11 тамуза 5591 року (22 червня 1831 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Цві-Гірша з Жидачева.
Рабі Цві-Гірш народився в галицькому містечку Самбор і разом зі своїм молодшим братом, рабі Моше з Самбора, навчався у рабі Яакова-Іцхака ѓа-Леві Горовиця, сліпого Провидця з Любліна.
Рабі Цві-Гірш дружив з відомим хасидським цадиком рабі Нафталі-Цві з Ропшиць, а серед його учнів були такі видатні лідери наступного покоління, як рабі Іцхак-Айзік з Комарни, рабі Цві-Елімелех з Динова (відомий також як Бней Іссахар), рабі Іцхак-Айзік із Жидачева, рабі Шимон із Ярославля і рабі Шалом із Кам'янки.
Рабі Іцхак-Айзік з Комарни писав, що душа його вчителя була частиною душі рабі Хаїма Віталя — найкращого учня великого кабалиста рабі Іцхака Лурії Ашкеназі (Арізаль), а та, в свою чергу, була частинкою душі рабі Аківи. Ще один його учень, рабі Іцхак-Айзик із Жидачева, передавав зі слів вчителя, що в минулому житті він був одним із учнів найвидатнішого кабалиста рабі Шимона бар Йохая. Деякі з хасидських цадиків-сучасників рабі Цві вважали, що його душа — душа знаменитого мудреця Януки (малюка), згаданого в кабалистичній книзі рабі Шимона бар Йохая «Зоар». Сам же рабі Цві-Гірш говорив своєму братові, рабі Моше з Самбора, що його душа в одному з попередніх втілень була душею рабі Ішмаеля-первосвященика.
и (12 липня 1935 року) — Йорцайт (річниця смерті) рабі Шнеура-Залмана Слоніма, онука ребецн Менухи-Рохл, дочки другого Любавицького ребе — Мітелер ребе.
Рабі Шнеур-Залман народився в 5622 році в Хевроні (Ерец-Ісраель) в родині рабина і великого хасида рабі Мордехая-Довбера Слоніма, сина ребецн Менухи-Рохл.
Сам він також був великим знавцем Тори і хасидської філософії (хсидуса або хасидута). Його дружиною стала ребецн Мушка, дочка його дядька, рабина Леві-Іцхака Слоніма. У 1885 році, коли Хабад очолив п'ятий Любавицький Ребе рабі Шолом-Довбер (Ребе Рашаб), рабі Шнеур-Залман приїхав до Любавичів і залишився там надовго.
Ребе наблизив його до себе, а взимку 1886 року взяв з собою у відому ялтинську подорож, де вони провели багато годин у спільному вивченні хасидуту. Крім того, під час перебування в Ялті рабі Шнеур-Залман був меламедом (вчителем) юного рабі Йосефа-Іцхака (майбутнього шостого Ребе — ребе Раяца).
Після повернення на Святу Землю він почав листування з Ребе Рашабом і в опублікованих збірниках послань Ребе Рашаба містяться десятки послань до рабі Шнеуру-Залмана.
Цікаво, що, звертаючись до рабі Шнеуру-Залману, ребе Рашаб жартома називав його «мій онук», а його батька, рабі Мордехая-Довбера — «зятем». Справа в тому, що коли рабі Мордехай-Довбер приїхав до Любавичів до четвертого Ребе — рабі Шмуеля (ребе Маѓараш), син ребе (майбутній ребе Рашаб) проводив з ним довгі години, слухаючи розповіді про попередніх ребе, які рабі Мордехай чув від своєї мами, ребецн Менухі-Рохл.
Одного разу ребе Маѓараш теж послухав розповіді рабі Мордехая і вони йому сподобалися, що він сказав синові — «запроси його до себе зятем за стіл». (У ті часи багаті євреї прагнули видавати своїх дочок нехай і за бідних, але зате вчених юнаків і брали на себе зобов'язання утримувати зятя певний час, даючи йому можливість вчитися далі. Так що фраза про «запрошення зятем за стіл» означала визнання мудрості рабі Мордехая, здатного прикрасити будь-яку сім'ю). Так і повелося. А син «зятя» став відповідно «онуком».
У 1900 році він отримав від рабі Шнеура-Залмана з Любліна (автора книги «Торат хесед») пропозицію очолити громаду Яффо. Заручившись благословенням ребе Рашаба, рабі Слонім очолив громаду Тель-Авіва-Яффо і залишався на цій посаді 35 років, аж до кінця своїх днів.
Похований рабі Шнеур-Залман в Тель-Авіві.
12 тамуза 5100 року (8 липня 1340 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова бен Ашера бен Єхіеля (Баал ѓа-Турім).
