас.
Історія її йорцайта така: вона та її чоловік, рабі Яаков-Ісраель, викликали свого онука рабі Мордехая-Дова, засновника горностоїпільської хасидської династії, і зажадали розсудити, хто з них має залишити цей світ першим: ребецн, на яку чекало б після відходу чоловіка сумовите самотнє існування королеви-вдовиці, або ребе, який не може собі уявити, як влаштуватися в цьому дивному і незручному світі без ребецн? Як внучок скаже, так і зроблять.
Рабі Мордехай-Дов узяв день на роздуми і після закінчення терміну ухвалив так: «Бабуся має рацію, але перечити дідусеві язик не повертається. Тому живіть довго і щасливо і залиште цей світ в один, ні, день – це не в моїх силах. в один сезон, в одну пору року».
Ребецн Двойра-Лея покинула цей світ 1 сівана, а раббі Яаков-Ісраель – 13 елуля.
2 сівана 2448 року (1313 рік до н.е.) – Перші слова Тори передані євреям. Обрання євреїв
Цього дня Моше (Мойсей) передав євреям слова Всевишнього, які стали нібито введенням у саму Тору. Моше пояснив єврейському народу, чого вимагає від нього Всевишній. І цього ж дня було сказано: «І нині, якщо слухатимете голосу Мого і зберігатимете Мій заповіт, то будете Моїм надбанням більше за всі народи, бо Мені належить уся земля. І ви будете Мені царством служителів святому і святим народом».
3 сівана 2448 року (1313 рік до н.е.) – Початок підготовки до Дарування Тори.
Цього дня почалася підготовка до Дарування Тори. Євреї отримали «заповідь про кордон» – Всевишній заборонив підходити до гори і точно вказав, яку лінію біля гори Сінай вони не повинні перетинати. Кожен, хто перетнув би цю лінію і наблизився до гори, підлягав би смерті.
Також євреї отримали заповіді про освячення. Їм була заборонена подружня близькість, а крім того, вони повинні були очистити свої тіло й одяг.
3 сівана 5589 року (4 червня 1829) – Прийняття ребе Цемах-Цедеком керівництва хасидами Хабаду.
Після відходу з цього світу Мітелер ребе ребе Цемах-Цедек, незважаючи на рішення найстарших хасидів Мітелер ребе, відмовлявся очолювати Хабад. Він вважав більш гідними кандидатурами синів Алтер ребе – рабі Хаїм-Авраѓама та рабі Нахума або онука Алтер ребе – рабі Аѓарона з Кременчука. І лише після довгих умовлянь він погодився обійняти цю посаду, з умовою, що його не будуть обтяжувати питаннями, пов'язаними з матеріальними речами.
4 сівана 2448 року (1313 рік до н.е.) – Моше почав записувати Тору.
Цього дня (за два дні до Синайського одкровення) Моше записав перші 68 розділів Тори, що оповідають про події від Створення світу і аж до Виходу з Єгипту.