Кілька років тому група солдатів, мецуяней ЦАХАЛ («відмінників ЦАХАЛу», так Ребе називав солдатів, які отримали поранення в ізраїльських війнах) відвідала Аляску. Суботу вони провели в будинку мого шурина, рава Йосефа-Іцхака Грінберга, посланця Ребе в тих краях.
За суботнім столом рав Грінберг попросив одного з гостей розповісти свою історію, і той розповів про службу в Газі в 2014 році під час операції «Непорушна скеля», яка тривала 50 днів і проводилася у відповідь на викрадення і вбивство трьох єврейських юнаків.
У 2012 році, за два роки до поранення в Газі, він одружився і перед весіллям у супроводі брата він пішов помолитися біля Стіни Плачу — це звичай, якого дотримуються багато хто в Ізраїлі в день одруження. День схилявся до вечора, час церемонії наближався і брат квапив його вирушати в зворотний шлях.
Сідаючи в машину, він помітив дуже літню людину, яка бігла, намагаючись наздогнати автобус, що щойно від'їхав від зупинки. Багато хто, хто відвідував Ізраїль, знайомий з криком «рега, рега!» (зачекайте!), зверненим до водія, але, на жаль, крик не завжди допомагає. Не допоміг і цього разу. Тоді наречений сказав братові: «Давай запитаємо, куди йому потрібно дістатися, і підвеземо додому». Брат категорично заперечував: якщо він підбере старого, то запізниться на власне весілля, а він жених, всі його чекають!
Але хлопець, не звертаючи уваги на протести брата, відкрив двері машини і запросив старого сідати. Літній єврей розповів, що живе в Єврейському кварталі, зовсім поруч зі Стіною Плачу, але у нього немає сил підніматися по сходах у квартал, тому він добирається автобусом, так що у нього виходить 45 хвилин шляху додому. Вони почали рух, потрапили в затори, час минав, вони дуже запізнювалися. Так старий дізнався, що той, хто везе його, — наречений, всі на нього чекають, а він запізнюється на власне весілля.
Коли вони дісталися до його будинку, той, перед виходом з машини, звернувся до нареченого: «Я дуже вдячний тобі за добрий вчинок і хочу зробити подарунок. Я вже старий, мені залишилося небагато років. У мене є один долар Ребе, і я хочу подарувати його тобі на честь весілля».
Двома роками пізніше, під час операції «Непорушна скеля», коли він входив з ротою в Газу в п'ятницю, за годину до суботи, він подзвонив дружині повідомити про це. Вона сказала, що він не увійде в Газу без долара Ребе. Він відповів: «Але це мукце! Заборонено носити гроші в суботу». Дружина заперечила: «Це не мукце, оскільки ти ніколи не скористаєшся ним для покупок, а зберігаєш як талісман для благословення — це вважається амулетом». Він переконався і взяв долар із собою.
У Газі джип, в якому були він і кілька його товаришів, підірвався на 150-кілограмовій міні. Завдяки Всевишньому, всі залишилися живі, але в його тіло потрапило 100 осколків, у тому числі по 10 в кожне око, і лікарі були впевнені, що він залишиться сліпим. Однак, хоча одне око майже не функціонує, але милістю Божою, другим оком він бачить відмінно.
Завершуючи розповідь, солдат сказав: я не сумніваюся, що долар Ребе врятував мене і моїх товаришів у джипі!
Цього тижня в розділі «Шофтім» ми читаємо про «закони війни». На початку 20-го розділу Тора говорить: «Коли вийдеш на війну проти ворогів твоїх... не бійся їх, бо Господь Бог твій з тобою». Потім священик звертається до народу, до призовників, і оголошує: «Хто побудував новий будинок і не освятив його, нехай іде і повертається додому», «хто посадив виноградник і не користувався його плодами, нехай іде і повертається додому», «хто заручився з жінкою і не взяв її за дружину, нехай іде і повертається додому». Потім наглядачі додають: «хто боязкий і малодушний, нехай іде і повертається додому».