Рабі Яаков був сином рабі Ашера, сина Єхіеля (відомого як рабі Рош). Він народився в Німеччині, але потім разом з батьком переїхав до Іспанії, в Толедо, де, відмовившись від посади рабина, жив у великій бідності, присвячуючи весь свій час вивченню Тори. Найбільшу популярність рабі Яакову бен Ашеру принесла книга «Арба ѓа-турім» («Чотири ряди»), яка дала йому, як це часто буває, друге ім'я. Вважаючи, що в даний час «аргументи стали помилковими, розбіжності посилилися, думки помножилися, так що не залишилося жодного галахічного правила, щодо якого існує згода», рабі Яаков вирішив написати книгу, яка охоплювала б всі закони і звичаї, що стосуються як людини, так і громади.
В «Арба ѓа-турім» по кожному питанню в лаконічній формі наведені думки всіх великих авторитетів всіх попередніх поколінь, для того щоб будь-який рабин, який користується цією книгою, міг сам зробити остаточний висновок, оцінивши і порівнявши різні думки.
Відповідно до назви, книга складається з чотирьох частин. «Орах хаїм» («Спосіб життя») об'єднує правила щоденної поведінки, а також закони суботи, свят і буднів; «Йоре деа» («Вчитель мудрості») присвячена кашруту, законам обрізання, жалоби тощо; «Евен ѓа-езер» («Скеля допомоги») включає положення про шлюб і розлучення; «Хошен мішпат» («Знак суду») присвячена судочинству і заповідям, що регулюють майнові відносини.
Згідно з переказами, рабі Яаков помер дорогою до Ерец-Ісраель.
12 тамуза 5640 року (21 червня 1880 року) — День народження рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц), шостого Любавицького Ребе.
Його мати, ребецн Штерна-Сара розповідала: «Після нашого весілля минуло кілька років. Я була дуже молода і перебувала далеко від дому своїх батьків. У нас все ще не було дітей, і це дуже травмувало мене.
Одного разу, у свято Сімхат-Тора, під час кідуша, який відбувався вдома у мого свекра, рабі Шмуеля (четвертий Любавицький Ребе, ребе Маѓараш), виголосили «Мішеберах» (молитву за здоров'я) на всіх жінок і дівчат «Дому ребе», але про мене чомусь забули. Я дуже засмутилася, і, хоча пізніше благословили і мене, осад залишився. Я пішла до своєї кімнати і стала думати про те, що у мене досі немає дітей, про свою самотність, про цю історію з «Мішеберах». Я заплакала і так у сльозах задрімала. І тоді мені наснився сон.
Я побачила уві сні людину імпозантної зовнішності, яка увійшла в мою кімнату і запитала мене: «Дочко моя, чому ти плачеш?» Я розповіла про все, що було в моєму серці, і він сказав: «Не плач, дочко моя! Обіцяю тобі, що цього року у тебе народиться син, але відразу після свята ти повинна роздати 18 рублів зі своїх особистих грошей на цдаку».
Закінчивши говорити, чоловік вийшов з кімнати і зник. Через кілька хвилин він повернувся в супроводі ще двох і повторив перед ними поставлену мені умову. Ті, хто прийшов з ним, погодилися і всі троє, благословивши мене, вийшли з кімнати.
Через кілька годин повернувся мій чоловік. Я розповіла йому про сон, і він, поспішивши до свого батька, переказав йому його. Свекор викликав мене і попросив розповісти йому сон у всіх подробицях. Коли я закінчила розповідь, свекор сказав: «Перший, хто відвідав тебе, був ребе Цемах-Цедек, а двоє інших – Мітелер ребе і Алтер ребе».
Після свята я повинна була виконати поставлену мені уві сні умову, але звідки я могла взяти «18 рублів моїх особистих грошей»? У мене була сукня, пошита за останньою модою тих днів, але свекор не хотів, щоб я її одягала. Тоді я покликала жінку, яка займалася потребами громади, і попросила її продати цю сукню. А з виручених за сукню грошей я відклала 18 рублів на цдаку.
У тому ж році у мене народився син, ребе Раяц» — закінчила свою розповідь ребецн Штерна-Сара.
12 тамуза 5625 року (6 липня 1865 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліягу-Йосефа Рівліна з Дрибіна, автора книги «Оѓель Йосеф»
Рабі Еліягу-Йосеф з Дрибіна був великим мудрецем, одним з найвидатніших хасидів другого і третього Любавичних Ребе — Мітелер ребе і ребе Цемах-Цедека, і одним із стовпів хасидизму тих днів. Ребе Цемах-цедек говорив: «У нього є два з половиною хасиди, один з яких рабі Еліягу-Йосеф». Спочатку він був рабином містечка Дрибін, потім переїхав до Полоцька, а звідти в 1847 році перебрався до Ерец-Ісраель, де став рабином і наставником хасидської громади. Серед іншого він облаштував синагогу «Цемах-Цедек» у Старому місті Єрусалима.
