«Відпусти народ Мій» — гасло, знайоме багатьом з нас. На початку сімдесятих, євреї по всьому світу виходили на демонстрації за пригноблених братів у Радянському Союзі, вимагаючи від радянського уряду дозволити їм вийти на свободу, гаслом було «Відпусти народ Мій». Однак з цього приводу Ребе одного разу зауважив, що тут забули закінчення цього вірша: «і нехай служать Мені» — тобто мета виходу з Єгипту полягала в служінні Всевишньому, прийнятті ярма Тори і заповідей.
Вивести євреїв з СРСР, сказав Ребе, справа велика, але мета — «і нехай служать Мені», щоб вони жили як євреї в благополучних країнах. У СРСР у них не було можливості робити обрізання, бар-міцву або єврейське весілля, і ті, хто боровся за цих людей, повинні подбати, щоб вихід дав колишнім радянським євреям можливість жити єврейським життям, відзначати свята, дати дітям єврейську освіту. А вийшло так, що ті, хто приймав, подбали про житло, роботу і матеріальні потреби тих, хто вирвався на свободу, але недостатньо зробили для кінцевої мети — «і нехай служать Мені».
Влітку 1969 року, через два роки після Шестиденної війни, міністр оборони Ізраїлю Моше Даян виступив з промовою перед офіцерами ЦАХАЛу. Він розповів про бесіду з групою американських євреїв. Вони задавали різні питання про армію і оборону, а потім задали найголовніше і найскладніше: «Пане міністре, як це закінчиться?»
Це був час війни на виснаження — війни, що спалахнула після Шестиденної війни і тривала більше трьох років, коли сторони виснажували одна одну. Єгипетська армія обстрілювала ізраїльські позиції вздовж Суецького каналу, йорданська армія — кібуци і мошави в районі Бейт-Шеана і Йорданської долини. Поселення жили в повній темряві вночі, уникаючи обстрілів. За сімнадцять місяців боїв загинули близько тисячі ізраїльтян.
На тлі всього, що відбувалося, і пролунало це питання. Євреї з США хотіли знати, куди все йде і як це закінчиться. Даян відповів їм, що всі хочуть не тільки перемоги у війні, але й досягнення стійкого миру. Великі держави зайняті вирішенням близькосхідної проблеми, але чи є це досяжним? І додав, що це питання не нове — воно народилося з першим євреєм Авраѓамом. Всевишній наказав Авраѓаму: «Встань, пройди по землі... бо тобі дам її» (Брейшит 13:17). Він повинен був завоювати землю десяти народів, а був єдиним євреєм у світі. У нього навіть ще не народилася дитина. І він ставить вічне єврейське питання: «Що буде?» І тоді Всевишній з'явився і сказав: «Не бійся, Аврам» (Брейшит 15:1).
У наступному поколінні Іцхак також боровся з ненавистю до себе. Він був у землі пліштим (філістимлян), у нього були водні конфлікти з сусідами. У пустелі найважливіше — вода, і Іцхак викопав колодязь. Але плиштим заявили, що він їхній. Викопав інший, і про нього теж сперечалися. Всевишній з'явився йому: «Я Б‑г Авраѓама, батька твого, не бійся» (Брейшит 26:24). Те саме Він сказав і Яакову: «Не бійся, раб Мій Яаков» (Йерміяѓу 30:10). Це стало девізом єврейського народу.
Єврейська тривога подвійна, — пояснив Даян, — це і занепокоєння за окремого єврея, і за народ в цілому, за фізичну долю і духовну. Наприклад, занепокоєння за фізичну долю євреїв Іраку і духовну долю євреїв Радянської Росії. І єдина відповідь на питання «що буде» – продовжувати боротися.
Він визнав, що в найближчому майбутньому не бачить шансу, що Ізраїль стане Швейцарією, і додав, що для боротьби найважливіше – послання «не бійся». Війну можна вести за наявності труднощів і обмежень, — звернувся він до командирів — при нестачі грошей, людських ресурсів або технологічних засобів, але не можна боротися, коли боїшся. «Не бійся, раб Мій Яків» — заклик, щоб страх не здолав, бо попереду важка битва.
Кілька тижнів по тому в тиждень глави «Шофтім» Ребе відгукнувся на промову Даяна, сказавши, що ось був оратор в Землі Ізраїлю, який заявив про першу умову виходу на війну — «не бійся їх», навивши докази з віршів про праотців, «але він не пояснив, чому не слід боятися... дивно, що ніхто не запитав, у чому причина того, що не потрібно боятися їх». Він цитує вірші про те, що не потрібно боятися ворога, але чому? Вороги набагато перевершують нас чисельно, то чому не їх боятися?
І Ребе пояснив: головне — друга половина вірша: «не бійся їх», тому що «Г‑сподь Б‑г твій з тобою, Який вивів тебе з землі Єгипетської» (Дварим 20:1)! І продовження: «бо Г‑сподь Б‑г ваш іде з вами, щоб битися за вас проти ворогів ваших, щоб врятувати вас» (Дварим 20:4). Всевишній іде з вами. Ребе продовжив: «Немає іншого пояснення, чому не боятися. Єдине розумне пояснення — «бо Г‑сподь Б- твій з тобою»«. «І не як ті, хто стверджує, що стосовно Тори і заповідей потрібна віра, а шлях, не пов'язаний з ними, — справа розуму, бо істина протилежна». Єдиний спосіб не боятися всіх армій, що оточують народ Ізраїлю, — тільки при вірі у Всевишнього, що Він захистить нас, оскільки реалістично немає шансу у єврейського народу проти більш ніж мільярда мусульман, що оточують його. Єдина логічна причина, що ми уст