Мудреці обговорюють питання: чому Тора звільняє від військової служби того, хто побудував новий будинок, посадив виноградник або одружився? Щодо «боязкого і малодушного» Тора сама пояснює: «щоб не розтопив серця братів своїх, як серце його» — щоб не налякав інших солдатів. Але що з трьома іншими категоріями? Невже через те, що людина побудувала будинок, вона не піде воювати? Хіба це приємно? А хіба солдату, якого вдома чекають дружина і діти, це приємно?
«Сіфрі» (збірка мідрашів до книг Тори «Бамідбар» і «Дварим») пояснює: «Чому сказані всі ці речі? Рабі Йоханан бен Закай каже: прийди і подивися, як дорого Всевишньому людська гідність — всі ці категорії названі тільки заради боязкого і малодушного, щоб коли він повертався, говорили: може, він побудував будинок, може, посадив виноградник, може, заручився з жінкою».
Рабі Йоханан бен Закай говорить дивовижну річ: насправді Тора не звільняла б людину, яка заручилася з жінкою або побудувала будинок. Причина, по якій їм дозволяють йти додому, — не присоромити «боязкого і малодушного» боягуза. Зрозуміло, що під час війни боягуз не потрібен на полі бою, оскільки він внесе малодушність у серця всіх солдатів — він повинен йти додому.
Але боягузи соромилися б вийти з ладу на очах у всіх, отримали б клеймо. Тому Тора створила ще три критерії людей, які підуть додому, виключно щоб дати боягузам гідний шлях відступу. Коли побачать, що хтось йде, скажуть: він, напевно, одружується; якщо старший — можливо, побудував будинок мрії; якщо ще старший — може, він хоче посадити виноградник, але ще не було можливості насолодитися врожаєм.
І тут виникає питання: чому Тора так піклується про гідність боягуза?
Ребе пояснює різницю між демократією і диктатурою. Часто в житті народу або громади інтереси окремої людини стикаються з інтересами багатьох. Тоді постає питання: хто важливіший? Чи жертвуємо ми індивідуумом заради блага багатьох, чи індивідуум визначає своє благо, і ми повинні піклуватися про нього?
Ребе каже: в цьому виражається різниця між режимом, що враховує благо індивідуума, і диктаторським режимом. У диктатурі керівництво діє за принципом «суспільство поглинає індивідуума», і індивідуум — лише маленький гвинтик, частина великої машини під назвою «народ». До такої міри забувають, що індивідуум взагалі існує, дивляться на нього тільки як на частину суспільства, але сам по собі він не має ніякого значення — все його існування зводиться до вкладу в загальне благо. У демократії ж права індивідуума зберігаються і враховуються.
Ребе продовжує: у Торі є чітка відповідь на це питання в словах мудреців: «Чому людина створена єдиною?» — щоб навчити нас, що навіть одна душа — це цілий світ. Це виражається в законі щодо цілого міста, що перебуває в небезпеці, коли ворог каже: «Дайте нам одного з вас, і все місто врятується». Закон ясний: заборонено видавати їм будь-якого індивідуума, навіть якщо від цього залежить існування всього міста і всього суспільства. Причина в тому, що індивідуум — це реальність сама по собі, цілий світ, і з його потребами рахуються, навіть якщо це іноді визначає поведінку всього суспільства.
Це пояснює те, чого вчить нас Тора в нашій главі: готові звільнити всі три інші категорії солдатів виключно заради того, щоб не присоромити одного солдата-боягуза. Чому? Тому що для перемоги у війні нам потрібна допомога Всевишнього, а допомогу Всевишнього ми отримаємо, коли станемо більш милосердними і чуйними до почуттів ближнього, коли захистимо гідність іншого, коли допоможемо літній людині дістатися додому. Всевишній допоможе нам перемогти у війні — чи то війна за захист народу і землі, чи то війна проти будь-яких лих. Коли ми дбаємо про кожну людину і ставимося до неї як до цілого світу, Всевишній допоможе нам і надішле чудеса аж до найбільшого чуда — приходу Машиаха праведного незабаром, у наші дні.