Похований рабі Еліяѓу-Йосеф в Єрусалимі, на Оливній горі.
12 тамуза 5655 року (4 липня 1895 року) — Ребе Рашаб (рабі Шолом-Дов-Бер) призначив сина, рабі Йосефа-Іцхока (майбутній ребе Раяц), своїм секретарем
На той момент майбутньому шостому Любавицькому Ребе було всього 15 років, але ребе Рашаб призначив його своїм секретарем з загальних питань. У тому ж році рабі Раяц був присутній на з'їзді рабинів як представник ребе Рашаба.
Оскільки Йосеф-Іцхак був все-таки молодий, ребе Рашаб відправив разом з ним рабі Шмуеля-Бецалеля, попередивши його, що хоча він, Шмуель-Бецалель дуже розумний, а Йосеф-Іцхак дуже молодий, чим менше Шмуель-Бецалель буде втручатися в його дії, тим буде правильніше.
12 тамуза 5687 року (12 липня 1927 року) — «Свято Визволення». Цього дня шостий Любавицький Ребе рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) отримав повідомлення про його звільнення з костромського заслання.
Ребе Раяц замість розстрілу був відправлений на трирічне заслання до Костроми, але рада, створена для його звільнення, прийняла рішення продовжувати роботу по його повному звільненню. Члени ради знову звернулися до пані Пєшкової, представниці «Червоного Хреста» в СРСР, і вона спробувала домогтися від радянського керівництва звільнення Ребе. На противагу їй ленінградські чекісти заявили, що якщо Ребе повернеться до Ленінграда, то відразу ж буде заарештований.
Ребе Раяцу було наказано щовівторка з'являтися в костромське відділення ДПУ, але, коли 12 тамуза, у вівторок, ребе Раяц і рабі Еліяѓу-Хаїм Алтгойз, який його супроводжував, прийшли туди, чекіст привітно прийняв їх і сказав: «Прийшов наказ дати Вам звільнення, і я щасливий повідомити Вам про Ваше виходу на свободу».
Оскільки в цей день костромське відділення ДПУ було вихідним, там не змогли видати свідоцтво про звільнення і Ребе був змушений чекати отримання свідоцтва до 13 тамуза.
13 тамуза 5687 року (13 липня 1927 року) — Ребе Раяц отримує свідоцтво про звільнення.
13 тамуза, після отримання свідоцтва про звільнення Ребе, безліч людей зібралося в будинку, де він жив на фарбренген.
Наступного дня, об 11 годині ранку, у супроводі двох посланців від єврейської громади міста, Ребе залишив Кострому вільним громадянином і в п'ятницю, 15 тамуза, прибув до Ленінграда. У місті він залишався лише кілька днів, оскільки «євсекція» і ДПУ не заспокоїлися і знову погрожували арештом. Виходу не було і, залишивши Ленінград, Ребе оселився в підмосковному селі Малаховка.
15 тамуза 5503 року (7 липня 1743) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) відомого мудреця-кабалиста рабі Хаїма бен Атара, автора книги коментарів до Тори «Ор ѓа-Хаїм».
Рабі Хаїм народився в Марокко, жив і навчався в Алжирі, Італії, Ерец-Ісраель (Акко і Єрусалимі (там він оселився за рік до смерті)).
Про його святість і велич розповідають безліч історій. Відомо, наприклад, що під час своєї, на жаль, невдалої подорожі до Ерец-Ісраель засновник хасидизму рабі Ісраель Баал-Шем-Тов мав намір зустрітися з рабі Хаїмом бен Атаром, щоб спільними зусиллями привести Мошіаха і сприяти остаточному звільненню.
16 тамуза 2448 року (1312 рік до цієї ери) — Виготовлено золотого тельця.
16 тамуза 2448 року (1312 рік до цієї ери) — Йорцайт (річниця загибелі) Хура бен Калева.
Шістнадцяте тамуза 2448 року від Створення Світу було 40-м днем процесу отримання Тори на горі Синай. Народ з нетерпінням чекав повернення Моше-рабейну (Мойсея) з гори Сінай. Але, коли всупереч обіцянкам, глава народу до призначеного часу не повернувся (насправді євреї помилилися в розрахунках, і 40-м мав виявитися наступний день), то ті, хто стояв біля Сінаю, схвилювалися і помчали до Аѓарона з вимогою виготовити їм того, хто буде втілювати Б га. Це не було створенням нового Б жества, як помилково зображують цю подію. Євреї не намагалися знайти нового Б га, вони намагалися виготовити собі якесь Його втілення, яке буде виступати перед Ним в якості повноважного посла єврейського народу.
Хур, син пророчиці Міріам (сестри Моше) і Калева, сина Йефуне (голови племені Йеѓуди) намагався напоумити людей і був розірваний натовпом. Аѓарон здався і відлив із золота фігуру бика.